Ухвала

від 15.02.2022 по справі 266/1391/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 266/1391/18

провадження № 61-2386ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргудержавної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області на постанову Донецького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Зайцевої С. А., Мальцевої Є. Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Донецькій області , третя особа - Донецька обласна професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ, про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , третя особа: Донецька обласна професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ, про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 14 червня 2017 року, працювала кухарем кухні лікарні(з поліклінікою) м. Маріуполь ДУ ТМО МВС України по Донецькій області .

На підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, наказом відповідача від 12 березня 2018 року за № 69 позивач була звільнена з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, у зв`язку з тим, що до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Підставою для звільнення ОСОБА_1 слугували два службових розслідування від 26 лютого 2018 року та від 05 березня 2018 року, за наслідками яких винесено два накази: наказ № 55 від 27 лютого 2018 року про позбавлення її премії та оголошення догани та наказ № 69 від 12 березня 2018 року про звільнення.

Позивачка вважала, що вказані накази є незаконними. Так, з наказом № 55 від 27 лютого 2018 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності вона не згідна, оскільки виготовила кількість порцій страви Запіканка з сиру , згідно з меню-розкладкою на 09 лютого 2018 року, про що свідчить підпис медичної сестри терапевтичного відділення стаціонару ОСОБА_2 . Наказ про звільнення від 12 березня 2018 року позивачка вважає незаконним, оскільки вона не несе відповідальність за якість продуктів, що надходять від постачальників та за дотримання термінів та умов зберігання. Таку відповідальність несе медична сестра з дієтичного харчування. Того дня, 20 лютого 2018 року, обов`язки медичної сестри з дієтичного харчування виконувала ОСОБА_3 , сир отримувала напередодні кухар ОСОБА_4 . Виготовлений нею пудинг до лабораторії санстанції не направлявся, експертиза не проводилася, проби не бралися. Жодної шкоди та тяжких наслідків для підприємства не настало. У порушення вимог статей 43, 149 КЗпП України професійна спілка не надавала свою згоду на її звільнення, чим порушено вимоги статті 36 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

ОСОБА_1 просила: визнати недійсним наказ про її звільнення № 69 від 12 березня 2018 року; поновити її на посаді кухара кухні лікарні (з поліклінікою) м. Маріуполь ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2020 року у складі судді: Кулика С. В., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Витрати по сплаті судового збору віднесено на рахунок держави.

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 грудня2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 16 червня 2020 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним наказ № 69 від 12 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади повара кухні лікарні ДУ ТМО МВС України по Донецькій області . Поновлено ОСОБА_1 в ДУ ТМО МВС України по Донецькій області на посаді повара кухні лікарні. Стягнуто з ДУ ТМО МВС України по Донецькій області на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 313 317,76 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10 лютого 2022 року ДУ ТМО МВС України по Донецькій області подала касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року , у якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що накази про оголошення догани та оголошення попередження незаконними не визнані та є чинними, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків. Позивач не заявляла самостійні позовні вимоги щодо кожного з наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тривалий розгляд судами справи № 266/1391/18 не може бути підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як це передбачено статтею 235 КЗпП, терміном більш ніж один рік. Апеляційний суд не аналізував причини перенесення/відкладення судових засідань у справі, не взяв до уваги що апеляційна скарга була подана позивачем через 10 місяців після постановлений рішення суду першої інстанції. Тривалий розгляд справи призвів до необґрунтованого стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ДУ ТМО МВС України по Донецькій області зазначає, що ціна позову у справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України) .

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справа № 266/1391/18 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Доводи у касаційній скарзі про те, що ціна позову у справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ДУ ТМО МВС України по Донецькій області подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити державній установі Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Донецькій області , третя особа - Донецька обласна професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ, про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков