Рішення

від 07.02.2022 по справі 420/24309/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24309/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА (Миколаївська дорога, 253, м. Одеса, 65102) до Державної служби України з питань безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул.Успенська, 4, м.Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА до Державної служби України з питань безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2021 року №313120.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.08.2021 року посадовими особами відповідача стосовно позивача складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №294951. На підставі Акту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу 11.10.2021 року №313120, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф.

Позивач вважає, що постанова прийнята з порушенням норм діючого законодавства, що дає підстави стверджувати, що вказана постанова не є законною та обґрунтованою, а тому має бути скасована.

Суд зауважує, що Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви чи клопотання від сторін.

31.01.2022 від Державної служби України з питань безпеки на транспорті надійшла заява про заміну Відповідача на належного (залучення другого відповідача).

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Ухвалою суду від 03.02.2022 року судом залучено до участі у справі другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (код ЄДРПОУ: 39816845 (вул.Успенська, 4, м.Одеса, 65014).

Обставини справи.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА (далі - ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА ) дата державної реєстрації: 12.11.2015 року, номер запису: 15561020000056511, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний)

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів

46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

52.10 Складське господарство

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту

52.24 Транспортне оброблення вантажів.

27.08.2021 року о 22 год. 35 хв. працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 83 км + 700 м автомобільної дороги Н-11 проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами перевірки 27.08.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №294951.

Відповідно до Акту №294951 від 27.08.2021 року, відповідачем встановлено порушення, відповідальність за яке передбачене абз.15 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу.

11.10.2021 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №313120 від 11.10.2021 року, якою на ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог абз.15 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч. 11 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Висновки суду.

З аналізу положень Закону № 2344-III вбачається, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, ключовим питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, ст. 48 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах.

Судом встановлено, що автомобіль RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 переданий в оренду ТОВ ФЛІНСТОУН на підставі Договору оренди транспортних засобів №9 ТЗ від 25.10.2019 року між ТОВ СФ ЛОГІСТІКА (Орендодавець) та ТОВ ФЛІНСТОУН (Орендар).

Тобто власником автомобіля марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ТОВ СФ ЛОГІСТІКА .

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2017 року між ПАТ РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ та ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА (Експедитор) укладено Договір транспортного експедирування №518, відповідно до якого Експедитор зобов`язується організувати доставлення вантажу, ввіреного йому Вантажовідправником до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі та/або надати інші послуги, пов`язані із перевезенням Вантажу.

На виконання Договору транспортного експедирування №518 від 28.08.2017 року ПАТ РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ складено заявку №15955-У на транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до заявки, реєстраційний номер автомобіля яким буде здійснюватися транспортування вантажу - НОМЕР_1 .

Адреса завантаження вантажу: вул. Менделєєва, 67 м. Рубіжне, адреса вивантаження: Миколаївська дорога. 233, м. Одеса.

Адреса розвантаження вантажу: Болгарія, м. Ковачево, вул. Стара Загора.

Також, 01.11.2019 року між ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА (Експедитор) та ТОВ ФЛІНСТОУН (Перевізник) укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №У01/11-19, відповідно до якого Перевізник зобов`язується надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та організувати і здійснити перевезення вантажів, надання яких забезпечує Експедитор, по території України та в міжнародному сполученні відповідно до умов цього Договору та заявок Експедитора.

26.08.2021 року ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА складено заявку на перевезення вантажу №000000594-1-1 на виконання умов Договору №У01/11-19.

На підтвердження наданих автотранспортних послуг ТОВ ФЛІНСТОУН складено Акт надання послуг №462 від 28.08.2021 року, відповідно до якого ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА за надання послуг з перевезення сплатила на користь ТОВ ФЛІНСТОУН 16 500 грн., в тому числі ПДВ - 2 750 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Акт перевірки, який складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності - перевізника за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належною підставою у розгляді справи щодо притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи викладене, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності за яке його притягнуто постановою від 11.10.2021 № 313120, про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на вищевказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п.1 ч.3 ст.132 КАС України вказано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 22.11.2021 року між адвокатом Дідик Сергієм Олександровичем та директором ТОВ УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА укладено Договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.2 договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 31.01.2022 року вартість робіт, наданих адвокатом складає 5000,00 гривень та включає в себе:

- вивчення матеріалів, наданих клієнтом - 1,5 години;

- аналіз законодавства, що регулює правовідносини у сфері застосування адміністративно-господарських штрафів та судової практики зі схожих спорів - 2 години;

- розробка правової позиції та визначення кола доказів, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог - 0,5 години;

- складання позовної заяви - 4 години;

- оформлення позовної заяви та додатків до неї - 1 година;

- складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 1,5 години.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано до суду рахунок на оплату та платіжне доручення № 1630 від 28.01.2022 року.

Водночас, суд зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності.

Також, суд зазначає, що виконані адвокатом роботи з вивчення матеріалів, наданих клієнтом, аналізу законодавства, розробки правової позиції та визначення доказів охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позовної заяви та не є такими, що належать до стягнення.

Об`єктивна необхідність для адвоката, який надав правову допомогу, вивчати додаткові джерела права і судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги, й іншими обставинами, а отже, підготовка цієї справи в суді не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, отриманий за супровід справи, суд вважає завищеним і таким, що належить зменшенню.

При цьому, суд також враховує, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа є незначної складності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18 та у постанові від 26.04.2021 року по справі №120/99/20-а.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА (Миколаївська дорога, 253, м. Одеса, 65102) до Державної служби України з питань безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2021 року №313120.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 37607526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА (код ЄДРПОУ 40118895), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень та витрати за надання правничої допомоги 3000 (три тисячі) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.