Постанова

від 21.01.2022 по справі 903/492/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Справа № 903/492/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Безпалов А.В.

позивача - не з`явився

відповідача - адв. Косендюк Я.А.

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Волинської області від 19.10.2021 р. ухваленого у м. Луцьку, повний текст складено 26.10.2021 р.

у справі № 903/492/21 (суддя Шум М.С.)

за позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради

до Фермерського господарства "Галстедан"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 19.10.2021 р. у справі № 903/492/21 у задоволені позову виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради до Фермерського господарства Галстедан про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19.10.2021 р. та прийняти нове, яким позов виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради задоволити у повному обсязі.

Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, і судом неправильно застосувані норми матеріального права.

Доводить, що орендарем (відповідачем) при використанні орендованої земельної ділянки порушені умови договору оренди землі та вимоги чинного законодавства щодо її використання за встановленим видом угідь, і факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 з порушенням умов договору оренди землі та вимог чинного законодавства підтверджується доказами у справі: актом перевірки земельної ділянки від 09.06.2021 р. ГУ Держгеокадастру у Волинській області, листом ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 10-3-0.4-3772/2-21 від 17.06.2021 р., актом обстеження земельної ділянки Берестечківською міською радою від 18.06.2021 р., листом Берестечківської міської ради № 421 від 18.06.2021 р., а також - відзивом відповідача на позовну заяву від 18.08.2021 р. і поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні.

На думку прокурора, додатковим підтвердженням використання орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 з порушенням умов договору оренди землі та вимог чинного законодавства є проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо спірної земельної ділянки. Цим проектом змінено вид угідь земельної ділянки з пасовища на ріллю , і розроблення даного проекту землеустрою замовлено відповідачем 05.07.2021 р., тобто - після відкриття провадження у справі - 29.06.2021 р. Рішенням Берестечківської міської ради від 24.09.2021 р. № 13-34/2021 внесені зміни до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га та зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом угідь - рілля ; додатковою угодою від 24.09.2021 р. Берестечківська міська рада та ФГ Галстедан внесені зміни до основного договору оренди землі від 24.02.2012 р. № 60.

Прокурор стверджує, що наведеними доказами підтверджено факт розорення відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га з видом угідь пасовища , тобто - використання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення не за тим видом використання, за яким ця земельна ділянка була передана йому власником. Однак, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги зазначені докази, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення у справі.

Зазначає також, що у даному випадку, об`єктом перевірки була земельна ділянка державної форми власності, а не господарська діяльність ФГ Галстедан , тому участь представника останнього під час проведення перевірки не була обов`язковою.

Стверджує, що вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 17.12.2020 р. у справі № 280/748/20, де зазначено, що Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція стосовно того, що норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок земельних ділянок. Верховний Суд зазначав, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а відтак, посилання позивача на Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є безпідставним.

Посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, і зазначає, що під час вирішення спору у справі № 903/492/21 врахуванню підлягали правові позиції Верховного Суду у справі № 904/1054/19 - постанова від 12.12.2019 р. та у справі № 468/1680/17 - постанова від 05.08.2020 р., оскільки останні прийняті пізніше за постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2016 р. у справі № 910/4813/16, від 15.11.2016 р. у справі № 910/4812/16, від 15.11.2016 р. у справі № 910/5942/16.

Вважає, що судом першої інстанції в основу прийнятого рішення покладено висновки, які не ґрунтуються на обставинах справи, та зроблені внаслідок неправильного тлумачення положень законодавства щодо порядку проведення перевірок (обстежень) земельних ділянок державної (комунальної) власності, які надані в оренду.

Просить на підставі викладеного скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19.10.2021 р. у справі № 903/492/21 та ухвалити нове рішення, яким задоволити у повному обсязі позов виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради до ФГ Галстедан про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Фермерське господарство Галстедан подало суду письмові пояснення та зазначає, що з апеляційною скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою.

Спростовуючи доводи прокурора, що доказом використання земельної ділянки з порушенням умов договору є розроблення проекту землеустрою відповідачем ФГ Галстедан , зазначає, що відомості про розробку проекту землеустрою, так само як і дата замовлення розроблення відповідного проекту не свідчать і не можуть свідчити про розорення відповідачем земельної ділянки. Все, на що можуть вказувати і вказують ці відомості - це те, що відповідач висловив бажання змінити вид угідь земельної ділянки з пасовища на ріллю , що не може мати стосунку до підтвердження використання земельної ділянки з порушенням умов чинного договору і законодавства.

Доводить, що рішення Берестечківської міської ради від 24.09.2021 р. № 13-34/2021, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га та у якому зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом угідь - рілля , також жодним чином не підтверджує розорення відповідачем земельної ділянки та свідчить, що Берестечківська міська рада станом на 24.09.2021 р. не заперечує проти зміни цільового призначення земельної ділянки.

Посилається на норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель і доводить, що акти перевірки та акти обстеження не є належними та допустимими доказами у справі.

Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2019 р. у справі № 813/3201/17 і зазначає, що з розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог частини п`ятої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Звертає увагу суду на те, шо перевірка проведена без відома та інформування ФГ "Галстедан" як про підстави, так і факт її проведення, шо підтверджується змістом акта перевірки (відповідні графи не заповнені). Ці обставини позбавили відповідача можливості вирішити питання про допуск до перевірки, про участь у проведенні перевірки, а також про подання зауважень на акт перевірки. З огляду на такі обставини відповідач зазначає про очевидну протиправність дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Волинській області шодо проведення позапланової перевірки, результати якої оформлено відповідним актом.

З огляду на це складені акти перевірки є недопустимими доказами у справі.

Недопустимим є також і акт проведення обстеження земельної ділянки, складений Берестечівською міською радою, оскільки обстеження здійснювалось за відсутності представників ФГ "Галстедан", відносно якого проводилося обстеження.

Також посилається на постанову Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі № 910/1292/17 і доводить, що у разі порушення відповідачем норм земельного законодавства, орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, а не обстеження земельної ділянки, повідомляти про її проведення відповідача та складати за її результатами акт перевірки.

Вказує, що прокурор не спростував твердження сторони відповідача про те, що неналежним доказом є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки та акт проведення обстеження земельної ділянки, оскільки вони не містять таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки та фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б свідчили про використання відповідачем спірної земельної ділянки як рілля. Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 20.09.2018 р. у справі № 925/1579/17.

Пояснює, що правові позиції, на які посилається прокурор не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки ухвала Верховного Суду від 17.12.2020 р. у справі № 280/748/20 стосується адміністративних справ, і позивачем була фізична особа (а тому очевидно, що Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не може застосовуватися у тій справі, адже поширюється на суб`єктів господарювання). До адміністративних належали і справи № 806/1723/18, № 818/1512/17 і № 826/16214/17. Справа ж, що розглядається, належить до господарських.

Наголошує, що на час проведення перевірки та обстеження вже діяла редакція Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 17.05.2021 р. із доповненою частиною ст. 9, за якою Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель , дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановлюється цим Законом, Земельним кодексом України, Законами України Про охорону земель , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Окремо звертає увагу, що посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду у аналогічних правовідносинах (постанова від 12.12.2019 р. у справі № 904/1054/19), а також висновки Господарського суду Волинської області та Північно-західного апеляційного господарського суду (рішення від 27.10.2020 р. та постанова від 13.01.2021 р. у справі № 903/297/20) є безпідставними.

Так, у постанові від 12.12.2019 р. у справі № 904/1054/19 Верховний Суд лише зазначив, що 05.02.2019 р. виконавчим комітетом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області було виявлено, що земельна ділянка загальною площею 61,3999 га кадастровий номер 1222685500:01:003:0689 засіяна озимою пшеницею, про що складено акт обстеження. .

При цьому, Верховний Суд не стверджує про належність і допустимість вказаного акт, і у справі № 904/1054/19 відповідачем не висловлювалось сумнівів у належності та допустимості акту обстеження (лише те, що він ... не містить таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки ), тоді як у справі, що розглядається, відповідач вважає, що перевірка та обстеження були проведені із порушеннями і належними доказами не є.

Щодо справи № 903/297/20 зазначає, що обстеження проводилося виконавчим комітетом, тоді як у даній справі комісією, і, крім того, акт обстеження не був єдиним доказом. Доказами у справі № 903/297/20 виступали також матеріали, отримані в ході слідчих дій (за участю спеціаліста-агронома проводився обшук на земельній ділянці і було встановлено порушення вимог земельного законодавства).

Наголошує, що на час винесення рішень по справах, про які згадує позивач, на відміну від розглядуваної справи, не було ще внесено змін до ст. 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 17.05.2021 р. та до ст. 2 до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Вказані в акті від 09.06.2021 р. обстеження земельної ділянки дані щодо зростання на спірній земельній ділянці сільськогосподарської зернової культури не є достатніми ознаками зміни відповідачем виду використання земельної ділянки сільськогосподарською призначення з пасовища на ріллю, оскільки ці ознаки також можуть свідчити про здійснення відповідачем на земельній ділянці агротехнічних заходів задля підвищення родючості ґрунтів, їх захисту від ерозії, що допускає ГОСТ 26640-85 і що відповідач зобов`язаний був робити згідно з вимогами договору і ст. 37 ЗУ Про охорону земель .

Посилається на ст. 651 ЦК України і зазначає, що договір може бути розірваний судом за умови встановлення не лише наявності істотного порушення договору, але й наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також суд має установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Кваліфікуючи дії відповідача як істотне порушення умов договору, прокурор не навів ніяких висновків щодо того, які права позивача були порушені та якої шкоди зазнає останній у зв`язку з такими діями відповідача, чи позбавляється Берестечківська міська рада того, на що очікувала при укладенні договору.

Вважає, що твердження прокурора про упущену вигоду Берестечківської міської ради, а також про те, що остання могла б отримати більшу плату за використання зазначеної земельної ділянки базується на припущеннях.

Доводить, що у прокурора відсутні повноваження на представництво Берестечківської міської ради, оскільки прокурор звернувся із листом в порядку ст. 23 Закону Українм Про прокуратуру 15.06.2021 р. тоді як право комунальної власності ради на ділянку виникло тільки 17.06.2021 р., а отже прокуратура порушила порядок представництва, оскільки представництво в суді законних інтересів держави можливе у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, тоді як Берестечківська міська рада не могла здійснити такий захист станом на 15.06.2021 р.

Повідомляє суду, що Господарським судом Волинської області слухались справи, з аналогічними обставинами № 903/490/21 і № 903/491/21, які були закриті з підстав відсутності предмету спору, оскільки Берестечківською міською радою та Фермерським господарством Галстедан були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі, якими сторони самостійно змінили цільове призначення земель сільськогосподарського призначення з сіножаті на рілля .

На підставі викладеного просить в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Волинської обласної прокуратури відмовити повністю.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній.

Представник Берестечківської міської ради підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задоволити.

В судовому засіданні представник Фермерське господарство Галстедан проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

В судовому засіданні 18.01.2022 р. було оголошено перерву до 21.01.2022 р. Після перерви представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, представників сторін вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

24.02.2012 р. Горохівською районною державною адміністрацією/орендодавець та СФГ Галстедан /орендар укладений договір оренди землі № 60, на підставі якого орендарю передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 30,3217 га, у тому числі пасовища 30,3217 га, яка розташована на території Лобачівської сільської ради Горохівського району Волинської області /а.с.13-14 у т.1/.

Договір оренди зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Горохівському районі, про що у Державному реєстрі земель здійснено запис від 07.05.2012 р. № 072080004002862.

01.01.2013 р. права розпорядника вказаної земельної ділянки перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Інформація про власника земельної ділянки - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (код ЄДРПОУ 39767861) та державну форму власності внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.02.2020 р. Також 18.02.2020 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 30,3217 га з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026, яке виникло до 01.01.2013 р. на підставі договору № 60, укладеного з Горохівською РДА 24.02.2012 р. /а.с.18-19 у т.1/.

Згідно з рішенням Берестечківської міської ради № 4-6/2021 від 14.01.2021 р. Про надання згоди на прийняття земельних ділянок з державної у комунальну власність вказана земельна ділянка перейшла до комунальної власності Берестечківської міської ради /а.с.29 у т.1/.

17.06.2021 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право комунальної власності Берестечківської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026, а також - визначено, що Берестечківська міська рада є орендодавцем вказаної земельної ділянки /а.с.52 у т.1/.

Луцькою окружною прокуратурою надіслано на адресу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області направлено лист № 53-1938 від 31.05.2021 р., у якому прокуратура повідомляє про можливі факти нецільового використання земельних ділянок та просить повідомити про проведені перевірки або вирішити питання про щодо їх проведення /а.с. 35 у т.1/.

09.06.2021 р. державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на підставі листа Луцької окружної прокуратури № 53-1938 від 31.05.2021 р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища) з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га, яка знаходиться на території Лобачівської сільської ради. За результатами перевірки складено акт перевірки № 295-ДКУ277/АП/09/01-21 /а.с.37 у т.1/. За змістом акту перевірки №295-ДКУ277/АП/09/01-21 від 09.06.2021 р. встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища) з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га, розорана, засіяна орендарем ФГ Галстедан сільськогосподарськими культурами і використовується як рілля, а не виключно у якості пасовища, тоді як відповідно до договору оренди від 24.02.2012 р. № 60 визначено об`єкт оренди - земельна ділянка з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га, у т.ч. пасовище - 30,3217 га. Також у акті зазначено, що на момент перевірки використання орендарем - ФГ ГалСтеДан земельної ділянки відбувається з порушенням вимог п. а ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, абз.10 ст. 35 та ст. 37 Закону України Про охорону земель , п.2 та п.17 договору оренди, тобто орендарем не забезпечено використання земельних ділянок за цільовим призначенням, що свідчить про порушення земельного законодавства.

Листом №10-3-0.4-3772/2-21 від 17.06.2021 р. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомило прокуратуру, що під час здійснення заходів державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га, яка розташована на території Берестечківської міської ради, встановлено, що земельна ділянка надана в оренду як пасовище, однак, фактично, розорюється орендарем ФГ Галстедан та засіюється сільськогосподарським культурами /а.с. 36 у т.1/.

18.06.2021 р. Берестечківською міською радою проведено обстеження земельної ділянки, про що складений акт від 18.06.2021 р. № 00047-21. У акті зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026 площею 30,3217 га, яка передана ФГ Галстедан в оренду, на момент обстеження розорена повністю і засіяна пшеницею.

Прокурор стверджує у позові, що ФГ Галстедан допущено порушення при використанні орендованої земельної ділянки, а саме - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до п. г ст. 141 ЗК України.

Господарський суд Волинської області відповідно до оскаржуваного рішення відмовив у задоволенні позову, і колегія суддів погоджується з таким рішення суду першої інстанції враховуючи наступне.

Прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Берестечківську міська рада.

З матеріалів справи вбачається, що Луцька окружна прокуратура в листі від 15.06.2021 р. повідомила Берестечківську міську раду про намір пред`явити позов в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради до Фермерського господарства Галстедан про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Одночасно просила повідомити чи вживались та чи будуть вживатися Берестечківською міською радою заходи з розірвання договорів оренди землі, причини невжиття таких заходів /а.с. 39 т.1/.

Берестечківська міська рада повідомила Луцьку окружну прокуратуру листом від 18.06.2021 р. № 421, що заходи з розірвання договорів оренди землі не вживались з огляду на відсутність коштів для сплати судового збору, завантаженістю працівників міської ради внаслідок триваючої адміністративно-територіальної реформи /а.с.40-41 у т.1/.

Таким чином, Луцькою окружною прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення здійснення позивачем своїх повноважень у спірних правовідносинах, як і вживались заходи щодо спонукання до належного захисту державних інтересів. Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, колегія суддів апеляційної інстанції за конкретних встановлених у справі обставин дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку представництва інтересів держави у суді, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та довів бездіяльність позивача як органу, повноважного здійснювати регулювання земельних відносин .

Щодо суті заявлених у даній справі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що на умовах договору оренди землі від від 24.02.2012 р. № 60 між сторонами склались правовідносини з оренди земельної ділянки, які врегульовані нормами гл.58 ЦК України та ст.ст.283-287, 291 ГК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку для провадження підприємницької та іншої діяльності відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до норм статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до частин 1-3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" визначає цільове призначення земельної ділянки як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час перевірки 09.06.2021 р. та на час звернення прокурором до суду) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Нормами ч.1-4 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 91051 затверджено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь до Порядку ведення Державного земельного кадастру, відповідно до якого рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї та теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Пунктами 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

З викладених вище норм чинного законодавства України випливає, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Прокурор в якості підстави для розірвання договору оренди доводить, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) з кадастровим номером 0720883200:01:001:1026, яка перебуває в оренді ФГ Галстедан на підставі договору оренди № 60 від 24.02.2012 р., розорена та засіяна орендарем сільськогосподарською культурою, тобто фактично використовується під посіви сільськогосподарських культур як рілля, а отже має місце її нецільове використання. Нецільове використання земельної ділянки прокурор обґрунтовує посиланням на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 295-ДК/277/АП/09/01-21 від 09.06.2021 р.

Як зазначено вище, 09.06.2021 р. державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Горохівському, Луцькому районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бущак Т.Я., Щербиком С.М. було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки.

Заперечення відповідача, що акт перевірки № 295-ДКУ277/АП/09/01-21 від 09.06.2021 та акт обстеження від 18.06.2021 є неналежними і недопустимими доказами, оскільки орендар не був повідомлений про проведення таких заходів відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , підтверджені матеріалами справи. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ФГ «Галстедан» про факт проведення перевірки, що підтверджується змістом акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 295-ДК/277/АП/09/01-21 від 09.06.2021 (відповідні графи не заповнені) та акта обстеження, а отже відповідач був позбавлений можливості брати участь у проведенні перевірки та надавати пояснення чи зауваження.

Разом з тим, судом встановлено, що акт перевірки земельної ділянки від 09.06.2021 р. не містить даних про систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б (дані) означали використання відповідачем спірної земельної ділянки як ріллі. Натомість у акті вказано, що на момент перевірки (тобто 09.06.2021 р.) встановлено, що земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою - без визначення, якою саме культурою і чи є така культура, відмінною від кормової культури.

Враховано при цьому, що згідно з Класифікацією видів земельних угідь ріллєю є сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, тоді як до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби тощо. Систематична обробка і використання під посіви сільськогосподарських культур не встановлені.

Судом встановлено також, що інше обстеження земельної ділянки Берестечківською міською радою (за відсутності представників ФГ «Галстедан» ) відбулось 18.06.2021 р. /а.с.42 у т.1/, тобто - з різницею у дев`ять днів. У акті зафіксовано, що спірна земельна ділянка на момент обстеження розорена повністю і засіяна пшениця.

Таким чином, обстеження земельної ділянки, яка використовувалась відповідачем з 2012 року, виконані тільки у червні 2021 року, що не дозволяє дійти висновку про використання угідь як ріллю - сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур.

Колегією суддів також встановлено, що за результатами перевірок та складання актів 09.06.2021 р. та 18.06.2021 р. жодних приписів, протоколів про адміністративне правопорушення, постанов про накладення адміністративного стягнення оформлено не було. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки від 09.06.2021 р., а також і акт обстеження земельної ділянки Берестечківською міською від 18.06.2021 р. не засвідчують достатніх ознак зміни відповідачем виду використання земельної ділянки сільськогосподарською призначення з пасовища на ріллю, тому не можуть бути належними та допустимими доказами використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Інші докази, які б свідчили про систематичний обробіток і використання земельної ділянки під посіви сільськогосподарських культур, відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм ст. 651 ЦК України договір може бути розірваний судом за умови встановлення не лише наявності істотного порушення договору, але й наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Прокурор у позові зовсім не обґрунтовує, якої шкоди зазнає позивач як орендодавець у зв`язку з діями відповідача, чи позбавляється Берестечківська міська рада того, на що очікувала при укладенні договору.

Підсумовуючи вищенаведене прокурором не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тому вимога розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Посилання скаржника на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 р. у справі № 904/1054/19, від 17.12.2020 р. у справі № 280/748/20, від 05.08.2020 р. у справі № 468/1680/17, колегія суддів відхиляє як такі, що зроблені за інших підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин, встановлених у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного судового рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 19.10.2021 р. у справі № 903/492/21 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Складання повного постанови суду у даному випадку відкладено на триваліший строк на підставі ч.6 ст.233 ГПК України у зв`язку із значним обсягом досліджуваних обставин і обумовленою цим складністю справи та перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 19.10.2021 р. у справі № 903/492/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи №903/492/21 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 16 лютого 2021 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.