Рішення

від 07.02.2022 по справі 917/1081/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2022Справа № 917/1081/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц"

до Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі поновленим, визнання укладеною додаткову угоду.

Представники сторін:

від позивача: Совенко О.П., ордер серія ВІ № 1057437;

від відповідача: Гуленко О.П., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовними вимогами до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим, визнання укладеною додаткову угоду.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для поновлення Договору оренди землі від 21.12.2011 на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Ухвалою Господарського суду міста Полтавської області від 07.07.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

30.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заяву Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

25.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.10.2021.

17.09.2021 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

29.09.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

04.10.2021 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

04.10.2021 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 04.10.2021 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 01.11.2021.

05.10.2021 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

11.10.2021 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції та відповідь на відзив

12.10.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

21.10.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

25.10.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

29.10.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відео конференції та письмові пояснення.

01.11.2021 представником відповідача подано письмові пояснення.

У судове засідання 01.11.2021 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі №917/1081/21 на 30 днів та оголошено перерву до 29.11.2021.

01.11.2021 представником відповідача подано додаткові пояснення.

02.11.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

10.11.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

23.11.2021 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

25.11.2021 представником позивача подано заперечення на клопотання.

29.11.2021 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

У судове засідання 29.11.2021 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду у судовому засідання 29.11.2021 клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, судом відмовлено у його задоволенні у зв`язку з його необґрунтованістю та відсутністю відповідних правових підстав, про що поставлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2021.

30.11.2021 представником позивача подано заперечення проти клопотання про закриття справи.

10.12.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

15.12.2021 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

20.12.2021 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.12.2021 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

У судове засідання 20.12.2021 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.01.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.12.2021 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.01.2022 представником позивача подано заперечення проти задоволення клопотання про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про проведення засідання у режимі відео конференції.

У судове засідання 24.01.2022 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 07.02.2022.

27.01.2022 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

01.02.2022 представником позивача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

01.02.2022 представником відповідача подано клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

У судове засідання 07.02.2022 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2011 року між Кременчуцькою міською радою (далі - орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (після зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц") (далі - орендар, позивач) укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 року за номером 531040004000048 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:08:003:0609) для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 9) у м. Кременчук.

Відповідно до пунктів 2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1727 кв.м. На земельній ділянці знаходяться під`їзні колії та будівлі для їх обслуговування.

Договір укладено терміном до 01.06.2019 року. Початок строку дії Договору обчислюється після підписання сторонами з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку дії Договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

На підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди від 15.02.2019 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:08:003:0609) загальною площею 1727 кв.м. для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій в м. Кременчук терміном до 01.06.2019.

15.02.2019 року позивач звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) з листом-повідомленням від 14.02.2019 року №1/898, в якому просив поновити на строк до 01.06.2035 року оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за Договором. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність відповідних проектів додаткових угод до договорів оренди.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" № 265 від 12.04.2019 вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 року договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,1727 га (кадастровий номер 5310436100:08:003:0609).

Листом № 1/1050 від 21.05.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням погодити текст відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609, для їх подальшого нотаріального посвідчення.

Листом № 1/1071 від 28.05.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням залишити розмір орендної плати незмінним (не збільшувати) та підписати запропоновані додаткові угоди.

Листом № 1/1123 від 24.06.2019 позивач надав на розгляд відповідачу проекти договорів оренди, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609.

Листом № 8877/1/01-37 від 26.06.2019 відповідач запропонував позивачу пункт 9 Договору викласти в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі ___ гривень в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в пункті 5 цього Договору .

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача, неправомірно ухиляється від підписання відповідної додаткової угоди до Договору, в зв`язку з чим, посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", просить визнати поновленим з 01.06.2019 року до 01.06.2035 Договору та визнати укладеною Додаткову угоду до Договору.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що в отриманому відповідачем листі позивача від 14.02.2019 року № 1/898 не було зазначено місця розташування земельної ділянки (назви вулиці), її коду КВЦПЗ та цільового призначення. Крім того, у наведеному листі позивачем було одночасно зазначено дві підстави для поновлення спірного договору: для експлуатації і обслуговування кар`єру з видобування граніту та державного цілісного майнового комплексу. У той же час до означеного листа позивачем не було долучено проектів додаткових угод з умовами, на яких Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" пропонує поновити укладений договір оренди землі.

Відповідач Також зазначає, що між Полтавською обласною державною адміністрацією не було досягнуто згоди щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, а також відповідальності за її несплату, що підтверджується листом відповідача від 26.06.2019 року № 8877/1/01-37. Відповідач зазначає, що наявні розбіжності між запропонованою позивачем сумою орендної плати (20 374,15 грн.) та запропонованою Полтавською обласною державною адміністрацією сумою орендної плати (81 496,61 грн.). Також відповідач зазначив, що договір оренди землі було укладено на 7 років 5 місяців та 11 днів, тоді як позивач просить встановити термін дії Договору у 16 років, однак визнання такого договору поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" зі зміненими умовами договору, зокрема, строком дії цього правочину, виключається.

Отже, оскільки у встановлений законом місячний строк домовленості між сторонами досягнуто не було, а додаткова угода не була укладена, позивач, за твердженням Полтавської обласної державної адміністрації, втратив переважне право на укладення відповідного договору на новий строк.

Крім того, відповідач зазначає про неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та неможливість встановлення належності земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609 до земель, розміщених під цілісним майновим комплексом, що перебуває в оренді Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц".

Також, Полтавська обласна державна адміністрація повідомила про відсутність у неї повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, а користування цією ділянкою може бути оформлене лише за результатами проведення земельних торгів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", статтею 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було б неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1-5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)).

У позовній заяві Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" вказувало на те, що ним було повністю дотримано процедуру і строки звернення до відповідача із повідомленням про намір поновити Договір, проте Полтавською обласною державною адміністрацією не виконано обов`язок з укладення додаткової угоди до Договору, як це передбачено частиною 5 та частиною 7 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, правовою підставою для звернення із даним позовом про поновлення дії Договору та визнання укладеною додаткової угоди є саме приписи частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №1/898 від 14.02.2019, в якому просив поновити на строк до 01.06.2035 року оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за Договором. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність відповідних проектів додаткових угод до договорів оренди.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" № 265 від 12.04.2019 вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,1727 га (кадастровий номер 5310436100:08:003:0609).

Листом від 21.05.2019 року № 1/1050 позивач звернувся до відповідача з проханням погодити текст відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації № 265 від 12.04.2019, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609, для їх подальшого нотаріального посвідчення

У той же час, у матеріалах справи наявний адресований Полтавській обласній державній адміністрації лист позивача № 1/1071 від 28.05.2019, в якому Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" просило відповідача врахувати попереднє погодження та залишити незмінним (не збільшувати) розмір орендної плати за Договором і підписати запропоновані орендарем додаткові угоди (у тому числі спірну).

Листом № 1/1123 від 24.06.2019 позивач звернувся до Голови Полтавської обласної державної адміністрації, яким, в доповнення до клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок № 1/1089 від 10.06.2019, повторно надіслав на розгляд та підписання відповідачем проекти договорів оренди (у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609).

У відповідь на лист позивача № 1/1050 від 21.05.2019 відповідач направив на адресу Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" лист "Щодо врегулювання розбіжностей в договорі" № 8877/1/01-37 від 26.06.2019, в якому запропонував орендарю викласти пункт 9 Договору в редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 5 цього Договору.

Разом із тим, листом № 1/1153 від 11.07.2019 позивач повідомив відповідача про те, що запропонована останнім у листі від 26.06.2019 року № 8877/1/01-37 редакція пункту 9 Договору з розміром орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, робить умови користування позивачем земельними ділянками не рівноцінними та не конкурентними з умовами землекористування іншими гірничодобувними підприємствами міста Кременчук. Враховуючи вищевикладене та з метою приведення умов проектів договорів (у тому числі спірного у даній справі) у відповідність з умовами типового договору, позивач у листі № 1/1153 від 11.07.2019 запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 Договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки. Також орендар зазначив, що такий розмір орендної плати не являється пільговим, не протирічить законодавству України і може бути встановлений за згодою сторін.

Відтак, судом встановлено, що спір між сторонами виник унаслідок відсутності згоди щодо розміру орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії Договору.

Як вбачається з пункту 9 Договору, його сторонами було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку щорічно та складає 8 949,53 грн. в рік.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1727 кв.м. станом на 15.09.2011 року становить 1 193 270 грн. (690,95 грн. за 1 кв.м.).

При цьому, з наявних у матеріалах справи документів, зокрема, доданого самим позивачем до листа № 1/1071 від 28.05.2019 проекту договору оренди землі, вбачається, що станом на 13.06.2019 року нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 2 716 553, 73грн. (1572,99 грн. за 1 кв.м).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Зважаючи на положення статей 632 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

За змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Разом із тим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відтак, поновлення Договору із запропонованою редакцією додаткової угоди без внесення змін в частині визначення розміру орендної плати за наявності проведеної нової грошової оцінки такої земельної ділянки, суперечить вказаним нормам.

У той же час, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сторонами на час розгляду та вирішення даного спору в суді не було досягнуто згоди в частині розміру відсотку, який відраховується від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для встановлення розміру орендної плати.

Беручи до уваги вищенаведене, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а додаткову угоду до Договору укладено не було.

Положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Договір припинив свою дію 01.06.2019 внаслідок спливу строку, на який його було укладено (п. 8 Договору).

У той же час посилання позивача на розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" № 265 від 12.04.2019, яким вирішено поновити позивачу дію Договору строком до 01.06.2035 року, як на підставу для задоволення позовних вимог, пред`явлених на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не беруться судом до уваги та не підтверджують обґрунтованості позовних вимог, оскільки, як вже було зазначено вище та встановлено судом під час розгляду справи, між сторонами залишились невирішеними питання щодо розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії Договору.

При цьому, факт відсутності між сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого Договору (зокрема, його ціни) та неузгодження таких умов, зокрема, у момент прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" № 265 від 12.04.2019 чи після його прийняття, підтверджується наявними у матеріалах справи листуванням сторін (у тому числі тим, що датоване після прийняття вищенаведеного розпорядження).

В свою чергу, листом № 1/1153 від 11.07.2019 позивач повідомив відповідача про те, що запропонована останнім у листі № 8877/1/01-37 від 26.06.2019 редакція пункту 9 Договору з розміром орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, робить умови користування позивачем земельними ділянками не рівноцінними та не конкурентними, у зв`язку з чим запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 Договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, вже після прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" № 265 від 12.04.2019 позивачем були вчинені активні дії, направлені на погодження між сторонами істотних умов запропонованої до укладення у цій справі додаткової угоди до Договору та зміну ціни вказаного правочину, що свідчить про суперечливість та необґрунтованість посилань Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" на фактичне досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов такого правочину.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на поведінку самого позивача у спірних правовідносинах, у тому числі після прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" № 265 від 12.04.2019, у суду відсутні правові підстави для висновку про наявність у позивача правомірних очікувань на продовження договірних відносин сторін за Договором одночасно і на попередньо погоджених між ними умовах (у тому числі щодо розміру орендної плати), і на новий строк - до 01.06.2035 року.

При цьому, посилання позивача на приписи норм частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як правової підстави визнання додаткової угоди до Договору укладеною, також оцінюються судом критично та не приймаються до уваги, оскільки у випадку якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Таку ж позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Відтак, визнання укладеною спірної додаткової угоди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у запропонованій позивачем редакції з одночасним поновленням дії Договору до 2035 року суперечить вищенаведеним приписам Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, названі норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що у даному спорі позивач не довів порушення його прав відповідачем з огляду на недосягнення між сторонами згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати, оскільки за положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

В свою чергу, наведені обставини також свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання поновленим з 01.06.2019 до 01.06.2035 Договору оренди землі від 21.12.2011, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000048 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:08:003:0609 загальною площею 0,1727 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 9) в м. Кременчуці.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.2022

Суддя О.А. Грєхова