Постанова

від 17.02.2022 по справі 160/12602/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/12602/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метизний завод Дона

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі №160/12602/21 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Метизний завод Дона про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

в с т а н о в и В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Метизний завод Дона заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з липень 2020 року - червень 2021 року у розмірі 58 532,02грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Метизний завод Дона в порушення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не перераховувало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв`язку з чим має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (список №2).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду фактично мотивовано обов`язком підприємства відшкодовувати органу Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З приводу позиції відповідача щодо неправильного розрахунку витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, суд вказав на те, що відповідач не був позбавлений можливості оскаржити у судовому порядку розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Оскільки такі розрахунки відповідачем оскаржені не були, то, за позицією суду першої інстанції, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість заявлених позивачем вимог. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, розмір витрат, наведений у розрахунках та правомірність призначення пенсії працівнику відповідача не є предметом спору у цій справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач, не заперечуючи обов`язок

відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки аргументам відповідача щодо неправильності розрахунки позивачем тих сум, які підлягають відшкодуванню як витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. З приводу висновків суду щодо необхідності окремого оскарження розрахунків, відповідач вказує на те, що самі по собі розрахунки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено у судовому порядку та безпосередньо не породжують для підприємства будь-яких обов`язків чи негативних наслідків. За позицією відповідача, оцінку щодо правильності здійснення органом ПФУ розрахунків має надати суд, який вирішує справу про стягнення витрат з підприємства на підставі таких розрахунків. З приводу самих розрахунків відповідач зазначає те, що орган ПФУ невірно визначив пільговий стаж роботи працівника на підприємстві відповідача, у зв`язку з чим невірно визначив і суму витрат на виплату та доставку пенсій, які підлягають стягненню з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Метизний завод Дона відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Обов`язок відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем не заперечується.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції, затвердженою постановою правління ПФУ №21-1 від 19.12.2003.

За приписами п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У спірному випадку заявлені до відшкодування фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій стосуються виплати та доставки пенсії колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 , якому призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що частка плати підприємства відповідача становить 63,51 %.

Таку частку позивачем розраховано виходячи із стажу роботи ОСОБА_1 на підприємстві відповідача, який, за позицією позивача, становить 7 років 11 місяців 8 днів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що дійсно загальний страховий стаж ОСОБА_1 на підприємстві відповідача становить 7 років 11 місяців 8 днів. В той же час, при розрахунку частки плати підприємства враховується не загальний стаж, а стаж роботи, який враховується при призначенні пільгової пенсії (пільговий стаж). Вказане випливає з положень п.6.2 Інструкції №21-1, а також визначено і в колонці 6 самого Розрахунку.

У спірному випадку пільговий стаж ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за Списком №2, на підприємстві відповідача, визначено з 12.07.2007 по 23.05.2012. Вказане підтверджується наказами про атестацію робочих місць та довідкою, яку видано на ім`я ОСОБА_1 (а.с.40).

Отже, стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві відповідача, який дає право на призначення пільгової пенсії, є меншим, ніж 7 років 11 місяців 8 днів, що прийнято до уваги позивачем при розрахунку частки плати підприємства відповідача.

Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які долучені позивачем на підтвердження заявлених вимог, не можливо визнати обґрунтованими, а визначені у них суми, що підлягають сплаті підприємством, не можливо визнати підтвердженими.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог. А оскільки повноваженнями щодо визначення частки плати підприємства та сум витрат, які підлягають відшкодуванню, наділені органи ПФУ, а не суд, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає неправильними висновки суду першої інстанції про те, що розмір витрат, наведений у розрахунках позивача, не є предметом спору у цій справі, а самі розрахунки повинні оскаржувати ся відповідачем окремо.

З приводу таких висновків суду першої інстанції слід зазначити те, що Розрахунки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено у судовому порядку та безпосередньо не породжують для підприємства будь-яких обов`язків чи негативних наслідків. Такі розрахунки повинні бути дослідженні судом під час розгляду справи, предметом якої є стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у разі наявності заперечень відповідача щодо правильності таких розрахунків. І лише за наслідками такого дослідження суд може зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для стягнення витрат на виплату та доставку пенсії, оскільки визначальним у справі є не лише встановлення обов`язку сплачувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а й встановлення правильності розрахунків сум, які заявлені до стягнення.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст..ст.317, 321, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метизний завод Дона - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №160/12602/21 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволені позову Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 17.02.2022

Повне судове рішення складено 18.02.2022

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк