Рішення

від 08.02.2022 по справі 510/186/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/186/21

Провадження № 2/510/425/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.22 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Урум А.Д. на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24.06.2019р.; копія ухвали Ренійського районного суду Одеської області від 17.12.2019р.; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020р.; копія протоколу №7559676 від 26.01.2021р. виправлення помилки; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2021р.; копія кадастрового плану земельної ділянки; копія державного акту серії ЯМ №044658 від 10.10.2012р. на право власності на земельну ділянку площею 0,0022 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва індивідуальних гаражів; копія ситуаційної схеми земельної ділянки; копія акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 03.07.2012р.; копія витягу Відділу у Ренійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2 , зазначивши, що 20.12.2012 р. між ним та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належного йому на підставі свідоцтва про право власності від 10.10.2011р. гаражу, розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0022 га, виділеній для будівництва індивідуальних гаражів, за 20 000 грн. 20.12.2012р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивач передав відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав документи на гараж та на земельну ділянку. У майбутньому відповідач пообіцяв позивачу укласти договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.

Після вчинення правочину позивач організував догляд за придбаною нерухомістю, користується гаражем за призначенням, сплачує всі необхідні платежі. У зв`язку із неможливістю проведення нотаріального оформлення договору купівлі-продажу від 20.12.2012р., позивач раніше звертався до Ренійського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 24.06.2019р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: договір купівлі-продажу від 20.12.2012 року, згідно із яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив гараж, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0022 га із кадастровим номером 5124110100:02:0012:0186, виділеній для будівництва індивідуальних гаражів за 20000 грн., - визнано дійсним; також визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж загальною площею 18,5 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0022 га із кадастровим номером 5124110100:02:0012:0186, виділеній для будівництва індивідуальних гаражів (державний акт серії ЯМ №044658 від 10.10.2012р. на право власності на земельну ділянку, оформлений на ім`я ОСОБА_2 ), що належав ОСОБА_2 .

У зв`язку із допущенням описки при винесенні вищевказаного судового рішення, ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 17.12.2019р. було виправлено описку щодо кадастрового номеру земельної ділянки з помилкового 5124110100:02:0012:0186 на правильний - 5124110100:02:001:0186 .

При винесені рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж не було вирішено питання про визнання права власності на земельну ділянку. Спірна земельна ділянка належить відповідачу на праві власності відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ № 044685, виданого відділом Держкомзему у Ренійському районі Одеської області 10.10.2012р.

Також було встановлено, що згідно із протоколом №7559676 від 26.01.2021р. в Державний земельний кадастр були внесені відомості про земельну ділянку щодо змін у кадастровому номері земельної ділянки, її теперішнім номером є 5124110100:02:001:0283.

Отже, в даний час склалася така ситуація, що позивачу на праві власності належить гараж, розташований по АДРЕСА_1 , а питання про право власності на земельну ділянку, яка була виділена для гаражного будівництва та на якій розташований гараж - не вирішено. Оскільки в добровільному порядку сторони не можуть вирішити це питання, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов?язки.

За ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Крім того, цивільне законодавство відокремлює складові частини речі та складні речі .

Так, згідно зі ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Слід зазначити, що згідно абз. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011р. об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до Державного Класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 споруди - це будівельні системи, пов`язані із землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель належать: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, медичних закладів та закладів освіти, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, можна стверджувати, що житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об`єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.

Водночас, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1 ст. 188 ЦК України).

Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об`єкта нерухомості, розміщеного на ній.

За ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Отже, оскільки за позивачем на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24.06.2019р. було визнано право власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 , то згідно вищевикладених правових норм позивач набув право власності і на земельну ділянку із кадастровим номером 5124110100:02:001:0283 , на якій розташований належний йому гараж.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи із вищенаведеного, є правові підстави визнати право власності на земельну ділянку, на якій розташований гараж, що належить позивачу, - за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 179, 181, 187, 328, 377, 392 ЦК України, ст. 120 ЗК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( КПП - НОМЕР_1 ) право власності на:

-земельну ділянку площею 0,0022 га із кадастровим номером 5124110100:02:001:0283, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва індивідуальних гаражів згідно державного акту серії ЯМ №044658 від 10.10.2012р. на право власності на земельну ділянку, оформленого на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК