Постанова

від 17.02.2022 по справі 580/1903/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1903/19 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ПрАТ АЗОТ до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач, ПАТ АЗОТ ( під час розгляду справи змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство АЗОТ ), звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення виконавчого збору.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення з ПАТ АЗОТ виконавчого збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої ністнації неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору відсутні, оскільки державний виконавець діяв у межах, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 03 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

10 лютого 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ПАТ АЗОТ , в якому представник позивача повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що оскільки оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору була винесена саме на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження як наслідок закінчення виокнавчого провадження, а відповідна постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2019 року скасована, тому підлягає скасуванню і спірна постанова про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року призначено справу за адміністративним позовом ПрАТ АЗОТ до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 лютого 2022 року о 12:40 год.

Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ПрАТ АЗОТ до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

У відкрите судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача, будучи належним чином повідомлений, не з`явився.

Відповідно до частнни другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підтримавши доводи, викладені у відзиві.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.07.2018 видано наказ Господарського суду Черкаської області №925/819/17 про стягнення з позивача у цій справі на користь ПАТ Черкасиобленерго 618675504,77грн основного боргу за активну електричну енергію, 17485511,64грн - пені, 9201584,09грн - 3% річних, 54124368,93грн - інфляційних витрат, 551042,52грн - боргу за послуги за перетікання реактивної електричної енергії, 40185,41грн - пені на борг за перетікання реактивної електричної енергії, 105608,29грн - інфляційних витрат, 23446,59грн - 3% річних, 17858864,99грн - заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом червня 2016 - грудня 2016 року, 24336,32грн заборгованості за перевищення граничної величини споживання електричної потужності за грудень 2016 року, 240000,00грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

На його підставі старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов В.О. прийняв 03.08.2018 постанову про відкриття виконавчого провадження №56922143 (далі - ВП №56922143). Пунктом 3 вказаної постанови визначено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 71833045,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/819/17 затверджено мирову угоду, укладену позивачем та ПАТ Черкасиобленерго на викладених у ній умовах. Тому 17.05.2019 вказаний старший державний виконавець відповідно до п.2 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.

Також 17.05.2019 вказана посадова особа у зв`язку з викладеним винесла оспорювану в цій справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 67608455,27 грн (далі - спірне рішення). У ній серед іншого зазначено, що боржник добровільно сплатив до відкриття виконавчого провадження 40551042,57грн, у примусовому порядку стягнено 1694858,21грн на користь стягувача та 169485,82грн - виконавчого збору, а отже, залишок не стягненого виконавчого збору становить 67608455,27 грн.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що у зв`язку з тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №925/819/17 скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 про затвердження мирової угоди, а також підтверджено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2021 правомірніст скасування постанови про закінчення ВП №56922143, винесеної відповідно до п.9 ч.1 ст.39 ЗУ №1404-VІІІ, що зумовило прийняття спірної постанови, правові підстави останньої також не відповідають закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховував висновки Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, до прийняття якої зупинялось провадження у цій справі, зазначивши, що у наведеній справі cпір виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами ч.2 ст.27 та ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ (далі - Закон №1404-VIІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Приписами пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Також, у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених приписами Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження є саме фактичне примусове стягнення суми коштів, оскільки позивач посилається на правові норми Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 03 липня 2018 року №2475-VIII (далі - Закон №2475-VIII).

Також, помилковими є посилання суду першої інстанції на судову практику, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі №2540/3203/18, оскільки у вказаній постанові для вирішення спірних правовідносин суд керувався нормами Закону №1404-VІІІ, які були чинними до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 03 липня 2018 року №2475-VIII, в той час як в межах спірних правовідносин оскаржувана постанова винесена за іншого правового регулювання.

З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору у державного виконавця були наявні всі правові підстави для винесення останньої, а тому остання не може бути визнана протиправно, відтак, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення з ПАТ АЗОТ виконавчого збору підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

В той же час, що наявності правових підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення з ПАТ АЗОТ виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/819/17 затверджено мирову угоду, укладену позивачем та ПАТ Черкасиобленерго на викладених у ній умовах.

Тому, 17.05.2019 вказаний старший державний виконавець відповідно до п.2 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.

Також, 17.05.2019 вказана посадова особа у зв`язку з викладеним винесла оспорювану в цій справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 67608455,27 грн (далі - спірне рішення). У ній серед іншого зазначено, що боржник добровільно сплатив до відкриття виконавчого провадження 40551042,57грн, у примусовому порядку стягнено 1694858,21грн на користь стягувача та 169485,82грн - виконавчого збору, а отже, залишок не стягненого виконавчого збору становить 67608455,27 грн.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 925/819/17 задоволено апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/819/17 та скасовано її. У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено.

Тобто, як вірно визначив суд першої інстанції, незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження, яка стала підставою для прийняття спірного рішення у цій справі, підтверджена судом.

Як наслідок, постановою заступника директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 24.12.2019 скасовано постанову від 17.05.2019 про закінчення ВП №56922143 та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019 №59160193 і зобов`язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. відновити виконавче провадження ВП №56922143.

24.12.2019 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В виніс постанову, якою відновив виконавче провадження №56922143 з виконання наказу №925/819/17 від 24.07.2018.

30.08.2020 ухвалою Черкаський окружний адміністративний закрив провадження у адміністративній справі за позовом ПАТ Азот до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 24.12.2019 про перевірку виконавчого провадження ВП № 56922143.

06.02.2020 позивач у цій справі звернувся до Господарського суду Черкаської області зі скаргою (вх.№501-06/57 від 05.02.2020), в якій просив: визнати неправомірною та скасувати згадану вище постанову заступника директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 24.12.2019 скасовано постанову від 17.05.2019, зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову від 24.12.2019 про відновлення провадження ВП №56922143.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2021 у її задоволенні відмовлено.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що законність рішення щодо відновлення ВП №56922143 підтверджена судом і доводить відсутність підстав для його закінчення та відповідної постанови (станом на сьогодні, з врахуванням ухвалення вищевказаних судових рішень) та, як наслідок, відсутність фактичних підстав для додаткового стягнення з таких підстав витрат виконавчого провадження спірним рішенням.

До того ж, додатково після відновлення виконавчого провадження старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинський Т.Є. у ВП №56922143 виніс постанови від 24.02.2021: про повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою відповідно до п.1 ч.1 ст.37 ЗУ №1404-VIII, а також про стягнення виконавчого збору в сумі 64318455,26 грн, розрахованого на залишок не стягнутої згідно з виконавчим документом суми боргу (тобто, повторно).

Наразі примусове виконання згаданого виконавчого документа виконує приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М., що підтверджується його постановою від 04.03.2021 ВП №64717206, в якій серед іншого визначено суму витрат (основну винагороду приватного виконавця) - 64318455,26 грн, про що винесено відповідну постанову про їх стягнення.

Отже, фактичні обставини щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, його відновлення та винесення в подальшому нової постанови про стягнення виконавчого збору, які виникли в ходу судового розгляду цієї справи, свідчать про наявність підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення з ПАТ АЗОТ виконавчого збору, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з огляду на правильне застосування норм матеріального та процесуального права та вірно встановлені фактичні обставини справи.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ АЗОТ до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення в частині визнання протиправною постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення з ПАТ АЗОТ виконавчого збору.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, з прийняттям нової постанови у відповідній частині про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року - скасувати в частині визнання протиправною постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 17.05.2019 у виконавчому провадженні №56922143 про стягнення з ПАТ АЗОТ виконавчого збору та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 17 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма