Постанова

від 01.02.2022 по справі 520/8495/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 520/8495/17

провадження № 61-6608св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

учасники справи (за зустрічним позовом):

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Третя одеська державна нотаріальна контора,

учасники справи (за зустрічним позовом):

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

учасники справи (за зустрічним позовом):

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Третя одеська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 , треті особи: Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування за законом.

В обґрунтування позову посилався на те, що з вересня 2003 року він постійно проживав однією сім`єю спільно з ОСОБА_7 , вони вели спільний побут, фактично між ними склались стосунки як між матір`ю та сином. Зазначав, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим відкрилась спадщина. Підставами для зміни черговості зазначав, що він постійно за нею піклувався, матеріально забезпечував, надавав допомогу, годував, ремонтував її квартиру.

Ураховуючи наведене, позивач просив встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2003 року по день її смерті, змінити черговість одержання ним права на спадкування, визнавши за ним право на спадкування разом із спадкоємцем другої черги - ОСОБА_2 .

У травні 2018 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - Третя одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, у якому просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_9 є сестрою його батька - ОСОБА_10 та його рідною тіткою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 24 травня 2018 року прийнято до провадження суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

У травні 2018 року ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_11 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, у якому просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_9 є сестрою його матері ОСОБА_12 та його рідною тіткою.

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - Третя одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, у якому просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_9 є сестрою його матері ОСОБА_12 та його рідною тіткою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року прийнято до провадження суду зустрічні позовні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та об`єднано їх в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень по справі

РішеннямКиївського районного суду м. Одеса від 12 жовтня 2018 року

у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_9 є сестрою його батька ОСОБА_10 та його рідною тіткою.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_9 є сестрою його матері ОСОБА_12 та його рідною тіткою.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_9 є сестрою його матері ОСОБА_12 та його, рідною тіткою.

Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із тих підстав, що позивачем не надано допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог на підтвердження проживання з ОСОБА_7 однією сім`єю більше п`яти років, перебування ОСОБА_7 у безпорадньому стані та її тривале знаходження на утриманні позивача.

Крім того, оскільки позивачем не доведено належним чином обставин відносно того, що він матеріально забезпечував ОСОБА_7 , здійснював ремонт у її квартирі та надавав іншу допомогу спадкодавцю через її безпорадній стан, тому він не має права на зміну черговості спадкування.

Задовольняючи зустрічні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд виходив з того, що їхні родинні зв`язки з ОСОБА_7 , яка є їх рідною тіткою встановлено та підтверджено належними доказами. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_2 є варіантами одного й того ж антропоніму, які виникли під впливом суто лінгвальних і екстралінгвальних процесів у близькоспоріднених російській та українській мовах.

Рішення місцевого суду залишено без змін за апеляційною та касаційною скаргами ОСОБА_1 постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скрагою ОСОБА_5 , виходив із того, що останньою рішення оскаржується лише в частині задоволених зустрічних позовних вимог. Разом із тим, залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не доведено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 порушили її права на спірну спадщину.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених зустрічних позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції посилався на рішення по справі № 520/13241/19 (щодо визнання недійсним свідоцтв про право на спадкування у зв`язку з порушенням нотаріусом порядку їх видачі), проте вказане рішення не має жодного відношення до апеляційної скарги та справи, що переглядається, а стосується інших правовідносин. При цьому ОСОБА_5 не була стороною у вказаній справі.

Також суд апеляційної інстанції посилався на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року у справі № 947/28349/19 (її позов про визнання додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини), яке вона оскаржує в апеляційному порядку. Зазначає, що суд мав зупинити провадження у справі, яка переглядається, до вирішення питання щодо надання їй додаткового строку на прийняття спадщини та набуття статусу спадкоємця.

Заявник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права постановив ухвалу про заміну сторони у справі, а саме заміну ОСОБА_3 (у зв`язку з його смертю) на ОСОБА_15 .

Вказує, що суд апеляційної інстанції, мотивуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, посилався на копії документів, які, як вбачається з матеріалів справи, не були надані в оригіналі в жодній судові інстанції або засвідчені в установленому законом порядку. Вона наголошувала апеляційному суду на тому, що родинні відносини не можуть підтверджуватися незасвідченими копіями документів, проте такі доводи апеляційним судом було проігноровано.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково посилався на антропометричну довідку № 28 від 27 березня 2018 року як на доказ родинних стосунків із спадкодавицею позивачів за зустрічними позовами.

Доводи осіб, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від ОСОБА_4 , ОСОБА_15 - правонаступника ОСОБА_3 , у яких вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було складено актовий запис за № 6492.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на нерухоме майно:

квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 липня 2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І. П., зареєстрованого в реєстрі за № Д-180;

земельну ділянку (пай), яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 3-3698, виданого 21 жовтня 2008 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В., площа земельної ділянки складає 1,48 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 ;

земельну ділянку площею 0,0870 га, що розташована на території АДРЕСА_2 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 жовтня 2008 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В.

Із спадкової справи № 573, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 105), ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 119), ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 124) та ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 125).

Проте, у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтв про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори було відмовлено, у зв`язку з чим сторони звернулись до суду із даними позовними заявами.

21 січня 1972 року Вердомічівською сільською радою Свіслоцького району Гродненської області Республіки Білорусь було зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (т. 4, а. с. 167).

В період даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 , де в графі батько записаний - ОСОБА_10 , в графі мати - ОСОБА_17 (т. 4, а. с. 82).

Як вбачається з свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , прізвище батька позивача записане як ОСОБА_10 , а його батьками вказані ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Вказане свідоцтво було видано в Свіслоцькому районі, Гродненської області, Республіки Білорусь (т. 4, а. с. 83).

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_6 встановлено, що в с. Ханчіци Свіслоцького району Гродненської області ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_20 її батьками є: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (т. 4, а. с. 61).

Згідно архівної копії метричного запису про народження по Полонковскої церкви Свіслоцького району Гродненської області за 1941 рік вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_18 та ОСОБА_19 народилась донька ОСОБА_21 (т. 4, а. с. 86).

Відповідно до довідки, що містить відомості з запису про народження від 08 вересня 2017 року № 421, яка видана відділом реєстрації актів цивільного стану Свіслоцького району виконавчого комітету, встановлено, що в документах архіву мітиться на зберіганні запис акту про народження № 21, складений 17 березня 1945 року в Полонковскій сільській Раді Свіслоцького району Гродненської області, на ОСОБА_22 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: с. Ханчіци Свіслоцького району Гродненської області. Батьками записані: батько - ОСОБА_23 , мати - ОСОБА_24 (т. 4, а. с. 88).

З оглянутих документів встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є рідними братом та сестрами, що підтверджується співпадінням місця народження, а також прізвищем, ім`ям та по батькові їх батьків.

Відповідно до антропометричної довідки № 28 від 27 березня 2018 року, виданої Одеським національним університетом ім. I.I. Мечникова, вказано, що ОСОБА_2 і ОСОБА_2 є варіантами одного й того ж антропоніму. Ці варіанти виникли під впливом суто лінгвальних і екстралінгвальних процесів у близькоспоріднених російській та українській мовах. Помилкові записи староруського прізвища ОСОБА_2 в російській та українській мовах як ОСОБА_2 або ОСОБА_2 є науково обґрунтованими. Отже, члени однієї родини можуть мати різні варіанти прізвища ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ОСОБА_2, особливо в тому випадку, якщо їхні документи видавалися в різних східнослов`янських країнах, як у випадку аналізованого факту: в Білорусі та Україна (т. 4, а. с. 91).

Згідно архівного запису про укладання шлюбу № 452 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00021085647 від 27 вересня 2018 року встановлено, що 19 травня 1971 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після реєстрації вказаного шлюбу ОСОБА_20 змінила прізвище на ОСОБА_20 . Даний шлюб було розірвано 24 грудня 1986 року, актовий запис № 893.

В період вказаного шлюбу народився син ОСОБА_28 , який ІНФОРМАЦІЯ_9 помер, про що Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було складено актовий запис за № 6572 (т. 1, а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_10 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_7 .

ОСОБА_20 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідними сестрами.

10 березня 1968 року у Вердомічскій сільській Раді Свіслоцького району Гродненської області під актовим записом № 7 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_29 , та 01 жовтня 1980 року шлюб було розірвано, що підтверджується довідкою, що містить відомості із запису акту про укладання шлюбу від 08 вересня 2017 року № 423, яка видана відділом реєстрації актів цивільного стану Свіслоцького району виконавчого комітету (т. 4, а. с. 187).

У даному шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що свідчить свідоцтво про народження № НОМЕР_8 (т. 4, а .с. 182), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , про що свідчить свідоцтво про народження № НОМЕР_9 (т. 4, а. с. 195), де батьками вказані: ОСОБА_29 та ОСОБА_32 .

ІНФОРМАЦІЯ_13 мати позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_32 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було складено актовий запис за № 1593 та видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_10 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_5 оскаржує судові рішення лише в частині задоволених зустрічних позовних вимог, тому в іншій частині судові рішення не переглядаються.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З спадкової справи № 573, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 105), ОСОБА_1 (т.1, а. с. 119), ОСОБА_4 (т.1, а. с. 124) та ОСОБА_3 (т.1, а. с. 125).

Відповідно до статті 46 Закону України Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно статті 66 Закону України Про нотаріат на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Частиною першою статті 68 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно до пункту 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 березня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (т. 4, а. с. 90).

Постановами державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 квітня 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (т. 5, а. с. 159-160).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що під час розгляду вказаної справи позивачі за зустрічними позовами надали належні та допустимі докази того, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною тіткою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а тому встановлення факту родинних відносин породжує для останніх юридичні наслідки щодо виникнення права на спадкування майна спадкодавця.

У січні 2020 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року звернулась ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не була залучена до участі у вказаній справі, проте рішення місцевого суду було порушено її права, оскільки вона є племінницею ОСОБА_7 .

Вказувала, що вона не була обізнана про смерть ОСОБА_7 до листопада 2019 року.

Посилалась на те, що у ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відсутні будь-які оригінали документів, що підтверджують їх родинні зв`язку із спадкодавцем, тому нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою вказаної статті.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено (справа № 947/28349/19).

Під час розгляду вказаної справи, судами встановлено, що 04 січня 2020 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса винесено постанову про відмову ОСОБА_5 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , у зв`язку з неможливістю встановити факт своєчасного прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , суди виходили із того, що останньою не було надано доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_5 не прийняла у визначений законом строк спадщину після ОСОБА_7 , а, звертаючись до суду із позовом відповідно до статті 1272 ЦК України, не надала суду доказів поважності причин такого строку.

При цьому у справі, яка переглядається, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у визначений законом строк звернулись до нотаріальної контори для прийняття спадщини, а після відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - звернулись до суду із відповідним позовом та надали відповідні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, на підставі яких суд першої інстанції ухвалив рішення, оскаржене заявником.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, від вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, ОСОБА_5 у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини, судовим рішення у справі № 947/28349/19, яке набрало законної сили, встановлено недоведеність останньою поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, відсутні підстави вважати, що задоволенням зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було порушено її права на частину спадкового майна.

Що стосується посилань заявника на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не надали суду доказів на підтвердження родинних зв`язків із спадкодавцем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи були предметом оцінки та дослідження судом апеляційної інстанції, який надав змістовні та обґрунтовані відповіді на такі посилання під час апеляційного перегляду вказаної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції помилково встановив родинні стосунки позивачів за зустрічним позовом та спадкодавця на підставі антропометричної довідки № 28 від 27 березня 2018 року, не можуть бути прийняті судом, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що оскаржуваним рішення місцевого суду не було порушено прав та (або) інтересів ОСОБА_5 , мав у відповідності до положень пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закрити апеляційне провадження, проте, враховуючи, що апеляційним судом було здійснено перегляд рішення місцевого суду по суті та надано змістовні та обґрунтовані відповіді щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги заявника, через відсутність порушення його прав, колегія суддів вважає, що відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян