Рішення

від 17.02.2022 по справі 913/908/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Харків Справа № 913/908/21

Провадження №1/913/908/21

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Лиман Донецької області

до відповідача - Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області , смт. Станиця Луганська Луганської області,

про стягнення 39228 грн. 12 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без повідомлення та виклику представників

Суть спору: про стягнення 39228 грн. 12 коп. збитків за пільгові перевезення громадян у приміському сполученні.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження регулюються ст. 252 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, 02.01.2019 між Управлінням соціального захисту населення Станично- Луганської районної державної адміністрації Луганської області (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (виконавець) укладено договір № 10 (зареєстровано 12.02.2019 в Дон/НРП-19032/НЮ-І) про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні.

У п 6.41. постанови від 03.03.2020 у подібній справі № 904/94/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у відносинах щодо розрахунку із Залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах. Отже, правовідносини у цій справі не є публічно-правовими, а тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1.2 укладеного договору замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг згідно з п. 1.1 договору на підставі поданих виконавцем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги.

Виконавець щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з районного бюджету Станично-Луганського району, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звірки на надання пільг (п. 3.1 договору).

Замовник після підписання актів звірки заборгованості проводить фінансування видатків на покриття затрат виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг (п. 3.2 договору).

Розрахунки проводяться згідно з п. п. 7, 9-11 постанови Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат на пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (п. 3.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2019, і діє в частині надання послуг до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 8.1 договору).

Відповідно до облікових форм, які наявні в матеріалах справи, про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів позивачем у 2019 році здійснено перевезення пільгової категорії населення громадян на загальну суму 103269 грн 34 коп., а саме: за січень 2019 року - 10808 грн 46 коп., за лютий 2019 року - 11914 грн 46 коп., за березень 2019 року - 11745 грн 24 коп., за квітень 2019 року - 13811 грн 71 коп., за травень 2019 року - 14648 грн 63 коп., за червень 2019 року - 12186 грн 55 коп., за липень 2019 року - 15761 грн 35 коп., за серпень 2019 року - 7899 грн 07 коп., за жовтень 2019 року - 29 грн 95 коп., за листопад 2019 року - 15 грн 98 коп., за грудень 2019 року - 4447 грн 94 коп., з яких отримано компенсаційних виплат 64041 грн 22 коп.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву та вказані вимоги позивача не оспорив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його повне задоволення з огляду на наступне.

Так, правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» .

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» , «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про охорону дитинства» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» .

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» .

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Станично-Луганському районі Луганської області є Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009, п. 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9-11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Матерілами справи підтверджено понесення позивачем збитків на заявлену суму, оскільки згідно облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів надано послуг на суму 103269 грн 34 коп., з яких компенсовано 64041 грн 22 коп.

Крім цього, до справи додані загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні за спірні періоди 2019 року.

При розгляді справи судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 03.03.2020 у подібній справі № 904/94/19 про те, що відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки надані позивачем щомісячні облікові форми відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 типовій формі. Внесення додаткової інформації затвердженою обліковою формою не передбачено .

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга статті 218 ГК України) та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу, які є збитками.

Відповідач позов не оспорив, доказів оплати зазначеної суми відшкодування станом на момент розгляду справи суду не надав, отже позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (вул. Центральна, 52, смт Станиця Луганська, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600, код ЄДРПОУ 03197049) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, 22, м. Лиман, Донецька область, 84400, код ЄДРПОУ 40150216) збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 39228 грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 17.02.2022.

Суддя Наталія ЗЮБАНОВА