Постанова

від 15.02.2022 по справі 495/4987/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 495/4987/21

Апеляційне провадження №22-ц/813/4591/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого -Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів -Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря Кузьмук А.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кравченка Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Боярського О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

В червні 2021 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва (а.с.виділених матеріалів 1-53).

Посилаючись на незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прокурор просив суд :

- скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Бондар О.М. від 25 травня 2017 року №35359840, за яким ОСОБА_1 набуто право власності на вказаний дачний будинок;

- припинити право власності ОСОБА_1 на вказаний дачний будинок;

- зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме вказаний дачний будинок.

Разом з позовною заявою керівник прокуратури надав суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на дачний будинок;

- заборони ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження дачного будинку;

- заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення тощо) дачного будинку (а.с.виділених матеріалів 56-62).

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2021 року заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову задоволено частково (а.с.виділених матеріалів: а.с.141-146).

Заборонено відчуження нерухомого майна, а саме: дачного будинку, загальною площею 42,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001, який належить ОСОБА_1 . В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Суд дійшов висновку, що заборона відчуження спірного нерухомого майна є заходом забезпечення позову спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та виключить можливість обмеження прав відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі, у зв`язку із чим, суд не вбачав необхідності застосовувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони вчиняти будь-які дії щодо видозмінення спірного нерухомого майна (дачного будинку), в той час як вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Кравченко О.М. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду в частині забезпечення позову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.виділених матеріалів 74-79).

В обґрунтування скарги адвокат послався на те, що судом першої інстанції не враховано, що:

- позивачем не надано доказів, що спірний дачний будинок знаходиться в межах заповідного урочища Дністровські плавні , є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною межею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер. Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 2.1580 га поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області - 47 км траси Одеса-Ізмаїл з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі договору оренди земельної ділянки строком на 49 років, а частина ділянки під дачним будинком площею 76,8 кв.м знаходиться у власника будинку у суборенді. Позов прокурора ґрунтується на необхідності поновлення державних інтересів шляхом скасування державної реєстрації права власності на дачний будинок відповідача, існування якого нібито суперечить нормам ст.ст.16,30 Закону України Про природно-заповідний фонд України та режиму використання територій заповідного урочища Дністровські плавні ;

- наявні інші судові справи, в яких прокуратура намагається знищити Біляївську РО УТМР, позбавити її будь-якого фундаменту існування та проведення статутної діяльності, зокрема, справи: № 916/926/21 в провадженні господарського суду Одеської області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2004 року, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди земельної ділянки; №420/11012/21 в Одеському окружному адміністративному суді про визнання протиправним та нечинним розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації від 27 грудня 2016 року №1500/2006;

- заява про забезпечення позову обґрунтована можливим здійсненням відчуження дачного будинку на користь третіх осіб, реконструкції будинку тощо, що призведе до неефективності позову. Тобто висловлена лише гіпотеза про відчуження без надання будь-яких доказів;

- заява розглянута без дотримання засад змагальності сторін, так як відповідач не був запрошений до суду під час розгляду заяви прокурора про забезпечення позову;

- невірний висновок суду про відсутність необхідності застосування зустрічного забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду. У випадку відчуження дачного будинку виникне необхідність оскарження правочину щодо відчуження дачного будинку, що має наслідком ініціювання нових судових спорів з добросовісним набувачем. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом. Ефективний засіб передбачає запобігання порушення або припиненню порушення, а так саме встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (а.с.виділених матеріалів: а.с.118-123).

В судове засідання, призначене на 15 лютого 2022 року, відповідач ОСОБА_1 та його представник, будучі належним чином повідомлені про слухання справи, не з`явились, що з огляду на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності (а.с.виділених матеріалів 157,158).

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача прокурора Шептіліс О.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову в частині заборони відчуження нерухомого майна та наявність правових підстав для її задоволення у вказаній частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК України).

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Прокурор пред`явив позов до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, за яким набуто право власності на дачний будинок, про припинення права власності ОСОБА_1 на дачний будинок, зобов`язати знести будинок як самочинне будівництво.

Дані вимоги забезпечено забороною відчуження спірного нерухомого майна (дачного будинку).

Вжиті заходи забезпечення позову відповідають передбаченому п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України виду забезпечення позову.

Обраний судом вид забезпечення позову (заборона відчуження спірного майна) захищає матеріально-правові інтереси позивача, який представляє державу, та унеможливлює відчуження відповідачем спірного майна.

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є дачний будинок, щодо якого прокуратура просить скасувати рішення державного реєстратора, припинити право власності та знести як самочинне будівництво; між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відчуження спірного майна, може призвести до ускладнення виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Передбачений ч.3 ст.150 ЦПК України принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами дотримано.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені ст.149 ЦПК України підстави для забезпечення позову наявні, оскаржувана ухвала скасуванню не підлягає.

Доводи апелянта, що оскаржувана ухвала порушує його право власності є необґрунтованими, оскільки застосування заходів забезпечення права має тимчасовий характер та не перешкоджає відповідачу як власнику майна володіти та користуватись своїм майном.

Доводи апелянта про неврахування судом під час вирішення заяви про забезпечення позову необґрунтованості позовних вимог та наявності інших судових справ, є неспроможними з огляду на таке. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим, в подальшому, виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Відтак, доводи апелянта щодо необґрунтованих та незаконних позовних вимог, які заявлені позивачем, до уваги не приймаються, оскільки тільки під час розгляду справи по суті суд надає правову оцінку заявленим позивачем вимогам, під час же вирішення питання щодо забезпечення позову/скасування заходів забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується.

Посилання апелянта на порушення судом принципу змагальності сторін та не запрошення його у судове засідання не приймаються до уваги, з огляду на положення ч.1 ст.153 ЦПК України, в якій встановлено, що розгляд заяви проводиться судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи , крім випадків, передбачених ч.5 цієї статті (положення ч.5 не застосовуються до виниклих правовідносин). Положення ч.4 ст.153 ЦПК України, на яке посилається апелянт, надає суду право у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, а не зобов`язує призначати розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Доводи апелянта щодо неправомірного незастосування зустрічного забезпечення не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.154 ЦПК України. Так, підстав, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, судом не встановлено.

Разом з тим, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про зустрічне забезпечення, яке буде вирішено судом в процесуальний спосіб.

З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються виділеними матеріалами справи.

Апелянтом не надано до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків щодо незаконності і неправильності судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кравченка Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2022 року.

Головуючий:

Судді: