Рішення

від 31.01.2022 по справі 640/32203/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/32203/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц (далі по тексту - позивач), адреса: 01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05 серпня 2021 року №2951286/34880481 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 16 червня 2021 року та рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14 вересня 2021 року №3119594/34880481 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 16 червня 2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16 червня 2021 року та податкову накладну №2 від 16 червня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц датою їх фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 10 серпня 2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп укладено договір поставки №1008, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність замовника, а останній - прийняти та оплатити товар.

На виконання своїх зобов`язань, як вказано у позовній заяві, позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп здійснено поставку товару та виписано видаткову накладну №3 від 16 червня 2021 року.

Крім того, позивач вказує й на те, що в нього були всі необхідні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності та виконання умов вказаного вище договору поставки.

У зв`язку зі здійсненням вказаної вище господарської операції, позивачем складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16 червня 2021 року, реєстрацію якої було зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вказаного повідомлення позивачем надіслано до контролюючого органу витребувані пояснення та копії документів стосовно складених вказаної вище податкової накладної.

За результатами розгляду письмових пояснень та документів, контролюючим органом було прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №2951286/34880481 від 05 серпня2021 року.

Крім того, у позовній заяві вказано, що 10 серпня 2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп укладено договір надання послуг №10/08, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати послуги машинами та механізмами відповідно до замовлення, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

На виконання умов вказаного договору, сторонами цього договору було підписано акт наданих послуг №4 від 16 червня 2021 року, також факт надання послуг, як вказує позивач, підтверджується товарно-транспортними накладними №Р4, №Р5, №Р6 від 16 червня 2021 року.

Крім того, позивач вказує й на те, що в нього були всі необхідні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності та виконання умов вказаного вище договору надання послуг.

У зв`язку зі здійсненням вказаної вище господарської операції, позивачем складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 16 червня 2021 року, реєстрацію якої було зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вказаного повідомлення позивачем надіслано до контролюючого органу витребувані пояснення та копії документів стосовно складених вказаної вище податкової накладної.

За результатами розгляду письмових пояснень та документів, контролюючим органом було прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №3119594/348804821 від 14 вересня 2021 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем подано скарги, які за результатом їх розгляду залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Позивач з оскаржуваними рішеннями не погоджується з тих підстав, що останні не містять належної мотивації підстав та причин для відмови у реєстрації податкової накладної (відповідності пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій).

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на положення постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року та наказу Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520.

Також, представник відповідача 1 зазначив, що за результатами поданих позивачем документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій платником податку, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначені обставини, на переконання представника відповідача 1, свідчать про відсутність реальних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на аналогічні пояснення тим, що викладені у відзиві на позовну заяву відповідача 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Так, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби Головне управління ДПС у м. Києві ліквідовано як юридична особа публічного права.

Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529, відповідно до статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та Положення про Державну податкову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України Головне управління ДПС у м. Києві.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 з 01 січня 2021 року розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань судом встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) перебуває у стані припинення.

При цьому, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань філією (відокремленим підрозділом) Державної податкової служби України у тому числі є Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011).

Враховуючи, що предметом оскарження в даній адміністративній справі є у тому числі рішення Головного управління ДПС у м. Києві, а станом на день ухвалення рішення суду філія (відокремлений підрозділ) Головне управління ДПС у м. Києві вже здійснює повноваження та виконує функції у сфері реалізації державної податкової політики та саме останнім було надано суду відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни Головного управління ДПС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Укркварц зареєстровано як юридична особа з 07 лютого 2007 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Видами господарської діяльності товариства зазначено: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний) 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

10 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укркварц (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп (замовник) укладено договір поставки №1008, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність замовника, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору зазначається у видаткових накладних.

Умови даного договору викладені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства України та застосування правил Інкотермс (редакції 2010 р.) (пункт 1.5. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати замовником після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами видаткової накладної і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору або поетапної оплати замовником поставленого товару відповідно до додаткової домовленості сторін.

Сторони свідчать, що замовник зобов`язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 15 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до пункту 4.1. цього договору (пункт 4.3. договору).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №3 від 16 червня 2021 року позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп товар на суму разом з ПДВ 635007,00 грн.

У зв`язку зі здійсненням господарської операції на виконання умов договору, позивачем складено й направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16 червня 2021 року.

За наслідками обробки податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої вказана вище податкова накладна прийнята, однак її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3208, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Як зазначив позивач та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

05 серпня 2021 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення № 2951286/34880481 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних вище податкових накладних, у зв`язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку та за наслідками розгляду скарги ДПС прийнято рішення №37159/34880481/2 від 17 серпня 2021 року про відмову у задоволенні скарги та залишенні рішення без змін, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних та розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2021 року між позивачем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп (замовник) укладено договір надання послуг №10/08, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати послуги машинами та механізмами відповідно до замовлення, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.1. договору).

Перелік спеціальних машин та механізмів визначається в додатках до цього договору. Послуги за цим договором надаються автотранспортом виконавця (пункти 1.2, 1.3. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, відповідно до актів наданих послуг, складених на основі первинних документів (товарно-транспортних накладних, та подорожніх листів).

Вартість надання послуг зазначається в рахунках-фактурах та актах наданих послуг (пункт 3.2. договору).

У відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту наданих послуг та первинних документів (товарно-транспортних накладних, і подорожніх листів) та одержання рахунку на оплату вищевказаних послуг.

Згідно пункту 4.2. договору сторони свідчать, що замовник зобов`язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги протягом семи календарних днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до пункту 4.1. цього договору.

У розділі 5 договору визначений порядок надання послуг.

01 вересня 2020 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони домовились доповнити пункт 6.2. договору підпунктом 6.2.2.

01 липня 2021 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду №2 до договору, якою сторони доповнити розділ 1 договору пунктом 1.4 наступного змісту: 1.54. Замовник в межах даного договору може замовити у виконавця й інші додаткові послуги, які прямо не обумовлені цим договором, але виконавець має змогу їх надати. Порядок та вартість надання додаткових послуг погоджуються сторонами усно та оплачуються замовником згідно розділу 4 договору. Вид та загальна вартість додаткових послуг визначається в актах наданих послуг та рахунках.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта надання послуг №4 від 16 червня 2021 року, позивачем замовнику надані послуги на суму у тому числі з ПДВ - 107 049, 42 грн.

Факт надання послуг також підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №Р4 від 16 червня 2021 року, № Р5 від 16 червня 2021 року, №Р6 від 16 червня 2021 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача ресурсів для виконання умов договору надання послуг №10/08 від 10 серпня 2020 року.

У зв`язку зі здійсненням господарської операції на виконання умов договору, позивачем складено й направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 16 червня 2021 року.

За наслідками обробки податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої вказана вище податкова накладна прийнята, однак її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 42.11.20, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Як зазначив позивач та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

14 вересня 2021 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення № 3110594/34880481 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних вище податкових накладних, у зв`язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку та за наслідками розгляду скарги ДПС прийнято рішення №44863/34880481/2 від 04 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні скарги та залишенні рішення без змін, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних та розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Вважаючи протиправними рішення про відмову в реєстрацію податкових накладних та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, на переконання позивача, контролюючим органом не зазначено чітких підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, як і не зазначено чіткого переліку документів, які мали бути надані позивача для реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України , Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України ), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі по тексту - Порядок № 520).

Відповідно до підпунктів 16.1.2 , 16.1.3 , пункту 16.1 статті 16 ПК України , платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Правовими положеннями пункту 201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України ).

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України ).

Згідно з пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 .

У відповідності до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 10-11 Порядку № 1165 У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, прийняті у зв`язку із ненаданням платником податку копій первинних документів.

Проте, яких саме документів контролюючий орган не зазначив.

Разом з тим, відповідачем визначені (хрестиком) наступні позиції в формі самого рішення, а саме:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

Проте, суд наголошує, що жоден з перелічених документів, що передбачений формою, не підкреслений.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

В той же час, суд зазначає, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій передбачено, відсутність товару/послуги, зазначеної в ПН, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПК/РК до ПН на збільшення суми податкових зобов`язань, яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку.

Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган зупинив реєстрацію податкових накладних з одних підстав, а відмовив у їх реєстрації з інших підстав, які не були причинами для зупинення.

Також, відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

При цьому, конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Тобто, використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

За таких підстав, суд приходить висновку, що відповідачем неправомірно зупинено реєстрацію податкових накладних позивача та протиправно винесено оскаржувані рішення про відмову у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірні податкові накладні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Укркварц в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРНП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, який є чинним на момент розгляду даної адміністративної справи, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП Державною податковою службою України.

З огляду на протиправність вказаних вище рішень Головного управління ДПС у м. Києві, а також враховуючи норми діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати спірні податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Укркварц в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600,00 грн, суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2021 року між Адвокатом Скрипчуком Микитою Євгеновичем (далі по тексту - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укркварц (далі по тексту - клієнт) укладено договір №UA-25/21 про надання правової допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта щодо підготовки та подачі адміністративного позову стосовно оскарження будь-яких рішень винесених податковими органами по відношенню до клієнта про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених клієнтом, а також участі в судовому розгляді зазначеного адміністративного позову, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що порядок оплати і вартість послуг виконавця, що надаються в рамках реалізації цього договору, визначається в додатку №1 до договору і є його невід`ємною частиною.

У додатку №1 до договору зазначено, що розмір оплати виконавця за правову допомогу з представництва інтересів та захисту прав клієнта з питань, що є предметом даного договору, є фіксованою та складає 12600,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено фіксовану суму на користь адвоката за надані останнім послуги у розмірі 12600,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі по тексту - Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI)видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави суду дійти висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а згідно з частиною 7 цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Суд наголошує, що відповідачі не подавали до суду заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Суд звертає увагу, що позивачем в межах спірних правовідносин оскаржувались рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, тобто було заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру та похідні від них про зобов`язання вчинити дії. Слід також, наголосити, що представником позивача при зверненні до адміністративного суду було надано всі необхідні докази для прийняття рішення та судом не виносились інші ухвали про залишення позовної заяви без руху, про витребування доказів, що, відповідно, свідчить про відповідальне ставлення адвоката до наданого позивачем доручення в межах спірних правовідносин.

При цьому, слід також зазначити, що сам зміст позовної заяви містить в собі виключно виклад обставин, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, без зазначення зайвої судової практики або практики Європейського суду з прав людини, яка лише збільшує обсяг змісту позовної заяви, але жодним чином не впливає на предмет та підстави позову.

Між тим, слід також наголосити, й на тому, що представник позивача зазначив відповідачем 1 - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), в той час, як повноваження та виконання функцій у сфері реалізації державної податкової політики з початку 2021 року здійснює Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011).

Вказані відомості є загальновідомими та перебувають у вільному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень.

Також, слід відмітити, що з матеріалів справи не вбачається, який саме обсяг фактично послуг і виконаних робіт було надано адвокатом, а також відсутні відомості щодо кількості витраченого часу на надання цих послуг.

Між тим, як вже було зазначено, відповідачами не було надано заперечень щодо суми витрат на професійну (правничу) допомогу, як і про її стягнення взагалі, з урахуванням співмірності заявленої вартості цих витрат з заявленими позовними вимогами, а також зважаючи на те, що позивачем підтверджено документально понесення цих витрат, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача та наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12600,00 грн по 6300,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір на загальну суму 9080,00 грн, проте, сплаті підлягав відповідно до вимог Закону України Про судовий збір судовий збір у розмірі 4540,00 грн (дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру та похідні від них).

Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів відповідача, а також роз`яснює позивачу, що він має право звернутись у порядку, встановленому законом, з відповідною заявою про повернення надмірно сплаченого в більшому розмірі.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 серпня 2021 року №2951286/34880481, прийняте комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну №1 від 16 червня 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Укркварц (01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а, код ЄДРПОУ 34880481) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 вересня 2021 року №3110594/34880481, прийняте комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

5. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну №2 від 16 червня 2021 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Укркварц (01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а, код ЄДРПОУ 34880481) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц (01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а, код ЄДРПОУ 34880481) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6300,00 грн (шість тисяч триста гривень 00 копійок).

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц (01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а, код ЄДРПОУ 34880481) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6300,00 грн (шість тисяч триста гривень 00 копійок).

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц (01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а, код ЄДРПОУ 34880481) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

9. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укркварц (01054, місто Київ, вулиця Гончара Олеся, будинок 65а, код ЄДРПОУ 34880481) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник