Ухвала

від 18.02.2022 по справі 383/148/22

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/148/22

Номер провадження 2/383/151/22

УХВАЛА

18 лютого 2022 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Замши О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Головного управління державної податкової служби України у місті Києві, приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Міністерства юстиції України Чижика Андрія Павловича про визнання права власності в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовною заявою у прохальній частині якої просить:

- визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3520884400:02:000:5040 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- скасувати постанову про арешт майна божника №56638841 від 21.06.2018, зареєстрований за номером 26731214, дата державної реєстрації 21.06.2018 року, земельна ділянка кадастровий номер 3520884400:02:000:5040 площею 1,0000 га з виключенням запису про арешт майна, нерухомого майна зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати припиненою податкову заставу Головного управління ДПС у м.Києві серія та номер 102219-17, виданого 24.05.2018 року на підставі акту опису майна, серія та номер 281/26-15-17-02-17, виданого 16.10.2018 року ГУ ДФС у м.Києві, запис про яку було вчинено державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради в місті Києві Пода Світланою Петрівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження №28440272, дата державної реєстрації 18.10.2018 року.

Суд, ознайомившись з позовом ОСОБА_1 приходить до наступних висновків.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або спорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що у позовній заяві об`єднано декілька вимог, які належить розглядати в порядку цивільного судочинства (визнання права власності) та адміністративного судочинства (скасування постанови про арешт майна божника; визнання припиненою податкову заставу).

Частиною четвертою статті 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу ).

Відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України .

При цьому роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 9901/458/19.

Зважаючи на наведене, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, роз`єднання яких є неможливим з огляду на те, що їх слід розглядати в порядку різного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України .

Керуючись п.2 ч.4, ст. 185 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Головного управління державної податкової служби України у місті Києві, приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Міністерства юстиції України Чижика Андрія Павловича про визнання права власності в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту повернути позивачу на підставі п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 18.02.2022 року.

Суддя О.В.Замша