Рішення

від 30.11.2021 по справі 640/11946/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Київ №640/11946/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючої судді - Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Мазур А.С. за участю секретаря судового засідання Яковчук М.В., позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника МЮУ Колтюк О.М., представника МОУ Ліщенко С.М., представника КМУ Лагути В.В., представника ПФУ Костюченко Ю.М., представника МФУ Снісаренко К.С., представника МОЗУ Самборського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_4 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 доКабінету Міністрів України, Міністерства Оборони України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління пенсійного фонду України у Київській областітреті особиКиївська міська рада (Київська міська державна адміністрація), Київська обласна рада (Київська обласна державна адміністрація)провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа за позовами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_4 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 до Кабінету Міністрів України, Міністерства Оборони України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, треті особи: Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація), Київська обласна рада (Київська обласна державна адміністрація), у яких просять суд (з урахуванням поданої 07.09.2021 нової редакції позову з повними позовними вимогами):

- визнати Державою Україна, незаконним та протиправним використання громадян України - позивачів по даній справі, колишніх військовослужбовців 731 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, при виконанні ними спеціального Урядового завдання по локалізації та ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з цілодобовим перебуванням їх в особливо небезпечній зоні підвищеного радіаційного опромінення за відсутністю належних засобів індивідуального захисту та відповідних приладів радіаційного контролю з об`явленням «військового стану» та загрозою при цьому їх життю та здоров`ю;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, як суб`єкта владних повноважень, при виконанні ними своїх прямих функційних обов`язків, відносно громадянин України позивачів по даній справі, колишніх військовослужбовців 731 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, при захисті їх конституційних прав та законних інтересів щодо забезпечення пільг і компенсацій, як особам, які мають статус постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та статус інвалідів війни та утаювання інформації про це;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України доручити Міністерству фінансів України разом з відповідними міністерствами забезпечити фінансування програм, а саме:

а) МОЗ України разом з АМН України здійснити перерахунок дози опромінення громадянам України позивачам по даній справі, колишнім військовослужбовцям НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, та встановити відповідний і вірний медичний діагноз;

б) МО України видати відповідну довідку з фіксуванням фактично виконаних робіт при ліквідації аварії на ЧАЕС, часу та місця їх виконання, часу перебування в зоні небезпеки під впливом радіоактивного опромінення з об`явленням військового положення та отримавшим колективне переопромінення громадянам України позивачам по даній справі, колишнім військовослужбовцям НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, та виконати протокольне рішення Міжвідомчої Урядової комісії від 05.11.2004, а саме видати на руки акти за формою Н-1;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України разом з Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та Пенсійним фондом України:

а) провести індексацію пенсійного забезпечення та соціальних виплат відповідно до Законів «Про Державний бюджет України» з 2003 року по 2019 рік, нарахувати та виплатити громадянам України позивачам по даній справі, суму заборгованості недоотриманої пенсії та соціальних виплат у розмірі 178 615,89 грн. кожному;

б) провести нарахування та виплату недоотриманої пенсії за період з 2015 року по час винесення судового рішення громадянам України позивачам по даній справі, у розмірі 965404,80 грн. кожному;

в) виплатити громадянам України позивачам по даній справі, суму у розмірі 1000000,00 грн. у вигляді моральної шкоди;

г) виплатити громадянам України позивачам по даній справі, суму судових витрат (юридичні послуги, експертизи, документація та ін.) у розмірі 1400000,00 грн.: разом стягнути суму у розмірі 93465158,64 грн.;

- зобов`язати КМУ разом з МФУ, ПФУ, МСП перерахувати та призначити громадянам України позивачам по даній справі, колишнім військовослужбовцям НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, пенсійне забезпечення, як за особливі заслуги перед Україною та виконання ними важливого і відповідального Урядового завдання при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з врахуванням фактичних даних праці та періоду перебування ними в зоні небезпеки, встановлення єдиної тарифної ставки, як для осіб які працювали з ядерними відходами та отравляючими речовинами та з зарахуванням всіх належних Урядових постанов та розпоряджень, які регламентували форму і порядок оплати праці громадян, які приймали участь в заходах з локалізації та ліквідації аварії на ЧАЕС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/12096/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/12111/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/15839/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/17179/20, №640/17177/20, №640/17173/20 та №640/17186/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27618/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/28277/20, №640/28183/20, №640/27956/20, №640/27765/20, №640/27754/20 та №640/28401/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/28277/20, №640/28183/20, №640/27956/20, №640/27765/20, №640/27754/20 та №640/28401/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/11946/20, №640/28277/20, №640/28183/20, №640/27956/20, №640/27765/20, №640/27754/20, №640/28401/20, 640/27968/20, 640/27959/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/28913/20, №640/27860/20, №640/27603/20, №640/27767/20, №640/27664/20 та №640/27949/20 та №640/27616/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/11946/20, №640/28277/20, №640/28183/20, №640/27956/20, №640/27765/20, №640/27754/20, №640/28401/20, 640/27968/20, 640/27959/20, №640/27763/20 та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27946/20, №640/27613/20 та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/11943/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27601/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27608/20, №640/27755/20 та №640/27611/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 суд з власної ініціативи зупинив провадження у справі №640/11946/20 до 25.05.2021 до 10:00 год, з метою отримання всіх позовів, які стосуються предмету розгляду справи №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20, №640/254/21, №640/1336/21 та №640/17183/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/20645/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/7379/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20, №640/28345/20 та №640/7678/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2021 виправлено описку по тесту ухвали від 31.03.2021 в адміністративній справі №640/11946/20 (мотивувальна та резолютивна частини), зазначивши вірно номер адміністративної справи, яка підлягала об`єднанню - №640/7578/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/7527/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/8568/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20, №640/9200/21 та №40/9019/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20, №640/9200/21 та №40/9019/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20, та №640/8610/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27757/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20, №640/15833/20, №640/27760/20 та №640/13244/21, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27605/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/11946/20 та №640/27758/20, та присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №640/11946/20.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідно до протокольного рішення робочої зустрічі у Кабінеті Міністрів України, представників Уряду з представниками батальйону від 05.11.2004 було вирішено: «МОЗ та АМН з урахуванням довідок Центрального архіву Міноборони, визначити індивідуальну дозу опромінення кожного учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (колишніх бійців 731 батальйону). Міноборони: розглянути питання про видачу актів форми Н-1 після встановлення індивідуальної дози опромінення зазначених громадян, надати офіційне роз`яснення громадській організації «Набат» щодо виконання колишніми бійцями 731 батальйону «особливо важливого Урядового завдання» та оголошення в/ч 50937 «військового стану», проте всі ці протокольні рішення комісії, а ні попередніми урядами, а ні сучасним Урядом так і не виконані.

Також позивачем зазначено, що Кабінетом Міністрів України за весь цей час, так саме не виконується норми статей 13, 20, 48, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачі стверджують, що неодноразові звернення до Президентів України та його адміністрації, нині Офісу Президента України, Прем`єр-міністрів України та секретаріату Кабінету Міністрів України, комітетів Верховної Ради України, відповідних міністерств та відомств, з проханнями та вимогами виконати відповідні рішення, не порушувати закони та виправити ряд помилкових рішень та недоліків щодо їхнього статусу і соціального забезпечення та ряду і переліку інших питань, залишені невирішеними.

За доводами позивачів, за період після призначення пенсій та додаткових пенсій за шкоду причинену здоров`ю з 1 січня 2005 року відповідачами: Пенсійним фондом України та Урядом не виплачено пенсію, та інші надбавки, враховуючи Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» відповідно до рівня інфляції, що визначений Кабінетом Міністрів України з 2003 по 2019 роки у сумі 104 546,70 грн., не виплачено компенсацію за не надану щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат на рік в сумі 64 375,92 грн., та допомогу на харчування у розмірі 9 693,27 грн., тому загальна сума заборгованості яка підлягає стягненню становить 178 615,89 грн.

Також, позивачі зазначають, що Урядом було переглянуто та встановлено з 1 січня 2012 року їхнє пенсійне забезпечення у розмірі 8820,00 гривень, що в еквіваленті дорівнювало 1100,00 доларів США, проте останні п`ять років таке забезпечення в еквіваленті дорівнює 500 доларів США, тому вони вважають, що на сьогодні (при курсі НБУ 18 = 24,5900) за Урядом обліковується заборгованість перед позивачами у розмірі близько 885 240,00 грн.

Позивачі вважають протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо виконання їх повноважень, а саме розпорядчої функції забезпечення виконання законів з таких підстав, що до нині не надано інформації: про формування та розформування 731 ОБСЗ (окремого батальйону спеціального захисту) в/ч п/п 50937; про використання військовослужбовців (осіб) військової частини польова пошта НОМЕР_2 як при військовому стані, в той час, як Міжвідомча Урядова комісія щодо розгляду даного питання ні жодного разу не вирішили цей юридичний факт; не встановлено, не визначено та не перераховано доз опромінення зазначеним військовослужбовцям в/ч п/п 50937, при виконанні ними поставлених Урядових завдань та не встановлено відповідних медичних діагнозів; не вирішено питання забезпечення житлом, осіб які перебувають на квартобліку; не встановлено єдиного розміру пенсійного забезпечення встановленого Законом України відповідно до ст. ст. 54, 57, 59 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обов`язок щодо нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України надав письмовий відгук та зазначив, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Закону України від 28.02.1991 № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» уповноваженим здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсії позивачам та здійснити її індексацію, є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), де позивачі перебувають на обліку, за таких умов, Пенсійний фонд України є неналежним відповідачем у справі.

Міністерство соціальної політики України надало письмовий відгук на позовні заяви та зазначило, що відповідно до роз`яснення Верховного Суду України від 07.06.1999 №63- 99 предметом розгляду судами справ після 8 червня 1995 року можуть бути скарги на дії або бездіяльність комісій по перевірці правильності видачі посвідчень або по визначенню статусу постраждалих громадян, а не при їх розгляді шляхом встановлення таких же фактів, а тому просив відмовити в задоволенні спірних правовідносин.

Міністерство охорони здоров`я України надало письмовий відгук на позовні заяви та зазначило, що на виконання статті 12 Закону України, з метою встановлення причинного зв`язку захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» від 17.05.97 №150 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.06.2012 N 441), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2012 за № 1460/21772, затверджено, зокрема: перелік хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; інструкцію по застосуванню Переліку хвороб, при яких може бути встановлено причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та Переліку хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Інструкція), зазначені нормативно-правові акти позивачами не оскаржувались в порядку визначеному процесуальним законодавством та є чинними.

Також зазначено, що Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку позивачам встановлено причинний зв`язок хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з протоколом засідання Центральною військово-лікарською комісією по установленню причинного зв`язку від 04.11.1996 № 557, відтак відсутні підстави та повноваження для здійснення позивачам «МОЗ України з АМН України перерахунок дози опромінення...», оскільки такий перерахунок не може вплинути забезпеченню їх пільгами та компенсаціями, як особам, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильський АЄМ та статус інваліда війни.

Представник Кабінету Міністрів України надало письмовий відгук на позовні заяви та зазначило, що позивачі є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідами, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ вони мають право на пенсію по інвалідності та мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26 квітня 2019 року. Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок). Проте позивачі жодним чином не зазначили в чому саме полягає бездіяльність Кабінету Міністрів України та не надали доказів звернення до Кабінету Міністрів України.

Додатково, представником КМУ зазначено, що відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави, оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Державна казначейська служба України надала письмовий відзив на позовні заяви, та зазначила, що позивачами не наведено жодного факту порушення чи недотримання Казначейством покладених на нього обов`язків та у разі відсутності рішення суду про протиправність дій Казначейства стосовно позивачів, відсутні підстави для задоволення вимог про зобов`язання Казначейства на вчинення дій.

Міністерство фінансів України надало письмовий відгук на позовну заяву та зазначило, що Міністерство фінансів України не здійснює призначення, перерахунок і виплату пенсій. Право на відшкодування моральної шкоди знаходиться у прямому причинно- наслідковому зв`язку із встановленням факту вини з боку особи чи органу, які порушили права позивачів. Водночас, матеріали справи не містять жодних належних доказів щодо протиправності дій та/або бездіяльності відповідачів у спірних правовідносинах.

Міністерство оборони України надало письмовий відгук, в якому зазначило наступне.

На неодноразові звернення громадської організації «НАБАТ», членами якої були позивачі, до Президента України, Кабінету Міністрів України було створено Міжвідомчу комісію з розгляду та вирішенню питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до складу якої увійшли представники громадської організації «НАБАТ». За результатами роботи цієї комісії Міністерству оборони України було доручення підготувати рішення, яке б давало можливість підтверджувати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за період з 27.04.1986 по 23.05.1986. Пропозиції робочої групи Міністерства оборони України викладено у протоколі наради робочої групи з розгляду та вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС від 16.05.2003, який затверджений заступником Державного секретаря Міністерства оборони України. З наданими висновками та пропозиціями погодився Віце-прем`єр-міністр України. На звернення колишніх військовослужбовців військової частини польова пошта 50937 Галузевим державним архівом Міністерства оборони України були надані відповідні довідки з урахуванням вищезгаданого протоколу.

За доводами МОУ, відповідно до цих Довідок, Громадській організації «НАБАТ» було надано інформацію про позивачів, а саме: їх участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 29.04.1986 по 15.05.1986, переліку виконуваних ним робіт із зазначенням днів та кількості відпрацьованих годин, дози опромінення та місце дислокації військової частини, у якій проходили службу Позивачів.

МОУ стверджує, що відповідно до Протоколу засідання Міжвідомчої комісії з розгляду та вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 10.04.2003 № 2 (далі - Протокол № 2) обов`язок надання актів за формою Н-1 було покладено на Міністерство охорони здоров`я України з термінами інформування Кабінету Міністрів України до 15.05.2003. До повноважень Міністерства оборони України не належить видача актів за формою Н-1, тому відсутні правові підстави для зобов`язання Кабінету Міністрів України доручити Міністерству оборони України видати зазначений документ.

МОУ наголошує, що завдання та питання, які були визначені Міністерству оборони України згідно Протоколу № 2, виконані у повному обсязі.

Також, МОУ зазначає, позивачі просять визнати незаконним та протиправним використання Міністерством оборони України позивачів при виконанні ними Урядового завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не зважаючи на те, що Позивачі посилається саме на розпорядження Генерального штабу Збройних Сил СРСР від 28.04.1986 № 4/190 відповідно до якого їх було залучено до ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, проте, відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ «Про військові формування на Україні» утворено Міністерство оборони України. Причому Міністерство оборони України НЕ є правонаступником Міністерства оборони СРСР.

Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві надало відзив на позовні заяви та зазначило, що жодний із позивачів до Головного управління стосовно проведення індексації пенсійного забезпечення та соціальних виплат відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» з 2003 року по 2019 рік, нарахування та виплати суми заборгованості недоотриманої пенсії не звертався. Жодних рішень Головним управлінням щодо порушених питань Позивачами не приймались.

Головне управління пенсійного фонду України у Київській області надало відзив на позовні заяви та зазначило, що позивачами не оскаржувався жоден акт індивідуальної дії та не визначається, в чому саме полягає бездіяльність територіальних управлінь Пенсійного фонду України; позивачами не наводиться розмір отримуваних ними пенсій та правові підстави для її призначення; позивачі безпідставно посилаються на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки отримують пенсії на підставі іншого спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; позивачами не наводиться фактів того, що вони звертались про перерахунок раніше призначеної пенсії по інвалідності, та отримують пенсію, як особа з інвалідністю внаслідок війни, обчислену відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», і період військової служби зараховано до пенсійного стажу та вони не отримують підвищення до пенсії на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення; відповідно до абз. 2 п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія за її вибором, і як мається, позивачі скористались своїм вибором на користь спеціальних пенсій.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2021 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачі є учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідами-війни, мають посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення інвалідів війни.

28 квітня 1986 року Генеральним штабом Збройних сил СРСР було видано розпорядження №4/190 Київському МВК та Київському ОВК на відмобілізуванння ресурсів та формування 731 Окремого Батальйону Спеціального Захисту.

Командувачем Червонопрапорного Київського Військового Округу було видано наказ на негайну мобілізацію та формування 731 ОБСЗ в/ч п. п. 50937.

29 квітня 1986 року особовий склад батальйону під командуванням п/полковника ОСОБА_58 та начальника штаба к-на ОСОБА_59 приступив до виконання особливо важливого і відповідального Урядового завдання по локалізації та ліквідації самої аварії на ЧАЕС. Дислокація в/ч п. п. 50937 була проведена в с. Лельов, тобто безпосередньо в зоні високого радіоактивного опромінення, батальйону об`явлено військове положення та віддана у розпорядження та підпорядковування безпосередньо Голові урядовій комісії.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 295-р від 01 червня 2002 року та № 43-р від 29 січня 2003 року була створена Міжвідомча Урядова комісія з розгляду та вирішення питань соціального захисту військовослужбовців 731 ОБСЗ (в/ч п/п 50937).

За твердженнями позивачів, в результаті опрацювання цією комісією матеріалів щодо статусу, умов праці, термінів перебування батальйону в зоні підвищеного опромінення, питання, частково, було зрушено з місця, - нам було видано довідки Державного галузевого архіву МО України, перераховано або підвищено пенсійне забезпечення, Директивою Генерального штабу збройних сил України від 08.01.2003 року № ДГШ-І легалізовано та внесено військову частини п/п 50937 в перелік військових частин, які приймали участь в заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачі зазначають, що питання «військове положення», колективне переопромінення, форми оплати праці, встановлення єдиної тарифної ставки, як працівникам, які працювали з ядерними відходами та шкідливими речовинами, відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031-рс та Кодексу Законів про працю УРСР, залишилися невирішені, які та що суттєво впливає на суму пенсійного забезпечення, соціального статусу та на встановлення соціальної і історичної справедливості.

Відповідно до протокольного рішення робочої зустрічі у Кабінеті Міністрів України, представників Уряду з представниками батальйону від 05.11.2004 року було вирішено: «МОЗ та АМН з урахуванням довідок Центрального архіву Міноборони, визначити індивідуальну дозу опромінення кожного учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (колишніх бійців 731 батальйону). Міноборони: розглянути питання про видачу актів форми Н-1 після встановлення індивідуальної дози опромінення зазначених громадян, надати офіційне роз`яснення громадській організації «Набат» щодо виконання колишніми бійцями 731 батальйону «особливо важливого Урядового завдання» та оголошення в/ч 50937 «військового стану».

Позивачі вважають, що всі ці протокольні рішення комісії, а ні попередніми урядами, а ні сучасним Урядом так і не виконані.

За твердженнями позивачів, відповідачами не здійснено: визначення доз опромінення, які були отримані позивачами при виконанні робіт, та перелік видів, час перебування в зоні підвищеної активності радіації; не надано достовірної інформації про формування та розформування батальйону, введення військового стану для особливого складу військової частини п/п 50937 і використання осіб даного підрозділу не за призначенням, фактично під час надзвичайного стану; не визначено діагнозу променевої хвороби, як наслідок перебування та виконання робіт у зоні підвищеної радіації постійно, цілодобово; не надано архівних довідок про перебування в зоні відчуження і факту виконання робіт відповідно до зон небезпеки; не забезпечено житлом, осіб, які потребують поліпшення житлових умов або окремої житлової площі та які перебувають на квартобліку відповідно до норм Закону; не встановлено єдиної тарифної ставки оплати праці при виконанні робіт на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС працівникам які виконували роботи з випромінюючими речовинами, ядерними відходами та отравляючими речовинами; неоднозначно та неоднаково нараховано пенсії при виконанні однакових видів робіт в зоні відчуження відповідно до встановлених груп інвалідності; не встановлено обмеження щодо розмірів самого пенсійного забезпечення та ряду інших соціальних обмежень, а тому для належного захисту своїх прав звернулись до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов заявлено позивачами до різних відповідачів щодо незаконності їх дій з приводу використання позивачів, колишніх військовослужбовців 731 окремого батальйону спеціального захисту військової частини польова пошта 50937, при виконанні ними спеціального Урядового завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з цілодобовим перебуванням їх в особливо небезпечній зоні підвищеного радіаційного опромінення за відсутністю належних засобів індивідуального захисту та відповідних приладів радіаційного контролю з об`явленням «військового стану» та загрозою при цьому його життю та здоров`ю; з приводу бездіяльності при захисті конституційних прав та законних інтересів позивачів щодо забезпечення пільг і компенсацій, як особам, які мають статус постраждалої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та статус інваліда війни; з приводу проведення індексації пенсійного забезпечення та соціальних виплат, заборгованості недоотриманої пенсії та соціальних виплат та щодо здійснення пенсійного забезпечення позивачам; з приводу стягнення моральної шкоди.

Суд наголошує, що позивачі не розмежовують порушені права внаслідок дій різних органів державної влади.

Що стосується позовних вимог щодо незаконності дій з приводу використання позивачів, колишніх військовослужбовців 731 окремого батальйону спеціального захисту військової частини польова пошта 50937, при виконанні ними спеціального Урядового завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з цілодобовим перебуванням їх в особливо небезпечній зоні підвищеного радіаційного опромінення за відсутністю належних засобів індивідуального захисту та відповідних приладів радіаційного контролю з об`явленням «військового стану» та загрозою при цьому його життю та здоров`ю, то суд зазначає наступне.

Так, позивачі просять визнати незаконним та протиправним використання Міністерством оборони України позивачів при виконанні ними Урядового завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Проте, відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 №1431-ХІІ «Про військові формування на Україні» утворено Міністерство оборони України. Причому Міністерство оборони України не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, що позивачами не заперечувалось.

Окрім того, суд наголошує, що у зазначеній вимозі відсутня конкретизація відповідачів та направлена до необмеженого кола суб`єктів.

Щодо зобов`язання МОУ видати на руки акти за формою Н-1, то суд зазначає наступне.

За твердженнями МОУ, на неодноразові звернення громадської організації «НАБАТ», членами якої були позивачі, до Президента України, Кабінету Міністрів України було створено Міжвідомчу комісію з розгляду та вирішенню питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до складу якої увійшли представники громадської організації «НАБАТ». За результатами роботи цієї комісії Міністерству оборони України було доручення підготувати рішення, яке б давало можливість підтверджувати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за період з 27.04.1986 по 23.05.1986 рр.

Пропозиції робочої групи Міністерства оборони України викладено у протоколі наради робочої групи з розгляду та вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС від 16.05.2003, який затверджений заступником Державного секретаря Міністерства оборони України. З наданими висновками та пропозиціями погодився Віце-прем`єр-міністр України.

На звернення колишніх військовослужбовців військової частини польова пошта 50937 Галузевим державним архівом Міністерства оборони України були надані відповідні довідки з урахуванням вищезгаданого протоколу (копії архівних документів в матеріалах справи).

У матеріалах адміністративного позову містяться копії Архівних довідок на адресу Громадської організації «НАБАТ» стосовно позивачів. Відповідно до цих Довідок, Громадській організації «НАБАТ» було надано інформацію про Позивачів, а саме: їх участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 29.04.1986 по 15.05.1986, переліку виконуваних ним робіт із зазначенням днів та кількості відпрацьованих годин, дози опромінення та місце дислокації військової частини, у якій проходили службу Позивачі.

Відповідно до Протоколу засідання Міжвідомчої комісії з розгляду та вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 10.04.2003 № 2 (далі - Протокол № 2) обов`язок надання актів за формою Н-1 було покладено на Міністерство охорони здоров`я України з термінами інформування Кабінету Міністрів України до 15.05.2003.

Згідно Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1992 № 674 (зі змінами), віднесення громадян до 1, 2,3 категорій, встановлених статей 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається актом за формою Н-1 (уразі коли захворювання пов`язано з виробничою або професійною діяльністю) або за актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок встановлено медичним закладом. Особам видаються посвідчення на підставі висновку міжвідомчої експертної ради про причинний зв`язок інвалідності чи захворювання, а особам з інвалідністю - й на підставі відповідної довідки медично- соціальної експертної комісії.

Перевірка обґрунтованості прийняття рішення щодо видачі посвідчення здійснюється Насоцслужбою у порядку, визначеному Мінсоцполітики.

Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, Державною службою України з питань праці утворюється комісія із спеціального розслідування. Спеціальна комісія утворюється після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою із інших джерел. Спеціальна комісія складає акт за формою Н-1 у кількості, визначеній рішенням комісії. У разі настання групового нещасного випадку складаються акти за формою Н-1 на кожного потерпілого.

Отже, до повноважень Міністерства оборони України не належить видача актів за формою Н-1, тому відсутні правові підстави для зобов`язання Кабінету Міністрів України доручити Міністерству оборони України видати зазначений документ.

Що стосується вимоги позивачів з приводу бездіяльності при захисті конституційних прав та законних інтересів позивачів щодо забезпечення пільг і компенсацій, як особам, які мають статус постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та статус інвалідів війни, то суд зазначає наступне.

Необхідно наголосити, що позивачі не заперечують того, що вони забезпечені відповідними пільгами та компенсаціями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд наголошує, що згідно тверджень позивачів їхнє грошове забезпечення є неналежним, а тому вони просять визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не забезпечення пільг і компенсацій, як особам, які мають статус постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та статус інвалідів війни.

В силу прямої дії ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функціями соціальної держави є забезпечення й захист соціальних прав людини; соціальний захист населення; вирівнювання соціального стану суб`єктів суспільних відносин.

Відповідно до ст. 46 Конституції У країни громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788-ХІІ).

Статтею 15 Закону №1788-ХІІ визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше ЗО календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно примітки «*» тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці- жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-ХП встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Отже, оскільки позивачі є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідами по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ вони мають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26 квітня 2019 року.

Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок).

Суд наголошує, що позивачі жодним чином не зазначили в чому саме полягає бездіяльність Кабінету Міністрів України та не надано доказів звернення до Кабінету Міністрів України.

Що стосується позовних вимог з приводу проведення індексації пенсійного забезпечення та соціальних виплат, заборгованості недоотриманої пенсії та соціальних виплат та щодо здійснення пенсійного забезпечення позивачам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, лише організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо перерахунку і виплати пенсій (п. п. 6 п. 4 Положення № 280). Створення спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають (перераховують) та виплачують пенсії, в Пенсійному фонді України чинним законодавством не передбачено.

Позивачі перебувають на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Київській області та Головному управлінні пенсійного фонду України в місті Києві, та відповідно, отримують пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 4 Положення про головні Автономній Республіці Крим, областях, міста Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, призначення, перерахунок пенсії є виключною компетенцією територіальних органів Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

З урахуванням викладених положень, органом, уповноваженим здійснювати призначення та перерахунок пенсій позивачам та проводити її індексацію, є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, де відповідно позивачі перебувають на обліку.

Отже, позовні вимоги заявлені в даній частині до неналежного відповідача.

Окрім того, позивачі не надали суду доказів звернення до належних відповідачів із відповідними заявами на перерахунок та здійснення індексації їх пенсійного забезпечення.

Що стосується зобов`язання МОЗ встановити вірний медичний діагноз, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги до Міністерства охорони здоров`я України ґрунтуються на необхідності, на думку позивача, здійснення їм «МОЗ України з АМН України перерахунок дози опромінення...».

Так, згідно положень статті 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України.

На виконання статті 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пунктом 1.1. наказу Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про удосконалення системи експертизи по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» від 30.05.1997 № 166/129, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.1997 за №491/2295 затверджено Положення про систему експертизи по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Також, на виконання статті 12 Закону України, з метою встановлення причинного зв`язку захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» від 17.05.97 № 150 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.06.2012 № 441), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2012 за № 1460/21772, затверджено, зокрема: перелік хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. - Інструкцію по застосуванню Переліку хвороб, при яких може бути встановлено причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та Переліку хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Інструкція).

Зазначені нормативно-правові акти позивачем не оскаржувались в порядку визначеному процесуальним законодавством та є чинними.

Згідно положень пункту 1.1 Інструкції перелік хвороб, при яких може бути встановлено причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затверджений наказом МОЗ України від 17 травня 1997 року № 150, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252 (у редакції наказу МОЗ України від 14 червня 2012 року № 441) (далі - Перелік хвороб), та Перелік хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затверджений наказом МОЗ України від 17 травня 1997 року № 150, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252 (у редакції наказу МОЗ України від 14 червня 2012 року № 441) (далі - Перелік хвороб і патологічних станів), застосовуються при встановленні причинного зв`язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (далі - причинний зв`язок хвороб), уповноваженими медичними комісіями при експертизі медичних справ та під час стаціонарного обстеження осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно з положеннями пункту 1.2. Інструкції до Переліку хвороб і Переліку хвороб і патологічних станів віднесено нозологічні форми захворювань, що безпосередньо пов`язані з дією іонізуючого випромінювання, а також ряд захворювань, у розвитку яких встановлено комплексний вплив іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, пов`язаних з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Визначення захворювань наведено відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10).

Згідно з положеннями пункту 2.1. - 2.4. Інструкції причинний зв`язок між захворюваннями, пов`язаними з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають відповідну ліцензію Міністерства охорони здоров`я України.

Питання про причинний зв`язок хвороб 1 групи Переліку хвороб вирішується Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті (далі - Центральна МЕК) за умови підтвердження діагнозу.

Питання про причинний зв`язок хвороб 2 та 3 груп Переліку хвороб вирішуються на підставі консультативного висновку або виписки із історії хвороби, які видають заклади охорони здоров`я (не нижче обласного рівня або спеціалізовані медичні установи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають відповідну ліцензію Міністерства охорони здоров`я України) при підтвердженні діагнозів клінічними, інструментальними та лабораторними (цитологічними, морфологічними, біохімічними) дослідженнями.

Питання про причинний зв`язок хвороб, які включено до 4 групи Переліку хвороб, вирішується Центральною МЕК та регіональними міжвідомчими експертними комісіями (далі - РМЕК) для всіх категорій постраждалих за наявності витягу з акту огляду медико-соціальної експертної комісії щодо стійкої втрати працездатності за Переліком хвороб.

Як вбачається з документів доданих до позовної заяви, позивачам встановлено причинний зв`язок хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідками МСЕК.

Отже, відсутні підстави для зобов`язання МОЗ здійснити перерахунок доз опромінення.

Що стосується позовних вимог з приводу стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються тоді, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у справах про стягнення моральної шкоди залучаються органи Державної казначейської служби України.

Моральна шкода може бути стягнута лише у разі, якщо це передбачено спеціальними законами. Такої правової позиції дотримано Вищим адміністративним судом України у справі № К-33851/06 від 05.02.2009.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Рішенням Конституційного суду України від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними свої повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади.

Відповідно до роз`яснення Верховного суду України від 07.06.1999 № 63-99 предметом розгляду судами справ після 08.06.1995 можуть бути скарги на дії або бездіяльність комісії по перевірці правильності видачі посвідчень або по визначенню статусу постраждалих громадян, а не при їх розгляді шляхом встановлення таких же фактів.

У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Проте позивачами не доведено факту наявності порушених прав та законних інтересів зі сторони відповідачів.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_4 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді І.П. Васильченко

А.С. Мазур