Ухвала

від 26.01.2022 по справі 335/6363/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу Справа № 335/6363/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 335/6363/21 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадж. №11-сс/807/133/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянула 26січня 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційними скаргами прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, має вищу освіту, є пенсіонером та депутатом Запорізької обласної ради, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021080000000179 від 01.06.2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_9 .

В обґрунтування клопотання вказано, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб та у використанні завідомо підробленого документа, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий зазначала, що 23.12.2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України.

Причетність підозрюваного ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих йому злочинів повністю підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: допитом потерпілої ОСОБА_11 ; допитом потерпілого ОСОБА_12 ; допитом свідка ОСОБА_13 ; оригінальним примірником договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Таврія», який укладено між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з одного боку та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 з іншого; оригінальним примірником договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «ЛАНА 2012», який укладено між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з одного боку та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 з іншого, розписками ОСОБА_9 та ОСОБА_14 про отримання грошових коштів в рахунок сплати суми договорів купівлі продажу ТОВ «ТАВРІЯ» та ПП «ЛАНА-2012»; розписками; допитом свідка ОСОБА_16 ; допитом свідка ОСОБА_17 ; договорами купівлі-продажу часток у статутних капіталах ТОВ «ТАВРІЯ» та ПП «ЛАНА-2012», укладеними 18.02.2021 між ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 ; допитом свідка ОСОБА_15 ; висновком судово-почеркознавчої експертизи №930/931-21 від 03.11.2021; висновком судово-почеркознавчої експертизи №928/929-21 від 04.11.2021; висновком судово-почеркознавчої експертизи №955/956-21 від 05.11.2021; висновком судово-почеркознавчої експертизи №953/954-21 від 05.11.2021; висновком судово-почеркознавчої експертизи №959/960-21 від 08.11.2021; висновком судово-почеркознавчої експертизи №957/958-21 від 08.11.2021, іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий зазначала, що аналізуючи поведінку підозрюваного, його рівень достатку, з урахуванням суми грошових коштів, що використовується ним для поточних витрат, рухомого та нерухомого майна, яке зареєстроване за підозрюваним та його близькими родичами, орган досудового розслідування доходить до висновку, що підозрюваний може використовувати своє матеріальне становище з метою укриття слідів вчиненого кримінального правопорушення, у тому числі для підкупу чи залякування свідків або з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового слідства у тому числі за кордоном.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування слідчим встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що у зв`язку з тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 та великим терміном покарання у вигляді позбавлення волі, яке передбачено законом за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; також ОСОБА_9 може знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, до того ж місцезнаходження грошових коштів потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , якими заволоділи ОСОБА_9 та ОСОБА_14 на даний час не встановлено, у зв`язку із чим ОСОБА_9 може сховати грошові кошти, які мають важливе доказове значення у кримінальному провадженні та які ще не вилучені органом досудового розслідування.

Враховуючи, що вчинений ОСОБА_9 особливо тяжкий злочин не пов`язаний із застосуванням насильства, не спричинив загибелі людей, однак є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, на підставі ст.183 КПК України, слідчий просила визначити заставу у розмірі суми грошових коштів, отриманих від вчинення злочину, у розмірі 11 460 500 гривень, що обґрунтовується наявними у органу досудового розслідування доказами вчинення особливо тяжкого злочину, майновим станом підозрюваного наявністю у неї нерухомого та рухомого майна.

Слідчий вказала, що вищезазначені обставини свідчать про неможливість запобігання вищезазначених ризиків та застосування до підозрюваного ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку із чим слідчий звернулась до суду із вказаним клопотанням.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2021 року відмовлено у задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 20.00 години до 07.00 години наступної доби строком до 23 лютого 2022 року включно.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_9 обов`язки: не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 20.00 години до 07.00 години наступної доби; прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, або суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до уповноваженого органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Відмовляючи узадоволенні клопотанняслідчого прообрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи до вказаної особи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя врахував наявністьу даномукримінальному провадженніобґрунтованої підозриу вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень та дійшов висновку про необхідність застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що на думку слідчого судді забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам.

В апеляційнійскарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.

В обґрунтування доводів зазначає, що у клопотанні про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною обвинувачення вказано на необхідність застосування такого заходу з метою запобігання спробам підозрюваного переховуючись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

При цьому, у порушення вимог ст.ст.177, 194 КПК України слідчим суддею під час відмови у застосуванні відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу належним чином не надано оцінки вказаним у клопотанні ризикам.

Отже, слідчим суддею безпідставно та без належного вивчення і оцінки всіх ризиків та фактів, на які вказано стороною обвинувачення, відмовлено у застосуванні відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Просить ухвалу слідчогосудді скасувати,постановити нову,якою клопотанняслідчого задовольнитита обративідносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В апеляційнійскарзі захисник вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.

В обґрунтування доводів зазначає, що підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень є необґрунтованою. При описаних органом досудового розслідування обставинах, в діях ОСОБА_9 відсутній склад будь-якого злочину, яскраво просліджуються цивільно-правові відносини. ТОВ «Таврія» перерахувало з лютого 2021 року на адресу компанії ОСОБА_12 зайві грошові кошти в розмірі 8.4 млн. грн. Вказані обставини взагалі спростовують версію слідства про наявність наміру шахрайських дій у підозрюваного.

Також слідчим суддею не враховані дані про особу підозрюваного, який є раніше не судимим, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, що підтверджується долученими довідкою про склад родини та характеристикою з місця проживання, має родину, має міцні соціальні зв`язки, дружину та виховав та виховує п`ятеро дітей. З 1997 року являється пенсіонером органів внутрішніх справ, має вік 63 років, що підтверджується долученою копією посвідчення № НОМЕР_1 . З листопада 2020 року являється Депутатом Запорізької обласної ради 8-го скликання.

Обрана міра запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту не відповідає обставинам відсутності вчиненого правопорушення та суттєво обмежує Конституційні права та свободу пересування ОСОБА_9 і ведення активної політичної участі, що призводить до інших незручностей.

Просить ухвалу слідчого судді в частині обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту скасувати, а в іншій частині залишити без змін.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги захисника.

Підозрюваний та його захисники висловили свої заперечення вимогам апеляційної скарги прокурора та наполягали на задоволенні апеляційної скарги захисника.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, судове рішення переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідаючи на доводи прокурора та захисника, судова колегія констатує, що слідчим суддею дотриманий порядок застосування запобіжного заходу, передбачений ст.194 КПК України, де зазначені підстави та обставини, які повинні враховуватися при вирішенні цього питання.

Так, відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідаючи на доводи захисника щодо необґрунтованої підозри суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема і питань щодо вірності кваліфікації.

А щодо питань, пов`язаних з оцінкою доказів для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а так само і кваліфікація дій підозрюваного, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

З цього приводу колегія суддів, як і слідчий суддя мають у своєму розпорядженні надані до клопотання докази у виді витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколи допиту потерпілої та свідків, висновками проведених експертиз та іншими матеріалами.

На думку колегії суддів, доказування провини підозрюваного ОСОБА_9 , на що впливає оцінка доказів і залежне від цього питання кваліфікації дій підозрюваного, є предметом розгляду наступних етапів.

Отже, твердження захисника про необґрунтовану підозру, а саме про відсутність наміру шахрайських дій у підозрюваного, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України доведена доданими до клопотання матеріалами, сукупність яких на даному етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_9 до даних злочинів.

Також не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що при описаних органом досудового розслідування обставинах яскраво просліджуються цивільно-правові відносини, а обрана міра запобіжного заходу не відповідає обставинам відсутності вчиненого правопорушення, оскільки наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у об`ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя оцінив надані стороною обвинувачення докази на предмет їхньої достатності, а доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_9 до вчинення злочинів мають перевірятися органом досудового розслідування у встановленому законом порядку.

Крім того, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування щодо особи запобіжного заходу.

Посилання сторони захисту на те, що обраний підозрюваному запобіжний захід суттєво обмежує Конституційні права та свободу пересування ОСОБА_9 і ведення ним активної політичної діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відносно ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, проте в денний час будь-які заборони вільно пересуватись та приймати участь у політичній діяльності держави відсутні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційна інстанція зауважує на наступному.

Так, досліджуючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, а заявлені у клопотанні ризики, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час існують. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.

Разом з цим, застосовуючи до вказаної особи альтернативний запобіжний захід, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про можливість досягти дієвості даного кримінального провадження та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Зазначений висновок слідчого судді, з огляду на явки ОСОБА_9 до суду, відсутність даних про порушення останнім покладених обов`язків, слід визнати аргументованим та таким, що знайшов своє підтвердження і одночасно цими обставинами спростовуються доводи прокурора про неможливість забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків через застосування іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.

Колегія суддів наголошує, що відомостей про порушення ОСОБА_9 умов обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту чи ухилення від проведення слідчих, процесуальних дій після застосування відносно нього даного запобіжного заходу, при апеляційному розгляді прокурором не надано.

Апеляційний суд, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, хоча і погоджується з ймовірною можливістю існування ризиків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховування від органів досудового розслідування та/або суду та можливістю знищення будь-яких із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, але при цьому погоджується і з тим, що під час розгляду клопотання, та під час апеляційного розгляду провадження, стороною обвинувачення не було доведено, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам.

Крім того, позитивна процесуальна поведінка ОСОБА_9 вказує на вкрай малоймовірний ризик втечі підозрюваного, який до того ж додатково нівелюється покладенням на ОСОБА_9 передбачених ч.5 ст. 194 КПК України обов`язків, зокрема здати на зберігання уповноваженому органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З огляду на доводи апеляційної скарги, що слідчим суддею не вивчено обставин щодо наявності усіх заявлених у клопотанні ризиків, то вивчення змісту оскаржуваного рішення, схиляє судову колегія до висновку про необґрунтованість таких тверджень апелянта.

Так, слідчий суддя дійшов висновку саме про наявність ризиків, заявлених органом досудового розслідування у клопотанні.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді на те, що відносно ОСОБА_9 неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж запропоновано ініціатором клопотання, не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження нічим об`єктивно не підтверджені, а тому слід визнати припущеннями.

На спростування цього доводу слугує тривалість строку, який минув з дня застосування відносно ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу, протягом якого підозрюваний не допустив порушень покладених на нього процесуальних обов`язків.

Одночасно колегія суддів зауважує на вимогах ч.5 ст.132, ч.3 ст.184 КПК України щодо обов`язку слідчого, прокурора надати докази на підтвердження обставин, на які посилаються.

Натомість, ініціатором клопотання та прокурором до відповідного клопотання, при його розгляді слідчим суддею і у апеляційній інстанції такі докази не надані.

Що стосується даних про особу підозрюваного, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника, то слідчим суддею цілком слушно враховані позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_9 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, є депутатом Запорізької обласної ради та займає активну громадянську позицію, що не було спростовано органом досудового розслідування та свідчить про міцність його соціальних зв`язків і взяття слідчим суддею до уваги всіх обставин у їх сукупності.

Посилання прокурора щодо вчинення особливо тяжкого злочину не можуть слугувати єдиною та беззаперечною підставою для обрання ОСОБА_9 найсуворішого запобіжного заходу.

З цього приводу слід зазначити, що наявність підозри у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.178 КПК України та усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст.8 КПК України, є частиною національного законодавства, сама по собі не може слугувати підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, як на це посилається прокурор в апеляційній скарзі, не є виключними і достатніми обставинами для підтвердження неможливості застосування до ОСОБА_9 при вказаних обставинах більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання прокурор не доведе обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На думку колегії суддів, з урахуванням даних про особистість підозрюваного та його процесуальну поведінку, прокурор не довів наявність обставин, які б свідчили про неможливість застосування до ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу.

Крім того, матеріали провадження не містять відомостей, що підозрюваний після застосування запобіжного заходу порушував його умови. Навпаки, після застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, умов вказаного запобіжного заходу не порушував і дотримувався покладених на нього обов`язків, прибув в судове засідання під час апеляційного перегляду провадження. Доказів протилежного суду апеляційної інстанції прокурором не надано. Отже вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

На підставі викладеного, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та обґрунтованим, оскільки ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 строком до 23 лютого 2022 року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4