Рішення

від 10.12.2021 по справі 160/15116/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року Справа № 160/15116/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства ДК Євротранс до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство ДК Євротранс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Дніпровська митниця Державної митної служби України) про коригування митної вартості товару №UA110090/2020/300010/1 від 24.12.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, однак, отримавши їх, відмовила позивачу у здійсненні митного оформлення товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Вважає прийняте митницею рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Дніпровською митницею Держмитслужби було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої Приватним підприємством ДК Євротранс митної декларації № UA110090/2020/708337 від 21.12.2020 року, а також документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що відповідно до постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30 вересня 2020 року територіальні органи Державної митної служби реорганізовано за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

На виконання постанови КМУ № 895 від 30 вересня 2020 року Державною митною службою України видано наказ № 472 від 30 червня 2021 року «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» , яким наказано митницям як відокремленим структурним підрозділам Держмитслужби розпочати з 00 годин 01 липня 2021 року здійснювати покладені на них митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, Положеннями про митницю функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Дніпровська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) станом на теперішній час перебуває у стані припинення. У зв`язку з реорганізацією митних органів шляхом їх приєднання до Державної митної служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за ЄДРПОУ 43115923 зареєстрована Державна митна служба України, та у її складі Дніпровська митниця (ЄДРПОУ ПВ 43971371).

Відповідно до підпунктів 56, 57, 58 пункту 4 Положення про Дніпровську митницю, затвердженого наказом ДМС України від 29.10.2020 № 489, Митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження Держмитслужби, а також повноваження визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами: забезпечує здійснення митного контролю та митного оформлення товарів; забезпечує правильність заповнення та використання митних декларацій, внесення до них змін та визнання декларацій недійсними; здійснює митний контроль та виконує митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перемішуються через митний кордон України.

З огляду на викладене, з 01.07.2021 року до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) як відокремленого структурного підрозділу Держмитслужби перейшли функції та повноваження реорганізованої Дніпровської митниці Держмитслужби.

Відповідно до ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, суд вважає за необхідне замінити сторону по справі з Дніпровської митниці Держмитслужби на Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371) як відокремленого структурного підрозділу, оскільки остання є правонаступником відповідача по справі.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство ДК Євротранс зареєстроване 06.01.2011р., номер запису: 12271020000012123. До видів економічної діяльності підприємства (за КВЕД) належить: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Судом встановлено, що 18.02.2020р. між Приватним підприємством ДК Євротранс (Покупець) та компанією ZHEJIANG VOB TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) (Продавець) було укладено контракт №U003 (далі - Контракт ).

Відповідно до умов п.1.1 Контракту, ZHEJIANG VOB TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) продає, а Приватне підприємство ДК Євротранс купує запасні частини для автомобілів (в подальшому Товар ) у відповідності з інвойсами. Позивач зобов`язується прийняти вказаний Товар та сплатити за нього встановлену грошову суму у відповідності з умовами цього Контракту.

Згідно з п.2.1 вищевказаного контракту ціна кожної партії товару визначаються у відповідних інвойсах.

Оплата товару, що поставляється, здійснюється на наступних умовах: 30% передоплата, оплата останніх 70% перед відправкою (п.п.4.2 контракту).

На виконання вищезазначених умов Контракту, 24.06.2020р., компанія ZHEJIANG VOB TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) виставила позивачу рахунок (commercial invoice) №Y200225-015 на поставку запасних частин для автомобілів на загальну суму 8 013,00 USD, з умовами доставки FOB Шанхай, з умовами здійснення 30% депозиту відповідно до інвойсу та остаточною оплатою 70% вартості Товару, безпосередньо перед його відправкою.

17.07.2020р., на виконання умов інвойсу, позивач сплатив на рахунок ZHEJIANG VOB TECHNOLOGY CO., LTD депозит за Товар в розмірі 2413,00 USD, а 16.09.2020р. оплатив остаточну вартість товару в розмірі 5600,00 USD.

В грудні 2020 року згідно умов Контракту на адресу позивача у м. Кривий Ріг автомобільним транспортом надійшов Товар зазначений у інвойсі №Y200225-015 від 24.06.2020р.

Так, з метою митного оформлення даного Товару позивачем до Дніпровської митниці 21.12.2020 року було подано електронну митну декларацію МД UA110090/2020/708337 відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення заявлено наступний товар: Гальмівні системи з підсилювачами, енергоакумулятори, не для військового використання:- BRAKE CHAMBER T2424DP DISC FA 1066Н, гальмівна камера - 20 шт; -BRAKE CHAMBER T1624DP FA 1065В, гальмівна камера - 50 шт; - BRAKE CHAMBER T1624DP DISC FA1065D, гальмівна камера - 100 шт; - BRAKE CHAMBER Т916 FA1041C, гальмівна камера - 200 шт;- BRAKE CHAMBER T1624DD DISC FA1037A, гальмівна камера - 60 шт; - BRAKE CHAMBER T2430DD-E FA1025A, гальмівна камера - 20 шт;- BRAKE CHAMBER Т24Е FA1008B, гальмівна камера - 12 шт; - BRAKE CHAMBER T16DISC FA1021B, гальмівна камера - 20 шт; - BRAKE CHAMBER T20DISC FA1020B, гальмівна камера - 20 шт; - BRAKE CHAMBER T16DISC FA1021B, гальмівна камера - 20 шт, пневмомеханічний прилад пневматичної гальмівної системи транспортних засобів, що запасає енергію для гальмування автомобіля при зупиненому двигуні .

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України на рівні 2,286 дол.США/кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано митному органу документи згідно переліку, що перелічені у графі 44 МД, а саме:

- пакувальний лист б/н від 24.06.2020;

- рахунок-фактура (інвойс) №Y200225-015 від 24.06.2020;

- коносамент № CSUAODS0J016 від 27.10.2020;

- автотранспортна накладна № 1052 від 17.12.2020;

- сертифікат про походження товару № 20C3306Y0183/00068 від 17.11.2020;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №10 від 16.09.2020; №9 від 17.07.2020;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №890 від 14.12.2020;

- зовнішньоекономічний договір №U003 від 18.02.2020;

- договір про перевезення № ТЕ037272336 від 25.09.2020;

- технічні характеристики товару від 21.12.2020;

- єдиний уніфікований документ на розміщення на тимчасове зберігання товарів №UA 110090/2020/0170 від 21.12.2020.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом надано договір про надання послуг перевезення автомобільним транспортом від 25.09.2020 № ТЕ037272336, укладений між ПП "ДК ЄВРОТРАНС" та ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН та довідку про вартість перевезення від 14.12.2020 № 890.

При проведенні митного оформлення вищезазначеного товару Дніпровська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товару № UA110090/2020/300010/1 від 24.12.2020 року, із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України), яке ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів Гальмівні системи з підсилювачами, енергоакумулятори , які співставні з оцінюваними товарами з урахуванням опису, характеру зовнішньоекономічної угоди, матеріалу виготовлення, імпортовані у наближений до митного оформлення час та випущені у вільний обіг за ЕМД від 20.10.2020 № UA500020/2020/231380 на рівні 4,21 дол.США/кг., мотивуючи своє рішення наявністю розбіжностей в наданих до декларації документах, а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110090/2020/00058.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи зміст викладеного, вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Вказана норма закону узгоджується із положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів покладені висновки митного органу про не підтвердження декларантом відомостей митної вартості товару, який надійшов до митного оформлення.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1947 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, від 30.06.2015р. у справі №814/283/14, від 06.09.2019р. у справі №815/2501/18, від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, від 20.01.2015р. у справі №822/175/14, а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та документів, які подані позивачем до митниці для підтвердження митної вартості товарів за митною декларацією від 21.12.2020 №UA110090/2020/708337, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, указані доводи відповідача є необґрунтованими та з цього приводу суд зазначає, що на підтвердження складових митної вартості товару позивачем надавалися митному органу всі необхідні документи зокрема: - пакувальний лист б/н від 24.06.2020; - рахунок-фактура (інвойс) №Y200225-015 від 24.06.2020; - коносамент № CSUAODS0J016 від 27.10.2020; - автотранспортна накладна № 1052 від 17.12.2020; - сертифікат про походження товару № 20C3306Y0183/00068 від 17.11.2020; - банківський платіжний документ, що стосується товару №10 від 16.09.2020; №9 від 17.07.2020; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №890 від 14.12.2020; - зовнішньоекономічний договір №U003 від 18.02.2020; - договір про перевезення № ТЕ037272336 від 25.09.2020; - технічні характеристики товару від 21.12.2020; - єдиний уніфікований документ на розміщення на тимчасове зберігання товарів №UA 110090/2020/0170 від 21.12.2020.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом надано договір про надання послуг перевезення автомобільним транспортом від 25.09.2020 № ТЕ037272336, укладений між ПП "ДК ЄВРОТРАНС" та ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН та довідку про вартість перевезення від 14.12.2020 № 890.

За наявності різних документів (інвойс, специфікація, пакувальний лист, експортна митна декларація), в яких вказане одне і те ж числове значення контрактної вартості товару, твердження відповідача про відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суперечить статті 86 КАС України, яка за аналогією може бути застосована до митних правовідносин.

Всі надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів та Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Щодо зауважень відповідача про те, що: ...Відповідно до п.5.1 вищезазначеного контракту, продавець несе відповідальність за якість товару та надає гарантії на товар протягом 12 місяців з дати відправки або 40 ООО км пробігу. Вказані документи (за якість товару) до митного контролю не надано , суд зазначає наступне.

З приводу не надання документу, що містить відомості про якісні характеристики, який на думку відповідача має влив на його вартість, суд звертає увагу, що частиною 2 статті 53 МКУ передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості. Документи про якість товару не входять у цей перелік документів, а тому зауваження митниці щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

Верховний Суд з приводу ненадання документів про якість товару для підтвердження митної вартості у постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 зазначив, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у ст. 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів.

Також суд зазначає, що документи щодо якості товарів не підтверджують та не спростовують ціни товару, а відтак вони не впливають на визначення митної вартості товару.

Натомість такими документами є контракт та інвойс, що були надані позивачем під час митного оформлення товару.

Таким чином, вимога митниці про надання документів, що містять відомості про якісні характеристики, є безпідставною та необґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021р. по справі №160/10743/20.

Другою підставою для прийняття оскаржуваного рішення зазначено: ...Положеннями ч.3 ст. 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують заявлений рівень вартості, є в т.ч. копія митної декларації країни відправлення. Вказаний документ, до митного контролю не надавався .

Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Листом ДФС України від 03.02.2015 р. N 3327/7/99-99-24-02-02-17 звертається увагу на те, що згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України (далі - МКУ) при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т. ч. главами 6 - 11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Суд зазначає, що твердження митниці з приводу вимоги митного органу щодо надання митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом №U003 від 18.02.2020р. (п. 3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином товариство, не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.

За статтею 53 МК України копія митної декларації країни відправлення не визначена в якості обов`язкового документу, що підлягає наданню декларантом, вона є додатковим документом, що подається за наявності і тільки у разі, якщо обов`язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, таких обґрунтованих підстав для надання додаткових документів ні під час процедури митного оформлення (у запитах про надання додаткових документів), ні під час судового розгляду відповідач не навів.

Письмових вимог відповідача, щодо надання копії митної декларації країни відправлення матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути самостійною підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, а надання митної декларації країни відправлення не є обов`язковим для підтвердження митної вартості товару.

Отже, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації відправлення є необґрунтованим та носить формальний характер.

Третьою підставою для прийняття оскаржуваного рішення визначено: ...З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом надано договір на надання послуг перевезення автомобільним транспортом від 25.09.2020 № ТЕО37272336 укладений ПП "ДК ЄВРОТРАНС" тa ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН та довідку про вартість перевезення від 14.12.2020 № 890. В наданій до митного оформлення довідці від 14.12.2020 № 890 відсутнє посилання на договір від 25.09.2020 № ТЕОЗ 7272336. .

Так, щодо транспортної складової митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 18.02.2020 №U003, інвойсу №Y200225-015 від 24.06.2020, коносамент № CSUAODS0J016 від 27.10.2020, поставку товару здійснено на комерційних умовах FOB - Нінбо.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом надано договір про надання послуг перевезення автомобільним транспортом від 25.09.2020 № ТЕ037272336, укладений між ПП "ДК ЄВРОТРАНС" та ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН та довідку про вартість перевезення від 14.12.2020 № 890.

Таким чином, транспортно-експедиційне обслуговування позивача по доставці задекларованого товару з Китаю до України морським та автомобільним транспортом здійснювалось компанією ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН за договором від 25.09.2020 №ТЕ037272336.

Зазначена вимога митного органу не є обов`язковою у даних взаємовідносинах, більше того, вказана довідка містить пряме посилання на коносамент CSUAODS0J016, який також додавався до пакету документів під час митного оформлення Товару і який містить всі необхідні реквізити товару та сторін між якими виникли взаємовідносини.

Згідно з п.п.4 п.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються виключно витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що і було зроблено позивачем.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Щодо твердження відповідач про те, що позивач не скористався правом надання додаткових документів у порядку ч. 8 ст.55 МК України, суд зазначає, що згідно з даною правовою нормою надавати додаткові документи це право, а не обов`язок підприємства.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В розглянутому випадку вказаних обставин митницею не наведено, що доказів не можливості задоволення інших методів не надано.

Застосована судом правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справа №825/648/17 адміністративне провадження №К/9901/16592/18.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) від 21.08.2018 № 822/816/17, від 23.10.2020 № 820/3231/16, від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Суд наголошує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 59 МКУ), який може бути засновано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Отже, митним органом протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3 030,85грн., квитанції №1449 від 12.03.2021р., №1811 від 21.05.2021р.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 3 030,85грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства ДК Євротранс (50005, Дніпропетровська обл. м. Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, буд.84 прим.1, код ЄДРПОУ 37272336) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 25.05.2021 року №UA110020/2021/600029/1 про коригування митної вартості товарів та кратку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110020/2021/00101 від 25.05.2021р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Приватного підприємства ДК Євротранс (50005, Дніпропетровська обл. м. Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, буд.84 прим.1, код ЄДРПОУ 37272336) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 030,85грн. (три тисячі тридцять гривень вісімдесят п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова