Постанова

від 09.02.2022 по справі 904/4748/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4748/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Кучерява С. О. (адвокат),

відповідача - Сова Ю. В. (самопредставництво);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2021 (судді: Чус О. В. - головуючий, Кузнецова І. Л., Кощеєв І. М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

до Криворізької міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Суха балка" (далі - ПрАТ "Суха балка", Позивач) звернулось з позовом до Криворізької міської ради (далі - Рада, Відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2016156 від 13.04.2016 (державна реєстрація права оренди від 23.04.2016 №14358219), у запропонованій Позивачем редакції.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2018 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України відповідно до яких плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Отже, на думку Позивача, необхідно привести умови укладеного між сторонами договору щодо розміру орендної плати у відповідність до змін податкового законодавства України шляхом укладення запропонованої додаткової угоди. Однак, Відповідач безпідставно ухиляється від її укладення.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 у справі № 920/204/20 позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 201616 від 13.04.2016, державна реєстрація права оренди від 23.04.2016 № 14358219.

2.2. Рішення мотивовано тим, що імперативні положення Податкового кодексу України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати, а відтак внесення змін до норм вказаного Кодексу, які встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій. При цьому Позивач довів використання земельної ділянки, яка надана йому в оренду, саме з метою видобування та розробки родовищ корисних копалин.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2021 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2020 у справі № 904/4748/20 та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

2.4. Указана постанова обґрунтована тим, що умови, запропоновані Позивачем у додатковій угоді, яка є предметом спору, не можуть бути прийняті Криворізькою міською радою, оскільки не узгоджуються з її рішенням від 12.07.2017 №1862 щодо встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати. При цьому стаття 288 Податкового кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, імперативно не вказує на можливість застосування пункту 284.4 статті 284 вказаного Кодексу при визначенні розміру орендної плати. Крім того, зазначеним пунктом визначено 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України, тобто дана норма має застосовуватись у випадку сплати землекористувачем саме податку, обчислюваного відповідно до статті 274 цього Кодексу, а не орендної плати, яка обчислюється згідно з його статтею 288 Суд апеляційної інстанції також зазначив, що за договором оренди земельної ділянки від 27.12.2013 №2013562 земельна ділянка надана Позивачу у користування для розміщення магістрального повітропроводу, що є відмінним від передбаченої статтею 284.4. Податкового кодексу України мети використання земельної ділянки гірничодобувним підприємством. До того ж, за висновком апеляційного суду, визначення у спірній додатковій угоді № 1 дати обчислення розміру орендної плати з 01.01.2018 є таким, що суперечить нормам статті 631 Цивільного кодексу України та статті 187 Господарського кодексу України, оскільки Відповідач не давав згоди щодо визначення розміру орендної плати з 01.01.2018, тобто з дати, яка передує даті укладання спірної додаткової угоди № 1, а згідно з положеннями діючого законодавства обчислення іншого розміру орендної плати можливе з дня набрання чинності рішенням господарського суду у даній справі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення господарського суду першої інстанції - залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо мети використання наданої в оренду Позивачу земельної ділянки та застосування до орендної плати за неї ставки у 25% від земельного податку, викладених в постановах від 13.09.2019 у справі № 904/3709/18, від 15.08.20119 у справі № 904/3710/18, від 15.08.2019 у справі № 904/3717/18, від 15.08.2019 у справі № 904/3721/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 10.04.2019 у справі №904/3714/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №904/5638/18, від 18.09.2019 у справі № 904/5632/18, від 18.09.2019 у справі №904/3712/19.

3.3. Крім того, у якості підстави для подання зазначеної скарги заявник посилається на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, оскільки у зв`язку з застосуванням такого висновку апеляційним судом порушуються законні права та інтереси Позивача.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що 13.04.2016 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ПАТ "Євраз Суха балка" (орендар), правонаступником якого є Позивач, було укладено договір оренди земельної ділянки № 2016156, відповідно до п. 1. якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.02.2016 № 367 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01) для розміщення магістрального повітропроводу, яка знаходиться у Жовтневому районі, ділянка 4, м. Кривого Рогу.

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6872 га.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:027:0022 (п. 4. договору).

У п. 7. договору передбачено, що річна орендна плата з 01.01.2016 вноситься орендарем в розмірі 64 144,65 грн виключно у грошовій формі. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язаний щорічно відповідно до інформації Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі статті 289 Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації, виконаного управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області на рішень міської ради від 24.06.2015 № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу". Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 8. договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Згідно з п. 11. договору розмір та сума орендної плати переглядається з внесенням змін до нього у разі:

- затвердження базової вартості 1 кв. м земель міста та зміни даної базової вартості;

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів річної орендної плати за землю, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в разі зміни або скасування понижувального коефіцієнту;

- в інших випадках, передбачених законодавством та договором.

4.2. Судами також встановлено, що 12.07.2017 Криворізькою міською радою було прийняте рішення № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році".

Відповідно до вказаного рішення, для земель промисловості за кодом 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) з 01.01.2018 встановлено річний розмір орендної плати у вигляді 1% від нормативної грошової оцінки земель міста.

4.3. У подальшому 27.06.2018 Криворізькою міською радою було прийняте рішення №2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році".

Згідно з наведеним рішенням, для земель промисловості за кодом 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) з 01.01.2019 встановлено річний розмір орендної плати у вигляді 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста.

4.4. Рішенням міської ради від 26.06.2019 № 3897 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році" для земель промисловості за кодом 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) з 01.01.2019 встановлено річний розмір орендної плати у вигляді 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста.

4.5. 20.04.2018 для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства та укладення додаткової угоди до договору оренди, ПрАТ "Суха балка" листом від 02.04.2018 вих. № 69.2/1004 надіслало на адресу Відповідача проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 13.04.2016 №2016156.

У проекті вказаної додаткової угоди зазначалось, що у зв`язку з внесенням змін Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" до статті 284 Податкового кодексу України"Орендодавець" та "Орендар" дійшли згоди викласти:

пункт 7 договору оренди земельної ділянки № 2016156 від 13.04.2016 в наступній редакції:

- "Річна орендна плата з 01 січня 2018 року вноситься "Орендарем" в розмірі 18 887,00грн виключно у грошовій формі.";

абзац 2 пункту 7 договору оренди земельної ділянки № 2016156 від 13.04.2016 в наступній редакції:

- "Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі ст. 289 Податкового кодексу України у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки), виконаного управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, та рішень міської ради від 24.06.2015 № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", № 1862 від 12.07.2017 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році".

4.6. Листом вих. № 6/18-1812 від 03.05.2018 Відповідач відмовив Позивачу у підписанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено жодних спеціальних ставок орендної плати за земельні ділянки, які орендуються ПрАТ "Суха балка", у тому числі й відповідної земельної ділянки.

4.7. Вважаючи, що внесення зміни до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення змін до спірного договору, ПрАТ "Суха балка" звернулось до суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання укладеною додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

5.3. Отже, спір у цій справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України, що підтверджується як Земельним кодексом України, так і Законом України "Про оренду землі".

5.4. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

5.5. Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

5.6. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.7. У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).

5.8. У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

5.9. Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.10. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.11. У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.12. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

5.13. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

5.14. За статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

5.15. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.16. За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

5.17. Отже, за загальними правилами, договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, що виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів із зазначенням його істотних умов та у відповідній формі.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

5.18. Визначення договору оренди землі міститься у статті 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

5.19. У статті 13 Закону України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.20. За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.21. У частині першій статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

5.22. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

5.23. Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

5.24. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

5.25. Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

5.26. Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

5.27. Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

5.28. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

5.29. Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

5.30. У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

5.31. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

5.32. У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

5.33. Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

5.34. У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

5.35. Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

5.36. З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, і її зміна може бути підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

5.37. Подібні правові висновки містяться в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

5.38. Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 (набрав чинності з 01.01.2019) внесено зміни, в тому числі, до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

5.39. Структурно-системний аналіз зазначених норм в контексті встановлення плати за земельні ділянки дозволяє послідовно надати відповідь на наступні питання "1) що? 2) для кого? 3) з яких умов? 4) в якому розмірі?" та дійти таких висновків.

5.40. Як зазначалося, відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В такий спосіб, при внесенні змін до пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

5.41. Пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України також визначено суб`єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме - гірничодобувні підприємства.

Поняття гірничодобувного підприємства містилось, зокрема, в Загальних вимогах охорони праці працівників гірничодобувних підприємств, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.07.2006 № 459 (втратили чинність 23.10.2018), якими визначалось, що гірничодобувні підприємства - підприємства, що видобувають тверду мінеральну сировину підземним або відкритим способом і діяльність яких полягає у: видобуванні мінеральної сировини; пошукових роботах з метою подальшого видобування мінеральної сировини; підготуванні видобутого матеріалу до подальшого використання або його продажу.

Водночас, у статті 1 Гірничого закону України від 06.10.1999, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій закріплено наступні визначення:

гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення;

гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

5.42. Відповідно до статті 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Отже, вищезазначена норма Податкового кодексу може бути застосована до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин невід`ємною складовою їх статусу.

5.43. За змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 66 Земельного кодексу України передбачено в тому числі, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Суд додатково звертає увагу, що Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель в Секції J, якої міститься розділ 11 "Землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)" та підрозділ 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами".

При цьому статтею 12 Гірничого закону України встановлено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

5.44. Тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за землю за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку.

5.45. Водночас, Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, в тому числі податок на майно. В свою чергу плата за землю входить до складу податку на майно (підпункт 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 284 Податкового кодексу України "Особливості оподаткування платою за землю" встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування .

В такий спосіб, за змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі .

5.46. Отже, підсумовуючи наведене, при вирішенні спору про внесення змін до існуючого договору оренди за рішенням суду з посиланням на приписи пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України зазначені обставини або їх відсутність підлягають доведенню сторонами та, відповідно оцінці судом при встановленні підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.

5.47. Як встановлено місцевим судом, ПрАТ "Суха балка" є гірничодобувним підприємством, що здійснює видобування багатих залізних руд підземним способом (код КВЕД 07.10), на підставі: спеціального дозволу на користування надрами № 592 від 0508.1996, в полі шахти "Ювілейна"; спеціального дозволу на користування надрами № 599 від 06.08.1996, в полі шахти ім. Фрунзе.

При цьому земельна ділянка за договором оренди № 2016156 від 13.04.2016 була надана Позивачу для розміщення магістрального повітропроводу.

За висновком суду першої інстанції, на відповідній земельній ділянці розміщені гірничотехнічні споруди та будівлі, які безпосередньо задіяні в процесі видобування залізної руди та входять до єдиної технологічної схеми гірничодобувного підприємства.

Судом також враховано, що Державною службою геології та надр України було видано Позивачу спеціальні дозволи на користування надрами № 599 від 06.08.1996 та № 592 від 05.08.1996 відповідно до змісту яких: за видом користування надрами - видобування; мета користування надрами - продовження видобування залізних руд; назва родовища - поле шахти ім. Фрунзе та "Ювілейна", відповідно; місцезнаходження - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа 420,1 га, в межах глибини 500 - 1 275 м та 960,1 га в межах глибини 500 - 1 580 м, відповідно; строком дії - до 06.08.2036 та 05.08.2036, відповідно.

Крім того, Державною службою України з питань праці 02.04.2018 ПрАТ "Суха балка" було видано акти про надання гірничого відводу з метою розробки родовища багатих залізних руд поля шахти ім. Фрунзе та "Ювілейна". Гірничий відвід знаходиться у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Площа проекції гірничого відводу, показана на копії топографічного плану кутовими точками, становить 469,95 га та 944,805 га відповідно.

5.48. Врахувавши наведена, а також основний вид діяльності Позивача (видобуток багатих залізних руд підземним способом) місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надана в оренду земельна ділянка відповідно до договору оренди № 2016156 від 13.04.2016 використовується ПрАТ "Суха балка" для видобування корисних копалин та розробки їх родовищ, чим спростовуються відповідні висновки господарського суду апеляційної інстанції.

5.49. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, а апеляційний суд безпідставно не врахував, що використання Позивачем орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин, з огляду на фактичні обставини цієї справи, надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі № 904/3706/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №904/5638/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 24.09.2019 у справі №904/5636/18, від 15.10.2019 у справі № 904/5630/18, від 22.10.2019 у справі №904/5639/18 та від 29.10.2019 у справі № 904/5628/18.

5.50. Разом з тим, як уже зазначалося, згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

5.51. Відповідно до частин першої, другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

5.52. Статтею 30 Закону "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

5.53. Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

5.54. Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Іншими словами, якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18.

5.55. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що внесення зміни до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення змін до спірного договору, однак, при цьому, допустив неправильне застосування наведених правових норм у зв`язку з чим дійшов безпідставного висновку про можливість внесення змін у вказаний договір щодо визначення розміру орендних платежів на підставі ставки орендної плати, а не ставки податку для відповідної земельної ділянки, а також визначення дати обчислення нового розміру орендної плати, починаючи з 01.01.2018.

5.56. У свою чергу, апеляційний господарський суд, хоча і залишив поза увагою можливість внесення змін у спірний договір у зв`язку зі зміною чинного законодавства, при цьому врахував вищевикладену правову позицію Верховного Суду та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для внесення змін до зазначеного договору щодо обчислення нового розміру орендної плати, починаючи із запропонованого Позивачем терміну, вказавши, що Відповідач не давав згоди на визначення розміру орендної плати з 01.01.2018, а згідно з положеннями діючого законодавства обчислення іншого розміру орендної плати можливе з дня набрання чинності рішенням господарського суду у цій справі.

5.57. Разом з тим, відповідно усталеної практики Верховного Суду відображеної в численних постановах, у тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни.

5.58. Отже, господарські суди попередніх інстанцій, у тому числі й апеляційний суд, повинні були дослідити обставини справи щодо актуальних розміру нормативної грошової оцінки землі та ставки податку на земельну ділянку, яка є предметом спірного договору, станом на момент ухвалення судом рішення по суті спору та, виходячи з встановлених обставин, оцінити обґрунтованість відповідних доводів Позивача, що судом першої інстанції було зроблено без урахування в повному обсязі вимог податкового законодавства, а судом апеляційної інстанції взагалі не здійснено з посиланням на неможливість внесення змін у вказаний договір з моменту запропонованого ПрАТ "Суха балка".

5.59. Додатково, колегія суддів звертає увагу, що неправильно визначений позивачем розрахунок своїх вимог не може бути підставою для відмови в позові повністю, оскільки відповідно до частини першої статті 237, частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за результатами вирішення господарського спору має право задовольнити позов або відмовити в позові повністю або частково, а з огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку.

Таким чином, апеляційний господарський суд мав можливість та був зобов`язаний перевірити запропонований Позивач розрахунок орендної плати, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо наведений Позивачем в спірній додатковій угоді розрахунок орендної плати здійснено неправильно (зокрема, з огляду на необхідність врахування в такому розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та інших вихідних даних саме станом на дату ухвалення судового рішення про внесення відповідних змін до договору оренди землі ), то апеляційний господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно міг визначити її розмір.

5.60. Виходячи з викладеного, місцевий суд лише частково встановив вищенаведені істотні обставини справи щодо статусу Позивача і мети надання йому відповідної земельної ділянки та взагалі не досліджував питання правильності запропонованого Позивачем розрахунку орендної плати і можливості внесення змін у спірний договір, починаючи з 01.01.2018.

5.61. У свою чергу, апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не виправив та взагалі не досліджував фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення цього спору, лише пославшись на неможливість внесення запропонованих Позивачем змін з 01.01.2018.

5.62. Таким чином, доводи скаржника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

5.63. Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою ПрАТ "Суха Балка", як на підставу для касаційного оскарження посилається також на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, щодо моменту набрання змін до договору за рішенням суду.

5.64. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.65. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

5.66. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.67. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

5.68. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.69. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.70. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

5.71. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

5.72. З викладеного убачається, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

5.73. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

5.74. Згідно із частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

5.75. Оскільки викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі №921/530/18 правовий висновок щодо моменту набрання змін до договору за рішенням суду є чітким, зрозумілим, актуальним, то колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.02.2021 у зазначеній справі, а доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують його.

5.76. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.77. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.78. Отже, для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити обставини справи, з якими норми чинного законодавства пов`язують можливість внесення змін до договору оренди землі відповідно до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України та вирішити спір з їх урахуванням.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 у справі №904/4748/20 скасувати.

3. Справу № 904/4748/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко