Рішення

від 07.02.2022 по справі 420/23343/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23343/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (ліквідаційна комісія) (65017, м. Одеса ,вул. Люстдорфська дорога, 9), за участю 3-ї особи - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (ліквідаційна комісія), за участю 3-ї особи - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 2 дні невикористаної додаткової щорічної відпустки та заробітної плати при звільненні;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористані 2 дні щорічної додаткової відпустки;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за невикористані 2 дні щорічної додаткової відпустки при звільненні, починаючи з 22.01.2021 року по день ухвалення рішення суду;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні, починаючи з 22.01.2021 року по 17.02.2021 року (по день фактичної виплати);

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу при звільненні не виплачена грошова компенсація за 2 дні невикористаної додаткової щорічної відпустки. Позивач звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до наказу від 21.01.2021 року в частині правильного розрахунку кількості днів за невикористану додаткову щорічну відпустку за стаж державної служби. За результатом розгляду заяви внесено зміни у наказ від 21.01.2021 року в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки. Проте виплату не було здійснено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.

28.12.2021 року за вх. № 74356/21 від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач працювала на посаді заступника начальника управління - начальника відділу проходження служби та комплектування управління персоналу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 11.05.2017 по 22.01.2021 роки. Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 №12/ОС Про особовий склад позивача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату або штату державних службовців, реорганізація державного органу) частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , з припиненням державної служби. За період роботи з 11.05.2020 по 10.05.2021 роки загальна тривалість щорічної основної відпустки Позивача складала 30 календарних днів і додаткова за стаж державної служби - 8 календарних днів. Відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.09.2020 № 157/ОС-вп Про надання відпусток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачу була надана частина щорічної основної відпустки за період робот з 11.05.2020 по 10.05.2021 роки терміном 12 календарних днів. Залишок складав 18 календарних днів щорічної основної відпустки і 7 календарних днів - додаткової за стаж державної служби. На момент звільнення Позивача, а саме на 22.01.2021 року, був здійснений перерахунок кількості днів невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби за фактично відпрацьований час, з урахуванням наказу від 07.09.2020 № 157/ОС Про надання відпусток ОСОБА_1 га ОСОБА_2 , що у підсумку склало залишок у виді 9 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та 6 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби, за період роботи з 11.05.2020 року по день звільнення. Таким чином, 25.01.2021 року- виплачено заробітну плату за січень 2021 року в сумі 6 760,92 грн; 27.01.2021 року - виплачено вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 90 445,34 грн.

02.02.2022 року за вх. №6642/22 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотань від сторін не надходили.

14.01.2022 року за вх. №3070/22 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.02.2022 року за вх. №6611/22 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення відповіді на відзив сторонам по справі.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Обставини справи.

ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника управління - начальника відділу проходження служби та комплектування управління персоналу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 11.05.2017 по 22.01.2021 роки.

Згідно з витягом з наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 року №12/ОС Про особовий склад , ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу проходження служби та комплектування управління персоналу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу з 22.01.2021 року.

Призначено до виплати грошову компенсацію за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 06 (шість) календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки за період роботи з 11.05.2019 по 10.05.2020 роки, за 09 (дев`ять) календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 06 (шість) календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки за період роботи з 11.05.2020 року по день звільнення.

Призначено до виплати допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до п.7 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

26.01.2021 року на картковий рахунок позивач отримала заробітну плату за січень 2021 року.

28.01.2021 року на картковий рахунок позивач отримала вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

17.02.2021 року на картковий рахунок позивач отримала допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до п.7 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

08.07.2021 року позивач звернулася до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою про внесення змін у наказ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 року №12/ОС в частині правильного розрахунку кількості днів за невикористану додаткову щорічну відпустку та здійснити виплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку за стаж державної служби, а саме за 2 календарних дня.

Листом від 23.07.2021 року № 4.2/1920/квш Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повідомило позивача, що з 22.02.2021 року відповідно до наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій № 228/ОС-21 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції припинило здійснення своїх повноважень. Таким чином, вносити зміни до наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 року №12/ОС в частині правильного розрахунку кількості днів за невикористану додаткову щорічну відпустку та здійснити виплату грошової компенсації за заявою не має можливості.

03.08.2021 року представник позивача звернулася до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із заявою про внесення змін у наказ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 року №12/ОС в частині правильного розрахунку кількості днів за невикористану додаткову щорічну відпустку та здійснити виплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку за стаж державної служби, а саме за 2 календарних дня.

Листом від 02.09.2021 року №8/1-4028-21/Ф-3496 Департамент з питань виконання кримінальних покарань повідомив, що ліквідаційною комісією з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції внесено зміни до наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 року №12/ОС в частині перерахунку днів за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 27.08.2021 року №72 о/с Про внесення змін до наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2021 року №12/ОС Про особовий склад , абзац 4 п.1 Наказу від 21.01.2021 року №12/ОС викладено в наступній редакції Виплатити грошову компенсацію за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 06 (шість) календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки за період роботи з 11.05.2019 по 10.05.2020 роки, за 09 (дев`ять) календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 08 (вісім) календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки за період роботи з 11.05.2020 року по день звільнення. .

21.09.2021 року позивач звернулася до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із зверненням щодо виплати за 2 дні невикористаної додаткової щорічної відпустки, а також провести виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Листом від 08.11.2021 року №3.1/2360/яг Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повідомило, що управління надало інформацію до Міністерства юстиції України щодо потреби у видатках за КЕКВ 2111 Заробітна плата , 2112 Грошове забезпечення військовослужбовців , 2120 Нарахування на оплату праці .

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Законом України Про державну службу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця регулює Закон України Про державну службу .

Статтею 5 Закону України Про державну службу встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відпустки , державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 57 Закону України Про державну службу , державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до статті 58 Закону України Про державну службу , за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 270, державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п`ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.

Додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

У перший рік державної служби в державному органі державному службовцю, який має стаж такої служби понад п`ять років, додаткова відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 9 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 270, за бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

Висновки суду.

З аналізу положень Порядку № 270 вбачається, що ОСОБА_1 під час звільнення з державної служби повинна була бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, кількість яких, з урахуванням стажу державної служби, складає 8 днів.

Оскільки, відповідачем грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки виплачена з розрахунку 6 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки, тому не виплачено за 2 дні невикористаної додаткової щорічної відпустки.

Посилання відповідача, як на підставу для обрахунку кількості днів додаткової відпустки, за які виплачена компенсація при звільненні, виходячи з фактичного відпрацьованого часу, на ст. 9 ЗУ Про відпустки , суд вважає помилковим та безпідставним, оскільки вказаною нормою передбачено обрахунок стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, а в даному випадку мова йде про додаткову відпустку, порядок виплати за яку при звільненні визначений п. 9 Порядку № 270.

Отже, належним способом захисту прав позивача у даному випадку є: визнання протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 2 дні невикористаної додаткової щорічної відпустки та зобов`язання здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за невикористані 2 дні щорічної додаткової відпустки.

Щодо вимоги про зобов`язання Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні, починаючи з 22.01.2021 року по 17.02.2021 року (по день фактичної виплати), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд наголошує, що стаття 116 КЗпП оперує поняттям всі суми, що належать працівнику , а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити державному службовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової щорічної відпустки.

Отже, компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день звільнення державного службовця зі служби.

Відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).

Отже, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Суд встановив, що позивачка звільнена з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 22.01.2021 року. Відповідно, розрахунок при звільненні повинен був бути проведений 22.01.2021 року. Проте, всупереч наведеним положенням законодавства, остаточний розрахунок з позивачкою був проведений лише 17.02.2021 року та при розрахунку відповідач протиправно не виплатив на користь позивачки компенсацію за 2 невикористані дні додаткової щорічної відпустки.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.01.2021 року по 17.02.2021 року.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про - зобов`язання Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за невикористані 2 дні щорічної додаткової відпустки при звільненні, починаючи з 22.01.2021 року по день ухвалення рішення суду, оскільки норми КЗпП України прямо передбачають, що середній заробіток стягується за час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, оскільки на момент розгляду даної адміністративної справи фактичний розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки при звільненні відповідач не здійснював, суд вважає вказану позовну вимогу передчасною.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (ліквідаційна комісія) (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9), за участю 3-ї особи - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 2 дні невикористаної додаткової щорічної відпустки.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористані 2 дні щорічної додаткової відпустки.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні, починаючи з 22.01.2021 року по 17.02.2021 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.