Постанова

від 16.02.2022 по справі 640/35962/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/35962/21 Суддя першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Беспалова О.О., Пилипенко О.Є.,

секретаря Строяновської О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання судових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року, -

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Відділу примусового виконання судових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у справі №640/25949/20 та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позову зазначила, що відповідачем не вживаються дії для забезпечення виконання рішення суду, яким зобов`язано пенсійний орган виплатити позивачу пенсію у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у відкриті провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить її скасувати та зобов`язати місцевий суд розглянути позов.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що звернулася з позовом на бездіяльність державного виконавця, а не з новим позовом по вже вирішеній справі №640/25949/20.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно частково задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.

Судом установлено, що 09 серпня 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист №640/25949/20, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві було зобов`язано здійснити виплату пенсії позивачу за період з квітня 2017 року по серпень 2020 року у повному обсязі.

21 вересня 2021 року за цим виконавчим листом відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №66862233.

Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність під час примусового виконання цього виконавчого листа, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі №640/25949/20 від 30 березня 2021 року, що набрало законної сили, виключає можливість звернення з позовом у справі, що переглядається, адже новий спір не виник, а фактично має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №9-рп/2011 стосовно тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Основного Закону). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до частини 3 статті 24 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Водночас пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі наявний спір між ОСОБА_1 та державним виконавцем щодо бездіяльності під час примусового виконання виконавчого листа.

Натомість в межах справи №640/25949/20 вирішено спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зобов`язання здійснити виплату пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення суду.

За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

При цьому нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено право суду апеляційної інстанції зобов`язати суд першої інстанції розглянути позов.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду про відмову у відкриття провадження у справі як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 33, 34, 170, 243, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року скасувати , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.О. Беспалов

О.Є. Пилипенко