Рішення

від 17.02.2022 по справі 417/1667/21

МАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 417/1667/21

Провадження № 2/417/72/22

РІШЕННЯ

Іменем україни

"17" лютого 2022 р. с.Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Логвіненка Т.Г.

за участю секретаря Білянської О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в с.Марківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області померла його мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим від 07.05.2020 р. та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим від 02.07.1976 р.

Після її смерті відкрилась спадщина:

-на земельну ділянку площею 11.0069 га, кадастровий номер 4422588800:19:005:0083, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області ( нині Марківської селищної ради Луганської області), що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії IV- ЛГ № 064282, виданого головою Сичанської сільської ради 16.12.2002 року на підставі рішення 03 сессії XXIV скликання Сичанської сільської ради від 27.09.2002 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.02.2020 року, індексний номер витягу 199713139, номер запису про право власності 35420436 від 06.02.2020 року,

-на земельну ділянку площею 1,7500 га, кадастровий номер 4422588800:19:013:0046, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області, за межами населенного пункту ( нині Марківської селищної ради Луганської області), ділянка № НОМЕР_3 , що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 090383, виданого 29.03.2012 року на підставі розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації від 24.11.2011 року № 624,

-на земельну ділянку площею 1,9094 га, кадастровий номер 4422588800:19:004:0073, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області, за межами населенного пункту ( нині Марківської селищної ради Луганської області), ділянка № НОМЕР_4 , що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 097455, виданого 14.06.2012 року на підставі розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації від 23.01.2012 року № 52,

-на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Мирне , с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, розміром 3,83 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0027694, виданого головою Марківської районної державної адміністрації в листопаді 1996 року на підставі рішення Марківської районної державної адміністрації від 16.10.1996 р. № 388/4,

-на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Мирне , с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, розміром 14,39 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 410331, виданого головою Марківської районної державної адміністрації в 28.11.2012 року на підставі рішення Марківської РДА від 15.11.2012 р. № 752.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя залишила заповіт, посвідчений 23.05.2018 року секретарем виконавчого комітету Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області, зареєстрований в реєстрі за № 13, яким заповіла йому належні їй земельні ділянки.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 її чоловік ( його батько) ОСОБА_2 постійно проживав з нею, а тому фактично прийняв спадщину, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Марківської селищної ради Луганської області № 170 від 02.12.2021 року. Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину.

13.12.2021 року він звернувся до державного нотаріуса Марківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлій. Проте державний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва, посилаючись на пропуск строку, встановленого для прийняття спадщини, про що виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії б/н від 13.12.2021 року.

Проте він з поважних причин не мав можливості у встановлений законодавством строк звернутися до нотаріуса з огляду на наступне.

Навесні 2020 року країна опинилася в умовах пандемії, спричиненої вірусом COVID-19, що призвело до необхідності запровадження владою суворого карантину з посиленими обмеженнями та соціального дистанціювання. Так, відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на усій території України встановлений карантин, внаслідок чого було обмежено переміщення громадян та встановлені обмеження роботи державних органів на території України. На даний час відповідно Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України дія карантину продовжена до 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» .

Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.

Таким чином, необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили мені перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Аналогічний правовий висновок зроблено Касаційним Цивільним судом Верховного суду в постанові від 12.10.2021 року по справі № 953/8112/20.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, до прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини

Тобто, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину у встановлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Таким чином, причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, що є обставинами непереборної сили, які у зв`язку з небезпекою для життя перешкодили йому своєчасному поданню заяви про прийняття спадщини.

Він від спадщини не відмовлявся та має бажання отримати спадщину в установленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.39).

Представник позивача-адвокат Красноруцький О.М. в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.40).

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі(а.с.38).

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, безпосередньо дослідивши кожний наявний у матеріалах справи доказ окремо, а також у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів, показань свідків.

В судовому засіданні судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим від 07.05.2020 р.(а.с.10) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим від 02.07.1976 р.(а.с.8).

Після її смерті відкрилась спадщина:

-на земельну ділянку площею 11.0069 га, кадастровий номер 4422588800:19:005:0083, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області ( нині Марківської селищної ради Луганської області), що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії IV- ЛГ № 064282, виданого головою Сичанської сільської ради 16.12.2002 року на підставі рішення 03 сессії XXIV скликання Сичанської сільської ради від 27.09.2002 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.02.2020 року, індексний номер витягу 199713139, номер запису про право власності 35420436 від 06.02.2020 року(а.с.13),

-на земельну ділянку площею 1,7500 га, кадастровий номер 4422588800:19:013:0046, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області, за межами населенного пункту ( нині Марківської селищної ради Луганської області), ділянка № НОМЕР_3 , що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 090383, виданого 29.03.2012 року на підставі розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації від 24.11.2011 року № 624(а.с.14),

-на земельну ділянку площею 1,9094 га, кадастровий номер 4422588800:19:004:0073, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області, за межами населенного пункту ( нині Марківської селищної ради Луганської області), ділянка № НОМЕР_4 , що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 097455, виданого 14.06.2012 року на підставі розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації від 23.01.2012 року № 52(а.с.15),

-на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Мирне , с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, розміром 3,83 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0027694, виданого головою Марківської районної державної адміністрації в листопаді 1996 року на підставі рішення Марківської районної державної адміністрації від 16.10.1996 р. № 388/4(а.с.12),

-на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Мирне , с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, розміром 14,39 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 410331, виданого головою Марківської районної державної адміністрації в 28.11.2012 року на підставі рішення Марківської РДА від 15.11.2012 р. № 752(а.с.11).

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя залишила заповіт, посвідчений 23.05.2018 року секретарем виконавчого комітету Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області, зареєстрований в реєстрі за № 13, яким заповіла позивачу ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки(а.с.17).

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 її чоловік ОСОБА_2 постійно проживав з нею, а тому фактично прийняв спадщину, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Марківської селищної ради Луганської області № 170 від 02.12.2021 року(а.с.18). Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину.

13.12.2021 року позивач звернувся до державного нотаріуса Марківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлій. Проте державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва, посилаючись на пропуск строку, встановленого для прийняття спадщини, про що виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії б/н від 13.12.2021 року(а.с.19).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України , не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України ).

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275ЦК України , спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу , подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Позивач ОСОБА_1 з поважних причин не мав можливості у встановлений законодавством строк звернутися до нотаріуса з огляду на наступне.

Навесні 2020 року країна опинилася в умовах пандемії, спричиненої вірусом COVID-19, що призвело до необхідності запровадження владою суворого карантину з посиленими обмеженнями та соціального дистанціювання. Так, відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на усій території України встановлений карантин, внаслідок чого було обмежено переміщення громадян та встановлені обмеження роботи державних органів на території України. На даний час відповідно Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України дія карантину продовжена до 31 березня 2022 року, у відповідності до вимог статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» .

Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.

Таким чином, необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили ОСОБА_1 перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Аналогічний правовий висновок зроблено Касаційним Цивільним судом Верховного суду в постанові від 12.10.2021 року по справі № 953/8112/20.

Позивач пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України . Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, суд встановив, що факти, викладені позивачем в позові, а також підтверджені письмовими доказами є достовірними, і сумніву у суду не викликають. Суд також враховує позицію відповідача ОСОБА_2 , який позовні вимоги визнав у повному обсязі(а.с.38).

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 , 4, 12 , 13, 51, 76-80, 81, 258 , 259 , 265 , 273 , 354 , 355 ЦПК України , ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221-1223, 1268, 1269, 1270 , 1272 ЦК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом трьох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.Г.Логвіненко