Рішення

від 17.02.2022 по справі 637/19/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.02.2022

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2022 року смт Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі : головуючого - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №637/19/22 (2/637/90/22)

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

участь у справі приймали: позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

17 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з вищевказаною позовною заявою.

У судовому засіданні позивач, просив позов задовольнити.

В обґрунтування вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Харкові померла - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 8.0546 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325784000:03:000:0187, яка розташована на території Шевченківської селищної ради Куп`янського (колишньої Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського) району Харківської області. На вищезазначене майно ОСОБА_3 склала заповіт на його імя , який посвідчений посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ніколаєнко А.С. , 27 липня 2020 року за реєстровим номером №594,

Ним в строки, передбачені ст.1270 Цивільного кодексу України , було подано заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, але свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку він не отримав, в зв`язку з виявленими розбіжностями в державному акті на право власності на земельну ділянку, де прізвище спадкодавиці записане як ОСОБА_3 , тоді як в інших правовстановлюючих документах (в свідоцтві про смерть) прізвище записане як ОСОБА_3 . В адміністративному порядку виправити розбіжності в зазначеному правовстановлюючому документі не можливо.

Тому, він звернувся до суду та просить встановити факт того, що державний акт на право власності на земельну ділянку виписаний на імя ОСОБА_3 належить ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В судовому засіданні, представник позивача, адвокат Томчук Д.С. просив позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача : Шевченківської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності та проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечує.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

18 січня 2022 року по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального провадження, призначено підготовче судове засідання на 03 лютого 2022 року.

Також відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовні вимоги. Окрім того за клопотанням позивача по справі зроблено запит до нотаріальної контори за для з`ясування наявності заповітів, та інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача адвоката Томчука Д.С., свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_1 видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 08 червня 2021 року) засвідчує той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові померла ОСОБА_3 .

З закордонного паспорта (серія НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), картці платника податків, довідці Шевченківської селищної ради Харківської області від 18 січня 202 року вбачається, що дані документи видані на ім`я - ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 , отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8.0546 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325784000:03:000:0187, (серія ХР №117057 від 03 липня 2004 року), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №434, який виданий на ім`я ОСОБА_3 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді зазначеної вище земельної ділянки.

Відповідно до складеного заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ніколаєнко А.С. , 27 липня 2020 року за реєстровим номером №594, ОСОБА_3 заповіла земельну ділянку площею 8.0546 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325784000:03:000:0187 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає АДРЕСА_1 (а.с.10).

З довідки №60 Шевченківської селищної ради Харківської області від 18 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрованою до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті разом з нею за даною адресою зареєстрованих осіб (малолітніх та неповнолітніх осіб) не значилося (а.с.36).

Листом №269/0/459-21 Держгеокадастру ГУД у Харківській області відділу у Шевченківському районі від 08 грудня 2021 року, засвідчено факт відмови позивачу щодо внесення змін до державного акту на земельну ділянку. До 2013 року внесення змін до державних актів виконувались шляхом роздруківки нових актів. З 2013 року державні акти на земельні ділянки не виготовлялися і не видавалися. Позивачу для вирішення даного питання запропоновано звернутися до суду (а.с.15).

З постанови №775/02-14 наданої приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області від 29 листопада 2021 року вбачається, що позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв`язку з розбіжностями у прізвищі , ім`я та по батькові власника на правовстановлюючих документах, та запропоновано звернутися до суду.

Наданою інформацією №70/01-16 приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області від 11 лютого 2022 року засвідчено, що за даними спадкового реєстру є наявна інформація про заповіт, посвідчений Ніколаєнко А.С., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 27 липня 2020 року за реєстровим №594 на належну ОСОБА_3 земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 6325784000:03:000:0187, яка знаходиться на території Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 , від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з помилкою допущеною в прізвищі на державному акті не видавалося (а.с.30-35).

В судовому засіданні допитаний в якості свідка: ОСОБА_4 засвідчив факт того, що ОСОБА_3 знав тривалий час, остання працювала у колгоспі , отримала державний акт на право власності на земельну ділянку. Враховуючи переклад приз віща з російської мови на українську при видачу документу , відбулась помилка в її написанні. Зазначив , що інші особи із прізвищем ОСОБА_5 в селі не мешкають.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожана особа має право на судовий захист.

Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо вимог про встановленню факту належності правовстановлюючого документу .

Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.1, п.6 ч.1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України , суд розглядає справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особи, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України , зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі наданих суду доказів, пояснень свідка, суд дійшов до висновку що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою, і документи видані на ім`я одної стосуються іншої.

Відтак, приймаючи до уваги, що позивач позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший шлях, крім встановлення у судовому порядку факту належності правовстановлюючого документу, суд вважає необхідним задовольнити заяву в цієї частині.

Щодо вимог стосовно визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, суд дійшов наступного .

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно п.п.10,23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом та що лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження з позовом про визнання права власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини за парвилами ст. 1218 Цивільного кодексу України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 Цивільного Кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою .

Статтею 1233 Цивільного кодексу України передбачено ,що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті .

Заповідач відповідно до ч.1 ст.1235 Цивільного кодексу України може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб

Пунктом 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

За змістом ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

У відповідності до вимог ч . 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог, викладених в позові про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, оскільки вказані обставини за результатами судового розгляду підтверджено належними, достовірними та достатніми письмовими доказами, у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі .

Судові витрати.

Сплачені при зверненні судовий збір суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 259, 268, 293, 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15,16, 328, 1216, 1218, 1220, 1258, 1225, 1233, 1235, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України, ст.41, 55 Конституції України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за № 282/20595,пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Встановити факт того, що державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 8.0546 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325784000:03:000:0187, (серія ХР №117057 від 03 липня 2004 року), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №434, виданий на ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 8.0546 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325784000:03:000:0187 , розташовану на території Шевченківської селищної ради Куп`янського (колишньої Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського) району Харківської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ХР №117057 виданого 03 липня 2004 року), зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №434, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

СУДДЯ