Рішення

від 24.01.2022 по справі 640/6353/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ № 640/6353/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна доДержавної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач-1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2182023/39072659 від 30.11.2020, № 2403472/39072659 від 16.02.2021, № 2403471/39072659 від 16.02.2021, прийняті комісією Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України вчинити дії, а саме зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну продавця ТОВ Промоушин Україна покупець ТОВ Юрія Фарм , а саме: податкову накладну № 1 від 13.12.2019 на загальну суму 151 200,00 грн., в тому числі ПДВ 25 200,00 грн., податкову накладну № 1 від 14.02.2020 на загальну суму 30 000,07 грн., в тому числі ПДВ 5 000,01 грн., податкову накладну № 2 від 26.02.2020 на загальну суму 34 988,93 грн., в тому числі ПДВ 5 831,49 грн.

В якості підстав позову позивач зазначає, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що 15.11.2017 між ТОВ Промоушин Україна та ТОВ Юрія-Фарм укладено договір поставки № 15/11/17 на поставку поліграфічної та рекламно-сувенірної продукції; 31.12.2019 ТОВ Промоушин Україна направило до ЄРПН на реєстрацію податкову накладну на суму 151 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 200,00 грн.; 03.01.2020 отримано квитанцію № 1, з якої вбачається, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; фактично 04.12.2019 позивач отримав від ТОВ Юрія-Фарм на підставі договору поставки № 15/11/17 замовлення на постачання щоденників з лого замовника; на виконання цього замовлення, ТОВ Промоушин Україна виставило рахунок № 10 від 04.12.2019 на загальну суму 151 200,00 грн.; 13.12.2019 ТОВ Юрія Фарм здійснило оплату в розмірі 100% вартості замовленої продукції, внаслідок чого ТОВ Промоушин Україна виписало податкову накладну № 1 від 13.12.2019, реєстрація якої була зупинена; також ТОВ Промоушин Україна 26.02.2020 було направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 1 від 14.02.2020, виписану на адресу ТОВ Юрія-Фарм на загальну суму 30 000,07 грн., в т.ч. ПДВ 5 000,01 грн., реєстрація якої також була зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; фактично 05.02.2020 позивач отримав від ТОВ Юрія-Фарм на підставі договору поставки № 15/11/17 замовлення на постачання щоденників з лого замовника; на виконання цього замовлення, ТОВ Промоушин Україна виставило рахунок № 12 від 05.02.2020 на загальну суму 64 989,00 грн.; 14.02.2019 ТОВ Юрія Фарм здійснило оплату в розмірі 30 000,07 грн., внаслідок чого ТОВ Промоушин Україна виписало податкову накладну № 1 від 14.02.2020, реєстрація якої була зупинена; також 26.02.2020 ТОВ Промоушин Україна направило на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 2 від 26.02.2020 на загальну суму 34 988,93, в т.ч. ПДВ 5 831,49 грн., реєстрація якої також була зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; фактично ця накладна була виписана по факту відвантаження продукції, яке відбулось 26.02.2020.

Позивач акцентує увагу, що ним у відповідності до норм чинного законодавства було надано пояснення щодо зупинених податкових накладних, проте не взявши їх до уваги, податковий орган виніс спірні рішення, якими відмовив у реєстрації податкових накладних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

16.03.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6353/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

09.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з тощо, що будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності; за відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; визначальною має бути подія, підтверджена документально; договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тобто господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, що підтверджується відповідними первинним документами; поряд з цим, комісія при розгляді пояснень та копій документів, встановлює наявність зв`язку між фактом придбання відповідного товару та/або послуги та змістом господарської діяльності платника податків.

Відповідач-2 акцентував увагу на тому, що оскільки будь-яка господарська операція має бути підтверджена належною та допустимою первинною документацією, то податковий орган при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

22.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що 22.10.2020 до ЄДР внесено запис щодо припинення ГУ ДПС у м. Києві, як юридичної особи, у результаті її ліквідації (код 43141267); натомість створено ГУ ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України, код 44116011.

Також відповідач-2 зазначив, що реєстрація податкових накладних була зупинена, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 46.13, 73.20 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; до того ж, при подачі пояснень та копій документів, ТОВ Промоушин Україна не надав документів на придбання поставлених товарів, а також щодо зберігання і транспортування.

26.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких останній зазначає, що вказані відповідачем-2 підстави для відмови в реєстрації податкових накладних є обґрунтованими тільки для зупинки реєстрації податкових накладних № 1 від 13.12.2019 та № 1 від 14.02.2020; однак вказана підстава для зупинки реєстрації податкової накладної № від 26.02.2020 є необґрунтованою, оскільки ця податкова накладна складена та відправлена на реєстрацію по факту відвантаження готової продукції, а відповідно в ЄРПН вже значилась податкова накладна, зареєстрована постачальником ТДВ Поліграфіст № 99 від 17.02.2020.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 29.01.2014 за № 10741020000048370.

Видами діяльності ТОВ Промоушин Україна є: 73.11 Рекламні агентства (основний), 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

15.11.2017 між ТОВ Промоушин Україна (Виконавець) та ТОВ Юрія-Фарм (Замовник) укладено договір поставки № 15/11/17, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, виготовити та поставити Замовнику поліграфічну продукцію, а Замовник прийняти та оплатити таку продукцію в порядку та на умовах, визначених договором.

04.12.2019 ТОВ Промоушин Україна та ТОВ Юрія-Фарм підписано специфікацію № 4 до Договору № 15/11/17 від 15.11.2017, з якої вбачається, що вартість продукції складає 151 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 200,00 грн.

04.12.2019 ТОВ Промоушин Україна виставило ТОВ Юрія-Фарм рахунок № СФ-0000010 за щоденники датовані з лого Юрія-Фарм у кількості 800 шт. на загальну суму 151 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 200,00 грн.

13.12.2019 ТОВ Юрія-Фарм здійснило оплату за друковані видання згідно рахунку № СФ-0000010 від 04.12.2019 у розмірі 151 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 200,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

15.01.2020 вказаний товар було відвантажено ТОВ Юрія-Фарм , що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008.

800 ділових щоденників, які в подальшому були поставлені ТОВ Юрія-Фарм , придбавались ТОВ Промоушин Україна у ТДВ Поліграфіст , що підтверджується рахунком-фактурою № РІ-12/Д066 від 04.12.2019 на загальну суму 88 704,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 784,00 грн., та видатковою накладною № РІ-0000014 від 09.01.2020. ТОВ Промоушин Україна оплатило вказане замовлення 16.12.2019, що підтверджується банківською випискою.

За фактом придбання ТОВ Промоушин Україна у ТДВ Поліграфіст товару останнє виписало податкову накладну № 253 від 16.12.2019 на загальну суму 88 704,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 784,00 грн.

По вищеописаній операції за фактом оплати ТОВ Юрія-Фарм 13.12.2019 вартості замовлення у розмірі 151 200,00 грн., ТОВ Продакшин Україна виписало податкову накладну № 1 від 13.12.2019 на загальну суму 151 200,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25 200,00 грн., реєстрація якої в ЄРПН була зупинена, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

04.11.2020 позивачем подано письмові пояснення та копії документів по зупиненій податковій накладній № 1 від 13.12.2019.

Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 30.11.2020 № 2182023/39072659 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки ТОВ Продакшин Україна не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладних.

За результатами поданої скарги на таке рішення, її було залишено без задоволення, а рішення від 30.11.2020 № 2182023/39072659 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

06.02.2020 ТОВ Промоушин Україна та ТОВ Юрія-Фарм підписано специфікацію № 4 до Договору № 15/11/17 від 15.11.2017, з якої вбачається, що вартість продукції складає 64 989 грн., в т.ч. ПДВ 10 831,50 грн.

05.02.2020 ТОВ Промоушин Україна виставило ТОВ Юрія-Фарм рахунок № СФ-0000012 за щоденники без дат з лого Юрія-Фарм у кількості 450 шт. на загальну суму 64 989,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 831,50 грн.

Оплата рахунку № СФ-0000012 від 05.02.2020 була проведена 14.02.2020 на суму 30 000,00 грн. та 13.03.2020 на суму 34 989,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Весь товар було відвантажено 25.02.2020, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 25.02.2020.

450 щоденників (записних книг), які в подальшому були поставлені ТОВ Юрія-Фарм , придбавались ТОВ Промоушин Україна у ТДВ Поліграфіст , що підтверджується рахунком-фактурою № РІ-02/Д038 від 06.02.2019 на загальну суму 34 695,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 782,50 грн., та видатковою накладною № РІ-0000371 від 24.02.2020. ТОВ Промоушин Україна оплатило вказане замовлення 17.02.2020, що підтверджується банківською випискою.

За фактом придбання ТОВ Промоушин Україна у ТДВ Поліграфіст товару останнє виписало податкову накладну № 99 від 17.02.2020 на загальну суму 34 695,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 782,50 грн.

По вищеописаній операції за фактом часткової оплати та відвантаження товару ТОВ Промоушин Україна виписало податкові накладні № 1 від 14.02.2020 на загальну суму 30 000,07 грн., в т.ч. ПДВ 5 000,01 грн., та податкову накладну № 2 від 26.02.2020 на загальну суму 34 988,93 грн., в т.ч. ПДВ 5 831,49 грн., реєстрація яких в ЄРПН була зупинена, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

11.02.2021 позивачем подано письмові пояснення та копії документів по зупиненій податковій накладній № 1 від 14.02.2020.

Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 16.02.2021 № 2403472/39072659 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки ТОВ Продакшин Україна не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладних.

За результатами поданої скарги на таке рішення, її було залишено без задоволення, а рішення від 16.02.2021 № 2403472/39072659 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

11.02.2021 позивачем подано письмові пояснення та копії документів по зупиненій податковій накладній № 2 від 26.02.2020.

Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 16.02.2021 № 2403471/39072659 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки ТОВ Продакшин Україна не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладних.

За результатами поданої скарги на таке рішення, її було залишено без задоволення, а рішення від 16.02.2021 № 2403471/39072659 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на момент зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 13.12.2019 (квитанція від 03.01.2020) було визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі за текстом - Порядок № 117).

Відповідно до п. 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

В силу приписів п. п. 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення п. п. 6, 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

У свою чергу, реєстрація податкової накладної № 1 від 13.12.2019 зупинена, як зазначено у квитанції, через те, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію накладної № 1 від 13.12.2019 зупинено з підстав, які не передбачені Порядком № 117.

До того ж, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте, контролюючий орган у квитанції щодо зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 13.12.2019 взагалі не вказав на які Критерії ризиковості платника податку він посилається.

Суд акцентує увагу на тому, що Критерії ризиковості платника податку визначені листом від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, а в подальшому листами від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 та від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01. Вони існували виключно у вигляді зазначених листів ДФС України, не були затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку № 117.

Відповідачами не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , відповідно до якої регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження Критеріїв ризиковості платника податку у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117 ДФС України листом без дотримання регуляторних процедур затверджено Критерії ризиковості платника податку.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку, викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, а в подальшому у листах від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01 мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірок податкових накладних/розрахунків коригування та платників податків, які їх надсилають на реєстрацію.

Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Так, у постанові від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19) Верховний Суд сформував висновок, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, відповідно до п. п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Поряд з цим, механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на момент зупинення реєстрації податкових накладних № 1 від 14.02.2020 (квитанція від 26.02.2020) та № 2 від 26.02.2020 (квитанція від 12.03.2020) було визначено Порядком з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п. 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток № 1 до Порядку № 1165) ризиковим платником податків є платник, якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування.

Разом із тим, контролюючим органом у всіх квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не вказаний вичерпний перелік копій документів, які необхідно надати позивачу до податкового органу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Верховний Суд у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 (адміністративне провадження № К/9901/7590/19), від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19 (адміністративне провадження № К/9901/242/20) акцентував увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

У постанові від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 (адміністративне провадження № К/9901/65222/18) Верховний Суд зазначив, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

Суд акцентує увагу на тому, що письмові пояснення щодо заблокованих податкових накладних № 1 від 13.12.2019 подавались позивачем до контролюючого органу в той час, коли Порядок № 117 втратив чинність, а саме 04.11.2020 та 11.02.2021. Замість нього вступив в дію Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, та Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі за текстом - Порядок № 520).

Відповідно до п. 1 Порядку № 520 цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2-7 Порядку № 520, встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. п. 9-11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм права вказує на те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Зі спірних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних № 2182023/39072659 від 30.11.2020, № 2403472/39072659 від 16.02.2021, № 2403471/39072659 від 16.02.2021 вбачається, що підставою для прийняття рішень стало ненадання платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Зважаючи на сукупний аналіз норм, які викладені вище, суд приходить до переконання, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстави для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про ненадання платником податків копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях не зазначено конкретних документів, яких, на думку відповідача-2, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, хоча у податкового органу існує обов`язок підкреслити документи, які не надано платником податків, що прямо випливає із форми рішення, яка затверджена Додатком до Порядку № 520.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних № 1 від 13.12.2019 (пояснення від 04.11.2020), № 1 від 14.02.2020 (пояснення від 11.02.2021), № 2 від 26.02.2020 (пояснення від 11.02.2021).

З урахуванням положень вищевказаних норм, комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку.

Всі надані з поясненнями документи, відображають дійсність операцій за ПН, і складені без порушення чинного законодавства, проте комісією регіонального рівня такі документи і пояснення не враховано при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд переконаний, що платником податків разом із поясненнями було подано достатню кількість копій документів, з аналізу яких можна зробити висновок про здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд доходить висновку, що відмова у реєстрації податкових накладних за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність прийнятих рішень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних № 1 від 13.12.2019, № 1 від 14.02.2020 та № 2 від 26.02.2020.

Суд принагідно підкреслює, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Додатково суд зазначає, що твердження відповідача-2, наведені у додаткових поясненнях, стосовно тощо, що реєстрація податкових накладних була зупинена, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 46.13, 73.20 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, не заслуговують на увагу.

Так, з квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних № 1 від 13.12.2019, № 1 від 14.02.2020 та № 2 від 26.02.2020, вбачається, що їх реєстрація була зупинена на підставі пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Відтак, ні один з цих критеріїв не розшифровується як відсутність в таблиці даних платника податку на додану вартість товарів/послуг, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

До того ж, у додаткових пояснення відповідач-2 посилається на п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, у той час, як всі спірні податкові накладні зупинялись у реєстрації, оскільки платник податків відповідав Критеріям ризиковості платника податків. Натомість у квитанціях не вказано про відповідність операцій Критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18 (адміністративне провадження № К/9901/25973/19) Верховний Суд зазначив, що у разі відмови платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних належним способом захисту порушеного права в судовому порядку є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та, як наслідок, зобов`язання відповідний контролюючий орган вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН № 2182023/39072659 від 30.11.2020, № 2403472/39072659 від 16.02.2021, № 2403471/39072659 від 16.02.2021 є протиправними та підлягають скасуванню, натомість спірні ПН підлягають реєстрації у ЄРПН.

Щодо належного відповідача, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби (далі за текстом - постанова № 893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно абз. 3 п. 2 постанови № 893 територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються, відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п. 3 постанови № 893).

Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2016 № 227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі за текстом - наказ № 529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643 (зі змінами внесеними наказом ДПС від 04.03.2021 № 264) Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва.

Згідно наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

Крім того, з метою реалізації Постанови № 893 та враховуючи наказ Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 № 643 Про затвердження положень про територіальні органи ДПС та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 43141267) 22.10.2020 внесено рішення № 1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, з 22.10.2020 Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Крім цього, 30.09.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Верховний Суд у постанові від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а (адміністративне провадження № К/9901/23524/20) з приводу правонаступництва органів державної влади зокрема зазначив, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

З урахуванням викладеного та оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) нормативним актом передані Державній податковій службі України, таким чином суд приходить до висновку, що правонаступником Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) є Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переконаний в тому, що належним відповідачем у даній справі є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) (далі - відповідач-2), у зв`язку із чим, ухвалює замінити первинного відповідача належним.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке, як і наведені вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ Промоушин Україна № 1 від 13.12.2019, № 1 від 14.02.2020 та № 2 від 26.02.2020.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 6 810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1103 від 05.03.2021.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то наявні правові підстави для стягнення судових витрат з відповідача-1 та віповідача-2 на користь позивача у розмірі 6 810,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення № 2182023/39072659 від 30.11.2020, № 2403472/39072659 від 16.02.2021, № 2403471/39072659 від 16.02.2021, прийняті комісією Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) вчинити дії, а саме зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну продавця Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна (адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 40, кв. 1, ідентифікаційний код 39072659), покупець Товариство з обмеженою відповідальністю Юрія Фарм , а саме: податкову накладну № 1 від 13.12.2019 на загальну суму 151 200,00 грн., в тому числі ПДВ 25 200,00 грн., податкову накладну № 1 від 14.02.2020 на загальну суму 30 000,07 грн., в тому числі ПДВ 5 000,01 грн., податкову накладну № 2 від 26.02.2020 на загальну суму 34 988,93 грн., в тому числі ПДВ 5 831,49 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна (адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 40, кв. 1, ідентифікаційний код 39072659) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промоушин Україна (адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 40, кв. 1, ідентифікаційний код 39072659) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко