Рішення
від 01.02.2022 по справі 953/5637/20
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/5637/20

н/п 2/953/134/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 рокуКиївський районний суд м. Харковав складі: головуючого судді Лях М.Ю., при секретарі Хомінській Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку

загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ АЛЬФА-БАНК , АТ АЛЬТБАНК про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований в міському відділу реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції. Окрім цього, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просить здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: визнати за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101; 795, 3 кв.м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101; 0,0133 га земельної ділянки загальною площею 0,0399 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015. Визнати за ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності 1/2 гаражу літ. "Б-1" загальною площею 26.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101; 1325,1 кв.м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку, зареєстровано за відповідачем; 0,026 га земельної ділянки загальною площею 0, 0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 30.08.2002 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Від шлюбу позивач та відповідач мають двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позивача та відповідача склалися різні погляди на життя та майбутнє сім`ї, а шлюбні відносини фактично припинились через недобросовісне відношення відповідача до виконання своїх сімейних обов`язків. Подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим, суперечитиме інтересами позивача та моральним засадам суспільства.

Також позивач зазначає, що у шлюбі подружжя набуло у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме: 1) нежитлову будівлю літ. А-5 загальною площею 2120, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку зареєстровано за відповідачем на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова № 2-3577/07/02 від 03.09.2007 року; 2) гараж літ. Б-1 загальною площею 26.9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101, право власності в розмірі Ѕ частини на який зареєстровано за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу № 1662 від 07.04.2017 року; 3) нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ А-11 , загальною площею 353, 1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101 право власності на які зареєстровані за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу № 1490 від 19.08.2016 року; 4) земельна ділянка площею 0, 0399 га, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, право власності на яку зареєстровано за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу №20/13, серія та номер № 640 від 18.09.2013 року.

Позивач та відповідач домовилися використовувати таку нерухомість для спільного здійснення підприємницької діяльності в інтересах сім`ї та з метою мінімізації податкового навантаження не реєструвати Позивача в якості суб`єкта господарювання. У подальшому відповідач почав приховувати від сім`ї грошові кошти від господарської діяльності із використання спільного сумісного нерухомого майна подружжя, що призвело до конфліктів та суперечок. Позивач 27.03.2020 року звернулася до відповідача із вимогою щодо поділу спільного майна шляхом укладення відповідного нотаріально засвідченого договору, однак відповідач таку вимогу проігнорував. Зважаючи на положення ст. ст. 60, 63 СК України позивач наполягає на тому, що вона з відповідачем має рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, набутим ними під час шлюбу. Керуючись ст. 69 СК України просить суд поділити спільне сумісне майно подружжя.

Позивач акцентує, що один з об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме - нежитлова будівля літ. А-5 загальною площею 2120, 4 кв. м., адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, та земельна ділянка площею 0, 0399 га, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, передано в іпотеку, держателем якої є ПАТ АЛЬФА-БАНК , наразі назву змінено на АТ АЛЬФА-БАНК , первісний іпотекодержатель - ПАТ Банк Кіпру , назву змінено на АТ АЛЬТБАНК . Позивач вважає, що відповідно до ст. 23 Закону України Про іпотеку немає перепон поділу такого нерухомого майна, оскільки особа, до якої переходить право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. А тому поділ спільнього сумісного майна подружжя ніяким чином не порушує прав іпотекодержателя.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито позовне провадження, вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.

25.06.2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Відповідач стверджує, що спільне життя із позивачем не склалося через відсутність взаємопорозуміня, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства, втрачені всі фізичні та духовні зв`язки. Щодо задоволення позову в частині поділу майна заперечує. Зазначає, що використовує майно, яке зареєстроване за ним на праві власності, у підприємницькій діяльності та набуте у тому числі за рахунок коштів від підприємницької діяльності, кошти сімейного бюджету для придбання вказаного майна не використовувалися, докази чого буде надано до закінчення підготовчого провадження у справі. Посилаючись на ст. 57 СК України вказує, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність.

17.08.2020 року до канцелярії суду надійшло пояснення представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - АТ Альфа-Банк . Під час прийняття рішення представник просить суд врахувати, що визнання права власності на частину іпотечного майна за позивачем унеможливить виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитом чоловіка. Наголошує на недопустимості залишення судом поза увагою дій подружжя щодо поділу майна, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є зловживанням права.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2020 року у цивільній справі продовжено строк підготовчого провадження.

17.09.2020 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині визнання за позивачем на праві особистої приватної власності 1/2 грошових коштів у сумі 100 000, 00 (сто тисяч) євро, які внесені ОСОБА_2 в банківські (фінансові) установи на території України та поза її межами, що складає 50 000, 00 (п`ятдесят тисяч) євро.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.10.2020 року призначено оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертній установі Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.04.2021 року провадження у справі поновлено у зв`язку із закінченням проведення оціночно-будівельної експертизи.

21.05.2021 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме - визнання за позивачем на праві особистої приватної власності 1/2 грошових коштів у сумі 100 000, 00 (сто тисяч) євро, які внесені ОСОБА_2 в банківські (фінансові) установи на території України та поза її межами, що складає 50 000, 00 (п`ятдесят тисяч) євро.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.05.2021 року таку заяву задоволено та залишено без розгляду частину позовних вимог, про яку йшлося в заяві позивача.

21.05.2021 року позивач звернулася до суду із заявою про зміну предмету позову у зв`язку із отримання судом висновку експерта. Подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням такої заяви про зміну предмету позову.

Також 21.05.2021 року до канцелярії суду надійшло доповнення до заперечення на позовну заяву від адоката ОСОБА_5 , в якому висловлено прохання про долучення до матеріалів справи доказів та витребування у ГУ ДПС у Харківській області інформації про суми отриманих доходів та утриманих (сплачених) податків ОСОБА_1 . Адвокат наголошує, що відповідач придбав 1/2 частину нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 221, 8 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 , до укладення шлюбу, сімейні доходи та грошові кошти у реконструкції вказаного нерухомого майна не використовувалися. Земельна ділянка під таким нерухомим майном купувалася за гроші ФОП. У той же час, не з`ясовано обсяг коштів, які могла внести до сімейного бюджету ОСОБА_1

25.06.2021 року до канцелярії суду надійшла заява позивача щодо доповнення до заперечення на позовну заяву. У своїй заяві, посилаючись на практику Верховного Суду, позивач зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно. Зазначає, що право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них і оформлення права власності на ім`я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Наголошує, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує, при чому така презумпція має бути спростована належними доказами з урахуванням ст. ст. 77, 78 ЦПК України. Також вказувала, що на підставі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а тому, посилання відповідача на необхідність встановлення обсягу коштів, які могла внести до сімейного бюджету відповідач, є безпідставним. У зв`язку із викладеним просила відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Того ж дня до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів щодо свого працевлаштування та своїх доходів за період шлюбу.

Учасники справи у підготовче судове засідання 25.06.2021 року не з`явилися. Представник позивача через канцелярію суду подала заяву про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначила, що примирення сторін є неможливим, просила після розірвання шлюбу залишити позивачу шлюбне прізвище ОСОБА_6 . Заперечувала проти клопотань відповідача. Від представника відповідача також надійшла заява про закритя підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Просив клопотання задовольнити.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача адвоката Яснолобова О. В. про роз`єднання позовних вимог, про витребування доказів відмовити та закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

06.08.2021 року до канцелярії суду надійшла заява адвоката Атаманюка П. В. про заміну третьої особи та допущення ОСОБА_7 до участі у справі як правонаступника третьої особи, - Акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК . В обгрунтування посилався на те, що ОСОБА_7 як поручитель 01.06.2021 року виконала за відповідача зобов`язання перед третьою особою, - АТ АЛЬФА-БАНК по боргових зобов`язаннях, які виникли на підставі Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №15-1338/2011/П-1 від 06.09.2011 року. Керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України, стверджував що у такому випадку до ОСОБА_7 перейшли права вимоги також за іпотечним договором другої черги 15-1338/2011-ІП, серія та номер: реєстровий №3360, виданий 06.09.2011 року, видавник: ПН ХМНО Слоневська Д. В. Предметом іпотечного договору є нежитлова будівля літ. А-5 загальною площею 2120, 4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , яка є предметом спору про поділ майна подружжя. Вважає, що є підстави для заміни АТ АЛЬФА-БАНК правонаступником у порядку ст. 55 ЦПК України.

Позивач у запереченнях від 06.09.2021 року не погодилася із такою заявою та просила суд відмовити у її задоволенні. У своїх запереченнях зазначила, що зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконані, оскільки ОСОБА_7 ніколи не була поручителем, відповідач, як боржник, ніколи не порушував зобов`язання за кредитним договором, а банк ніколи не надсилав ні боржнику, ні поручителю будь-яких вимог щодо виконання кредитного зобов`язання. Крім того звертала увагу суду на те, що до заяви не додані відомості про перехід до ОСОБА_7 права вимоги саме за іпотечним договором, відсутні такі відомості і в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. За таких обставин, нема жодних підстав для заміни АТ АЛЬФА-БАНК правонаступником.

Також 06.08.2021 року до суду від адвоката Яснолобова О. В. надійшли нові доповнення до заперечення на позовну заяву, в яких адвокат просив суд долучити до матеріалів справи та поновити строк для такого долучення копії документів, які містять інформацію про обставини набуття прав на спірне майно відповідачем саме як фізичною особою-підприємцем.

06.09.2021 року до суду надійшли заперечення позивача щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів відповідача. Вважає, що адвокатом Яснолобовим О. В. не наведено поважних причин неподання доказів разом із відзивом, а тому, зважаючи на ч. 4 ст. 12 ЦПК України відповідач сам несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій. Зазначає, що і відзив було подано поза встановлений ухвалою суду про відкритя провадження строк, а тому суд не може брати його до уваги. Наполягає, що у адвоката Яснолобова О. В. взагалі відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача.

22.09.2021 року до суду із заявою про заміну третьої особи звернулася ОСОБА_7 . Зміст такої заяви ідентичний змісту заяви адвоката Атаманюка П. В. про заміну третьої особи від 06.08.2021.

Позивач проти задоволення такої заяви заперечувала у зв`язку з тим, що довідка банку не є належним підтвердженням виконання зобов`язання за кредитним договором та що до ОСОБА_7 в силу положень закону України Про іпотеку не перейшли права іпотекодержателя відносно спірного майна.

Ухвалою Київський районний суд м. Харкова від 05.11.2021 року відмовлено задоволенні заяви про допущення ОСОБА_7 як правонаступника третьої особи АТ Альфа-Банк .

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.05.2021 року, задовольнити у повному обсязі на підставах, викладених в ній. Позивач зазначали, що шлюбні відносини із відповідачем припинені, подальше сумісне життя та збереження сім`ї неможливе. Також відзначила, що дійсно у шлюбі вони з чоловіком набули у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. А-5 загальною площею 2120, 4 кв. м., адреса: АДРЕСА_2 ; 1/2 гаража літ. Б-1 загальною площею 26.9 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ А-11 , загальною площею 353, 1 кв. м., адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 0399 га, адреса: АДРЕСА_2 . Вказану нерухомість подружжя вирішило використовувати у підприємницькій діяльності, а саме - здавати в оренду. З метою економії часу та грошей спільно вирішили не реєструвати позивача як суб`єкта підприємницької діяльності. Відповідач, як фізична особа-підприємець, здійснював господарську діяльність, використовуючи кошти подружжя для примноження доходів сім`ї. Рішення про правочини щодо майна прималися спільно, позивач давала згоду на їх вчинення. Однак з часом відносини між позивачем і відповідачем погіршилися, відповідач почав приховувати грошові кошти та стверджувати, що все майно належить виключно йому. На пропозиції та вимоги щодо поділу спільного майна подружжя в позасудовому, договірному порядку відповідач так і не відгукнувся, що змусило позивача звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, на електрону пошту направив заяву про відкладення судового засідання. Зі змісту наявних в матеріалах справи письмових пояснень вбачається, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу та пояснив, що відносини відповідача з дружиною безповоротно погіршилися, зникли любов, взаємоповага та порозуміння, збереження сім`ї неможливе. У той же час заперечував проти заявлених позовних вимог в частині поділу майна подружжя. Зазначив, що спірне майно є особистою власністю відповідача, оскільке здобуте ним саме в процесі та внаслідок здійснення власної підприємницької діяльності. Натомість позивач підприємницькою діяльністю ніколи не займалася, грошей для сім`ї не заробляла. За таких обставин у задоволенні позову в частині поділу майна подружжя належить відмовити.

В судове засідання представник третьої особи також не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неможливості з`явитися до суду не повідомив.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР , гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка сторін . Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Учасникам справи, які не з'явились у судове засідання достовірно відомо про розгляд справи, проте в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим з урахуванням ст. ст. 128-131 , 223 ЦПК України , приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи відзиву та письмових пояснень з доданими документами, з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та представника третіх осіб.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем та її представником в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також доводи та заперечення викладені відповідачем та його представником, з урахуванням позиції представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 30.08.2002 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб, який зареєстровано міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1471 (відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 ). Після одруження прізвище відповідача ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_6 . Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.06.2005 року серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.05.2007 року серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №3 Харківського міського управління юстиції.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується наданими поясненнями сторін та їх представників, що дійсно між позивачем та відповідачем сімейні відносини припиненні, подружнього господарства не ведуть, між ними немає взаєморозуміння, у зв`язку з чим збереження сім`ї не можливо, відповідач висловив згоду на розірвання шлюбу. Клопотань про надання часу на примирення сторони не заявили. Після розірвання шлюбу позивач просила залишити шлюбне прізвище ОСОБА_6 .

Інформація з Державного реєтру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що під час шлюбу набуто наступне майно:

нежитлова будівля літ. А-5 загальною площею 2120, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: рішення суду, серія та номер:2-3577/07/02, виданий 25.06.2007, видавник: Київський районний суд м. Харкова, Ухвала Киі?вського раи?онного суду м.Харкова № 2-3577/07/02 від 03.09.2007 ; декларація про готовність до експлуатаціі? об`єкта, якии? належить до І-ІІІ категоріі? складності, серія та номер: ХК143170120638, видании? 13.01.2017, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківськоі? міськоі? ради;

гараж літ. Б-1 загальною площею 26.9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101, право власності в розмірі Ѕ частки зареєстровано за відповідачем на підставі: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1662, видании? 07.04.2017, видавник: Приватнии? нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківськоі? області Харитонова Я.М.;

нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ А-11 , загальною площею 353, 1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101, право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: декларація про готовність об`єкта до експлуатаціі?, серія та номер: ХК №143171600989, видании? 09.06.2017, видавник: Інспекція ДАБІ у Харківськоі? області; договір купівлі-продажу, серія та номер: р. №1490, видании? 19.08.2016, видавник: ПН ХМНО Комарницька О.В.

земельна ділянка площею 0, 0399 га, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, цільове призначення: землі житловоі? та громадськоі? забудови; для експлуатаціі? та обслуговування нежитловоі? будівлі (торговельнии? центр, кафе та офісні приміщення), право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: договір купівлі-продажу, No20/13, серія та номер: р.No640, видании? 18.09.2013, видавник: ОСОБА_10 , приватнии? нотаріус ХМНО.

Шлюбний договір або інша домовленість сторін щодо спірного майна в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №18111/5807-5812 від 30.03.2021:

ринкова вартість нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101 станом на день проведення експертизи складає 101 079 520, 00 грн (сто один мільйон сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять грн.) без урахування ПДВ;

ринкова вартість нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ А-11 , загальною площею 353, 1 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101 станом на день проведення експертизи складає 26 069 592, 00 грн (двадцять шість мільйонів шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн.) без урахування ПДВ.

ринкова вартість 1/2 гаражу літ. Б-1 загальною площею 26.9 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101, станом на день проведення експертизи складає 213 555 грн. (двісті тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн.) без урахування ПДВ.

ринкова вартість земельної ділянки площею 0, 0399 га, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015 станом на день проведення експертизи складає 1 796 519, 00 грн. (один мільйон сімсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять грн.) без урахування ПДВ.

Окрім того, 06.09.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПАТ БАНК КІПРУ укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №15-1338/2011. Предметом договору, згідно із п. 1.1., є надання Банком фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у тимчасове користування грошових коштів на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах відкритої відновлювальної лінії з лімітом заборгованості за Кредитною лінією. в сумі, яка не може перевищувати 1 500 000, 00 (один мільйон п`ятсот тисяч) доларів США, строк користування Кредитною лінією встановлюється з 06 вересня 2011 року по 03 вересня 2021 року (включно).

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором, відповідно до положень Договору, Іпотечного договору другої черги №15-1338/2011-ІП від 06.09.2011 року з додатковими угодами та договором про внесення змін до іпотечного договору, Позичальник передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:

нежитлова будівля літ. А-5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2120, 4 кв. м., на підставі Рішення суду, серія та номер:2-3577/07/02, виданий 25.06.2007, видавник: Київський районний суд м. Харкова, Ухвала Киі?вського раи?онного суду м.Харкова № 2-3577/07/02 від 03.09.2007 ; декларація про готовність до експлуатаціі? об`єкта, якии? належить до І-ІІІ категоріі? складності, серія та номер: ХК143170120638, видании? 13.01.2017, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківськоі? міськоі? ради;

земельна ділянка загальною площею 0, 0399 га, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: договір купівлі-продажу, №20/13, серія та номер: р.№640, видании? 18.09.2013, видавник: ОСОБА_10 , приватнии? нотаріус ХМНО.

На підставі відступлення прав за Договором №1 про передачу прав за іпотечними договорами, реєстровии? номер 3296, посвідчении? 21.07.2014 року приватним нотаріусом Киі?вського міського нотаріального округу Немм О.В. 21.07.2014 року права іпотекодержателя перейшли до ПАТ АЛЬФА-БАНК ( у подальшому - АТ АЛЬФА-БАНК ), код ЄДРПОУ: 23494714.

Зважаючи на те, що між сторонами у даній справі укладено шлюб, який зареєстровано у встановленому законом порядку, беручи до уваги позовні вимоги, вбачається, що між сторонами склалися шлюбно-сімейні правовідносини, зокрема щодо розірвання шлюбу, а тому суд застосовує до них наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно положень частини третьої статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 110-112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд, з`ясувавши позицію сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на визнання відповідачем позову, яке є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, суд вважає за необхідне залишити їй прізвище ОСОБА_6 .

Щодо поділу майна подружжя, то відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Оскільки, як встановлено вище у даній справі, сторонами укладено шлюб та розпочаті процеси набування майна у власність, як до 01 січня 2004 року, так і після, то порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися як за положеннями КпШС України, так і за нормами СК України. При цьому, поділ майна подружжя суд здійснює за правилами, передбаченими СК України.

Так, відповідно до ст. 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить ст. 60 СК України).

Згідно зі ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Згідно з ч. 1 ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічні положення закріплені в ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України. Так, норми ст. ст. 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.06.2021 у справі №394/876/17 акцентував на тому, що немає значення, чи працювала дружина чи ні, чи отримувала вона достатній дохід від своєї діяльності, майно, за умов, визначених СК України, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №318/1863/17).

Зокрема, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Такий висновок приведено у постановах Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у цивільній справі №664/3661/15-ц, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №361/4130/16-ц, у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №447/3676/14-ц.

Конституційний суд України в рішенні № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, зазначає, що відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу).

При цьому поділу підлягає усе майно подружжя, незважаючи на його обтяження іпотекою, оскільки ст. 23 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у цивільній справі № 381/979/15-ц.

Щодо здійснення одним із подружжя підприємницької діяльності, то відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на положення ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, зважаючи на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі № 318/1863/17, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

У той же час використання майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, одним із подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна (постанова Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 6-1752цс15).

Отже, наведені норми та правові висновки Верховного Суду свідчать про існування презумпції спільності майна подружжя, яка встановлена ст. 60 СК України.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у цивільній справі №345/5108/18, постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у цивільній справі № 308/11958/14-ц.

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у цивільній справі № 394/876/17 акцентується увага на тому, що презумпція спільності майна має бути спростована належними доказами.

Сукупність наданих позивачем на розгляд суду доказів свідчить про те, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти та спільна праця подружжя. Відповідач належних та допустимих доказів для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя та придбання спірного майна виключно за його особисті кошти не надав.

Щодо наданих відповідачем пояснень з приводу придбання 1/2 частини нежитлової будівлі літ А-1 загальною площею 221, 8 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , 10.07.2002, - тобто до укладення шлюбу, суд в такому випадку вважає за необхідне застосувати положення ст. 62 СК України, оскільки кінцева вартість такого майна за час шлюбу істотно збільшилося внаслідок спільних трудових та грошових затрат другого з подружжя, а тому воно належить до маси спільної сумісної власності подружжя. Доказів того, що сімейні доходи не використовувалися під час реконструкції вказаного нерухомого майна, суду не надано.

Відсутні також у матеріалах справи докази набуття спірного майна виключно в результаті здійснення та за прибутки, отриманні внаслідок здійснення відповідачем підприємницької діяльності. Майно фізичної особи-підприємця в силу положень закону та правових висновків Верховного Суду вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Придбання спірного майна за кошти ОСОБА_2 саме як фізичної особи-підприємця, не доведено. Відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність доходів від здійснення підприємницької діяльності, обсяги таких доходів так само, як і не довів факт не використання під час здійснення такої діяльності спільних коштів подружжя.

Суд також приходить до висновку, що перебування спірних нежитлових приміщень та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ АЛЬФА-БАНК як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України Про іпотеку , згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, визнання за кожним із сторін в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на частини нежитлових приміщень і відповідної частини земельної ділянки, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав АТ АЛЬФА-БАНК як іпотекодержателя спірного майна.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із рівності часток сторін у власності на спірну нерухомість, взявши до уваги період набуття майна, спільність коштів та праці, використаних для його придбання і утримання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині поділу спільного майна запропонованим позивачем способом.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 року забезпечено позов по даній цивільній справі шляхом заборони відчуження та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ А-11 , загальною площею 353,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101 до моменту вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, суд роз`яснює, що заходи забезпечення позову по даній справі, вжиті ухвалою суду від 05.08.2020 року, у зв`язку із задоволенням позову продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 264, 141 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат.

Так, ухвалою суду від 29.04.2020 року задоволено частково клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за вимогу майнового характеру та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за вимогу майнового характеру до ухвалення судового рішення по справі.

За подання фізичною особою позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, зважаючи на ціну позову, підлягала сплаті максимальна межа ставки судового збору, яка у 2020 році складала 6 306 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 грн. 80 коп. та сума сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн. 00 коп., разом - 1260 грн. 80 коп.

Зважаючи на відстрочення позивачу сплати судового збору за вимогу майнового характеру до ухвалення судового рішення по справі та беручи до уваги задоволення судом позову у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу у розмірі 6 306 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 24, 56-57, 60, 62-63, 69-72, 105, 110-112 СК України, ст. ст. 50, 52, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ АЛЬФА-БАНК , АТ АЛЬТБАНК про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 30 серпня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1471, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище ОСОБА_6 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на праві особистої приватної власності:

нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101.

795, 3 кв. м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101.

0, 0133 га земельної ділянки загальною площею 0, 0399 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на праві особистої приватної власності:

Ѕ гаражу літ. "Б-1" загальною площею 26.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101.

1325, 1 кв м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку, зареєстровано за Відповідачем.

0, 0266 га земельної ділянки загальною площею 0, 0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , сплачений судовий збір за подання позову в сумі 840 грн. 80 коп., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн., а всього 1260 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь держави судові витрати у розмірі 6 306 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: АТ АЛЬФА-БАНК , код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: АТ АЛЬТБАНК , код ЄДРПОУ: 19358784, адреса: 03037, м. Київ, вул. Вузівська, 5.

Суддя -

Дата ухвалення рішення01.02.2022
Оприлюднено21.02.2022

Судовий реєстр по справі —953/5637/20

Ухвала від 21.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Ухвала від 03.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Ухвала від 03.08.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Демченко С. В.

Постанова від 06.07.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

Постанова від 06.07.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

Ухвала від 01.06.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

Ухвала від 29.05.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

Ухвала від 14.11.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

Ухвала від 14.11.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

Ухвала від 14.11.2022

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Одринська Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні