Рішення

від 17.02.2022 по справі 120/16551/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 р. Справа № 120/16551/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ТРАНС" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2021 до суду надійшла позовна заява приватного сільськогосподарського До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Олійника О.Л., подана від імені та в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ТРАНС" (далі - ТОВ "ПРО ТРАНС") до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 05.10.2021 за № 293390 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.08.2021 посадовими особами Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-05 "Київ-Одеса" 452 км+811 м було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "MAN", модель TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом "BODEX", модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належних на праві власності позивачу. За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0055624 від 13.08.2021 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0057734 від 13.08.2021. Відповідно до цього акта виявлено перевищення нормативно допустимого навантаження не строєну вісь, яке становило 23,62 т при нормативно допустимому 22,00 т. На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 306617 від 13.08.2021 відповідач виніс постанову № 293390 від 05.10.2021 про застосування до ТОВ "ПРО ТРАНС" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його неправомірним і такими, що винесене за відсутності факту порушення та на основі недостовірних даних до матеріалів перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що зважування відбувалося в русі шляхом поосьового заїзду транспортного засобу на платформу ваг. Однак при цьому не було враховано особливості вантажу, що перевозився (пшениця), який є подільним вантажем. Тому його зважування без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь автомобіля, оскільки такий вантаж легко деформується та вільно переміщається під дією мінімальних сил.

Крім того, позивач наголошує, що працівниками Укртрансбезпеки порушено процедуру проведення габаритного вимірювання, а саме не було вжито заходів щодо заборони на проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, габаритні параметри якого перевищуються.

Також позивач зазначає, що в документах відсутня інформація щодо характеристик зважувального обладнання, що використовувалося при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, зокрема, якими саме вагами проводилося зважування транспортного засобу, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу.

Позивач зауважує, що в Україні не затверджена у встановленому порядку методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів. Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України. Разом з тим вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі.

Окрім наведеного, позивач також зазначає, що загальна маса автомобіля не перевищувала допустимих норм, передбачених законом.

Одночасно з позовною заявою представник позивача, адвокат Олійник О.Л., подав заяву про забезпечення вищезазначеного позову шляхом зупинення дії постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.10.2021 № 293390 та заборони відповідачу пред`являти цю постанову до виконання в органи державної виконавчої служби - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою суду від 25.11.2021 вказану заяву задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05 жовтня 2021 року № 293390 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ТРАНС" адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ПРО ТРАНС" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою вирішено витребувати у відповідача додаткові письмові докази, а саме засвідчені копії усіх матеріалів справи щодо порушення ТОВ "ПРО ТРАНС" законодавства про автомобільний транспорт, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 05.10.2021 за № 293390 про застосування адміністративно-господарського штрафу, в тому числі докази проходження періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання, докази повідомлення позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також усі інші докази на спростування доводів позивача (в разі невизнання позовних вимог).

31.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що 13.08.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки "MAN", модель TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом "BODEX", модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать позивачу, було виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 (далі - ПДР). Так, під час зважування транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на строєну вісь складає 23,62 тонн при допустимих - 22,00 тоннах. За результатами проведеної перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. 05.10.2021 відбувався розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо акта № 306617 від 13.08.2021, на який представник позивача не прибув. За результатами розгляду прийнято постанову № 293390 від 05.10.2021, якою до ТОВ "ПРО ТРАНС" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн.

Водночас на спростування аргументів позивача відповідач зазначає, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд.

Крім того, відповідач зауважує, що під час здійснення вагового контролю транспортного засобу позивача використовувались ваги автомобільні електричні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу AR-WIM, заводський № 0011094 (Турція), які знаходилися в робочому та технічно справному стані, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-0284127 (чинне з 26.05.2021 по 26.05.2022).

Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі, то відповідач вказує на те, що перевірка транспортного засобу здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Також відповідач вказує на те, що тимчасове затримання транспортних засобів здійснюється працівниками Національної поліції. Натомість у посадових осіб Укртрансбезпеки відсутні такі повноваження.

Відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, та не порушував прав позивача, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

На виконання вимог ухвали суду від 29.11.2021 про витребування додаткових доказів разом з відзивом на позов відповідач надав такі документи (у вигляді засвідчених копій): постанову № 293390 від 05.10.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн, повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 306617 від 13.08.2021, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0057734 від 13.08.2021, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0055624 від 13.08.2021, розрахунок плати за проїзд б/н від 13.08.2021, квитанцію про зважування від 13.08.2021, свідоцтво ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" № 35-02/4127 від 26.05.2021 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, товарно-транспортну накладну № 283404 від 12.08.2021, посвідчення водія ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02.03.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 16.03.2021.

20.01.2022 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 04.01.2022 за № 1605аз/41/27/02-2022 "Про розгляд адвокатського запиту". Суд вважає можливим задовольнити таке клопотанні і долучити до матеріалів справи зазначений лист.

25.01.2022 до суду надійшло клопотання від представника позивача про розрахунок судових витрат, однак такі клопотання суд вирішує за результатами розгляду справи.

Інших заяв по суті від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи та аргументи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

ТОВ "ПРО ТРАНС" як юридична особа зареєстроване 04.03.2016 (ідентифікаційний код 40325073) та здійснює господарську діяльність, яка в тому числі пов`язана з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт").

13.08.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 "Київ-Одеса" 452 км+ 811 м посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки "MAN", модель TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом "BODEX", модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Так, посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що фактичне навантаження на строєну вісь автомобіля становить 23,62 тонн при допустимих - 22,00 тоннах.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 306617 від 13.08.2021, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0057734 від 13.08.2021, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0055624 від 13.08.2021 та розрахунок № б/н від 13.08.2021 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального до акту № 0057734 від 13.08.2021 на суму 259,60 євро.

15.09.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на юридичну адресу позивача (вул. Партизанська, 69, с. Бруслинів, Літинський район, Вінницька область) надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт: з 10 до 16 год 05.10.2021 за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, поверх 3. При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки представника позивача матеріали справи будуть розглянуті без його участі.

За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 293390 від 05.10.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Позивач з правомірністю вказаного рішення не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Крім того, суд зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. Водночас пунктом 3 вказаного розпорядження встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Згідно з ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Судом встановлено, що 13.08.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 "Київ-Одеса" 452 км+ 811 м посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки "MAN", модель TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом "BODEX", модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить позивачу ТОВ "ПРО ТРАНС", під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України, а саме, що фактичне навантаження на строєну вісь автомобіля становить 23,62 тонн при допустимих - 22,00 тоннах.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведених перевірок щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.08.2021 за № 306617.

Так, у вказаному акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на строєну вісь вантажного автомобіля становить 23,62 тонн, що на 7,36% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову від 05.10.2021 за № 293390 про застосування до ТОВ "ПРО ТРАНС" адміністративно-господарського штрафу на суму 8500,00 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що загальна маса автомобілів не перевищувала допустимих норм, передбачених чинним законодавством. Також позивач звертає увагу на особливості вантажу, що перевозився, зокрема те, що вантаж є сипучим (пшениця), а тому легко деформується під час руху автомобіля, відповідно його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу. Отже, на думку позивача, властивості подільного вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно, а оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь неможливо. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження, а також проводити зважування у статиці.

Втім, суд критично оцінює наведені доводи позивача, адже автомобіль заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, і така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.

Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Також відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (такого як пшениця або кукурудза), який під час транспортування здатний зсуватися.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду (див. постанову від 23.05.2019 у справі № 560/3826/18).

До того ж наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.

Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2021 загальна маса належного позивачу транспортного засобу становила 39,04 тонн при допустимих 40,00 тоннах, а навантаження на строєну вісь склало 23,62 тонн при допустимих 22,00 тоннах.

Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Таким чином, оскільки навантаження на строєну вісь склало 23,62 тонн при допустимих 22,00 тоннах, тобто на 7,36% більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, позивач зазначає, що документ, який давав би право на проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів із подільним вантажем під час проведення перевірки діючим законодавством не передбачений.

На підтвердження вказаних тверджень позивачем надано лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 04.01.2022 за № 1605аз/41/27/02-2022, яким надано відповідь на адвокатський запит представника позивача від 22.12.2021 та повідомлено, що підрозділи Національної поліції не оформляють дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі перевезення подільних вантажів.

Однак, на думку суду, вказаний лист не підтверджується правомірності вимог позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).

Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Механізми погодження маршруту та видача дозволу на рух передбачено в пунктах 32-36 Порядку № 879.

Зокрема, відповідно до п. 32 Порядку № 879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Суд зазначає, що жодних виключень, застережень чи обмежень у видачі дозволів (з огляду на те чи подільний вантаж чи неподільний та станом на день виникнення спірних правовідносин 13.08.2021) на рух автомобільними дорогами великоваговим та/або великогабаритних транспортним засобом законодавством України не передбачено (відсутня пряма норма закону чи підзаконного акту).

Крім того, згідно з приписами п.п. 5 п. 2 Порядку № 879 дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил № 30, після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Частина 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачає перелік підстав для відмови у видачі документу дозвільного характеру, і така відмова має бути належним чином оформлена за результатами розгляду заяви та документів до неї, що подаються перевізником перед виконанням перевезення вантажів.

Натомість позивач не надав суду доказів, які свідчили б про те, що ТОВ "ПРО ТРАНС" як перевізник зверталося із заявою до органів Національної поліції про видачу необхідного для перевезення дозволу, але у видачі такого дозволу було відмовлено.

При цьому лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 04.01.2022 за № 1605аз/41/27/02-2022 не є тим документом, який підтверджує відмову у наданні вказаного дозволу, а є лише листом інформаційного характеру, що наданий на запит про отримання публічної інформації згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, суд зауважує, що відмова підрозділу Нацполіції в оформленні дозволу на перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових нормативів не надає перевізнику право здійснювати перевезення такого вантажу та порушувати вимоги чинного законодавства про автомобільний транспорт в частині дотримання імперативних габаритно-вагових норм перевезення, а також не звільняє перевізника від відповідальності за допущення таких порушень.

Позивач також посилається на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом ст.ст. 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідні довідку та розрахунок.

Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення. При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.

Також суд вважає необхідне зазначити щодо проходження зважувальним обладнанням метрологічної атестації за відповідними ГОСТами.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" Мінекономрозвитку України № 35-02/4127 від 26.05.2021 ваги автомобільні електричні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу AR-WIM, заводський № 0011094 (виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT YE TICARET LTD, STI, Туреччина), яким здійснювалося зважування транспортного засоба позивача 13.08.2021, відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі. Загальні технічні вимоги та методи випробування за класом 2D".

Також вказаним свідоцтвом підтверджено характеристики кожної платформи за класом точності, похибки, діапазоном вимірювання (max=30000 кг; min=500кг; d=10 кг, напрямок зважування: односторонній). При цьому свідоцтво чинне до 26.05.2022, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача (станом на 13.08.2021).

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб`єкта його видання (УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ), суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині. При цьому також враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведений у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.

Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Позивач також зазначає, що у разі встановлення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів, їх подальший рух мав би бути заборонений посадовими особами відповідача до внесення плати за їх проїзд, як це передбачено пунктами 22-25 Порядку № 879.

Разом з тим вказані доводи суд вважає помилковими, адже за змістом відповідних норм та виходячи з положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тимчасове затримання транспортного засобу уповноважені здійснювати виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.

Крім того, в разі виявлення перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, обов`язок з усунення такого порушення покладається на водія, який має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Лише після цього, і за умови внесення плати за проїзд, такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Як слідує з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, ознайомлення з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та від його підписання, що засвідчено відповідним записом в акті.

Суд зазначає, що Порядком № 1567 передбачена лише форма акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у свою чергу вимоги до оформлення інших документів чинним законодавством не встановлені.

Тому відсутність підпису водія (або відмітки про відмови від підпису) в квитанції про зважування транспортного засобу та в акті перевищення засобом нормативних вагових параметрів самостійного правового значення немає та не може свідчити про недостовірність та/або недопустимість відповідних документів.

До того ж, оскільки водій транспортного засобу відмовився від підписання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, як основного (підсумкового) документа за результатами перевірки, то, відповідно, це вказує й на його відмову від підписання та ознайомлення з усіма іншими документами, складеними посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки.

Таким чином, відмова водія від підписання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та не отримання ним матеріалів перевірки не є передумовою для неврахування відповідних документів як доказу вчиненого порушення.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 05.10.2021 за № 293390 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ТОВ "ПРО ТРАНС" належить відмовити.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

За змістом положень ч. 6 ст. 157 КАС України, вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 25 листопада 2021 року, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ТРАНС" (код ЄДРПОУ 40325073, місцезнаходження: вул. Партизанська, 69, с. Бруслинів, Літинський район, Вінницька область. 22336);

2) представник позивача: адвокат Олійник Олександр Леонідович (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: вул. Архітектора Артинова, 12, каб. 4, м. Вінниця. 21050);

3) відповідач: Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21021);

4) Державна служба з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135).

Повне судове рішення складено 17.02.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович