Рішення

від 18.02.2022 по справі 904/9887/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9887/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дніпроенергоінвест" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" (м.Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 40 ДП від 24.07.2020 у загальному розмірі 26 410 грн. 20 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дніпроенергоінвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" (далі - відповідач) заборгованість за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 40 ДП від 24.07.2020 у загальному розмірі 26 410 грн. 20 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 21 318 грн. 76 коп. - основний борг;

- 3 096 грн. 18 коп. - пеня;

- 1 995 грн. 26 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 40 ДП від 24.07.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у грудні 2020 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 21 318 грн. 76 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі комерційної пропозиції № 3 (додаток № 2 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 07.01.2021 по 24.12.2021 в сумі 3 096 грн. 18 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2021 року у сумі 1 995 грн. 26 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Аношкіна, будинок 181/110 (а.с.116), на яку і була направлена ухвала суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 05.01.2022 отримав 27.01.2022 , що вбачається з поштового повідомлення № 4930019217525, отже завчасно (а.с.58,60).

Так, ухвалою суду від 05.01.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 27.01.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 11.02.2022 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 18.02.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання електричної енергії, строк дії договору, факт надання послуг за договором, умови надання послуг та порядок їх оплати, настання строку оплати наданих послуг, наявність часткової чи повної їх оплати, допущення прострочення, наявність підстав для стягнення пені та інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1-3 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 статті 644 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Так, 22.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" підписало заяву приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника № 3 , в якій вказано, що 01.08.2020 розпочинається постачання електричної енергії для споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест", EIC-код точки комерційного обліку - 62Z1079702902277 (а.с.13).

При цьому, як зазначено позивачем у позовній заяві, в подальшому, а саме з 01.01.2021 вказаний договір про постачання електричної енергії споживачу було розірвано, у зв`язку зі зміною споживачем постачальника електричної енергії.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що в період з серпня по грудень 2020 року позивачем була поставлена відповідачу електрична енергія на загальну суму 66 960 грн. 55 коп..

При цьому, сторонами були складені та підписані Акти здачі-прийняття робіт від 31.08.2020, від 30.09.2020, від 31.10.2020 та від 30.11.2020 (а.с.16-19); як зазначив позивач, відповідачем поставлена в період з серпня по листопад 2020 року електрична енергія була оплачена у повному обсязі (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, Акт здачі-приймання робіт № ДД-000077 від 31.12.2020 щодо спожитої відповідачем у грудні 2020 року електричної енергії в обсязі 6 921 кВт/год на суму 21 318 грн. 76 коп. не був підписаний відповідачем, також відповідачем не було оплачено вказаний обсяг електричної енергії, у зв`язку з чим позивач звернувся із позовом до суду про стягнення вартості поставленої позивачем у грудні 2020 року електричної енергії в сумі 21 318 грн. 76 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання на підставі комерційної пропозиції № 3 (додаток № 2 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 07.01.2021 по 24.12.2021 в сумі 3 096 грн. 18 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2021 року у сумі 1 995 грн. 26 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Таким чином, згідно з пунктами 4.3, 4.13, підпункту 30 пункту 5.1.2. ПРРЕЕ обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно з пунктом 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, виконує відповідний оператор систем розподілу.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було підписано Акт прийому-передачі електричної енергії за грудень 2020 року, позивачем було долучено до матеріалів справи інформацію оператора систем розподіл - Донецької філії Державного підприємства "регіональні електричні мережі" (а.с.30), а також Звіт щодо фактичного (/звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника, з яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" за EIC-код точкою комерційного обліку 62Z1079702902277 з 01.12.2020 по 31.12.2020 фактично було відпущено електроенергії в обсязі 6 921 кВт/год (а.с.29,30).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленої позивачем у грудні 2020 року електричної енергії.

Як вказує позивач у позовній заяві, в оплату вказаного обсягу електричної енергії позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 31/12-116 від 31.12.2020 на суму 21 318 грн. 76 коп. (а.с.22). Також у позовній заяві позивач вказав, що вказаний рахунок було отримано відповідачем 02.01.2021, однак жодного доказу на підтвердження факту отримання відповідачем вказаного рахунку саме 02.01.2021 до матеріалів справи позивач не надав , позивачем навіть не було зазначено, чому саме таку дату він вважає датою отримання відповідачем рахунку на оплату спожитого у грудні 2020 року обсягу електричної енергії. Отже, вказані доводи позивача розцінюються судом критично.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази .

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У даному випадку позивач посилається на те, що рахунок-фактуру № 31/12-116 від 31.12.2020 на суму 21 318 грн. 76 коп. відповідач отримав 02.01.2021, однак, як було вказано вище, жодного доказу на підтвердження факту отримання відповідачем вказаного рахунку саме 02.01.2021 до матеріалів справи позивач не надав.

Також позивачем було долучено до матеріалів справи претензію за вих. № 01/04-52 від 01.04.2021, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість в сумі 21 318 грн. 76 коп. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с.23-25).

Суд відзначає, що в матеріалах справи також відсутні належні докази направлення вказаної претензії відповідачу, оскільки позивачем були долучені до матеріалів справи фіскальний чек від 27.04.2021 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 4901900923173, однак зміст вказаних доказів не дозволяє суду встановити вміст поштового відправлення № 4901900923173, оскільки позивачем не було долучено до матеріалів справи поштовий опис вкладення у рекомендований лист з повідомленням, який міг би підтвердити факт направлення відповідачу саме претензії за вих. № 01/04-52 від 01.04.2021 . Більше того, з наданих позивачем доказів навіть не вбачається за якою адресою було направлено вказане поштове відправлення, оскільки у рекомендованому повідомленні вказано лише індекс - 51900, Дніпропетровська область та м. Кам`янське (відсутня вулиця та будинок ), що додатково свідчить про неналежність вказаних доказів.

Суд відзначає, що належним доказом направлення на адресу учасника господарських правовідносин певного доказу є фіскальний чек та опис вкладення з переліком документів. Опис вкладення повинен відповідати пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, відповідно до якого працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Отже, вказані докази розцінюються судом критично.

В той же час, в аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення суми заборгованості з оплати спожитої у грудні 2020 року електроенергії, а також факт завчасного направлення позивачем позовної заяви з додатками (серед яких наявний рахунок-фактуру № 31/12-116 від 31.12.2020 в пункті 7 опису вкладення у цінний лист, а.с. 7) засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" за № 4901806756956; враховуючи, що зі здійсненого судом відстеженням руху відправлення № 4901806756956 вбачається, що позовна заява з додатками, серед яких наявний рахунок-фактуру № 31/12-116 від 31.12.2020, була отримана відповідачем 18.01.2022 (а.с.61), суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання рахунку-фактуру № 31/12-116 від 31.12.2020 на суму 21 318 грн. 76 коп. саме 27.01.2022 разом з позовною заявою (а.с. 5-7, 60).

Відповідно до комерційної пропозиції № 3 для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обв`язки постачання якому покладені на постачальника універсальної послуги, що є додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:

- до 25-го числа, що передує розрахунковому періоду 50% вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ;

- до 20 числа звітного розрахункового періоду 50% вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ;

з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Планові платежі визначаються за наступною формулою:

O = 0,5*Wзаяв*Ц, де Wзаяв - заявлені споживачем обсяги споживання на звітний розрахунковий період, Ц - прогнозована ціна (тариф), механізм визначення якої вказаний у розділі Ціна цієї комерційної пропозиції.

Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла в наслідок різниці між Ц та Цфакт визначається після завершення звітного розрахункового періоду. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом Постачальника зазначений у розрахункових документах.

Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла в наслідок різниці між Ц та Цфакт, визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати Споживача, за вибором Споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Враховуючи встановлену судом дату отримання рахунку № 31/12-116 від 31.12.2020 на суму 21 318 грн. 76 коп. саме 27.01.2022, строк оплати за вказаним рахунком настав 03.02.2022.

Крім того, слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вказане, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог в частині стягнення основного боргу (вартості спожитої у грудні 2020 року електричної енергії) в сумі 21 318 грн. 76 коп. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Доказів на підтвердження оплати спожитої у грудні 2020 року електричної енергії на суму 21 318 грн. 76 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 21 318 грн. 76 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 21 318 грн. 76 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі комерційної пропозиції № 3 (додаток № 2 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 07.01.2021 по 24.12.2021 в сумі 3 096 грн. 18 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2021 року у сумі 1 995 грн. 26 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, посилання позивача на факт отримання рахунку-фактури № 31/12-116 від 31.12.2020 на суму 21 318 грн. 76 коп. відповідачем 02.01.2021 не підтверджено матеріалами справи, як наслідок, суд приходить до висновку, що позивачем також не доведено факт існування прострочення в період з 07.01.2021 по 24.12.2021, в який позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню та інфляційні втрати.

Як вказано судом вище, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем рахунку-фактуру № 31/12-116 від 31.12.2020 на суму 21 318 грн. 76 коп. саме 27.01.2022 разом з позовною заявою (а.с. 5-7, 60), отже в період з 07.01.2021 по 24.12.2021, в який позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню та інфляційні втрати, прострочення відсутнє.

Враховуючи вказане, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 3 096 грн. 18 коп. пені та 1 995 грн. 26 коп. інфляційних втрат та відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 832 грн. 38 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дніпроенергоінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" про стягнення заборгованості за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 40 ДП від 24.07.2020 у загальному розмірі 26 410 грн. 20 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Аношкіна, будинок 181/110; ідентифікаційний код 35111547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дніпроенергоінвест" (49101, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 42, квартира 329; ідентифікаційний код 43079592) - 21 318 грн. 76 коп. основного боргу та 1 832 грн. 38 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.02.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко