Ухвала

від 10.02.2022 по справі 643/18040/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №643/18040/19 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/184/22 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого- ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Московського районного суду м.Харкова від 01 жовтня 2020 року у відношенні ОСОБА_8 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Солоницівка,Дергачівського району,Харківської області,українця,громадянинаУкраїни,середньоюосвітою, одруженого, маючого малолітню дитину,працюючого неофіційно,раніше судимого21.02.2018Київським районнимсудом м.Харкова зач.2ст.15,ч.1ст.186КК Українидо 2років 6місяців позбавленняволі,звільненого напідставі ст.ст.75,76КК Українивід призначеногопокарання зіспитовим строкомна 2роки,зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,проживаючого в АДРЕСА_2

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до правил ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2018, остаточно призначено покарання у виді 2 (два) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття призначеного покарання ОСОБА_8 обчислювється з моменту фактичного затримання після набрання цим вироком законної сили.

Згідно вироку ОСОБА_8 17.08.2019 приблизно о 22:00 за попередньою домовленістю прийшов за місцем мешкання знайомого йому ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 . Знаходячись за вищевказаною адресою, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливу мету, скориставшись тим, що ОСОБА_9 за його діями не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки та бажаючи діяти саме таким чином, з метою заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу, узяв з кухонного столу мобільний телефон «Samsung SM А-6», вартістю 5286,40грн. і мобільний телефон «Huawei P smart NE-LX1», вартістю 6024,60грн., які належали ОСОБА_9 .

Після цього, ОСОБА_8 залишив вищевказану квартиру розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 11311грн.

Обвинувачений на вирок суду подав апеляційну скаргу, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, призначивши покарання у виді арешту строком на 4 місяці. Відповідно до ч. 1 ст. 71, 72 КК України приєднати частково покарання за вироком від 21.02.2018 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на 1 рік.

Суд належним чином не врахував, що злочин відноситься до нетяжких, повне визнання вини, щире каяття, стан здоров`я. офіційну працевлаштованість, на утриманні перебуває дружина та дитина, яка народилася після вчинення злочину. Причинами, що спонукали вчинити крадіжку були реальні потреби в коштах, посилається на складні життєві обставини, була необхідність у проведенні хірургічного втручання для попередження втрати зору, активно сприяв розкриттю злочину, матеріали справи підтверджують, що працевлаштований офіційно, має ряд тяжких захворювань, на сьогодні є єдиним працюючим членом родини. Всі ці обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого. Покарання є явно несправедливим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника обвинуваченого, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.

Висновки суду відносно фактичних обставин справи, винності обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не заперечуються. Відповідно до вимог ч.1ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого, який був належним чином повідомлений, без його участі в присутності призначеного захисника. Апеляційний розгляд неодноразово був відкладений як за клопотанням захисника ОСОБА_8 так і самого обвинуваченого. 22.12.2021 року від адвоката ОСОБА_10 надійшла заява, в якій зазначено про розірвання договору, укладеного з ОСОБА_8 . В судовому засіданні 23.12.2021 року обвинувачений заявив клопотання про призначення йому захисника з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. На підставі ухвали суду від 23.12.2021 захисником обвинуваченого призначено адвоката ОСОБА_7 . В наступне судове засідання 10.02.2022 року о 10.00 годині обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився. Доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду вчасно не надав. В апеляційнній скарзі не міститься клопотання про обов*язкову участь в судовому засіданні обвинуваченого, питання про погіршення його становища не ставиться. За таких колегія суддів не вбачала перешкод для розгляду апеляційної скарги обвинуваченого.

При призначенні покарання відповідно до нормст. 65 КК Українита роз`яснень, наведених в п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.2ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Судом першої інстанції при призначенні покарання враховано тяжкість вчиненого, повне визнання своєї провини, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обвинувачений на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття у скоєному, наявність на утриманні малолітньої дитини. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Крім того, новий корисливий злочин ОСОБА_8 вчинив в період іспитового строку, визначеного попереднім вироком Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2018 року, за яким ОСОБА_8 також було засуджено за вчинення умисного корисливого злочину. Обвинувачений на шлях виправлення не стає, тому підстав для призначення йому більш м`якого виду покарання колегія суддів не вбачає. Посилання обвинуваченого на наявність захворювання, необхідність утримання родини та працевлаштування не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Позиція потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого, не є визначальною в даному випадку. Не вбачає колегія суддів підстав для врахування обставини на яку вказує обвинувачений, а саме вчинення злочину у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та збігом тяжких життєвих обставин, оскільки трудовий договір, наданий обвинуваченим суду, датований 09.10.2019 роком, а інкримінований йому злочин вчинено 17.08.2019 року.

Не зважаючи на обставини, які ОСОБА_8 наводить в апеляційній скарзі, остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 КК України має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому у будь-якому випадку не може бути призначеним у тому розмірі, про який просить обвинувачений.

Призначене судом покарання відповідає вимогам ст.ст.50та65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого, колегія суддів не вбачає. Призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст.405,407, 418 КПК Україниколегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Московського районного суду м.Харкова від 01 жовтня 2020 року у відношенні ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: