Рішення

від 02.02.2022 по справі 908/2323/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/149/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 справа № 908/2323/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом фізичної особи-підприємця Федорової Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про визнання договору оренди землі припиненим

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги фізичної особи-підприємця Федорової Наталії Володимирівни до Запорізької міської ради про визнання припиненим договору оренди землі від 03.03.2008, зареєстрованого 11.04.2008 за №040826100577.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 справу № 908/2323/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2323/21, присвоєно справі номер провадження 18/149/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 18.10.2021 ухвалено розглядати справу № 908/2323/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 17.11.2021. Ухвалою від 17.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.01.2022; ухвалою від 19.01.2022 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 02.02.2022.

У судовому засіданні 02.02.2022 судом прийнято рішення.

Представники сторін у судове засідання 02.02.2022 не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в тому числі шляхом повідомлення представника відповідача про розгляд справи під розписку у попередньому судовому засіданні.

Позивач про причини неявки представника у судове засідання не повідомив, у раніше наданій заяві (19.01.2022) просив судове засідання у справі провести за відсутності позивача та зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від 01.02.2022 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою представника. Вказане клопотання не містить електронного цифрового підпису.

Згідно ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представником).

Отже, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису , не належать до офіційних . У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Враховуючи надходження до суду клопотання відповідача засобами електронного зв`язку без електронного цифрового підпису та відсутність в матеріалах справи станом на час розгляду справи клопотання в оригіналі, клопотання Запорізької міської ради залишено судом без розгляду.

Позовні вимоги вмотивовані наступним. Відповідно до умов договору оренди землі від 03.03.2008 (зареєстрований 11.04.2008 за № 040826100577) Запорізька міська рада передала, а ФОП Федорова Н.В. прийняла в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розташовану в м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 29, розміром 0.4644 га, кадастровий номер 2310100000:05:013:0115 для розташування складу. На час укладання договору оренди землі вказаний склад за адресою м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 29 належав позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Андрєєвою В.М. 21.07.2006 за номером 2542. В подальшому, на підставі договору дарування від 18.12.2017 право власності на вищевказану будівлю - склад перейшло до іншої особи. Листом від 28.12.2017 позивач звернувся до Запорізької міської ради з проханням припинити дію Договору оренди, у зв`язку з тим, що право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, перейшло до іншої особи. Листом № 30/02-03 від 05.01.2018 Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради надало відповідь, в якій наведено процедуру припинення договору оренди земельної ділянки та зазначено про необхідність позивачу надати до управління необхідні документи. Листом від 21.06.2018 позивач вдруге звернувся до Запорізької міської ради з проханням припинити дію Договору оренди та підписати відповідну додаткову угоду до Договору оренди про припинення договору оренди землі. Відповіді на вказаний лист позивач не отримав до цього часу. Неотримання відповіді відповідача на другий лист та ухилення від укладання додаткової угоди до договору оренди землі, за доводами позивача, порушує її права та є підставою звернення до суду з вимогою про визнання договору припиненим. Посилаючись на приписи ст. 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» , позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 11.08.2021 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшли заперечення на позов, в яких останній зазначив про безпідставність заявлених вимог. За доводами відповідача, на звернення позивача щодо припинення договору оренди землі управлінням з питань земельних відносин за дорученням Виконавчого комітету Запорізької міської ради надавались відповіді відносно того, що припинення договору оренди землі передбачає процедуру, аналогічну процедурі укладення договору оренди землі, визначену законодавством. Відповідач відзначив, що спірний договір має всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , які з боку міської ради не порушувалися та вказаний договір на сьогоднішній день є діючим на тих самих умовах, на той самий строк. Також відповідач вказав, що на сьогоднішній день ФОП Федорова Н.В відповідний порядок не виконала, актом прийняття-передачі земельну ділянку не передала та реєстрацію припинення права не здійснила. Крім того, умови розірвання/припинення дії договору оренди землі закріплено у самому договорі № 040826100577 від 11.04.2008. Звертає увагу суду щодо самої позовної вимоги, вважає, що така вимога, як визнання договору оренди землі припиненим суперечить вимогам ст. 653 ЦК України. Посилаючись на судову практику Верховного суду України, відповідач наголосив на тому, що у разі переходу права власності на майно, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Відповідач просив в позові відмовити.

Від позивача 21.12.2021 надійшли пояснення, згідно з якими після укладення ним договору дарування 18.12.2017, за яким право власності на майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, перейшло до іншої особи, позивач продовжує здійснювати щомісячну сплату орендних платежів за договором оренди землі від 03.03.2008. До заяви додані копії квитанцій щодо сплати орендних платежів.

Відповідачем 29.12.2020 надано суду пояснення та відповідні докази щодо направлення позивачу листів з відповідями на звернення.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізькою міською радою (Орендодавцем, відповідача у справі) та фізичною особою-підприємцем Федоровою Наталією Володимирівною (Орендарем, позивачем у справі) 03.03.2008 укладений договір оренди землі, зареєстрований 11.04.2008 за № 040826100577 (надалі - Договір)

Орендодавець, відповідно до рішення чотирнадцятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 77/197 від 29.08.2007 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення складу, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 29 (п. 1 Договору).

Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4644 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкт нерухомого майна: будівля складу, недіючі залізничні колії, а також об`єкт незавершеного будівництва, які є власністю Орендаря (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору земельна ділянка передається в оренду разом з будівлею складу Орендаря.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладається на дев`ятнадцять років.

За визначення п. 34 Договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який йог було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; вилучення земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі згідно з п. 34; ліквідація юридичної особи Орендаря.

За поясненнями позивача, на час укладання договору оренди землі об`єкт нерухомості (склад) за адресою м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 29 належав позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Андрєєвою В.М. 21.07.2006 за номером 2542. В подальшому позивачем 18.12.2017 укладений договір дарування, за яким право власності на вищевказану будівлю (склад) перейшло до іншої особи: Федоровій Ксенії Іванівні.

Листом від 28.12.2017 позивач звернувся до Запорізької міської ради з проханням припинити дію Договору оренди, у зв`язку з тим, що право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, перейшло до іншої особи. До листа позивачем було додано копію витягу з Державного реєстру речових прав.

Листом № 30/02-03 від 05.01.2018 Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради надало відповідь на лист позивача, в якому зазначило, що припинення договору оренди земельної ділянки передбачає процедуру, аналогічну процедурі укладання договору оренди землі, визначену законодавством: прийняття рішення міською радою про припинення договору; підписання додаткової угоди про припинення договору; підписання акту приймання-передачі земельної ділянки; реєстрації припинення права користування в реєстраційній службі. Також зазначено про необхідність позивачу надати до управління певні документи.

Листом від 21.06.2018 позивач вдруге звернувся до Запорізької міської ради з проханням припинити дію Договору оренди, у зв`язку з тим, що право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, перейшло до іншої особи та підписати відповідну додаткову угоду до Договору оренди про припинення договору оренди землі, проект якої надавався до вказаного листа. Як вказує позивач, відповіді на зазначений лист ним не отримано.

Ухилення від укладання додаткової угоди до Договору оренди стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України (ЗУ України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Згідно з ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Вирішення питань про передачу землі у користування є виключним правом ради - суб`єкта права власності на землю, і здійснюється з дотриманням загального порядку укладання господарських договорів, передбаченого ст.ст. 179-181 Господарського кодексу України (ГК України), з урахуванням положень ЗК України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначалось вище, договір оренди землі від 03.03.2008 з ФОП Федоровою Наталією Володимирівною укладений на підставі рішення чотирнадцятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 77/197 від 29.08.2007. Земельна ділянка передана в оренду разом з будівлею складу орендаря (п. 4 Договору).

Згідно із договором дарування від 18.12.2017 право власності на зазначений об`єкт нерухомості - 31/50 частка складу № 2 літ. Б, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , перейшло від Федорової Наталії Володимирівни до ОСОБА_1 .

Підставою звернення до суду з даним позовом про визнання припиненим договору оренди землі від 03.03.2008 позивач зазначив перехід права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, до іншої особи та ухилення відповідача від писання додаткової угоди про припинення цього договору.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема статтею 120 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За положеннями статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Одночасно згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Отже, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 у подібних правовідносинах.

При цьому Верховний Суд у наведених постановах наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Також Верховний Суд відзначив, що оформлення орендних правовідносин з новим власником нерухомості має відбуватися шляхом внесення змін до чинного Договору оренди в частині відомостей про орендаря земельної ділянки.

В той же час позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання припиненим договору оренди землі з моменту переходу права власності на нерухомість до нового власника, посилаючись при цьому на вищенаведені положення законодавства, які прямо передбачають припинення таких правовідносин по факту відчуження майна.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способу захисту у формі визнання договору припиненим цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом, який зокрема може бути реалізований шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Заявлений же у даній справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення договору в силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, яке вже захищено законом.

Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, зокрема за позовом відповідача про стягнення з позивача заборгованості з орендної плати.

При вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, в силу прямої норми закону відповідно до ст. 7 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими, тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.02.2022.

Суддя В.В. Левкут