Ухвала

від 15.02.2022 по справі 916/2154/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

15 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2154/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А

секретар судового засідання - Кратковський Р.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. (щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України)

по справі № 916/2154/21

за заявою ОСОБА_1

кредитори:

- приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович;

- ОСОБА_2 ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» , м. Київ;

керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Юрченко В.Я.

про неплатоспроможність

суддя суду першої інстанції: Грабован Л.І.

час та місце постановлення ухвали: 22.10.2021 р., м. Одеса, пр. - т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

за участю представників сторін:

від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича: Цуріка М.В.

від ОСОБА_1 : Воронков В.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2021 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , м. Одеса, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича, м. Київ.

24.09.2021 р. Мінков Д. Г., м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про знаття тимчасової заборони боржнику виїжджати за межі України до виконання ним зобов`язань за виконавчим листом від 01.03.2021 р. № 2-820/11 (провадження №2/1510/268/12), встановленої на підставі ухвали Ізмаїльського міськрайнного суду Одеської області від 09.06.2020 р. по справі №2-820/11.

Наведена заява мотивована тим, що 19.08.2021 р. ОСОБА_1 , м. Одеса надійшло запрошення від ОТОВ Віно і плодове бесарабія про можливість прийняття на роботу в якості консультанта з постачання винограду, проживання і розміщення на термін до 90 днів в період з 01.09.2021 р. по 30.11.2021 р.

ОСОБА_1 , м. Одеса також посилається на те, що зняття заборони на виїзд за межі України створить умови для можливості заробляння грошових коштів, необхідних для виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. заяву ОСОБА_1 , м. Одеса задоволено, знято тимчасове обмеження виїзду за межі України, встановлене ухвалою Ізмаїльського міськрайнного суду Одеської області від 09.06.2020 р. по справі №2-820/11.

Не погодившись з наведеною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. оскаржив її до Південно - західного апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі приватний виконавець посилається на порушення місцевим господарським судом приписів Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки наведений кодекс не надає господарському суду права на знаття тимчасового обмеження у праві на виїзд.

ОСОБА_3 також посилається на те, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 , м. Одеса виїзду за межі України було встановлене ухвалою Ізмаїльського міськрайнного суду Одеської області від 09.06.2020 р. по справі №2-820/11, тобто Господарський суд Одеської області не мав правових підстав для знаття таких обмежень.

З огляду на викладене, приватний виконавець стверджує про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Тобто, конституційне право на судовий захист передбачає, як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Згідно з ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Так, наведеною нормою виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи:

1) учасники справи;

2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, однак , при цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність такого критерію, як вирішення судом питання про її права, інтереси та обов`язки.

В свою чергу, суд має з`ясувати, чи буде, у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведена правова викладена Верховним Судом у постанові від 11.01.2022 р. у cправі № 922/2543/20.

Проаналізувавши зміст ухвали Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. у справі № 916/2154/21, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваною ухвалою питання про права та обов`язки приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса не вирішувались.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено порядок виявлення кредиторів.

Відповідно до ч. 1 цієї норми конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 2 - 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів , подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, слід враховувати, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника та визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів.

Як вбачаться з матеріалів справи, 01.09.2021 р. приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання грошових вимог в сумі 336 298,90 грн., з яких 331 758,90 грн. основна грошова винагорода приватного виконавця та 4 540 грн. сума судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 336 298,90 грн.

Наведена ухвала була оскаржена приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса в апеляційному порядку та за результатами апеляційного розгляду була залишена без змін.

Тобто, на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса, статус кредитора в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства не набув.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

На підставі викладеного, апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. у справі № 916/2154/21 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. у справі № 916/2154/21 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2022 р.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

М.А. Мишкіна