Постанова

від 16.02.2022 по справі 910/7756/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Справа№ 910/7756/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи - Літвінов Є.В., Лісайчук М.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 (повний текст рішення складено 29.11.2021)

у справі № 910/7756/21 (суддя Баранов Д.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Либідський"

про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича про:

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019, індексний номер 50219150, щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - права оренди (номер запису № 1985643) нежитлових приміщень, загальною площею 818,5 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 18, літ. "Б", орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (код ЄДРПОУ 37120239).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав права здійснювати реєстраційну дію щодо припинення іншого речового права - пава оренди (номер запису 1985643), індексний номер рішення 193057948 без одночасного вчинення нотаріальних дій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач при зверненні з даним позовом не наводить з посиланням на вірогідні засоби доказування підстав в чому ж саме полягає порушення, невизнання або ж оспорення прав чи законних інтересів ТОВ "Мокра Справа" саме прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019 року, індексний номер 50219150, рішенням щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - права оренди (номер запису № 1985643) нежитлових приміщень, загальною площею 818,5 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 18, літ. "Б", орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (код ЄДРПОУ 37120239), та відповідно, яким чином скасування спірного рішення відновить "порушені права" позивача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийнятим внаслідок неповноти судового розгляду та з не доведеними обставинами, що мають значення для справи, з істотним порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично не з`ясував, яким чином рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019 року потягнуло за собою порушення прав позивача, спричинивши значну матеріальну, моральну та репутаційну шкоду, оскільки порушенням процедури розірвання договору оренди та подальшого внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу завдано матеріальну шкоду, що полягає у невідшкодуванні від`ємних та невід`ємних поліпшень третьою особою, які зроблені позивачем та є його приватною власністю. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції всупереч того, що рішення могло вплинути на права ТОВ Територія Чистоти , ігноруючи вимоги ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, проігнорував клопотання ТОВ Територія Чистоти та навіть не виніс ухвалу про відмову або задоволення клопотання про залучення в якості третіх осіб на стороні позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/7756/21, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7756/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича про зобов`язання вчинити дії та призначено розгляд справи на 16.02.2022 року.

06.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

10.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/7756/21.

16.02.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному.

В судовому засіданні 16.02.2022 року представники третьої особи надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 50219150 та скасовано запис про речове право № 1985643.

Як вбачається з матеріалів справи, нотаріусом було скасовано, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було зазначено право користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Мокра справа", нежитлових приміщень, загальною площею 818,5 кв.м., що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 18, літ. "Б", на підставі договору оренди нежитлових приміщень, серія та номер 395, укладеним 15.06.2010 року та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Фроловою О.О.

Реєстраційні дії щодо скасування запису про скасування записи про речове право № 1985643 було вчинено відповідачем на підставі листа, № 12/12/19 від 12.12.2019 року Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський", заяви про прийняття нотаріусом грошових коштів у депозит для передачі "Мокра справа", №11-12-2019 року від 11.12.2019 року, Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський", квитанції, №1 від 12.12.2019 року та проекту акту приймання об`єкта оренди, серія та від 12.12.2019 року.

В обґрунтування позову, позивач стверджує, що інформація, викладена орендодавцем у листі за вих. № 12/12/19 від 12.12.2019 року не відповідала дійсності та була спрямована на введення нотаріуса в оману, з метою вчинення дій, які в результаті порушили права ТОВ "Мокра справа", спричинивши значну матеріальну, моральну та репутаційну шкоду.

Позивач вказує, що дії відповідача не відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, посилаючись на те, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій, реалізуються виключно одночасно з їх вчиненням. При цьому, одночасність вчинення нотаріальної дії та проведення державної реєстрації речового права, що виникає за її наслідками, означає, що вони здійснюються, принаймні, в один день.

Судом першої інстанції також встановлено, що 15.06.2010 року між ПрАТ "Комплекс "Либідський" (раніше ЗАТ "Комплекс "Либідський", далі - орендодавець) та ТОВ "Мокра справа" (далі - орендар), укладено договір оренди нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 395 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оперативної оренди нежитлові приміщення площею 837,10 м. кв. згідно плану зазначеного в Додатку № 1 до договору (далі - об`єкт оренди), що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039 м. Київ, Грінченка Миколи, будинок 18, літера "Б", площею 1010,60 кв. м., що належить орендодавцю на праві приватної власності. Орендар має право використовувати територію навколо об`єкту оренди для формування черги та проїзду автотранспорту та мотоциклів клієнтів орендаря та автотранспорту сервісної служби, що обслуговує обладнання, розташоване на об`єкті оренди (детальний опис - додаток № 6 до цього договору). (т.1, а.с. 55-62).

В п. 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що строк оренди складає 50 (п`ятдесят) календарних місяців. Дія договору починається з моменту підписання цього договору сторонами (договору).

Відлік строку оренди починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, при цьому орендарю надаються орендні канікули на перший та другий місяці оренди. В період дії орендних канікул орендарю не нараховується орендна плата за користування об`єктом оренди. В період дії орендних канікул орендар сплачує комунальні послуги орендодавцю, якщо на цей момент орендар не надав укладені прямі договори з постачальниками електроенергії та водопостачання (п. 3.4 договору).

01.08.2013 року сторонами був укладений договір № 4 про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010 за реєстровим № 395 (далі - договір про внесення змін № 4). (т.1, а.с. 85-89).

Відповідно до п. 6 договору про внесення змін № 4 сторони, дійшовши згоди про продовження чинного строку оренди на 42 (сорок два) календарних місяці, вирішили викласти пункт 3.2 договору у наступній редакції: "Строк оренди складає 92 (дев`яносто два) календарних місяці, який відліковується з моменту підписання та нотаріального засвідчення акту приймання-передачі об`єкта оренди, а саме з 11.04.2012".

Таким чином, враховуючи зміни, внесені сторонами до умов договору оренди нежитлових приміщень № 395 від 15.06.2010 року, строк оренди за вказаним договором спливав 12.12.2019 року .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що позивач при зверненні з даним позовом не наводить з посиланням на вірогідні засоби доказування підстав в чому ж саме полягає порушення, невизнання або ж оспорення прав чи законних інтересів ТОВ "Мокра Справа" саме прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019 року, та відповідно, яким чином скасування спірного рішення відновить "порушені права" позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 910/23369/17).

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, як вже було зазначено та встановлено судом першої інстанції, позивач посилається на порушення його прав, яке зокрема зумовлено наявністю інформації викладеної орендодавцем у листі за вих. № 12/12/19 від 12.12.2019 року, що на переконання ТОВ "Мокра справа" не відповідала дійсності та була спрямована на введення нотаріуса в оману, з метою вчинення дій, які в результаті спричинили значну матеріальну, моральну та репутаційну шкоду позивачу.

Відтак, зі змісту поданої ТОВ "Мокра справа" позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом, на його думку, порушеного права користування об`єктами нерухомості, що були ним орендовані на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 395.

Втім, як було вище встановлено, що також не заперечується сторонами, право оренди у позивача за договором оренди закінчилось 12.12.2019 року .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спір про майнове право ТОВ "Мокра Справа" щодо об`єкту оренди вже розглянуто Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/1629/20, судовими рішеннями в якій у задоволенні первісного позову про визнання за ТОВ "Мокра справа" переважного права перед третіми особами на укладення договору (договорів) оренди нежитлових приміщень в нежилому приміщенні мийки за адресою: 03039, м. Київ, вул. М.Грінченка, будинок 18, літера "Б", площею 1010,6 квадратних метри - відмовлено.

Отже, прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019 року рішенням не порушено будь-якого майнового права позивача на об`єкт оренди.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на розгляді у Господарському суді міста Києва справа № 910/19880/20 вже перебуває спір про наявність чи відсутність будь яких прав ТОВ "Мокра справа" на відшкодування вартості поліпшень об`єкту оренди .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містить будь-яких розрахунків із посиланням на належні та допустимі докази, розміру матеріальної шкоди.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дослідження питання про визнання поширеної відповідачем інформації такою, що завдала шкоди позивачеві, є передумовою для розгляду судом вимоги про відшкодування такої шкоди.

В той же час, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, завдання моральної та репутаційної шкоди позивачу саме відповідачем внаслідок прийняття спірного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач при зверненні з даним позовом не наводить з посиланням на вірогідні засоби доказування підстав в чому ж саме полягає порушення, невизнання або ж оспорення прав чи законних інтересів ТОВ "Мокра Справа" саме прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019, індексний номер 50219150, рішенням щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - права оренди (номер запису № 1985643) нежитлових приміщень, загальною площею 818,5 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 18, літ. "Б", орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (код ЄДРПОУ 37120239), та відповідно, яким чином скасування спірного рішення відновить "порушені права" позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу при зверненні до суду із цим позовом.

Отже, звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019, індексний номер 50219150, щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - права оренди (номер запису № 1985643) нежитлових приміщень, загальною площею 818,5 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 18, літ. "Б", орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (код ЄДРПОУ 37120239)

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 13.12.2019, індексний номер 50219150, щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - права оренди (номер запису № 1985643) нежитлових приміщень, загальною площею 818,5 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 18, літ. "Б", орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (код ЄДРПОУ 37120239) колегія суддів виходить з наступного.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Колегія звертає увагу, що загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Як вже було зазначено, у частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів також звертає увагу, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в процесуальних та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Колегія суддів зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме в частині не залучення третіх осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22.10.2021 року до Господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія чистоти" про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача. (т.3, а.с. 216-224).

В той же час, з протоколу судового засідання від 22.10.2021 року вбачається, що судом було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія чистоти" про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача та відмовлено у задоволенні такого клопотання. При цьому, зі змісту протоколу також вбачається, що представники сторін надали свої пояснення щодо даного клопотання. (т.4, а.с. 7-8).

Відповідно до ч. 5, ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання .

Оскільки розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія чистоти" про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача було розглянуто без виходу до нарадчої кімнати, місцевий господарський суд керуючись ч. 5, ст. 233 Господарського процесуального кодексу України розглянув дане клопотання та відмовив у його задоволенні, що вбачається з протоколу судового засідання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо не розгляду місцевим господарським судом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія чистоти" про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача не знаходять свого підтвердження.

Щодо доводів скаржника про не залучення судом першої інстанції до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ Нікаліус , ТОВ Фешненд дизайн , ТОВ Автоцентр Мотор сіті та фізичної особи ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять клопотань про залучення до участі у справ в якості третіх осіб вказаних товариств та фізичної особи.

Відповідно до ч. 2, ст. 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб , які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Втім, матеріали справи не містять, а скаржником не доведено того факту, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки ТОВ Нікаліус , ТОВ Фешненд дизайн , ТОВ Автоцентр Мотор сіті та фізичної особи ОСОБА_1 , а тому оскільки предметом спору є вимога про визнання неправомірним та скасування рішення щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іншого речового права - права оренди ТОВ Мокра Справа , яке припинилось 12.12.2019 року, будь-яких права та обов`язків ТОВ Нікаліус , ТОВ Фешненд дизайн , ТОВ Автоцентр Мотор сіті та фізичної особи ОСОБА_1 рішення у даній справі не порушуватиме.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/7756/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі № 910/7756/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №910/7756/21.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7756/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.02.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко