Рішення

від 26.01.2022 по справі 640/19474/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ № 640/19474/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мейн Груп Україна до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

В С Т АН О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейн Груп Україна" (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, код ЄДРПОУ 37441757) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2020 року №0502510408, винесене ГУ ДПС у м. Києві на підставі Акта від 18 березня 2020 року №248/26-15-04-08-21/37441757 та відповіді на заперечення №71047/10/26-15-04-08-11 від 06 травня 2020 року, як таке, що прийняте ГУ ДПС у м. Києві з порушенням норм чинного законодавства України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем був порушений порядок проведення камеральної перевірки, відтак акт, складений за результатами такої перевірки, не може бути підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Вважає, що податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік ТОВ МЕЙН ГРУП УКРАЇНА , за результатами якої складений акт від 18.03.2020 № 248/26-15-04-08-21/37441757.

В акті перевірки зазначено, що при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік (від 02.03.2020 № 9335168551) ТОВ МЕЙН ГРУП УКРАЇНА допущено порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 №467, а саме: об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (з ільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку). визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) оухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу .

Перевіркою встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02 (67 346 грн.), згідно з податковою декларацією з податку на прибуток (від 02.03.2020 № 9335168551) та р.2290 (1 778 70) гри.), згідно з даними фінансового звіту малого підприємництва за 2019 рік (від 28.02.2020 № 9335084114), що призвело до заниження об`єкту оподаткування в сумі 1 711 354 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р. 19) в сумі 308 044 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 №0502510408 про донарахування 308 044 грн. податку на прибуток та застосування 77 011 грн. штрафних санкцій.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, надав свої заперечення.

21 травня 2020 року позивач отримав відповідь на подані заперечення за №71047/10/26-15-04-08-11 від 06.05.2020 року, якою висновку акту перевірки залишено без змін.

Позивачем була подана скарга до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 08 липня 2020 року №21302/6/99-00-06-02-02-06 податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу позивача-без задоволення.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації .

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових та може бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а метою камеральної перевірки є, зокрема, виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України Об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Як встановлено судом під час розгляду справи, за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02 (67 346 грн.), згідно з податковою декларацією з податку на прибуток (від 02.03.2020 № 9335168551) та р.2290 (1 778 70) гри.), згідно з даними фінансового звіту малого підприємництва за 2019 рік (від 28.02.2020 № 9335084114), що призвело до заниження об`єкту оподаткування в сумі 1 711 354 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р. 19) в сумі 308 044 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем процедури проведення камеральної перевірки, зокрема відсутність в акті перевірки дати її проведення та порушення строків надсилання акту перевірки позивачу.

Суд зазначає, що несвоєчасне надіслання екземпляру акту перевірки на адресу позивача не спричинило негативних наслідків у вигляді порушення прав позивача, оскільки останній надав свої заперечення на акт перевірки, які були розглянуті контролюючим органом.

Суд зауважує, що жодних доводів щодо спростування виявлених під час камеральної перевірки порушень вимог законодавства позивач в адміністративному позові не наводить.

Натомість, матеріалами справи, зокрема інформацією, яка міститься в акті перевірки, підтверджено факт розбіжностей даних, відображених у декларації з податку на прибуток та даними фінансового звіту малого підприємництва за 2019 рік.

Таким чином суд вважає, що доводи щодо порушення строку надсилання акту перевірки на адресу позивача та відсутність в акті дати проведення перевірки не спростовують висновків перевірки.

А тому, з урахуванням викладеного, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0502510408 від 12.05.2020 року суд не вбачає.

Суд звертає увагу на важливість принципу обґрунтованості при винесенні рішення суб`єктом владних повноважень.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Мейн Груп Україна не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейн Груп Україна" (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, код ЄДРПОУ 37441757) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа