Ухвала

від 16.02.2022 по справі 183/909/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/909/22

№ 2-з/183/44/22

У Х В А Л А

16 лютого 2022 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Парфьонова Д.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю Агроволодар про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю Агроволодар про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі. Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, передану головуючому судді 16 лютого 2022 року, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 5,370 га (кадастровий номер 1223210500:02:014:0429), яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІ-ДП № 125634, виданого 02 квітня 2001 року Перещепинською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних на право приватної власності на землю за № 14913, до набрання законної сили рішення по справі.

В обґрунтування заяви заявник вказала, що 05 вересня 2016 року заявник, як Орендодавець, передала у користування на правах оренди вищезазначену земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОВОЛОДАР , як Орендарю, уклавши Договір оренди землі № б/н, зареєстрований 12 вересня 2016 року державним реєстратором Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Перцевою І.М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31453282 від 19 вересня 2016 року, номер запису про інше речове право: 16457874. Договір оренди було укладено строком на 7 років, починаючи з дати права оренди (договору оренди) державної реєстрації відповідно до діючого законодавства, тобто до 12 вересня 2023 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2022 року, номер інформаційної довідки: 296766092, заявник дізналася, що строк дії вищезазначеного Договору оренди укладеного щодо земельної ділянки загальною площею 5,370 га (кадастровий номер 1223210500:02:014:0429) було змінено, а саме визначено як: 12 років починаючи з дати права оренди (договору оренди) державної реєстрації та діє до 31 грудня 2028 року. Підставою для внесення до реєстру вищезазначених змін щодо строку дії Договору оренди вказано - Додаткова угода, серія та номер: ПП/0666/553, від 15 листопада 2019 року, умови якої начебто були погоджені між заявником та ТОВ Агроволодар .

Вказуючи, що оскільки заявник не подавала вищезазначену Додаткову угоду на реєстрацію, то ТОВ Агроволодар або інші особи, які діяли в інтересах ТОВ Агроволодар здійснили одностороннє внесення змін до умов Договору оренди, що суперечить як умовам договору так і вимогами чинного законодавства та подали на реєстрацію дану Додаткову угоду до Договору оренди, яку тепер заявник намагається визнати недійсною. У зв`язку з вищезазначеним, у заявника є обґрунтовані підстави вважати, що під час розгляду судом даного позову щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, ТОВ Агроволодар може здійснити інші реєстраційні дії щодо належної заявнику земельної ділянки: зареєструвати іншу додаткову угоду теж без погодження (підпису) заявника, з вже іншими, не вигідними для нього умовами: зареєструвати суборенду і т.д. Тим самим, така ситуація потребуватиме повторного звернення заявника до суду за захистом, проте вже з позовом щодо визнання недійною іншої додаткової угоди, що створить перешкоди заявнику як щодо захисту його права власності в рамках вже заявленого позову, так і в рамках іншого звернення до суду і в результаті, захист прав Позивача може затягнутися на невиправдано значний проміжок часу, то тим самим позбавить Позивача ефективного захисту та поновлення його порушених прав, а також істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду, винесеного за результатами РОЗГЛЯДУ даної справи.

Сторони у судове засідання, на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, не викликались.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити з огляду на таке.

Суд звертає увагу на п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України, у відповідності до якого заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2020 року у справі №500/787/19 зазначив що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Досліджуючи заяву про забезпечення позову суд встановив, що подана заявником заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення. Однак, враховуючи захід забезпечення позову, який просить застосувати заявник в контексті можливих заходів зустрічного забезпечення, уникаючи надмірного формалізму, суд вважає за можливе вирішити питання щодо забезпечення позову по суті, аніж повернути заяву лише з цих підстав.

Досліджуючи наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії.

Як свідчить подана заява, позивач звернулася з позовом, в якому просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду посилаючись на те, що відповідач, або інша особа в інтересах відповідача подала на реєстрацію не підписану заявником додаткову угоду зі збільшеним строком дії договору оренди.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так суду не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, предметом позову в якій є визнання недійсною додаткової угоди. Саме лише посилання на можливість вчинення відповідачем різних дій не вказує на реальну таку можливість.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 16 лютого 2022 року.

Суддя Д.О. Парфьонов