Постанова

від 16.02.2022 по справі 296/2806/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2806/21 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/2806/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держеокадастру у Житомирській області). Просив стягнути у відшкодування моральної шкоди з відповідача на його (позивача) користь 1 500 000 грн. Позовну заяву обґрунтовував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року (справа №0640/3698/18) визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 15 червня 2018 року №Г-4140/0-3460/0/22-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:06:000:0289 для сінокосіння з передачею в оренду терміном на 49 років, площею 25,5825 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області. Протиправність та винність відповідача доведена судовим рішенням. Ця обставина доказуванню не підлягає. Протиправними діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди у вищезазначеному розмірі та вважає, що дана сума буде достатньою для відновлення душевної рівноваги. Так, моральна шкода виразилась в душевних стражданнях, пережитих ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача, який зобов`язаний діяти чітко із законодавством, у зв`язку з чим похитнулася віра в державні органи та державу Україна. Крім того, за наявності очевидного права та підстав для його реалізації він був змушений виділяти тривалий час для звернення до юристів та судових органів, щоб усунути незаконні перешкоди зі сторони відповідача, що позбавляло його можливості своєчасно вирішувати побутові проблеми і нормально задовольняти свої людські потреби. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах у сім`ї.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, зокрема, ґрунтує на тому, що суд першої інстанції, встановивши протиправність діянь заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, а також вину останнього дійшов незаконного висновку про відсутність при всіх зазначених складових самої моральної шкоди. Така позиція, на думку позивача, протирічить положенням ст.ст.23,1167 ЦК України. Крім того, судом при постановленні рішення не враховано правової позиції Верховного Суду, висловленої у п.49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі №296/3521/16-ц, про те, що виходячи з положень ст.ст.16,23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди виникає в наслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зокрема зазначає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною відмову (бездіяльність) не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. Також не надано позивачем доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача (доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань тощо). Крім того, надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права користування земельною ділянкою, а є лише першим кроком для оформлення такого права. Права позивача фактично порушені не були, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого позивач не міг реалізувати своє право.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справу до суду не спрямовували. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга ст.372 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як роз`яснено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`яснень, наданих у пунктах 5 та 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на завдання йому ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування (в оренду) земельної ділянки.

При цьому ОСОБА_1 посилався на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року в справі №0640/3698/18 як таке, що підтверджує вину відповідача. Так, рішенням адміністративного суду визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 15 червня 2018 року №Г-4140/0-3460/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:06:000:0289 для сінокосіння, площею 25,5825 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, згідно з клопотанням ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року. Також зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:06:000:0289 для сінокосіння, площею 25,5825 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України та із врахуванням встановлених даним судовим рішенням обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав доказів моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167 , 1174 ЦК України .

При цьому сам факт надання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки з кадастром номером 1820985300:06:000:0289, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року в справі №0640/3698/18 не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої останнім суми моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким, у даному випадку і скористався позивач.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року права позивача було відновлено, отже, підстав для задоволення його позову немає.

Окрім того, суд першої інстанцій правильно встановив, що діями ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди позивачеві завдано не було. Його посилання на моральні страждання внаслідок одержання листа про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:06:000:0289 свого підтвердження не знайшли.

Із огляду на зазначене, апеляційний суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відтак, суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які підлягають застосуванню, та ухвалив рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України .

Посилання ОСОБА_1 на застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №296/3521/16-ц (провадження №14-714цс19), колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 , частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, що оскаржується в апеляційному порядку, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції відповідно до положень ст.89 ЦПК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка грунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення суду не впливають, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 18 лютого 2022 року.