Рішення

від 09.02.2022 по справі 161/13150/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13150/21

Провадження № 2/161/929/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Чигринюк В.С.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2021 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 24.05.1970 року між ним та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, за час якого ними за спільні кошти подружжя та спільною працею було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), власником якого була його дружина. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла та після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок. За життя спадкодавця жодного майна вони не ділили та шлюбного договору чи домовленості щодо майна між ними не було. Відтак, житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому його частка у майні та частка покійної дружини є рівними. Отже, йому належить право власності на 1/2 частину житлового будинку та, як спадкоємиця першої черги, він має право на спадкування за законом 1/3 частини спадкового майна, належного ОСОБА_7 . Разом з тим, 07.12.2015 року він відмовився від прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_7 , шляхом подання до нотаріуса відповідної заяви. Натомість, 07.06.2016 року відповідачу ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим № 3-608 та № 3-609 на увесь житловий будинок, житловою площею 79,7 кв.м., загальною площею 121,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями, а також на земельну ділянку, площею 0,029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0710100000:31:144:0034 (далі - будинковолодіння). Вказує, що видачею даних свідоцтв про право на спадщину за законом від 07.06.2016 року на ім`я ОСОБА_2 порушено його право власності на 1/2 частину в спільному сумісному майні подружжя. Враховуючи наведене, просить суд визнати частково недійсними, в 1/2 частині спадкового майна, свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , видані 07.06.2016 року державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори та зареєстровані за № 3-608, № 3-609, скасувавши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29990231 від 10.06.2016 року.

22.11.2021 року на запит суду від Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області надійшла копія матеріалів спадкової справи № 452/2015, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с. 33-41).

07.12.2021 року на запит суду від КП Волинське обласне Бюро технічної інвентаризації надійшли на адресу суду матеріали інвентаризаційної справи на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.12.2021 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 (а.с. 48).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснила, що спірні свідоцтва про право на спадщину за законом видані щодо частини майна, яка є власністю її довірителя, як частка у спільному сумісному майні подружжя.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову в повному обсязі та просив застосувати у даних правовідносинах строк позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами.

Співвідповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення судових повісток (а.с 52, 57), клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Суд вважає, що неявка відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті та вважає за можливе провести розгляд спору на підставі зібраних доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази у справі та матеріали інвентаризаційної справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.05.1970 року Холоневичівською сільською радою Ківерцівського р-ну Волинської області було зареєстровано шлюбі між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ). Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є батьками відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Як вбачається з договору дарування, посвідченого 06.11.1992 року державним нотаріусом Ходачинською Н.І., реєстровий номер 5-4154, одноквартирний житловий будинок, загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 прийняла у дар від своєї матері ОСОБА_9

28.02.1995 року рішенням Луцької міської Ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок та дозвіл на добудови № 80, ОСОБА_10 було погоджено проведення будівництва нового житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 86,9 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., старий аварійний будинок перед здачею в експлуатацію нового житлового будинку - знести.

02.04.1999 року ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Луцької міської ради № 137 від 25.03.1999 року було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , яким посвідчено її право приватної власності на цілий житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що земельна ділянка, площею 0,029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0710100000:31:144:0034, належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ВЛ № 1466, виданого 10.03.1998 року Луцькою міською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1553.

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої, з-поміж іншого, увійшли вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На випадок своєї смерті ОСОБА_7 заповіту не залишила, спадкування в даному випадок здійснювалося за законом.

07.12.2015 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою Волинської області було заведено спадкову справу № 452/2015 (індексний номер: 02-14) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с. 34).

07.06.2016 року державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Мудрик О.Є. відповідачу ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим № 3-608 та № 3-609 на увесь житловий будинок, житловою площею 79,7 кв.м., загальною площею 121,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями, а також на земельну ділянку, площею 0,029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0710100000:31:144:0034 (а.с. 39), а також проведено за останнім державну реєстрацію права власності на вказане майно (а.с. 8-9).

Вищевказані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані з урахуванням Договору про розподіл спадкового майна від 07.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які є спадкоємцями у рівних частках кожний до майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до якого його сторони визначили, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність ОСОБА_2 , а належна померлій квартира АДРЕСА_2 перейшла у власність ОСОБА_5 (а.с. 24-25).

У своєму позові позивач ОСОБА_4 зазначає, що 1/2 частина будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 належала йому на праві власності, як частка у спільній сумісній власності подружжя, а тому дана частина майна не могла бути предметом спадкування після смерті ОСОБА_7 .

Згідно ст. 22 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є майно, нажите подружжям за час шлюбу. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Дана норма закону узгоджується і з положеннями ст. 60 СК України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 70 СК України (аналогічно положенню ст. 28 КпШС України) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Абзацом 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року визначено, що відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено правовий висновок з якого слідує, що у ст. 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

В даному випадку єдиною підставою для визнання частково недійсними, в 1/2 частині спадкового майна, свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , виданих 07.06.2016 року державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори та зареєстровані за № 3-608, № 3-609 є встановлення факту чи належало будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Згідно із ст. 71 ЗУ Про Нотаріат у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Із письмової заяви позивача ОСОБА_4 , поданої ним до Першої Луцької державної нотаріальної контори 07.12.2015 року за № 1102, вбачається, що позивач відмовився від прийняття належної йому спадщини, що залишилася після смерті його дружини ОСОБА_7 .

Крім того, у вищевказаній заяві ОСОБА_4 підтвердив, що йому було роз`яснено нотаріусом зміст ст.ст. 60-65 СК України, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя просив не видавати, оскільки спадкове майно є особистою власністю спадкодавця (а.с. 35-зворот).

Із наведеного слідує, що при здійсненні спадкуванні майна після смерті ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_4 особисто підтвердив той факт, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було особистою приватною власністю спадкодавця. Доказів іншого стороною позивача суду не надано.

При цьому, позивач мотивуючи свої позовні вимоги належністю йому на праві власності 1/2 частина будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 як частки у спільній сумісній власності подружжя, не наводить жодного обґрунтування та не надає будь-яких доказів, які б свідчили про те, що вищевказана заява про відмову від спадщини оспорювалася ним або є нечинною (скасованою).

Посилання позивача на положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 суд вважає безпідставними, оскільки вказаний нормативно правовий акт на момент видачі спірних свідоцтв про право на спадщину за законом втратив свою чинність на підставі Наказу МУЮ від 22.02.2012 року № 296/5 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України .

Також, суд не приймає до уваги доводи сторони позивача щодо недопустимості відібрання нотаріусом однієї заяви щодо відмови спадкоємця від отримання спадщини після смерті спадкодавця разом із відмовою від отримання свідоцтва про право власності на частку в їхньому спільному майні, оскільки ані Закон України Про нотаріат , ані Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.202 року № 296/5, не містить положень щодо заборони відібрання нотаріусом однієї заяви з вищевказаних питань.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що видача державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Мудрик О.В. на ім`я ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом від 07.06.2016 року, зареєстровані в реєстрі за № 3-608, № 3-609, відбулася у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому будь-яких правових підстав для їх скасування в частині суд не вбачає.

Як слідує з роз`яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі (п. 11), встановивши, що строк для звернення до суду пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, і зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В даному випадку суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити саме у зв`язку з їх недоведеністю.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьслід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову ОСОБА_4 судом було відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на його користь судових витрат по справі відсутні.

На підставі ст.ст. 15, 256, 257, 267, 319, 321, 1216-1218, 1301 ЦК України, ст.ст. 60-65 СК України, керуючись ст.ст. 10 , 12 , 27 , 77 - 81 , 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

ОСОБА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складений 18 лютого 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська