Рішення

від 03.02.2022 по справі 359/8751/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/3047/2022

Справа № 359/8751/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - Приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мороз Олена Анатоліївна про визнання права власності на земельну ділянку, -

встановив :

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, яким просить визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,180 га з кадастровим номером 3220882601:01:001:0804 (до виправлення помилки у кадастровому номері 3220882601:01:001:0030) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої у с. Гнідин Бориспільського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 01 листопада 2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У листопаді 2004 року ОСОБА_5 на підставі рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області отримав право власності на земельну ділянку площею 0,180 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3220882601:01:001:0030 внаслідок передачі земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

В період з кінця 2004 року по травень 2006 року подружжя на вказаній земельній ділянці побудувало житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Право власності на цей будинок зареєстровано на ОСОБА_5 ..

Після смерті ОСОБА_5 позивач звернулась протягом шісти місяців до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після чоловіка, у зв`язку з чим 30 серпня 2021 року отримала свідоцтво на право власності на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку. Проте у видачі відповідного свідоцтва щодо права власності на Ѕ частину земельної ділянки нотаріус відмовила зважаючи на те, що померлий набув її в порядку приватизації, а тому земельна ділянка є його особистою власністю і має спадкуватись між усіма спадкоємцями порівну.

Не погоджуючись з наведеним та з метою захисту власних майнових інтересів позивач і звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Відповідачі своїм процесуальним право на подачу відзиву на позовну заяву, а також доказів в обгрунтування заперечення проти позову, до суду не подали. Третя особа також не направила до суду письмових пояснень щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року у справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачі позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилась, проте подала заяву, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність та при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи разом з наявними в ній доказами, а також належним чином засвідчену копію спадкової справи № 30/2021 заведеної після смерті ОСОБА_5 прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року за№ 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи, відповідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 01 листопада 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували у відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві шлюб, актовий запис № 1648. Після одруження чоловік та дружина залишились при дошлюбних прізвищах. Наведене підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

На підставі рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 05 листопада 2004 року за № 222-15-XXIV ОСОБА_5 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,180 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 3220882601:01:001:0030 із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Наведене підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 022650 виданого 12 листопада 2004 року.

В період з 2004 по 2006 роки, що визнається і не заперечується сторонами у справі, подружжя на вказаній земельній ділянці побудувало житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Право власності на вказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_5 . Наведене підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 470 від 12 листопада 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 31 березня 2021 року Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

25 травня 2021 року після смерті ОСОБА_5 було відкрито спадкову справу 67701573, номер у нотаріуса 30/2021. Наведене підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі сформованого 25 травня 2021 року за № 64866307.

Спадщину після померлого ОСОБА_5 прийняли його дружина - позивач та діти - відповідачі у справі.

04 серпня 2021 року приватним нотаріусом Мороз О.А. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на земельну ділянку площею 0,180 га з кадастровим номером 3220882601:01:001:0030, оскільки дане майно належало померлому на праві приватної власності та не входило до складу майна, набутого подружжям під час шлюбу.

У зв`язку з виявленням помилки у кадастровому номері вказаної вище земельної ділянки її номер на підставі протоколу державного кадастрового реєстратора за № 7696382 від 27 серпня 2021 року було змінено з 3220882601:01:001:0030 на номер 3220882601:01:001:0804.

Позивач, на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2021 року, набула у власність після померлого чоловіка Ѕ частину, як набутого подружжям за час шлюбу майна, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Наведене додатково підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 30 серпня 2021 року за № 272405148.

Згідно наданих сторонами в судовому засіданні пояснень, даний будинок розташовано на земельній ділянці, що отримана померлим ОСОБА_5 на підставі безоплатної приватизації.

03 вересня 2021 року приватний нотаріус Мороз О.А. знову винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на земельну ділянку площею 0,180 га з кадастровим номером 3220882601:01:001:0804, оскільки дане майно належало померлому на праві приватної власності та не входило до складу майна, набутого подружжям під час шлюбу.

З огляду на вказане слід зазначити, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

За змістом положень ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.

Відповідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості необхідно враховувати, що аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі наведених норм закону, суд приходить висновку, що з моменту будівництва на спірній земельній ділянці домоволодіння, яке стало спільною сумісною власністю подружжя, у померлого ОСОБА_5 припинилось право приватної власності на нього. Відтак у кожного із подружжя, який мав частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникло й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, тобто по Ѕ частині у кожного.

Судом встановлено, що позивач, після смерті чоловіка, набула право власності на Ѕ частину житлового будинку разом з спорудами, як на об`єкт спільного майна подружжя, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882601:01:001:0804, відтак до неї переходить також право власності на спірну земельну ділянку у розмірі частки майна, що розташовано на ній.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню і за нею слід визнати право власності на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:001:0804 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої у с. Гнідин Бориспільського району Київської області.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 2083 грн. 27 коп.. Наведене підтверджується квитанцією № 0. .2255761871.1 від 06 вересня 2021 року.

Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат,

пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Зважаючи на вказане, з відповідачів, в рівних частках (по 1041 грн. 64 коп.), на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 2083 грн. 27 коп..

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 57 Сімейного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 81, 116, 120 Земельного кодексу України, п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , ст.12, 13, 76-2, 133, 141, 259, 261, 265, 273, 282, 353-354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мороз Олена Анатоліївна про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,180 га з кадастровим номером 3220882601:01:001:0804 (попередній кадастровий номер 3220882601:01:001:0030) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої у с. Гнідин, Бориспільського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рівних частках сплачений судовий збір в розмірі 2083 (дві тисячі вісімдесят три) гривні 27 (двадцять сім) копійок.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий 07 травня 1998 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, код платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 виданий 25 червня 1996 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, код платника податків - НОМЕР_6 .

Відповідач : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_7 виданий 27 червня 2000 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, код платника податків - НОМЕР_8 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 лютого 2022 року.

Суддя Л.В. Яковлєва