Ухвала

від 15.02.2022 по справі 915/40/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 915/40/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), Білоуса В.В., Картере В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.12.2021

у складі колегії суддів: Мишкіної М.А. (головуюча), Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021

у складі судді Мавродієвої М.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення надмірно сплачених сум (без достатньої правої підстави) у розмірі 441,78 грн

В С Т А Н О В И В:

ТОВ СП "Нібулон" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 06.01.2021 (вх. № 191/21), в якій просило суд стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" кошти в розмірі 441,78 грн, перераховані за платіжним дорученням № 17143 від 05.04.2019 (рахунок № МР-01255 від 15.03.2019) послуги служби регулювання руху суден.

06.05.2021 рішенням Господарського суду Миколаївської області позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд.27, код ЄДРПОУ ВП:38728507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд.1, код ЄДРПОУ 14291113) 441,78 грн безпідставно набутих грошових коштів та 2270,0 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

31.12.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021 у справі № 915/40/21 залишено без змін.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102407734), повний текст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду 31.12.2021 складено 31.12.2021, оприлюднено 05.01.2022.

24.01.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Екпрес") Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 31.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021 у справі № 915/40/21 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.01.2022 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: Пєскова В.Г - головуючого., суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В.

02.02.2022 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про передачу справи № 915/40/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

03.02.2022 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява представника про вступ у справу № 915/40/21.

Водночас 03.02.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли заперечення ТОВ СП "Нібулон" проти відкриття касаційного провадження у справі № 915/40/21 за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

07.02.2022 на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ТОВ СП "Нібулон" проти клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про передачу справи № 915/40/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Водночас 07.02.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ СП "Нібулон" про врахування описки в запереченнях ТОВ СП "Нібулон" проти відкриття касаційного провадження у справі № 915/40/21.

У зв`язку з перебуванням судді Банаська О.О з 15.02.2022 на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/40/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.02.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", з урахуванням заперечень ТОВ СП "Нібулон" проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 915/40/21 з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у ГПК України, зокрема у частину п`яту статті 12 ГПК України.

Так, частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення надмірно сплачених сум (без достатньої правої підстави) у розмірі 441,78 грн, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2021 році (2 270 грн х 100 = 227 000 грн), отже справа № 915/40/21 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Підставами касаційного оскарження судових рішень Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" вказує пункт 2 частини другої статті 287 та підпункти "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що на даний час існують висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.08.2021 у справі № 915/253/20 (на користь ДП "АМПУ") та у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 915/400/20 (на користь ТОВ СП "Нібулон") між тими самими сторонами. Вказані судові рішення містять абсолютно протилежні висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Більше того скаржник звертає увагу суду на те, що у справі № 915/400/20 викладена окрема думка судді Кібенко О.Р., яка узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 915/253/20 та повністю підтверджує позицію ДП "АМПУ".

Водночас, скаржник зазначає, що єдиною можливістю довести свою позицію є оскарження рішень у справі № 915/40/21 у касаційному порядку та доведення наявності підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 915/400/20, яку застосував Південно-західний апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові у справі № 915/40/21.

Також, касатор посилаючись на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що ДП "АМПУ" позбавлене можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді інших справ, адже постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 915/40/21 повністю ґрунтується на висновках викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 915/400/20, що дає змогу передбачити, що всі інші спори між ДП "АМПУ" та ТОВ СП "Нібулон", які знаходяться в проваджені судів будуть вирішені з урахування цих помилкових висновків.

Одночасно скаржник посилаючись на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України стверджує, що справа № 915/40/21 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, обґрунтовуючи це тим, що питання щодо віднесення суден до певної групи регулюється наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2012 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за № 2139/24671, яким затверджено Тарифи на послуги з регулювання руху суден.

Фактично рішення суду щодо застосування норм матеріального права у даній справі, на думку скаржника, буде мати значення не лише у відносинах між сторонами спору, а і впливатиме на нарахування зборів в цілому у державі, що відповідає вжитому законодавцем словосполученню "значний суспільний інтерес".

Предмет спору у даній справі має загальнодержавне значення, так як звільнення позивача від зборів за умови віднесення його суден до групи "Е" призводить до того, що скаржник втрачає 3,5 млн грн на рік тільки за суднозаходами одного судна позивача, відповідно втрат зазнає і державний бюджет. В той же час мова йде про значно більшу кількість суден та суднозаходів.

Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Стосовно доводів скаржника щодо необхідності відступлення від висновків викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 915/400/20, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника зводяться до заперечень висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 915/400/20, які були застосовані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

При цьому скаржник повністю підтримує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 30.08.2021 у справі № 915/253/20.

Проте Верховний Суд звертає увагу скаржника, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/400/20 відступила від висновку викладеному у постанові Верховного Суду, прийнятої 30.08.2021 у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у справі № 915/253/20, щодо обов`язку портового оператора сплачувати канальний збір та збір за послуги служби регулювання руху суден за проходження належним йому суднами портфлоту каналами морського порту при здійсненні у морському порту вантажних операцій у межах господарської діяльності портового оператора.

Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.

Отже, Південно-західним апеляційним господарським судом при ухваленні постанови у справі № 915/40/21 було вірно застосовано саме останню правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у постанові від 17.12.2021 у справі № 915/400/20.

Водночас, скаржником не обґрунтовано у достатній мірі необхідності відступлення від вже сформованого висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 17.12.2021 у справі № 915/400/20, щодо застосування норм права, а доводи скаржника зводяться до власного розуміння та тлумачення як судового акту так і закону в цілому, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у праворозумінні чи у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

При цьому Верховний Суд зазначає, що розгляд касаційних скарг покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Щодо доводів скаржника, про те, що справа має значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що відкриваючи касаційне провадження у справі № 915/400/20 Верховний Суд врахував доводи скаржника щодо значного суспільного інтересу та виняткового значення справи для заявника касаційної скарги та розглянувши справу по суті і ухваливши постанову від 17.12.2021, в якій було зроблено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, (які є аналогічними і у даній справі), Суд виконав одну із основних своїх функцій, а саме сформував обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права та дотримання норм процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямував судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказавши напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснив зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але при цьому не нав`язуючи судам попередніх інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Також, колегією суддів встановлено, що зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" немає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", розгляд клопотання про передачу справи № 915/40/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 12, 163, 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 915/40/21 за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.12.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Картере