Ухвала

від 18.02.2022 по справі 161/2661/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2661/22

Провадження № 1-кс/161/1239/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 18 лютого 2022 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030580002710 від 15.11.2021 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В

17.02.2022 старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про арешт майна, а саме на: адміністративно-побутові приміщення /літер У-4/ загальною площею 1123,4 кв.м., що розташовані за адресою: м.Луцьк, вул.Карбишева, 1; складські приміщення з адміністративно-побутовими приміщеннями /літер И-4/ загальною площею 4899,0 кв.м, що розташовані за адресою: м.Луцьк, вул.Карбишева; складські приміщення №1 /літер У-1/ загальною площею 6077,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Луцьк, вул.Карбишева, 1; складські приміщення №2 /літер У-2/ загальною площею 3661,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У поданому клопотанні слідчий вважає, що вказане майно є предметом вчиненого кримінального правопорушення, відчуження (переоформлення, продаж) вищевказаного майна призведе до втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому з метою збереження речових доказів необхідно вжити заходів до її збереження шляхом накладення на неї арешту.

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, водночас, подали суду заяву про проведення судового засідання за їх відсутності, клопотання підтримали повністю.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Оскільки учасники судового розгляду не прибули на розгляд клопотання, тому відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України судове засідання проводиться за їх відсутності, також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021030580002710 вбачається, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування щодо факту внесення невстановленими особами у невстановлений час недостовірних даних до договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» від 19.05.2016, а також акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» від 05.06.2020, з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.358 КК України.

Статтею 98 КПК України визначене поняття речового доказу.

Разом з тим, доказів, окрім постанови про визнання речовими доказами, що вказане нерухоме майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Окрім того, матеріалами клопотання не доведено, яким чином вказане нерухоме майно, власником якого, згідно клопотання є ТзОВ «Роздрібні мережі» (код ЄДРПОУ 40236345), може слугувати доказом в кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, з огляду на відсутність даних про те, що інші особи, окрім самого ОСОБА_5 допитані.

Більше того, посилання слідчого про те, що адміністративно-побутові та складські приміщення є предметом розслідування кримінального провадження за ч.3 ст.358 КК України, є голослівним, оскільки предметом розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК України, можуть бути лише документи, печатки, штампи та бланки.

В судовому засіданні встановлено, що власником приміщень є ТзОВ «Роздрібні мережі», останнє є добросовісним набувачем і це не оспорюється стороною обвинувачення.

А тому, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд.

Всупереч вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням сторона обвинувачення, не вказала яким чином буде досягнута мета накладення арешту, як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, не перевірили наявності підстав накладення арешту та обмежилися лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.

Документальне обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане майно відсутнє, сукупність зазначених обставин засвідчує відсутність доцільності накладення арешту на майно у рамках даного кримінального провадження, порушеного за фактом підробки офіційного документу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність обставин, що підтверджують необхідність накладення арешту на вищевказані адміністративно-побутові та складські приміщення, а тому в задоволенні клопотанні слідчого необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 98, 130, 132, 170, 171, 173, 372 КПК України,

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030580002710 від 15.11.2021 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя