Рішення

від 10.11.2021 по справі 760/18590/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/3369/21

Справа №760/18590/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої - судді Усатової І.А.,

при секретарі Омелько Г.Т.

за участю:

представника позивача - Мілян М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Київ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 'ПРИВАТІНВЕСТ' до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ ПРИВАТІНВЕСТ звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, обгрунтовуючи позовні вимоги наступним.

З 03.05.2012 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду продавця консультанта ТОВ Приватінвест , а 24.04.2014 із ним було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Однак, відповідач отримавши можливість розпоряджатися ввіреним йому майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення посадової інструкції та договору про повну матеріальну відповідальність розпоряджався майном ТОВ Приватінвест на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 674 804,70 грн. 22.04.2015 між ТОВ Приватінвест та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування шкоди завданої підприємству. Додатком до даного договору є розписка відповідача в якій він зобов`язується відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду у повному обсязі. Також, 22.04.2015 було складено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Васько А.В. заяву ОСОБА_1 , в якій він зобов`язується відшкодувати всю нанесену шкоду ТОВ Приватінвест у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Приватінвест матеріальну шкоду в розмірі 658 584,84 гривень.

Ухвалою судді від 04.09.2018 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та справу призначено у підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового засідання.

08.04.2021 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, відзив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно наказу № 22/12-К від 03.05.2012 відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду продавця консультанта з 03.05.2012, з посадовим окладом відповідно до штатного розкладу, на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.05.2012.

Згідно витягу з наказу № 154/1/14-к від 31.10.2014, на підставі заяви відповідальність було покладено на нього, продавця-консультанта з категорії, з 01.11.2014, виконання обов`язків касира структурного підрозділу та касира торговельного залу на умовах суміщення посад з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю з оплатою праці відповідно до умов Колективного договру.

З посадовою інструкцією продавця консультанта, що затверджена директором ТОВ Приватінвест 27.10.2014, ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис.

24.04.2014 між ТОВ Приватінвест та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Згідно акта про інвентаризацію ТМЦ магазина Брейн від 27.03.2015 виявлено нестачу коштів, в розмірі 674 804,7 грн..

22.04.2015 між ТОВ Приватінвест та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування шкоди завданої підприємству.

Згідно вказаного договору відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, відшкодувати нанесену ним шкоду підприємству у повному обсязі.

Згідно п. 2 договору нанесена працівником підприємству шкода складає 674 804,70 грн., що еквівалентно 30 287,46 дол. США відповідно до курсу Національного банку України на дату складення даного Договору. Сума завданої працівником шкоди підтверджується Актом інвентаризації та визнається працівником у повному обсязі.

Додатком до даного договору є розписка відповідача в якій він зобов`язується відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду у повному обсязі.

Також, 22.04.2015 було складено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Васько А.В. заяву ОСОБА_1 , в якій він зобов`язується відшкодувати всю нанесену шкоду ТОВ Приватінвест у повному обсязі.

Позивач, посилаючись на заподіяння відповідачем матеріальної шкоди підприємству просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Приватінвест матеріальну шкоду у розмірі 658 584,84 гривень., на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.

Згідно статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягай вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Пленум Верховного Суду України у постанові 29.12.1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками зазначив, що суд у кожному випадку суд зобов`язаний з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 29.12.1992 року № 14 також роз`яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, а також вина працівника.

Так, судом беруться до уваги доводи позивача про повну матеріальну відповідальність відповідача за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, оскільки така підтверджена наявним в матеріалах справи наказом №22/12-К від 03.05.2012, витягом з наказу № 154/1/14-К від 31.10.2014, підписаною ОСОБА_1 посадовою інструкцією, та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.10.2014.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що ОСОБА_1 було укладено з позивачем договір про відшкодування шкоди завданої підприємству від 22.04.2015, написано заяву в якій він зобов`язується відшкодувати всю нанесену шкоду ТОВ Приватінвест у повному обсязі.

Вказані докази відповідачем не спростовані, а відтак беруться судом до уваги.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства, встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивачем доведено нанесення матеріальної шкоди ТОВ Приватінвест діями ОСОБА_1 та відповідно обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача завданої ним матеріальної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 130, 134, 135-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю 'ПРИВАТІНВЕСТ' до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 'ПРИВАТІНВЕСТ' (адреса: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 32/2, ЄДРПОУ: 21550555) грошові кошти у сумі 658 584, 84 грн. (шістсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 84 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. А. Усатова