Рішення

від 24.01.2022 по справі 640/18178/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ № 640/18178/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство

Проектелектромережбуд (03126, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,

33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд (надалі по тексту також - позивач, ТОВ ПП ПРОЕКТМБ ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0038021404 (форма Р), видане Головним управлінням ДФС у місті Києві про донарахування ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ податку на додану вартість на загальну суму 183 307,50 грн., в т.ч. 146 646,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 36 661,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0038021404 (форма В4), видане Головним управлінням ДФС у місті Києві про донарахування ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ податку на додану вартість на загальну суму 603,00 грн.

Заявлені позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що сумніви перевіряючих щодо належного здійснення господарської діяльності ТОВ Брокер Хаус , зроблені висновки про порушення закону з боку ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ . Тобто, відповідно до акту, ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ має нести відповідальність за порушення, допущені, на думку податкового органу, іншим платником податку - ТОВ Брокер Хаус .

Додатково представник позивача вказав, що податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0038021404 (форма В4) винесене щодо податкового періоду - травень 2016 року, право на перевірку якого відповідно до наказу №9949 від 14 червня 2016 року про проведення перевірки надано не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник контролюючого органу зазначив, що фактично ТОВ ПП ПРОЕКТМБ здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з ТОВ Брокер Хаус за договорами поставки порушено норму частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення запитів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. На думку відповідача, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз. 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

За правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби , зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій , здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01 січня 2021 року.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного відповідача - Головного управління ДФС у місті Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) (далі по тексту також - відповідач).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18 червня 2018 року по 22 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у місті Києві на підставі направлення від 18 червня 2018 року №1026/26-15-14-04-13, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 14 червня 2018 року №9949 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ПРОЕКТМБ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Брокер Хаус за грудень 2015 року, січень 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 02 липня 2018 року №644/26-15-14-04-03/31445295.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ТОВ ПП ПРОЕКТМБ :

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 року на загальну суму 146 646,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за травень 2016 року на суму 603,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що Головним управлінням ДФС у місті Києві зібрано узагальнену податкову інформацію щодо контрагента позивача - ТОВ Брокер Хаус за звітний період декларування ПДВ листопад 2015 року - лютий 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Лампочка (код ЄДРПОУ 35749786) за листопад 2015 року-січень 2016 року, ТОВ Турбовектор (код ЄДРПОУ 39525131) за листопад 2015 року, ТОВ Філомель (код ЄДРПОУ 39785828) за лютий 2016 року та з контрагентами покупцями, в якій зазначено узагальнена податкова інформація складена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ Брокер Хаус - не звітує. Остання декларація з податку на додану вартість подана до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві за березень 2016 року.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що господарські операції між ТОВ Брокер Хаус та покупцями не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності у листопаді 2015 року - лютому 2016 року .

Також, на підставі інформації баз даних ДФС встановлено відмінність номенклатури товарів, зареєстрованих контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ Брокер Хаус та останнім на адресу контрагентів покупців, в т.ч. і позивача.

Крім того, в акті перевірки міститься посилання, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстрована ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року по справі №521/18781/17 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100030012486 від 20 вересня 2017 року.

На думку контролюючого органу, в ході перевірки не підтверджено факт продажу товару ТОВ Брокер Хаус в адресу ТОВ ПП ПРОЕКТМБ , що свідчить про те, що правочини між ТОВ ПП ПРОЕКТМБ та ТОВ Брокер Хаус за грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 147 249,00 грн. здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ Брокер Хаус відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

На підставі наведених висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві 19 липня 2018 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0038021404 (форма Р ), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 183 307,50 грн., в т.ч. 146 646,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 36 661,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення №0038021404 (форма В4 ), на підставі якого ТОВ ПП ПРОЕКТМБ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 603,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, надалі по тексту також - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 Кодексу, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, на формування позивачем суми податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість мали вплив взаємовідносини з контрагентом - ТОВ Брокер Хаус .

Так, в матеріалах справи містяться копії договорів поставки №Б-17/12 від 17 грудня 2015 року, №Б-28/12 від 28 грудня 2015 року, №Б-26/01 від 26 січня 2016 року, укладених між ТОВ ПП ПРОЕКТМБ та ТОВ Брокер Хаус , згідно умов яких продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві електротехнічне обладнання (товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до договору), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, викладних у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно специфікації товару, яка є додатком №1 до договору №Б-17/12 від 17 грудня 2015 року загальна сума додатку складає 163 047,20 грн., крім того ПДВ 32 609,44 грн., всього 195 656,64 грн. Оплата за вказаним додатком виконується банківським переказом на рахунок продавця, в українських гривнях на наступних умовах: оплата у розмірі 100 % від загальної суми даного додатку, що дорівнює 195 656,64 грн. протягом 1 місяця від дати підписання видаткової накладної. Товари постачаються на склад продавця на умовах DDP.

У відповідності до додатку №1 до договору №Б-26/01 від 26 січня 2016 року загальна сума додатку складає 3 013,37 грн., крім того ПДВ 602,68 грн., всього 3 616,05 грн. Оплата за вказаним додатком виконується банківським переказом на рахунок продавця, в українських гривнях на наступних умовах: оплата у розмірі 100 % від загальної суми даного додатку, що дорівнює 3 616,05 грн. протягом 1 місяця від дати підписання видаткової накладної. Товари постачаються на склад продавця на умовах самовивозу.

Позивачем надано до суду копії первинних документів на підтвердження виконання умов вищевказаних договорів поставки:

- платіжних доручень №724 від 28 грудня 2015 року на суму 26 766,81 грн., №725 від 28 грудня 2015 року на суму 7 938,00 грн., №723 від 28 грудня 2015 року на суму 26 874,72 грн., №11 від 13 січня 2016 року на суму 622 637,43 грн., видаткової накладної №438 від 28 грудня 2015 року на загальну суму 88 200,00 грн., рахунку на оплату №2812/004 від 28 грудня 2015 року на суму 88 200,00 грн., видаткової накладної №439 від 28 грудня 2015 року на суму 297 408,96 грн., рахунку на оплату №2812/002 від 28 грудня 2015 року на суму 297 408,96 грн., видаткової накладної №440 від 28 грудня 2015 року на суму 298 608,00 грн., рахунку на оплату №2812/001 від 28 грудня 2015 року на суму 298 608,00 грн., ТТН №Р4 від 28 грудня 2015 року на виконання договору №Б-28/12 від 28 грудня 2015 року;

- платіжного доручення №10 від 13 січня 2016 року на суму 178 047,54 грн., №715 від 25 грудня 2015 року на суму 17 609,10 грн., видаткової накладної №423 від 21 грудня 2015 року на суму 195 656,64 грн., рахунку на оплату №1712/004 від 17 грудня 2015 року на загальну суму 195 656,64 грн., ТТН №Р4 від 21 грудня 2015 року на виконання договору №Б-17/12 від 17 грудня 2015 року;

- платіжного доручення №53 від 03 лютого 2016 року на суму 3 616,05 грн., видаткової накладної №104 від 26 січня 2016 року на загальну суму 3 616,05 грн., рахунку на оплату №2601/001 від 26 січня 2016 року на суму 3 616,05 грн. на виконання договору №Б-26/01 від 26 січня 2016 року.

Дослідивши та надавши оцінку наведеним первинним документам, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов`язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе за договорами зобов`язань, відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи його представника викладені у відзиві на позов.

Також відповідачем не наведено переліку невідповідностей у наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ Брокер Хаус вимогам Кодексу та Закону 996-XIV.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що на момент складання зазначених первинних документів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента в судовому порядку недійсними не визнавались та відсутні вироки судів чи інші належні докази щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ Брокер Хаус .

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань, може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин, в ході розгляду даної справи, судом встановлено не було.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії", в якому зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Водночас, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд критично ставиться на посилання в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень.

Слід враховувати, що Верховний Суд у спостанові від 04 вересня 2018 року по справі № 826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 15 травня 2018 року по справі № 822/2348/16, вказав на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин, відповідач не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ - контрагентом позивача, оскільки б це привело до порушення загальних засад кримінального судочинства (стаття 129 Конституції України) таких як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4 частини 2 статті 129 Конституції України), забезпечення права на захист (пункт 6 частини 2 статті 129 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призведе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ контрагентом позивача.

Також, аргументи відповідача ґрунтуються фактично на інформації з бази даних на рівні ДФС України, однак, на думку суду, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року в справі № 816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

Натомість, як вже зазначалося судом вище, надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні договірних зобов`язань.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо суд звертає увагу, що Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727.

Так, пунктом 5 розділу ІІІ вказаного Порядку №727 передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень;

2) інформація щодо виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відображається у національній валюті України у розрізі податків та зборів, єдиного внеску з розбивкою за роками та податковими (звітними) періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виявлені порушення подання звітів про контрольовані операції та/або повноти відображення в них таких операцій відображаються в розрізі звітів та/або звітних періодів.

В акті перевірки перевірка від 02 липня 2018 року №644/26-15-14-04-03/31445295 вказано, що предметом перевірки була перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ПРОЕКТМБ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Брокер Хаус за грудень 2015 року, січень 2016 року.

Водночас, податковим повідомленням-рішенням №0038021404 (форма В4 ) зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 603,00 грн. за травень 2016 року, тобто за місяць, який не перевірявся контролюючим органом.

Відтак, розрахунок показників завищення суми податку на додану вартість, що був здійснений податковим органом поза межами перевіряємого періоду, не відповідачє Порядку №727 в частині якості складання висновків акта перевірки та свідчить про безпідставність зменшення розміру суми грошового зобов`язання, визначеного позивачем.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку в силу своєї протиправності.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0038021404 (форма Р) та №0038021404 (форма В4), видані Головним управлінням ДФС у місті Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд (03126, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5, код ЄДРПОУ 31445295) документально підтверджені понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 758 (дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) гривень 66 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук