Рішення

від 08.02.2022 по справі 914/2655/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022 Справа № 914/2655/21

За позовом: Дочірнього підприємства Інтергал - Буд Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Інтергал , м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Присяжнюк Назарія Миколайовича, м. Львів

про стягнення 1341500, 00 грн

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: Дмух М. В.

Від відповідача: не з`явився

Cуть спору:

Позовну заяву подано Дочірнім підприємством Інтергал-Буд Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Інтергал до Фізичної особи - підприємця Присяжнюк Назарія Миколайовича про стягнення 1341 500,00 грн.

Ухвалою від 08.09.2021 позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.10.2021.

26.10.2021 та 09.11.2021 підготовче засідання було відкладено, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.11.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 29.11.2021 та відкладено підготовче засідання на 14.12.2021.

14.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.01.2022.

25.01.2022 судове засідання відкладено на 08.02.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Ст. 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - повертається за закінченням терміну зберігання .

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та є однаковою із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Присяжнюка Назарія миколайовича, є: АДРЕСА_1 .

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області неодноразово розміщувались оголошення про розгляд справи № 914/2665/21 для належного повідомлення ФОП Присяжнюк Н.М.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі Інтернет ).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2019 між сторонами був укладений Меморандум врегулювання взаємовідносин при забудові земельної ділянки по вул. Клепарівській, 39-А у м. Львові, відповідно до п. 1.1. якого сторони дійшли згоди щодо співпраці при реалізації проекту будівництва офісного центру з підземним паркінгом, на земельній ділянці загальною площею 0,4085 га, кадастровий номер: 4610137500:01:002:0030, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності Присяжнюку Назарію Миколайовичу. При цьому, ДП Інтергал-Буд ТзОВ Фірма Інтергал мало виступати інвестором, який буде фінансувати реалізацію даного проекту будівництва, а Присяжнюк Н.М. отримає оплату за передачу інвестору права забудови земельної ділянки.

Меморандумом було передбачено, що він не є офіційним документом та :не може бути використаний Сторонами у взаємовідносинах з органами державної влади чи місцевого самоврядування, а використовується виключно для врегулювання відносин між Сторонами. Даний Меморандум :є підставою для укладення конкретних договорів та правочинів, які за своїм змістом повинні відповідати домовленостям сторін, зафіксованим у цьому Меморандумі та визначати юридичні шляхи їх реалізації.

Таким чином, виходячи зі змісту Меморандуму, який був укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення, позивач вважає, що цей Меморандум є договором про наміри, а не попереднім договором, при укладенні якого необхідно погодження всіх його істотних умов, до яких належать всі істотні умови основного договору, оскільки відсутність хоча б однієї з істотних умов майбутнього договору виключає можливість кваліфікувати відносини між сторонами як договірні. Угоди про наміри, протоколи про наміри, меморандуми тощо не є договорами і не породжують зобов`язання укласти в майбутньому основний договір. Тобто різниця між попереднім договором та угодою сторін про наміри полягає в тому, що угода про наміри, на відміну від попереднього договору , фактично не породжує для сторін ніяких правових наслідків.

В подальшому, сторони не укладали між собою договорів (правочинів), які б передбачали реалізацію домовленостей щодо забудови земельної ділянки площею 0,4085 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 39-а.

При цьому, відповідно до ч. 1 підпункту ж п. 1.3. Меморандуму, в якості оплати за передачу Стороною-1 Стороні-2 права забудови Земельної ділянки для спорудження Об`єкта будівництва, Сторона-2 забезпечує сплату Стороні-1 грошових коштів та передачу корисних площ і машино-місць в підземному паркінгу в Об`єкті будівництва, в тому числі - суму в гривнях, що еквівалентна 50000 доларів США, згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день проведення платежу. Ця сума сплачується Стороною-2 Стороні-1 протягом 3 місяців з дати підписання Попереднього договору суперфіцію. 30.12.2019 ДП Інтергал-Буд ТзОВ Фірма Інтергал на виконання пункту 1.3. Меморандуму передало ОСОБА_1 грошову суму у розмірі еквіваленту 50000 доларів США.

Фактично, позивач не набув право забудови земельної ділянки площею 0,4085 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 39-а, а тому 29.04.2021 позивач звернувся до ОСОБА_1 з листом від 29.04.2021 № 29/04, в якому просило повернути отриману останнім грошову суму у зв`язку з відсутністю правових підстав для її утримання ОСОБА_1 ..

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З цієї підстави позивач просить позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив не подав, позовні вимоги не заперечив.

Обставини справи.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки з аукціону від 04.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З., зареєстрованого в реєстрі за №527, відповідач придбав у Львівської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,4085 га, кадастровий номер: 4610137500:01:002:0030, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 39-а для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Категорія землі: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.3). Одним із обмежень, з якими передається земельна ділянка, є проведення зміни цільового призначення земельної ділянки у відповідності до законодавства (п. 1.5.), - тобто, зміна цільового призначення земельної ділянки договором не заборонялась. Право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 125 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 3.1.) Державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється після сплати покупцем повної вартості предмета договору та отримання документу, що підтверджує виконання цього пункту, а також після сплати платежів, належних організатору торгів відповідно до п. 2.7. договору.

Право власності відповідача на вказану земельну ділянку було зареєстроване 17.12.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2021.

28.10.2019 між ДП Інтергал-Буд ТзОВ Фірма Інтергал (Сторона 2) та відповідачем (Сторона 1) був укладений Меморандум врегулювання взаємовідносин при забудові земельної ділянки по вул. Клепарівська, 39-а у м. Львові, метою якого є письмова фіксація фактичної домовленості Сторін щодо врегулювання відносин між ними, встановлення обсягу прав та зобов`язань кожної із Сторін у зв`язку із реалізацією в майбутньому предмету домовленості, встановленої цим Меморандумом.

Сторонами погоджено, що цей Меморандум не є офіційним документом та не може бути використаний Сторонами у взаємовідносинах з органами державної влади чи місцевого самоврядування, а використовується виключно для врегулювання відносин між Сторонами. Даний Меморандум є підставою для укладення конкретних договорів та правочинів, які за своїм змістом повинні відповідати домовленостям Сторін, зафіксованим у цьому Меморандумі та визначати юридичні шляхи їх реалізації. Дія Меморандуму поширюється на Сторін, а також на фізичних та юридичних осіб (в. т.ч. афілійованих до Сторін та / або правонаступників Сторін), які беруть участь або будуть брати участь у реалізації предмету домовленості, визначеної цим Меморандумом.

Відповідно до умов даного Меморандуму регулюються взаємовідносини Сторін, пов`язані із здійсненням будівництва офісного центру з підземним паркінгом (Об`єкт будівництва, або Об`єкт), на земельній ділянці загальною площею 0,4085 га, кадастровий номер: 4610137500:01:002:0030. яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 39-а, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1431956746101), та набуття Сторонами відповідних площ в Об`єкті будівництва після завершення його будівництва та прийняття в експлуатацію згідно розподілу, визначеного у даному Меморандумі (п. 1.1).

Базові умови співпраці Сторін визначені в п. 1.3. Меморандуму:

а) 3 моменту підписання Меморандуму та на передбачених ним умовах Сторона-2 (Підприємство) отримує виключні (ексклюзивні) права на здійснення забудови Земельної ділянки шляхом будівництва на ній Об`єкта будівництва; при цьому Сторона-2 (Підприємство) набуває право на отримання містобудівних умов та обмежень забудови Земельної ділянки, технічних умов, розробку проектної документації, отримання дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт на Земельній ділянці після підписання та нотаріального посвідчення договору суперфіцію, який буде укладатися згідно умов, передбачених даним Меморандумом, та реєстрації права суперфіцію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

б) Сторона-2 за власний рахунок (за сприяння Сторони-1, яка виступає офіційним заявником, та уповноважує Сторону-2 на вчинення відповідних дій) забезпечує та гарантує (в тому числі, шляхом вжиття всіх необхідних організаційних заходів) зміну цільового призначення Земельної ділянки із категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (вид використання: 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на категорію земель землі житлової та громадської забудови (вид використання: 03.10. - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови , які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) або 03.15. - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), забезпечує та гарантує розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передбачатиме зміну цільового призначення Земельної ділянки; забезпечує та гарантує затвердження вказаного проекту землеустрою сесією міської ради; забезпечує та гарантує внесення відповідних відомостей про зміну цільового призначення Земельної ділянки в Державний земельний кадастр, на Публічну кадастрову карту та в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

в) Сторона-2 за власний рахунок забезпечує та гарантує (в тому числі, шляхом вжиття всіх необхідних організаційних заходів) розробку Концепції забудови Земельної ділянки, містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками Об`єкта будівництва надалі - МБР), отримання містобудівних умов та обмежень забудови Земельної ділянки, які передбачатимуть будівництво на ній Об`єкта будівництва із відповідною корисною площею нежитлових/громадських (офісних, торгових, інших приміщень комерційного призначення, тощо) приміщень, а також додатково передбачатиме спорудження машиномісць в підземному паркінгу (надалі - МБУО).

г) Після затвердження Сторонами Концепції забудови Земельної ділянки, яка буде викладена в Додатку №1 до даного Меморандуму, та розробки Стороною-2 МБР, але в будь-якому випадку не пізніше укладення договору суперфіцію, Сторони визначають у Додатку №2 до даного Меморандуму попередній розподіл площ в Об`єкті будівництва, зокрема, погоджують поверхи та корисні площі приміщень, які підлягають передачі Стороні-1, як плата за суперфіцій, а також визначають у Додатку №3 до даного Меморандуму загальний технічний стан готовності нежитлових/громадських (офісних, торгівельних, інших приміщень комерційного призначення, тощо) приміщень в Об`єкті будівництва, у якому вони підлягають передачі Стороні-1.

д) Сторона-2 (Підприємство) повністю забезпечує фінансування та будівництво Об`єкта будівництва на Земельній ділянці та набуває право власності на Об`єкт будівництва, за винятком нежитлових/громадських (офісних, торгових, інших приміщень комерційного призначення, тощо/приміщень та машиномісць в Об`єкті будівництва, права на які набуває Сторона-1 згідно умов даного Меморандуму.

є) 3 метою спорудження Об`єкта будівництва Сторона-1 передає Стороні-2 (Підприємству) право забудови Земельної ділянки шляхом укладення договору суперфіцію, який підлягає нотаріальному посвідченню, а право суперфіцію Сторони-2 (Підприємства) підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно. Всі витрати на укладення та нотаріальне посвідчення договору суперфіцію та витрати на реєстрацію права суперфіцію несе Сторона-2 (Підприємство).

ж) В якості оплати за передачу Стороною-1 Стороні-2 (Підприємству) права забудови Земельної ділянки для спорудження Об`єкта будівництва, Сторона-2 (Підприємство) забезпечує сплату Стороні-1 грошових коштів та передачу корисних площ і машиномісць в підземному паркінгу в Об`єкті будівництва, а саме: суму в гривнях, що еквівалентна 300000 доларів США, яка сплачується у наступному порядку:

- гарантійний платіж в сумі, що еквівалентна 50000 доларів США згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день проведення платежу, сплачується Стороною-2 (Підприємством) Стороні-1 протягом 3 місяців з дати підписання Попереднього договору суперфіцію;

- сума в гривнах, що еквівалентна 250000 доларів США згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день проведення платежу, сплачується Стороною-2 (Підприємством) Стороні-1 впродовж 5 днів з дати прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення про затвердження МБУО щодо забудови Земельної ділянки;

- площу нежитлових / громадських (офісних, торгівельних, інших приміщень комерційного призначення, тощо) приміщень (майнові права на них) в Об`єкті будівництва, що визначається за визначеною формулою;

- 14% (чотирнадцять процентів) машиномісць в підземному паркінгу в Об`єкті будівництва.

л) на Сторону-1 не покладається обов`язок здійснення фінансування зміни цільового призначення Земельної ділянки, розробки Концепції забудови, МБР, МБУО, проектування та будівництва Об`єкта чи будь-яких інших витрат, пов`язаних із реалізацією проекту.

м) Сторона-2 здійснює процедуру due diligence протягом 10 календарних днів з моменту надання Стороною-1 запитуваного Стороною-2 переліку документів. Протягом процедури due diligence Сторона-2 проведе юридичний аналіз документів, наданих Стороною-1, на наявність судових процесів та кримінальних проваджень, арештів, заборон, аналіз правового статусу Земельної ділянки, містобудівні регламенти забудови Земельної ділянки тощо з метою виявлення можливих ризиків щодо реалізації умов даного Меморандуму (юридичні ризики, містобудівні обмеження, будівельно-технічний аналіз, геологічні дослідження земельної ділянки на предмет можливості забудови, необхідність прокладення чи перенесення інженерних мереж, наявність червоних ліній, наявність суспільних перешкод в забудові земельної ділянки, конфліктних ситуацій, тощо).

н) Після закінчення процедури due diligence та у разі виявлення обставин, які утруднюють можливість реалізації проекту або роблять його економічно недоцільним для будь-якої із Сторін, Сторони складають окремий перелік (план) дій, який підлягає виконанню відповідною Стороною для усунення ризиків, вказаних у висновку за результатами проведеної процедури due diligence . Перелік (план) дій повинен містити календарний графік виконання відповідною Стороною передбачених в ньому заходів. Лише у разі, якщо Сторонами не буде досягнуто згоди щодо погодження умов та строків усунення виявлених Стороною-2 за результатами due diligence (юридичного аудиту) зауважень та ризиків щодо реалізації умов даного Меморандуму або якщо неможливо буде усунути ризики з будь-яких причин, Сторони розривають домовленості, передбачені даним Меморандумом. Після складання переліку (плану) дій за результатами проведеної Стороною-2 процедури due diligence , Сторона-2 не вправі пред`являти Стороні-1 жодних претензій щодо якості Земельної ділянки чи інших недоліків Земельної ділянки, не передбачених у переліку (плані) дій, та не вправі з таких підстав ініціювати дострокове розірвання домовленостей, передбачених Меморандумом.

п) У разі, якщо матиме місце порушення Стороною-2 (Підприємством) будь-якого із строків вчинення дій, передбачених п. 2.2. цього Меморандуму, більше як на 3 місяці, Сторони шляхом проведення взаємних переговорів вирішують доцільність подальшої реалізації цього Меморандуму. При цьому, жодна Сторона не вправі ухилятися від проведення переговорів щодо вирішення зазначених питань. У випадку не досягнення Сторонами згоди щодо. подальшої реалізації цього Меморандуму, вони припиняють співпрацю на умовах, передбачених розділом 7 цього Меморандуму.

Відповідно до п. 2.1. Меморандуму, Сторона-1 (відповідач) зобов`язалась, зокрема, укласти із Стороною-2 (Підприємством) відповідні правочини, передбачені умовами даного Меморандуму, а також забезпечити припинення використання третіми особами Земельної ділянки для розміщення автомобілів до моменту передачі Земельної ділянки Стороні-2 (Підприємству) згідно акту приймання-передачі на виконання договору суперфіцію (п. в ); не відчужувати в будь-який спосіб будь-яким третім особам та не обтяжувати в будь-який спосіб Земельну ділянку без згоди Сторони-2 у період дії Меморандуму. З метою забезпечення даного зобов`язання Сторони дійшли згоди про накладення заборони відчуження на Земельну ділянку з дати укладення Попереднього договору суперфіцію (п. д ); надати Стороні-2 (або визначеній нею особі) на її вимогу довіреність щодо вчинення дій, пов`язаних із зміною цільового призначення Земельної ділянки, або забезпечити підписання необхідних документів, підготовлених та наданих Стороною-2, пов`язаних із зміною цільового призначення Земельної ділянки (п. е ).

У той же час, відповідно до п. 2.2. Сторона-2 (позивач) зобов`язалась, зокрема: забезпечити за власний рахунок зміну цільового призначення Земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови (вид використання: 03.10. - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) або 03.15. - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), в тому числі, забезпечити розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, що стосується зміни цільового призначення Земельної ділянки, забезпечити її затвердження на сесії Львівської міської ради, забезпечити внесення відповідних відомостей в Державний земельний кадастр, на Публічну кадастрову карту та в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно впродовж 6 (шести) місяців з дати укладення попереднього договору суперфіцію (п. в ); здійснити розробку Концепції забудови Земельної ділянки із дотриманням певних вимог (п. г ); забезпечити за власний рахунок, отримання містобудівних умов та обмежень забудови Земельної ділянки, які передбачатимуть будівництво на ній Об`єкта будівництва впродовж 3 місяців з дати прийняття сесією Львівської міської ради рішення про зміну цільового призначення Земельної ділянки, здійснення геології та геодезії Земельної ділянки, здійснення проектування Об`єкту будівництва та проходження експертизи проектної документації впродовж 6 місяців з дати отримання МБУО, отримання в органах ДАБІ дозвільних документів на виконання підготовчих/будівельних робіт з спорудження Об`єкту будівництва на Сторону-2 (Підприємство), а також всіх необхідних погоджень, в тому числі, погоджень органів охорони культурної спадщини, впродовж 2 місяців з дати отримання позитивного висновку експертизи проектної документації, здійснення спорудження Об`єкту будівництва на Земельній ділянці, забезпечити вирішення технічних питань в процесі будівництва, а також прийняття його в експлуатацію органами ДАБІ (строк будівництва Об`єкта та прийняття його в експлуатацію становить 24 (двадцять чотири) місяці з дати отримання дозволу ДАБІ на виконання будівельних робіт) тощо (п. п. е - й ).

Крім того, Сторона-2 (позивач) зобов`язалась забезпечити укладення із Стороною-1 відповідних договорів на умовах, передбачених даним Меморандумом (пп. к п. 2.2.), а Сторона -1 отримала вимагати від Сторони-2 укладення відповідних договорів, передбачених цим Меморандумом (пп. а п. 2.3.).

Меморандумом також передбачені істотні умови договорів, на підставі яких здійснюватиметься будівництво об`єкта (розд. 3), розподіл приміщень між Сторонами в Об`єкті будівництва (розд. 4),попереднього договору суперфіцію та договору суперфіцію щодо права забудови Земельної ділянки (розд. 6).

Відповідно до п. 7.2. сторони погодились, що у випадку настання форс-мажорних обставин або обставин, які не залежать від волі Сторін терміни, передбачені даним Меморандумом, переносяться на строк дії таких обставин. Під форс-мажорними обставинами Сторони розуміють в тому числі (але не виключно) дію наступних факторів, незалежних від волі Сторін: спротив громадських активістів чи мешканців району; неправомірні дії органів державної влади / місцевого самоврядування; виявлення на земельній ділянці поховань / археологічних та/або інших пам`яток, що спричинить необхідність проведення додаткових досліджень; дія інших факторів, які неможливо було передбачити на момент укладення цього Меморандуму, але які незалежно від волі Сторін перешкоджають реалізації проекту будівництва без вжиття додаткових заходів. У випадку настання форс-мажорних обставин або обставин, які не залежать від волі Сторін, після порушення Стороною-2 терміну укладення відповідних договорів згідно даного Меморандуму, то всі терміни визначені цим Меморандумом переносяться на строк дії таких обставин, але не більше (6) шести місяців від дати, встановленої даним Меморандумом, для укладення відповідних договорів. Жодна із сторін не несе відповідальності за порушення термінів чи інших зобов`язань передбачених даним Меморандумом у випадку настання форс-мажорних обставин протягом терміну існування останніх з врахуванням присічного строку, встановленого абзацом другим цього пункту Меморандуму. До форс-мажорних обставин не відносяться правомірні дії або бездіяльність державних органів чи органів місцевого самоврядування.

При цьому, в п. 7.4. Сторони погодили, що домовленості, викладені в даному Меморандумі, є обов`язковими для Сторін та не можуть бути змінені в односторонньому порядку. Цей Меморандум втрачає чинність з моменту укладення відповідних договорів згідно даного Меморандуму та проведення повного розрахунку із Стороною-1 на умовах, передбачених цим Меморандумом та виконання інших його умов (п. 7.7.).

Інші умови припинення чинності Меморандумом в його умовах не передбачені та регулюються загальними положеннями законодавства згідно із п. 7.5. Меморандуму.

Сторони не посилались на припинення чинності Меморандуму, вимог про його розірвання чи визнання недійсним не заявляли.

Додатки, передбачені Меморандумом, які мали укладатись за результатами подальшого виконання Стороною-2 своїх обов`язків, передбачених Меморандумом, чи настання певних подій, а також інші договори, істотні умови яких передбачені Меморандумом, між сторонами не укладались. Сторони не заперечували, що жодна з сторін не ухилялась від їх укладання. Доказів зворотнього суду не надано.

Умови Меморандуму частково виконувались сторонами. Так, 30.12.2019 позивач сплатив відповідачу грошові кошти гарантійного платежу в сумі 50000 дол. США на виконання п. 1.3. Меморандуму, що підтверджується заявою відповідача.

Пп. ж п. 1.3. Меморандуму передбачає обов`язок Сторони-2 сплатити гарантійний платіж не в доларах США, а в сумі, що еквівалентна 50000 доларів США згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день проведення платежу, і протягом 3 місяців з дати підписання Попереднього договору суперфіцію, а не до його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися як у формі єдиного документа, так і у спрощений спосіб з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГК України.

Таким чином, враховуючи сплату позивачем грошових коштів на інших умовах, ніж зазначені в пп. ж п. 1.3. Меморандуму, та посилання у заяві відповідача від 30.12.2019 р. про факт отримання коштів в іноземній валюті та до настання строку їх оплати із посиланням на п. 1.3. Меморандуму, суд приходить до висновку про досягнення сторонами згоди на відповідну зміну даної умови Меморандуму.

Крім того, з матеріалів справи вбачається виконання позивачем й ряду інших своїх обов`язків, передбачених Меморандумом, зокрема, пп. м , н п. 1.3.: позивачем було проведено процедуру due diligence : зійснено юридичний аналіз документів, наданих Стороною-1, на наявність судових процесів та кримінальних проваджень, арештів, заборон, аналіз правового статусу Земельної ділянки, містобудівні регламенти забудови Земельної ділянки тощо з метою виявлення можливих ризиків щодо реалізації умов даного Меморандуму (юридичні ризики, містобудівні обмеження, будівельно-технічний аналіз, геологічні дослідження земельної ділянки на предмет можливості забудови, необхідність прокладення чи перенесення інженерних мереж, наявність червоних ліній, наявність суспільних перешкод в забудові земельної ділянки, конфліктних ситуацій, тощо). Доказів виявлення позивачем будь-яких ризиків щодо реалізації умов Меморандуму суду не надано, при тому, що у випадку виявлення таких ризиків сторони повинні були підписати Перелік (план) дій, який повинен був би містити календарний графік виконання відповідною Стороною передбачених в ньому заходів.

Також, позивач вживав заходи по виконанню свого обов`язку, передбаченого пп. б п. 1.3. Меморандуму, що полягав у зміні цільового призначення земельної ділянки від імені відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» , цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст.19 ЗК України землі України, за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії. Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Однак, ухвалою Львівської міської ради № 419 від 25.03.2021 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Клепарівській, 39-а у м. Львові. Доказів оскарження цієї ухвали Львівської міської ради чи вжиття подальших заходів на виконання позивачем взятих на себе зобов`язань по зміні цільового призначення земельної ділянки суду не надано.

У зв`язку із цим, посилаючись на відсутність подальших правових підстав для утримання відповідачем сплачених йому коштів, листом №29/04 від 29.04.2021, позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення до 14.05.2021 отриманої відповідачем частини оплати за передачу права забудови земельної ділянки у будь-якій валюті. Відповідь на цей лист відповідач не надав.

Пред`являючи позов, позивач посилається як на підставу на ст. 1212 ЦК України та просить стягнути з відповідача кошти, щодо яких відпала правова підстава для їх утримання.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, відповідно до ст. ст. 627,628 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 182 ГК України врегульовано особливості укладання попередніх договорів та їх відмінність від угод про наміри. Так, за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Аналогічні положення містить і ст. 635 ЦК України, відповідно до якої попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Меморандум врегулювання взаємовідносин при забудові земельної ділянки по вул. Клепарівська, 39-а у м. Львові від 28.10.2019 носить характер змішаного договору, оскільки містить елементи різних договорів, як-от спільної діяльності, доручення, купівлі-продажу майнового права тощо. У відповідній частині Меморандум носить характер попереднього договору, оскільки встановлює чіткі обов`язки сторін, спрямовані на укладення інших договорів певного змісту. Зазначене, а саме, наявність чітких строків (у т.ч. обумовлених настанням певних подій), конкретних обов`язків по розробці проектів та ініціюванню їх підписання, визначення істотних умов майбутніх договорів тощо, спростовує посилання позивача на те, що Меморандум від 28.10.2019 є угодою про наміри, яка не породжує прав та обов`язків сторін.

Посилання позивача на те, що усі істотні умови майбутніх договорів не передбачені Меморандумом, не заслуговує на увагу. Так, згідно з ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Такі умови сторонами у Меморандумі погоджені. Щодо решти, то відповідно до ст. 635 ЦК України, істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Більше того, посилаючись на не визначення у Меморандумі усіх істотних умов майбутніх договорів, позивач не зазначив, які саме істотні умови і якого саме майбутнього договору не були погоджені сторонами.

При цьому, як зазначено у Меморандумі, даний Меморандум є підставою для укладення конкретних договорів та правочинів, які за своїм змістом повинні відповідати домовленостям Сторін, зафіксованим у цьому Меморандумі та визначати юридичні шляхи їх реалізації. Таким чином, волевиявлення сторін було спрямоване на надання йому сили попереднього договору.

Посилання позивача на те, що цей Меморандум не є офіційним документом та не може бути використаний Сторонами у взаємовідносинах з органами державної влади чи місцевого самоврядування, а використовується виключно для врегулювання відносин між Сторонами, не спростовує даного висновку суду, оскільки на це не впливає визначена у Меморандумі сфера використання цього документа. При цьому, Меморандум чітко містить посилання на те, що ним регулюються виключно відносини між Сторонами (що відповідає положенням ст. 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання саме сторонами).

Наведений вище зміст Меморандуму від 28.10.2019, його змішаний характер, свідчить про те, що його положення регулюють не лише відносини сторін, спрямовані на укладення між ними в майбутньому інших договорів на попередньо погоджених умовах. Положення Меморандуму покладають на сторони конкретні права та обов`язки, які підлягають виконанню (реалізації) ними до укладення інших договорів та прямо не пов`язані з їх укладенням.

Так, позивач зобов`язався за власний рахунок (який не підлягає компенсації зі сторони відповідача) забезпечити зміну цільового призначення земельної ділянки, розробити ряд іншої документації. Відповідач, у свою чергу, надав право позивачу вчиняти такі дії від свого імені. При цьому, відповідач зобов`язався не проводити переговорів щодо забудови земельної ділянки з іншими організаціями, а позивач, за отримане ним на підставі Меморандуму ексклюзивне право забудови земельної ділянки зобов`язався сплатити грошові кошти (п. ж п. 1.3.). Така оплата, відповідно до зазначеного пункту, підлягає проведенню за передачу Стороною-1 Стороні-2 (Підприємству) права забудови Земельної ділянки для спорудження Об`єкта будівництва , а не за право користування земельною ділянкою для забудови, яке мало виникнути у майбутньому на підставі попереднього договору суперфіцію, хоча строк такої оплати початково визначався настанням події - протягом 3 місяців з дати підписання Попереднього договору суперфіцію, але згодом був змінений за взаємною згодою сторін, підтвердженою заявою відповідача від 30.12.2019 про отримання ним коштів гарантійного внеску на інших умовах.

Таким чином, спірні кошти були отримані відповідачем на умовах Меморандуму, які мають характер договору між сторонами. Зазначена підстава не відпала станом на дату розгляду справи. Невиконання, неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, відпадіння інтересу у подальшому виконанні своїх зобов`язань, ймовірна економічна недоцільність продовження співпраці сторін не є підставами для застосування до спірних відносин вимог ст. 1212 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються недоведеними, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р.). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, не є порушеним відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в позові відмовити.

Судові витрати.

Враховуючи те, що позов у даній справі не підлягає задоволенню, згідно з ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.02.2022

Суддя Мороз Н.В.