ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25 січня 2022 року Справа № 903/1070/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІКОС , с.Струмівка, Волинська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛЕВІВ , м.Луцьк
про стягнення 453 621 грн. 82 коп.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Вижовець М.О.
Представники сторін:
від позивача: Чабан Р.Л., адвокат
від відповідача: н/з
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю МІКОС`в позовній заяві від 22.12.2021 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛЕВІВ 453 621 грн. 82 коп. з яких 170 817 грн. 83 коп. основного боргу за оренду приміщення. 28 455 грн. 74 коп. пені, 5 684 грн. 16 коп. 3% річних, 15 832 грн. 09 коп. втрат від інфляції, 232 832 грн. 00 коп. неустойки за прострочення повернення речі з найму, а також 15 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень №03/05/2018 від 01.07.2018 в частині повної та вчасної сплати орендних платежів, а також неповерненням орендованих приміщень після закінчення дії договору.
Ухвалою суду від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на "25" січня 2022 р. на 10:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2022 заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив задоволити
Додатково супровідним листом від 25.01.2022 представник позивача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи акт приймання - передачі послуг від 25.01.2022 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на адресу суду не надходив, інші клопотання чи пояснення також не надходили, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена на юридичну адресу ТзОВ БІЛЕВІВ (проспект Президента Грушевського, 24а, кв. 15 м.Луцьк) повернута АТ Укрпошта на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою . Відповідна відмітка проставлена органами поштового зв`язку 14.01.2022 (а.с. 55-57).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами..
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю МІКОС , як орендодавцем та Товриством з обмеженою відповідальністю "БІЛЕВІВ", як орендарем укладено договір оренди нежитлових приміщень за №03/05/2018.
Відповідно до п.п. 1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування виробниче приміщення площею 684,8 кв.м. , що знаходиться за адресою: Волинська обл., Горохівський р-он, с. Колодеже, вул. Гнилувка, 46а.
Відповідно до Акту приймання - передачі від 01.07.2018 виробниче приміщення площею 684,8 кв.м. передано в оренду Товриству з обмеженою відповідальністю "БІЛЕВІВ"(п.3.2 Договору) (а.с. 13)
Відповідно до п. 5.1 Договору сторонами встановлено розмір орендної плати на місяць в сумі: 6 848,00 грн. в розрахунку 10 грн. за 1 кв.м.
Згідно з п. 5.2.2. Договору орендна плата сплачується за кожен другий квартал до 5 числа місяця за попередній.
Відповідно до п. 4.1. Договору сторони погодили, що термін дії Договору визначено з моменту підписання Договору та до 31.05.2020.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частинами першою, другою, шостою статті 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
До матеріалів справи долучено підписані та скріплені печаттю Акти виконаних робіт (наданих послуг) до Договору оренди нежитлових приміщень №03/05/2018 від 01.07.2018 за період з 30.09.2019 по 28.02.2021 на суму 170 817,83 грн.
Суд з врахуванням відповідного рахунку вважає, що підставними та такими, що підлягають до стягнення є заборгованість відповідача перед позивачем за період вересень 2019 - лютий 2021 згідно з Договору оренди нежитлових приміщень №03/05/2018 від 01.07.2018 в розмірі 170 817,83 грн. заборгованості.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 28 455,74 грн пені за період з 05.10.2019 по 22.12.2021 , що нарахована на суму боргу .
Судом встановлено, що стягнення пені за несвоєчасну сплату орендних платежів встановлена п. 9.2 Договору оренди нежитлових приміщень №03/05/2018 від 01.07.2018 .
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Дані розрахунки перевірено судом та перераховано пеню з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, початку строку для нарахування пені та строку нарахування пені, а саме згідно перерахунку суду сума пені складає 28 455,74 грн., а тому є вірною і такою, що підлягає до стягнення з Відповідача .
Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 5 684,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05.10.2019 по 22.12.2021 та 15 832. 09 грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2019 по грудень 2021.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Нараховані Позивачем 3% річних в сумі 5 684,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05.10.2019 по 22.12.2021 та 15 832. 09 грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2019 по грудень 2021. підставні та підлягають до стягнення (розрахунок позивача 3% річних та втрат від інфляції перевірено судом).
У позові, що розглядається, позивачем, як Орендодавцем, заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення майна з оренди відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 01.06.2020 року по 22.12.2021 року в сумі 232 832,00 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як зазначає Позивач та встановлено судом з матеріалів справи, Відповідач станом на день розгляду справи продовжує користуватися орендованим виробничим приміщенням площею 684,8 кв.м. , що знаходиться за адресою: Волинська обл., Горохівський р-он, с. Колодеже, вул. Гнилувка, 46а.
Відтак у Орендаря виник обов`язок повернути Орендарю орендоване майно за Актом приймання - передачі.
Згідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
За таких обставин, обов`язок доведення належного виконання своїх зобов`язань за договором оренди щодо передачі орендованого майна закон покладає саме на відповідача - Орендаря.
З матеріалів справи вбачається, що орендоване майно Позивачу не повернуто, а Договір оренди нежитлових приміщень №03/05/2018 від 01.07.2018 втратив свою чинність - 31.05.2020.
З огляду на викладене, має місце порушення Відповідачем свого зобов`язання щодо повернення орендованого майна Орендодавцю за Актом приймання - передачі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Статтею 136 Господарського кодексу України унормовано, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
За нормою статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Оскільки, повернення Позивачу орендованого Відповідачем майна за Актом прийому - передачі так і не відбулося, то позивач має право на стягнення з відповідача неустойки за порушення строку повернення майна на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України в сумі 232 832.00 грн. (17 місяців прострочення Х 6 848,00 грн.Х 2 = 232 832,00 грн.) .
Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача, як Орендодавця, неустойки за прострочення повернення майна з оренди в розмірі подвійної плати відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з в сумі 232 832,00грн., нарахованої на суму орендних платежів .
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 6 804,33 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано Договір про надання професійної правничої допомоги від 20.12.2021, Акт приймання - передачі до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.12.2021, додаток №1 до договору від 20.12.2021 Адвокат Чабан Руслан Леонідович зобов`язався надати клієнту правову допомогу у спорі з ТзОВ "БІЛЕВІВ" щодо стягнення заборгованості по орендній платі за користування приміщенням площею 684,8 кв.м.. За правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. В даному випадку, сторонами узгоджено фіксований розмір оплати послуг адвоката.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, за відсутності клопотання відповідача про зменшення таких витрат, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. підлягає до задоволення.
Згідно з табелем обліку робочого часу КП "Діловодство господарського суду" суддя Шум М.С. з 26.01.2022 по 09.02.2022 перебував на лікарняному, у зв`язку з чим, повний текст рішення суду від 25.01.2022 у справі №903/1070/21 виготовлено 16.02.2022.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - вирішив:
1 . Позов задовольнити повністю.
2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛЕВІВ (43005, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, 24А, кв.15 код ЄДРПОУ 42084313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОС" (45603, Волинська обл., Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, 164А код ЄДРПОУ 32498882) 453 621 грн. 82 коп. з яких: 170 817 грн. 83 коп. основного боргу за оренду приміщення, 28 455 грн. 74 коп. - пені, 5 684 грн. 16 коп. - 3% річних, 15 832 грн. 09 коп. втрат від інфляції, 232 832 грн. 00 коп. неустойки за прострочення повернення речі з найму, а також 15 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 6 804 грн.33 коп. витрати по сплаті судового збору .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
16.02.2022
Суддя М. С. Шум
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2022 |
Оприлюднено | 21.02.2022 |
Номер документу | 103367157 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Шум Микола Сергійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні