Постанова

від 08.02.2022 по справі 509/5005/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/493/22

Номер справи місцевого суду: 509/5005/20

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Кочко В.К. 26 серпня 2021 року у смт. Овідіополь Одеської області, -

встановила:

У провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

26 серпня 2021 р. до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про призначення судово-будівельної експертизи у справі.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 серпня 2021 року призначено по справі судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено експерту Проскуровському В.П.

Поставлено перед експертом наступне питання:

Яка вартість фундаменту, побудованого на земельній ділянці ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4509.

Витрати за проведення експертизи покладено на відповідачку ОСОБА_2 .

Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про призначення судово-будівельної експертизи у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що представником ОСОБА_2 подане клопотання про призначення судово-будівельної експертизи у справі після закриття підготовчого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якому просила: стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість 1/2 частини автомобіля марки Lexus в сумі 192 150,58 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину фундаменту, побудованого на земельній ділянці ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4509.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 березня 2021 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Призначено справу до судового розгляду по суті.

26 серпня 2021 р. до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савенкова О.С. про призначення судово-будівельної експертизи у справі.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 серпня 2021 року клопотання було задоволено, призначено по справі судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено експерту Проскуровському В.П.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Колегія суддів приймає до уваги те, що 29 березня 2021 року судом першої інстанції було розпочато розгляд даної справи по суті.

Однак, необхідним є врахування судом тієї обставини, що однією із вимог зустрічного позову ОСОБА_2 є стягнення з ОСОБА_1 вартості 1/2 частини фундаменту, побудованого на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, для правильного, об`єктивного та всебічного розгляду зустрічних позовних вимог необхідним є встановлення вартості 1/2 частини фундаменту, що може бути забезпечено проведенням у справі судово-будівельної експертизи.

Колегія суддів зазначає про недопустимість прояву надмірного формалізму в застосуванні законодавчих положень під час вирішення питання про призначення експертизи у справі, оскільки вказане може призвести до позбавлення права особи на доступ до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але і дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями .

У рішенні від 09.03.2011 у справі Буланов та Купчик проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав і обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але і отримати "вирішення" спору судом.

На думку колегії суддів, в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, у даній справі дотриманню принципу доступу до правосуддя має бути надано пріоритет застосування в порівнянні з положеннями ч. 2 ст. 222 ЦПК України яка, у даному випадку, позбавляє позивача права звернутись до суду із клопотанням про призначення судової експертизи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France , заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України , заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Відповідно до положень частини першої статті 103 Цивільного процесуального кодексу України, суд призначає експертизу за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, не6обхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами(стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Як роз`яснено у п. п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах , звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання представника відповідача про призначення судово-будівельної експертизи підлягало задоволенню.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 серпня 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 16 лютого 2022 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе