Рішення

від 18.01.2022 по справі 923/1284/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Справа № 923/1284/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС", с. Дейманівка, Полтавська область

до відповідача: Фермерського господарства "МИРОЛЮБІВКА", с. Миролюбівка, Херсонська область

про відшкодування збитків в сумі 78638,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Урбан Н.Є. - уповн. предст.

від відповідача: Ставрост Р.Ю. - адвокат

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (код ЄДРПОУ 36313601) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства "МИРОЛЮБІВКА" (код ЄДРПОУ 41360522) про стягнення відповідно до Договору поставки № 30/07-2021-М від 30.07.2021 року неустойки та збитків в розмірі 71 543,25 грн.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по Договору поставки, Покупець був змушений докупити законтрактований під міжнародну угоду CONTRACT PR381 від 11.08.2021 об`єм, а саме не поставлені 45 т гороху за ціною 8200 грн. за тону. Позивач зазначає, що Покупець може вимагати відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, в тому числі, різниці між законтрактованою з Продавцем ціною та ціною Товару згідно Договору поставки № 18/08-2021- ПТ-1 від 18.08.2021 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021, справу розподілено судді Ярошенко В.П.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.10.2021 відкрито провадження у справі № 923/1284/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.11.2021 суд перейшов до розгляду справи № 923/1284/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.11.2021 об 11:30 год.

25.10.2021 року до суду від Фермерського господарства "МИРОЛЮБІВКА" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання договору поставки, що виключає будь-якої відповідальності відповідача за невиконання перед позивачем договірних зобов`язань.

09.11.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивачем надаються додаткові обґрунтування підстав для звернення з позовною заявою. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/1284/21 та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.12.2021 о 10:00.

21.12.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.01.2022 о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

За твердженням позивача, між ТОВ "Пирятинський Делікатес" (надалі - "Покупець" або "Позивач") та ФГ "МИРОЛЮБІВКА" (надалі - "Продавець" або "Відповідач") було укладено договір поставки № 30/07-2021-М від 30.07.2021 року (надалі - "Договір").

Згідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити горох 2-го та/або 3-го класу українського походження, насипом, врожаю 2021 року (надалі іменований - "Товар"),

В п.3.1. Договору зазначено наступне: "Кількість Товару, що підлягає поставці відповідно до цього Договору, складає - 45 МТ (сорок п`ять метричних тон) +/- 10 % (десять) відсотків за вибором Покупця".

Згідно п.4.3. Договору Товар мав бути поставлений у власність Покупця у строк до 08 серпня 2021 року включно.

Позивач зазначає, що Покупець та Продавець досягли згоди з усіх істотних умов Договору, а підписавши Договір ФГ "МИРОЛЮБІВКА" взяло на себе зобов`язання по поставці у власність Покупця 45 МТ гороху 2-го та/або 3-го класу українського походження.

За твердженням Позивача, станом на 21.09.2021 року Продавець не здійснив поставку Товару згідно Договору, чим порушив зобов`язання та прострочив поставку на 43 дня.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 11 ст. 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 7, 10 ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року суд витребував у позивача оригінал договору поставки від 30.07.2021 року № 30/07-2021-М.

Факт укладення письмового договору може підтверджуватись лише письмовим договором. В спірному випадку, відповідачем не подано суду оригіналу договору, що дозволяє стверджувати про те, що договір поставки від 30.07.2021 року № 30/07-2021-М року не укладений, тобто такий, що не створює юридичних наслідків для сторін, оскільки оригіналу вказаного договору суду не подано, що унеможливлює встановлення як факту підписання/не підписання договору, так і встановлення факту наявності/відсутності печаток сторін.

Відсутність у суду оригіналу документа (договору поставки) унеможливлює встановлення як факту його вчинення (укладення), так і його умов.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Системний аналіз положень вищевказаних норм процесуального законодавства дозволяє дійти висновку, що одним із принципів господарського судочинства є змагальність сторін (ч. 3 ст. 2 ГПК України), яка полягає у поданні саме сторонами доказів до суду. При цьому, кожна сторона на підставу своїх вимог або заперечень подає докази. Положеннями ГПК України передбачено наслідки вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій для сторін.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23900,00 грн., то суд при вирішені даного питання виходить з наступного.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2021 між Фермерського господарства "МИРОЛЮБІВКА" (надалі - Клієнт) і Адвокатом Ставрос Р.Ю. (надалі - Адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат взяв на себе зобов`язання здійснювати представництво і надавати професійну правничу допомогу з будь-яких питань що виникли та виникнуть у майбутньому, на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розділом 3 договору визначено, що Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені окремим документом - Протоколом погодження розміру гонорару і умовами його виплати.

Відповідно до протоколу погодження розміру гонорару і умови його виплати № 1 від 11.10.2021 розмір гонорару за складання відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів, необхідність яких виникне в процесі розгляду судом справи, становить 21500,00 (двадцять одна тисяча п`ятсот) гривень, які клієнт сплачує адвокату передоплатою.

Розмір гонорару за представництво клієнта у суді - 1 судове засідання (1 судодень), враховуючи транспортні витрати, необхідні для явки адвоката до суду з м. Одеса до м. Херсон і у зворотному напрямку складають 1200,00 (одна тисяча двісті) гривень за 1 поїздку/судове засідання, незалежно від того відбулося судове засідання, чи ні, або інша процесуальна дія, пов`язана з розглядом справи.

На підтвердження статусу та повноважень адвоката Ставрост Р.Ю. надано до суду ордер на надання правничої допомоги від 24.20.2021.

Відповідачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу додано копію договору про надання правової допомоги від 11.10.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 37 від 11.10.2021 року на суму 21500,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять розрахунок додаткових витрат, на суму 2400 грн., до яких включені дві додаткові поїздки на судові засідання 21.12.2021 та 18.01.2022, що відповідає вимогам протоколу погодження розміру гонорару і умови його виплати № 1 від 11.10.2021.

Загальна сума витрат на правничу допомогу станом на 18.01.2022 року склала 23900 грн. (21500,00 грн. + 2400,00 грн).

Позивачем було подане клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, за яким позивач просить покласти на відповідача судові витрати за надання правничої допомоги.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що залучення представника (захисника) для участі в судовому засіданні є диспозитивним правом, і покладається на розсуд сторони. Якщо відповідачем було прийняте рішення про представлення його інтересів адвокатом, то дані витрати мають бути понесені ним особисто.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Окрім того, доводи відповідача про те, що заявлена до стягнення сума судових витрат є істотно завищеною, з огляду на склад та зміст процесуальних документів та дій представника відповідача при розгляді даної справи, відхиляється судом, оскільки суд дійшов висновку про співмірність витрат відповідача на правничу допомогу у даній справі у загальному розмірі 23900,00 грн. із складністю даного судового спору.

Таким чином, перевіривши надані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог відповідача в частині стягнення з відповідача 23900,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівка, 52, код ЄДРПОУ 36313601) на користь Фермерського господарства "МИРОЛЮБІВКА" (75014, Херсонська область, Білозерський район, с. Миролюбівка, вул.. Зелена, 82, код ЄДРПОУ 41360522) 23 900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 18.02.2022

Суддя В.П.Ярошенко