Рішення

від 23.12.2021 по справі 160/17271/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Справа № 160/17271/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Дніпрі матеріали адміністративної справи № 160/17271/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 304, код ЄДРПОУ 43384278) до Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 22; код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 року, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби;

- зобов`язати Дніпровську митницю Держмитслужби подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31 січня 2020 року між ТОВ БРИЗТОЛЬ та компанією DEEP OCEAN I LLC у особі EDUARDO LAENS було укладено контракт № 31012020, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у Контракті, продукцію відповідно до Проформи Інвойсу, які є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до п.2.1 Контракту, ціна товару за одиницю і по позиціям фіксується у Проформі Інвойсі. Відповідно до Проформи Інвойсу № 3022021 до Контракту (оформлюється до погрузки Товару в контейнер) загальна вартість Товару згідно цього інвойсу становить 44400,00 доларів США; умови оплати - попередня оплата 20% у сумі 8 800,00 доларів США, баланс до отримання сканованих копій оригіналів експортних документів. 04.02.2021 р. на виконання умов Контракту та Проформи Інвойсу позивачем було здійснено по реквізитам Продавця попередню оплату у сумі 8 880,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 25 від 04.02.2021 р. 13.04.2021 р. на виконання умов Контракту та Комерційного Інвойсу № DEE_Х 3903 позивачем було здійснено по реквізитам Продавця оплату у сумі 35 520,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 76 від 13.04.2021 р. Таким чином, Покупцем було в повному обсязі проведено розрахунки за товар в загальній сумі 44 400,00 доларів США. З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов Контракту, позивачем було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію від 28.04.2021 р. № UA110130/2021/012003 згідно якої було заявлено в режимі імпорт (електронне декларування): риба свіжоморожена, морська: Пойо ціла, роду selene setapinnis, розмірний ряд: 200-300 гр. - 996 кг, 300-500 гр. - 23004 кг. Дата виробництва - лютий-квітень 2020 р. Термін придатності - 24 місяці. Температура зберігання та транспортування - 18 С. Риба без додавання цукру, солі та перцю, без теплової, термічної обробки, без консервування. Придана для вживання людиною. Маркування з вказівкою: назва товару, країна походження. Упаковка в картонних коробках. Виробник - Suvveb N/V. SUR/597/104 Сурінам. Відповідно до графи 45 МД, позивачем статичну вартість товару зазначено у сумі 1233054,60 грн. Позивачем було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 МД. За результатами здійснення контролю відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00175 від 28.04.2021 р. Також відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 р. Відповідно до графи 28 цього рішення, розрахована декларантом митна вартість товару складає 44400,00 доларів США, вартість за одиницю 1,85 доларів США. Відповідно до гр. 30 Коригування цього рішення, загальна вартість товару складає 57 600,00 доларів США, вартість за 1 кг 2,40 доларів США, курс валюти 27,7715. Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом відповідно до рішення № № UA110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 р. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості № UA110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 р. таким, що підлягає скасуванню. Згідно повідомлення відповідача, картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 р., основними причинами, що призвели до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення були: до митного оформлення надана комерційна пропозиція б/н від 01.02.2021 р., в якій не зазначено підприємство, якому пропонується товар (комерційна пропозиція повинна носити адресний характер); в сертифікатах про походження товару від 31.03.2021 р. № СС 584, якості б/н від 26.02.2021 та ветеринарному (санітарному) від 26.02.2021 № С215/21 не зазначено розмірний ряд заявленого товару, що не дає можливість ідентифікувати заявлений товар; до митного контролю та оформлення заявленого в гр. 44 ЕМД платіжне доручення № 76 від 01.04.2021, де зазначено документи № 31012020 від 31.01.2020 та № DЕЕ Х 3903 від 25.02.2021 р., згідно з яким проведена оплата, але до митного оформлення надано Комерційного Інвойсу № DEE_Х 3903 від 25.02.2021 р. та платіжне доручення № 76 від 13.04.2021, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвоцс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару; в митній декларації країни-відправлення від 13.02.2021 зазначені умови поставки FOB parbo та фактурна вартість товару 12 000 USD, що не кореспондується з умовами та фактурною вартістю у поданих до митного контролю та оформлення документах. У гр. 44 зазначеної митної декларації країни - відправлення відсутні реквізити документів, що не дає можливості ідентифікувати цю декларацію з даною поставкою товару. Зауважив, що ст. 53 МК України визначено чіткий перелік документів, які декларант повинен надати митному органу. Вимоги вказаної статті МК України було в повному обсязі виконано позивачем. Також вартість товару як для розмірного ряду 200-300 г, так і для розмірного ряду 300-500 г є однаковою, а тому розмірний ряд в даному випадку жодним чином не є суттєвим ідентифікатором поставленого товару, тим більше, що він вказаний в інших документах, які надані для митного оформлення. Крім того, в платіжному дорученні № 76 вказаний номер комерційного інвойсу та його дату, на підставі яких здійснено платіж, вказані документи повністю кореспондуються між собою та іншими наданими до митного оформлення документами. Зауважив, що позивач не обізнаний щодо вартості товару, за якою виробник продає вказаний товар постачальнику, та що розміру супутніх витрат на поставку товару від виробника постачальнику, так як позивач має договірні відносини включно з компанією - постачальником DEEP OCEAN I LLC. Зазначає, що митна вартість товару була задекларована позивачем відповідно до понесених ним фактичних витрат, які повністю підтверджуються наданими митному органу документами. Таким чином, позивач наполягає, що у митному органу були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Отже, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, прийняте відповідачем, є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/17271/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/17271/21 за вищезазначеним позовом, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2021 року.

Цією ж ухвалою суду, витребувано від Дніпровської митниці Держмитслужби належним чином завіренні докази на обґрунтування підстав прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UА110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 року.

Крім того, відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У підготовче судове засідання, призначене на 19 жовтня 2021 року, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Усною ухвалою суду 19 жовтня 2021 року, із занесенням до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче судове засідання на 16 листопада 2021 року.

У підготовче судове засідання, призначене на 16 листопада 2021 року, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзиву на позовну заяву станом на 16.11.2021 року до суду не подав.

Усною ухвалою суду 16 листопада 2021 року, із занесенням до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче судове засідання на 30 листопада 2021 року.

25 листопада 2021 року до суду, через систему Електронний суд , від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ у повному обсязі. Так зазначається те, що у відповідача при здійсненні митного контролю товару, заявленого МД від 28.04.2020 року № UA110130/2021/011839 були достатні підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідно ч.4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому ч.5 ст. 55 МКУ декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Отже, між декларантом позивача та відповідачем проводилася процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару. Так, відповідачем з урахуванням положень ст. 53 МКУ, декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням. Однак, повідомленням від 28.04.2021 № 280421-1 декларантом надано лист, де повідомлено про неможливість надання додаткових документів. Відповідно до ч.2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортують, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з ч.21 ст. 58 МКУ використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Враховуючи вищезазначені результати митного контролю, а також те, що позивач відмовився від надання додаткових документів, відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару. Отже, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2021 № UA110130/2021/00045/1 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органом законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення.

Між тим, у відзиві на позовну заяву, представник, зокрема просив розглянути справу у порядку письмового провадження.

У призначене підготовче судове засідання 30 листопада 2021 року, учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від представника позивача, засобами електронного зв`язку, надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача. Також не заперечував проти закриття підготовчого провадження по справі та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 грудня 2021 року.

У судове засідання, призначене на 23 грудня 2021 року, учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від представника позивача, через канцелярію суду, надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача у письмовому провадженні. Просив позовну заяву задовольнити повністю.

Згідно із ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року замінено сторону по справі з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на його правонаступника - Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31 січня 2020 року між ТОВ БРИЗТОЛЬ (Покупець) та компанією DEEP OCEAN I LLC (Продавець) було укладено контракт за № 31012020 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у Контракті продукцію, що іменується за текстом "Товар", згідно з Проформою Інвойс (Інвойс), що є невід`ємною частиною Контракту.

За умовами Контракту (п. 2.1., п. 2.2), ціна Товару за одиницю і по позиціям фіксується у Проформі Інвойсі (Інвойсі). Загальна сума Контракту становить 1 000 000, 00 доларів США.

У відповідності до Проформи Інвойсу № 3022021 до Контракту загальна вартість Товару згідно цього інвойсу становить 44400,00 доларів США; умови оплати - попередня оплата 20% у сумі 8 880,00 доларів США, баланс до отримання сканованих копій оригіналів експортних документів; умови поставки - CFR Odessa.

04.02.2021 року на виконання умов Контракту та Проформи Інвойсу позивачем було здійснено по реквізитам Продавця попередню оплату у сумі 8 880,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 25 від 04.02.2021 року.

Відповідно до Комерційного Інвойсу № DEE_Х 3903 до Контракту загальна вартість Товару згідно цього інвойсу становить 44400,00 Доларів США; умови оплати - попередня оплата 20 %, баланс до отримання сканованих копій оригіналів експортних документів; умови поставки - CFR Odessa, ціна Товару - 1,85 доларів США за 1 кг, кількість Товару - 24 000, 00 кг, найменування Товару - Пойо ціле заморожене.

13.04.2021 року на виконання умов Контракту та Комерційного Інвойсу № DEE_Х 3903 ТОВ БРИЗТОЛЬ здійснено оплату Товару за реквізитами Продавця у сумі 35 520,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 76 від 13.04.2021 року.

Таким чином, Покупцем було в повному обсязі проведено розрахунки за Товар в загальній сумі 44 400,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов Контракту, декларантом позивача було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA110130/2021/012003 від 28.04.2021 року, згідно якої було заявлено в режимі імпорт (електронне декларування) до митного оформлення наступний товар: Риба свіжоморожена, морська: Пойо ціла, роду selene setapinnis, розмірний ряд: 200-300 гр. - 996 кг, 300-500 гр. - 23004 кг. Дата виробництва - лютий-квітень 2020 р. Термін придатності - 24 місяці. Температура зберігання та транспортування - 18 С. Риба без додавання цукру, солі та перцю, без теплової, термічної обробки, без консервування. Придана для вживання людиною. Консистенція щільна, поверхня риби чиста, природного кольору, без ушкоджень. Запах властивий свіжій рибі, без сторонніх ароматів. Сторонні присмаки та запахи відсутні. Маркування з вказівкою:назва товару, країна походження. Упаковка в картонних коробках. Виробник - Suvveb N.V. SUR/597/104 Сурінам. Відповідно до графи 45 МД, позивачем статичну вартість товару зазначено у сумі 1233054,60 грн.

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до статті 58 Митного кодексу України на рівні - 1,85 дол.США/кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до контролюючого органу разом із митною декларацією такі документи:

- Сертифікат якості б/н від 26.02.2021 р.;

- Пакувальний лист б/н від 25.02.2021 р.;

- Рахунок -проформа № 30222021 від 03.02.2021 р.;

- Рахунок -фактура (інвойс) № DEE_Х 3903 від 25.02.2021 р.;

- Автотранспортна накладна № 3 від 27.04.2021 р.;

- Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеренарне свідоцтво № С 215/21 від 26.02.2021 р.;

- Сертифікат про проходження товару № СС 584 від 31.03.2021 р.;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 25 від 04.02.2021 р.;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 76 від 13.04.2021 р.;

- Контракт № 31012020 від 31.01.2020 р.;

- Акт № WGT190896 від 27.04.2021 р.;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6915506 від 28.04.2021 р.;

- Лист про страхування від 25.02.2021 р.;

- Платіжка ветеринарам від 21.04.2021 р.;

- Копія митної декларації країни відправлення suv 136 від 13.02.2021 р.;

- Митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів № UA110130/2021/011839 від 28.04.2021 р.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідач направив електронне повідомлення № 728749 від 28.04.2021 року, в якому повідомив ТОВ БРИЗТОЛЬ щодо необхідності надати додаткові документи: за наявності -інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад митної декларації країни-відправлення.

Листом від 28.04.2021 року вих. № 280421-1 Товариство з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ повідомило відповідача, що на вимогу митного органу, згідно повідомлення декларанту (протокол обробки електронного документа № 728749 від 28.04.2021) до ЕМД UA 110130/2021/011839 від 28.04.2021 р., надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч.3 ст. 53 МКУ надати не мають можливості. Просили визнати заявлену митну вартість оцінюваних товарів на підставі наданих документів та завершити митне оформлення відповідно до ч.1 ст. 255 МКУ. При цьому зазначено, що митному органу були подані документи: проформа -інвойс від 03.02.2021 р. № 3022021; платіжне доручення в іноземній валюті № 25 від 04.02.2021 р. про передплату за товар; інвойс від 25.02.2021 р. № DEE_Х 3903; платіжне доручення в іноземній валюті № 76 від 01.04.2021 р. по передплату за товар.

Натомість, відповідач направив позивачу повідомлення за № 728876 від 28.04.2021 р., в якому зазначив, що декларантом надано лист, де повідомлено про неможливість подання додаткових документів у передбачений законом термін. Відповідно до частини 6 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі п.5 ст. 55 МК в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, органом доходів і зборів застосовано другорядний метод визначення митної вартості -2 - r- резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю 29.04.2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенням за № UA110130/2021/00175.

Також відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № №UA110130/2021/000045/1 від 28.04.2021 року.

У відповідності до графи 28 цього рішення, розрахована декларантом митна вартість товару складає 1233054, 6 гри. (44400,00 доларів США), а відповідно до гр. 30 Коригування цього рішення, вартість товару складає 57600,00 доларів США, вартість за 1 кг 2,4000 доларів США, курс валюти 27,7715.

Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом відповідно до рішення №UA110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 р. про коригування митної вартості, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

При випуску Товару у вільний обіг було оформлено митну декларацію №UA110130/2021/012003 від 29.04.2020 та сплачено додаткові митні платежі .

Не погодившись із винесеним Дніпровською митницею Держмитслужби рішенням про коригування митної вартості товару, ТОВ БРИЗТОЛЬ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України, права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність

За загальним правилом, передбаченим нормами статті 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України - заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" №2 від 13.03.2017 р.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Так, згідно із повідомленнями митного органу, картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, основними причинами, що призвели до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугували наступні доводи:

- відповідач зазначив, що до митного оформлення надана комерційна пропозиція б/н від 01.02.2021 р., в якій не зазначено підприємство якому пропонується товар, в той час як, на думку митного органу, комерційна пропозиція повинна носити адресний характер);

- в сертифікатах про походження товару від 31.03.2021 № СС 584, якості б/н від 26.02.2021 та ветеринарному (санітарному) від 26.02.2021 № С 215/21 не зазначено розмірний ряд заявленого товару, що, як наголосив відповідач, не дає можливості ідентифікувати заявлений товар;

- у платіжному дорученні № 76 від 01.04.2021, зазначено документи № 31012020 від 31.01.2020 та DEE Х 3903 від 25.02.2021, згідно з яким проведена оплата, однак, як зауважив відповідач, до митного оформлення декларантом надано Commercial Invoice DEE Х 3903 від 25.02.2021 та платіжне доручення № 76 від 13.04.2021;

- в митній декларації країни -відправлення від 13.02.2021, зазначені умови поставки FОВ parbo та фактурна вартість товару 12 000 USD, що не кореспондується з умовами та фактурною вартістю у поданих до митного контролю та оформлення документах. У митній декларації країни-відправлення відсутні реквізити документів, що не дає можливості ідентифікувати цю декларацію з даною поставкою товару.

Стосовно вищенаведених тверджень, слід зауважити наступне.

Так, надана декларантом до митного оформлення комерційна пропозиція б/н від 01.02.2021 р., що складена постачальником товару, не входить до переліку документів, які зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, жодних вимог щодо адресності комерційної пропозиції діюче законодавство України не містить.

Також, слід зазначити, що відповідна комерційна пропозиція постачальника у сукупності з іншими документами, які були надані позивачем на підтвердження митної вартості товару, додатково підтверджує ціну, за якою поставлявся задекларований товар, і не містить розбіжностей, які б мали вплив на визначення митної вартості у порівнянні з іншими наданими до митного оформлення документами.

Суд критично оцінює доводи митного органу про те, що в сертифікатах про походження товару від 31.03.2021 № СС 584, якості б/н від 26.02.2021 та ветеринарному (санітарному) від 26.02.2021 № С 215/21 не зазначено розмірний ряд заявленого товару, що позбавило відповідача можливості ідентифікувати заявлений товар, оскільки при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару митний орган керувався інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару, де кількість товару становить 24,000 кг, про що вказано у відповідних сертифікатах.

Стосовно посилань Дніпровської митниці на розбіжності у платіжних документах та інвойсі, то суд зазначає.

Так, у платіжному дорученні від 13.04.2021 № 76 графа "Призначення" містить наступні відомості: contract 31012020 dd 31/01/2020, invoice DEE Х 3903 dd 25.02.2021.

При цьому, суд наголошує, що у комерційном-інвойсі DEE Х 3903 від 25.02.2021 вказується аналогічний номер контракту: 31012020.

Отже, призначення платежу при здійсненні попередньої оплати вказувалося з вказівкою номера контракту 31012020, який також вказано і в комерційному інвойсі DEE Х 3903 від 25.02.2021до Контракту від 31.01.2020р.

Щодо митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ виникли саме з компанією DEEP OCEAN I LLC, яка згідно Контракту № 31012020 від 31.01.2020 року є Продавцем , а не виробником компанією SUVVEB NV, Сурінам.

Будь-яких договірних відносин між позивачем та виробником компанією SUVVEB NV, Сурінам, не укладалося, а отже позивач не зобов`язаний подавати додаткові документи до поданої ним митної декларації від 13.02.2021 які б ідентифікували її з даною поставкою товару.

Крім того, відповідачем не надано доказів надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності поданої SUVVEB NV митної декларації від 13.02.2021 року, який, в свою чергу, має можливість перевірити її автентичність шляхом направлення запиту до митних органів країни відправлення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що усі надані до митного оформлення товару документи в своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не базуються на вимогах закону.

Щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд повідомляє наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII,.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В силу положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд доходить, що позов ТОВ БРИЗТОЛЬ до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду на загальну суму 2270, 00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 806 від 21 вересня 2021 року.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позов ТОВ БРИЗТОЛЬ - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду в сумі 2270, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 304, код ЄДРПОУ 43384278) до Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 22; код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2021/00045/1 від 28.04.2021 року, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 22; код ЄДРПОУ ВП 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ (49000, м.Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 304; код ЄДРПОУ 43384278) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270, 00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко