Постанова

від 27.01.2022 по справі 359/6603/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 359/6603/20

Провадження №22-ц/824/626/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ялтинська 22 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київського області 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Заміський клуб , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Ніколаєв Сергій Вікторович, Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування арешту та визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом про скасування арешту та визнання права власності.

В обґрунтування позову зазначила, що 24.12.2015 року між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Заміський клуб в особі голови кооперативу Карпенка О.І. було укладено договір позики. За вказаним договором ОСОБА_2 передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 1 494 823, 79 грн. строком на шість місяців, а саме до 24.06.2016 року.

24.12.2015 року між ОСОБА_2 та відповідачем з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором було укладено іпотечний договір, відповідно до п.1.2 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 .

01.02.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики., за умовами якого первісний позикодавець передав новому позикодавцю частину прав та обов`язків позикодавця за вищевказаним договором позики з усіма змінами, за умовами якого боржник зобов`язаний повернути первісному позикодавцю грошові кошти в сумі 2 692 564 гривні, плату за користування позикою та суми можливої пені в строк до 24.12.2016 року включно. Відповідно до даного договору ОСОБА_1 належать права щодо 1/11 частина суми позики. В цей же день між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель прийняв від первісного іпотекодержателя всі права та обов`язки первісного іпотекодержателя за іпотечним договором. Відповідно до п.7 даного договору до ОСОБА_1 як нового іпотекодержателя перейшли всі права та обов`язки в частині 1/11 предмета іпотеки.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики, ОСОБА_1 як новий позикодавець та новий іпотекодержатель вирішила у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки, однак з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що на іпотечне майно, а саме на: земельну ділянку, площею 0,18 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0352, та житловий будинок АДРЕСА_1 , накладено арешт.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати арешт нерухомого майна: 1/11 частини житлового будинку за АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область Швед Р.М. від 10.07.2020 р. ВП №55781938 та на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєвим Сергієм Вікторовичем про арешт майна боржника від 03.10.2018 р. ВП №57352337 та на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2018 р. ВП №55223079.

- скасувати арешт нерухомого майна, а саме: 1/11 частини земельної ділянки площею 0,18 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0352, накладений на підставі постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область Швед Р.М. від 10.07.2020 р. ВП №55781938 та на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєвим Сергієм Вікторовичем про арешт майна боржника від 03.10.2018р. ВП №57352337 та на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2018р ВП №55223079.

- визнати право власності в частині 1/11 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 на майно, а саме: на житловий будинок за АДРЕСА_1 .

- визнати право власності в частині 1/11 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:03:005:0352, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київського області 16 березня 2021 року позов задоволено, скасовано арешт нерухомого майна, а саме: 1/11 частини житлового будинку за АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область Швед Р.М. від 10.07.2020р ВП №55781938 та на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєвим Сергієм Вікторовичем про арешт майна боржника від 03.10.2018р. ВП №57352337 та на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2018р ВП №55223079; скасовано арешт нерухомого майна, а саме: 1/11 частини земельної ділянки площею 0,18 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0352, накладений на підставі постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область Швед Р.М. від 10.07.2020р ВП №55781938 та на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєвим Сергієм Вікторовичем про арешт майна боржника від 03.10.2018р. ВП №57352337 та на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2018р ВП №55223079; визнано право власності в частині 1/11 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 на майно, а саме: на житловий будинок за АДРЕСА_1 ; визнано право власності в частині 1/11 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:03:005:0352, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Вишеньки; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Заміський клуб , на користь держави судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСББ Ялтинська 22 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, направило апеляційну скаргу, в якій зазначило, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/11 частину земельної ділянки та 1/11 частину будинку та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

27.11.2021 року позивач направила відзив на апеляційну скаргу, в якому, не погоджуючись із викладеними у апеляційній скарзі доводами, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

27 січня 2022 року до на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. В заяві зазначено, що голова правління ОСББ Ялтинська 22 Павлючук К.О. не може прибути у судове засідання через погане самопочуття.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. При цьому відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 6 цього Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В даному випадку заява від імені голови правління ОСББ Ялтинська 22 про відкладення розгляду справи не підписана електронним цифровим підписом, відтак у суду немає можливості ідентифікувати хто саме направив таку заяву. За таких умов зазначена заява не може бути прийнята апеляційним судом.

Стосовно права апелянта на апеляційне оскарження рішення суду апеляційний суд зазначає наступне:

Апелянт звернувся до апеляційного суду за оскарженням рішення суду першої інстанції як особа, яка не була залучена до участі у розгляді справи, проте чиї права та інтереси було порушено таким судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Лише у випадку, коли посилання про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, підтвердяться, суд апеляційної інстанції переглядає справу по суті вимог апелянта, в іншому випадку апеляційне провадження підлягає закриттю. Такої ж правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №360/1938/16.

Зважаючи на наведене, при вирішенні апеляційної скарги даної категорії суд насамперед має встановити, чи порушує оскаржуване судове рішення права та інтереси апелянта.

Свої вимоги щодо предмета спору в рамках даної справи позивач ґрунтує на підставі договорів про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення прав іпотеко держателя від 01 лютого 2019 року, за яким позивач набула права іпотекодержателя на 1/11 частини суми позики та на 1/11 частини прав іпотеко держателя.

В той же час, відповідно до вищевказаних договорів, права кредитора та іпотекодержателя на решту 10/11 заборгованості та іпотеки було набуто ОСББ Ялтинська 22 .

Зважаючи на вищевикладене, вирішення судом питання щодо об`єкту, який є предметом іпотеки на підставі зазначених договорів, в безумовному порядку зачіпає й права та інтереси ОСББ Ялтинська 22 . При цьому ОСББ Ялтинська 22 до розгляду справи в суді першої інстанції залучено не було, що надає йому право на оскарження даного рішення суду.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного рішення та перегляду справи по суті спору.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що наведеним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2015 року між ОСОБА_4 та обслуговуючим кооперативом Заміський клуб в особі голови кооперативу Карпенка О.І. було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. за реєстровим №3758, з подальшими змінами, внесеними договорами про внесення змін до договору позики від 21.04.2016 року, від 23.06.2016 року, від 24.09.2016 року, за умовами якого позикодавцем ОСОБА_4 передано у власність позичальника ОК Заміський клуб грошові кошти в розмірі 2 692 564 гривень, що на дату підписання договору еквівалентно 103 600 доларів США. Позичальник зобов`язався в строк до 24.06.2016 року повернути позикодавцю всю суму позики, плату за користування позикою та суми можливої пені.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника 24.12.2015 року між ОСОБА_4 та Обслуговуючим кооперативом Заміський клуб було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О., та зареєстрований в реєстрі за №3761 з подальшими змінами, внесеними договорами про внесення змін до іпотечного договору від 21.04.2016 року, від 23.06.2016 року, від 24.09.2016 рок,у за умовами якого іпотекодавець - ОК Заміський клуб передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований, площею 0,18 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0352.

01.02.2019 року між ОСОБА_2 (первісний позикодавець), ОСОБА_1 (новий позикодавець-1) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Ялтинська 22 (новий позикодавець-2) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики, за умовами якого первісний позикодавець передав новим позикодавцем, а нові позикодавці прийняли від первісного позикодавця всі права та обов`язки первісного позикодавця за вищевказаним договором позики, з усіма змінами. Відповідно до даного договору ОСОБА_1 належить 1/11 частина суми позики, 10/11 - ОСББ Ялтинська 22 .

В цей же день між ОСОБА_2 (первісний іпотекодержатель), ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель-1) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Ялтинська 22 (новий іпотекодержатель-2) було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав новим іпотекодержателям, а нові іпотекодержателі прийняли від первісного іпотекодержателя всі права та обов`язки первісного іпотекодержателя за іпотечним договором з усіма змінами. Відповідно доданого договору до ОСОБА_1 , як нового іпотекодержателя перейшли всі права та обов`язки в частині 1/11 прав іпотеко держателя, 10/11 - до ОСББ Ялтинська 22 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. на підставі ст. 84 Закону України Про нотаріат передала боржнику заяву № 29/02-24 01.02.2019 р. від позивача та ОСББ Ялтинська 22 , в якій відповідача було повідомлено про заміну позикодавця та іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги за договором позики та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, про зобов`язання відповідача сплатити суму позики новим позикодавцям, про те, що зобов`язання щодо повернення позики вже прострочено відповідачем (не виконано до 24.12.2016), надано строк тридцять днів на усунення порушень договору позики та зазначено про право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований площею 0,18 га кадастровий номер 3220881300:03:005:0352. Зазначений лист отриманий відповідачем, що підтверджується підписом голови ОК Заміський клуб , засвідченим відбитком печатки.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220766169 від 18.08.2020 року вбачається, що на іпотечне майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область Шведа Р.М. від 10.07.2020р ВП №55781938 (а.с.34) , на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. про арешт майна боржника від 03.10.2018р. ВП №57352337 (а.с.34) та на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2018р ВП №55223079.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220766252 від 18.08.2020 року вбачається, що на іпотечне майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,18 га з кадастровим номером 3220881300:03:005:0352 накладено арешт на підставі постанови головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область Шведа Р.М. від 10.07.2020р ВП №55781938 (а.с.39), на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. про арешт майна боржника від 03.10.2018р. ВП №57352337(а.с.39) та на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2018р ВП №55223079.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що іпотека на житловий будинок та земельну ділянку була зареєстрована до реєстрації в у відповідному реєстрі обтяжень спірного майна, відповідачем не доведено повернення позики позикодавцю, а наявність арештів на зазначеному нерухомому майні, яке є предметом іпотеки, заважає здійснювати позивачу свої цивільні права та обов`язки щодо даного нерухомого майна, реалізувати права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Якщо йдеться про кілька відповідачів за пред`явленими вимогами, відповідні питання вирішуються з урахуванням цієї обставини.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Таке правове визначення закріплено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №303/3567/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зазначила, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

За такою ж аналогією, якщо позивач оскаржує накладення арешту на майно, то відповідачем у такому випадку має бути не той орган, який фактично здійснив арешт майна, а особа, саме в інтересах якої було здійснено накладення такого арешту.

В матеріалах справи наявні копії витягів, з яких вбачається, що арешт було накладено на майно Обслуговуючого кооперативу Заміський клуб . Вказані арешти було накладені на забезпечення виконання виконавчих листів про стягнення коштів з ОК Заміський клуб на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 тощо.

За таких умов, належними відповідачами у даній справі мають бути вищевказані особи. В той же час, в даному випадку позов до таких осіб не пред`являвся.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, оскільки даний позов було пред`явлено до неналежного відповідача, а позивач не заявляла клопотання про залучення до розгляду справи належних відповідачів, суд першої інстанції мав би відмовити у задоволенні позову, однак цього зроблено не було.

Окремо зважає колегія суддів апеляційного суду також й на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З наведеної правової конструкції вбачається, що правом на оскарження арешту таким чином володіє лише особа, яка є власником такого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні обґрунтування того, що до пред`явлення до суду позову позивач була зареєстрована як власник спірного майна. Свої вимоги позивач обґрунтовувала наявністю договору іпотеки. В той же час, іпотекодержатель жодним чином не є власником такого майна, а лише володіє спрощеним правом на задоволення своїх вимог до іпотекодавця за рахунок предмету іпотеки.

За таких умов позивач не володіє передбаченим ч. 1 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження правом звернення до суду, хоча в даному випадку позивач саме так обґрунтовує свої вимоги.

Окрім зазначеного, окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно є відсутність правового механізму звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права за іпотекодержателем в судовому порядку.

Згідно статті 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотеко держателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить

можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За змістом вказаних вище норм Закону України Про іпотеку для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотеко держателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. При цьому, позивач не позбавлений відповідно до ст. 38 та 39 ЗУ Про іпотеку можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

З огляду на вищевказане, передача іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.. 36, 37 ЗУ Про іпотеку є способом позасудового врегулювання який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті ст. 36, 37 ЗУ Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотеко держателем.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц.

З огляду на вищевказане, вимоги про визнання права власності за іпотекодержателем в судовому порядку не можуть вважатися законними.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд відмовляє у задоволенні позову, а позивач звільнена від слати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153, 00 грн. на користь ОСББ Ялтинська 22 підлягає відшкодуванню за рахунок Держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ялтинська 22 задовольнити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київського області 16 березня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відшкодувати за рахунок Держави Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Ялтинська 22 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько