Рішення

від 26.01.2022 по справі 640/20597/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ №640/20597/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючої судді - Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Мазур А.С. за участю секретаря судового засідання - Яковчук М.В., представника позивача - Корзаченко В.М., представника відповідачів - Трембач О.С., представника третьої особи - Тараленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Автомагістраль доКабінету Міністрів України третя особаДержавна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) провизнання протиправною та нечинною постанови КМУ №422 від 20.05.2013, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Автомагістраль (код ЄДРПОУ 31481658, адреса: 07351, вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородського району) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (01008, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ Код ЄДРПОУ 00031101), третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, проспект Перемоги, 14, м. Київ Код ЄДРПОУ 39816845), в якій просить суд визнати постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів протиправною та нечинною повністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів (далі - Постанова №422), затверджено Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів та внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, якими викладено у новій редакції Додаток 5 до вказаного Порядку, а саме затверджено єдину форму Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка безпосередньо застосовується до позивача як суб`єкта господарювання та впливає на його права та обов`язки.

Позивач вважає, що Постанова №422, у тому числі й Додаток 5 (Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Постанова №422 прийнята без погодження уповноваженого органу, у зв`язку з чим, не відповідає вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ; Додаток 5 до Постанова №422 не містить порядку та строків її оскарження до вищестоячого органу та до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Від представника відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що Постанова №422 відповідає вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , оскільки згідно пункту 5 пояснювальної записки до проекту оскаржуваної Постанови, Державною службою з питань регуляторної діяльності та розвитку підприємництва погоджено проект без зауважень, аналогічні відомості містяться і в довідці про погодження до оскаржуваної Постанови від 28.04.2013 із якої вбачається, що проект погоджено Головою Державної служби з питань регуляторної діяльності та розвитку підприємництва без зауважень.

Також представником відповідача зазначено, що Постанова №422 не містить жодних обмежень щодо можливості оскарження постанови про накладення штрафів, в той час як Порядком №1567 визначена процедура та строки оскарження постанови про накладення штрафів. Представник позивача стверджує, що подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті, а тому Постанова №422 жодним чином не порушує права позивача.

За твердженнями представника відповідача, ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме оскарження постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів, які власне і визначають безпосередні порушення чинного законодавства та відповідний вид відповідальності, а не оскаржуваної Постанови Уряду.

Третя особа надала письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що чинним законодавством України врегульовано питання набрання законної (юридичної) сили постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, а у позовній заяві підприємством надано вільне трактування приписів нормативно-правового акта, що суперечить вимогам Конституції України.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що аналіз вказаних п. п. 29, 32-34 Порядку №1567 дає підстави дійти висновку, що оскарження постанов і зупинення їх виконання можливе лише за умови їх оскарження виключно до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, і лише на строк до прийняття рішення таким органом за результатами розгляду скарги, яке має бути прийняте у десятиденний строк.

Також позивач зазначив, що підприємство користується правом оскарження до суду постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, однак їх оскарження у судовому порядку не зупиняє їх виконання і на цю суттєву обставину представник відповідача жодної уваги не звертає та відповідно і не спростовує її.

Позивач стверджує, що у позовній заяві наголошувалося саме на тому, що оскарження у судовому порядку таких постанов не зупиняє їх виконання, що на переконання підприємства і суперечить загальним принципам законодавства, оскільки на практиці постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів містять абсолютно однакові дати у полях для зазначення дата складення (винесення) постанови та дата набуття законної сили , що дає можливість підрозділам Укртрансбезпеки безперешкодно надсилати їх для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби незважаючи на їх оскарження до вищого за підпорядкуванням органу чи до суду.

Окрім того, позивач відхиляє доводи представника відповідача і в частині невірно обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, оскільки саме оскарження Постанови КМУ № 422 дасть можливість її визнати протиправною та нечинною і сприятиме прийняттю відповідачем нової постанови, яка б регулювала вказане питання більш тонко і повно та чітко б регламентувала, що будь-яке, (а не лише в адміністративному порядку), оскарження постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів зупиняло б їх виконання до моменту набрання судовим рішенням законної сили за наслідками такого оскарження.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 26.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Автомагістраль є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якого є будівництво доріг і автострад за кодом КВЕД 42.11. Для виконання основного виду діяльності підприємство використовує власні вантажні транспортні засоби та дорожньо-будівельну техніку.

20 травня 2013 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів за № 422, якою затверджено Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів.

Також цією постановою № 422 внесено зміни до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, зокрема було викладено у новій редакції Додаток 5 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422), а саме затверджено єдину форму постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Постанова № 422 була офіційно опублікована в газеті Урядовий кур`єр від 03 липня 2013 року (№ 116) та у виданні Офіційний вісник України від 05 липня 2013 року (№48).

Позивач вважає, що постанова № 422 прийнята без погодження уповноваженого органу, у зв`язку з чим, не відповідає вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Також позивач стверджує, що Додаток 5 (постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу) до Постанови №422 не передбачає жодного зазначення про можливість оскарження такої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до вищестоячого органу чи до суду, в той час як має зазначення про строк пред`явлення до примусового виконання, який становить З (три) місяці з дня винесення постанови, протягом якого підрозділами Укртрансбезпеки такі постанови одразу надсилаються до відділів Державної виконавчої служби для примусового виконання задовго до вирішення спору судом.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Суд відхиляє доводи відповідача та третьої особи, що позивач вибрав неналежний спосіб захисту порушеного права, а спірна Постанови №422 не порушує прав позивача.

Так, матеріали справи свідчать, що приватне підприємство Автомагістраль використовує власні вантажні транспортні засоби та дорожньо-будівельну техніку для ведення господарської діяльності, а враховуючи те, що Постанова №422 визначає порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, то вона впливає на права та обов`язки даного суб`єкта господарювання.

Що стосується тверджень позивача про невідповідність постанови №422 вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , то суд зазначає наступне.

Відповідно статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з обставин, зокрема, відсутній аналіз регуляторного впливу.

Частина третя статті 4 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Пунктом 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України.

Відповідно до параграфу 44 Регламенту розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідкою про погодження проекту акта із заінтересованими органами.

Згідно пункту 5 пояснювальної записки до проекту оскаржуваної Постанови, Державною службою з питань регуляторної діяльності та розвитку підприємництва та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України погоджено проект без зауважень, аналогічні відомості містяться і в довідці про погодження до оскаржуваної Постанови від 28.04.2013 із якої вбачається, що проект погоджено Головою Державної служби з питань регуляторної діяльності та розвитку підприємництва та Першим заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України - без зауважень.

Враховуючи зазначене твердження позивача про невідповідність спірної постанови вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності не відповідають дійсності.

Щодо тверджень позивача про відсутність порядку і строків оскарження Додатку 5 до Постанова №422, то суд зазначає наступне.

З метою нормативного врегулювання повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпеки) у сфері здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та на виконання вимог Закону України Про автомобільний транспорт було прийнято Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Постанова №1567 та Порядок №1567).

Вказаний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

З метою визначення механізму дій посадових осіб органу державного контролю на автомобільному транспорті при здійсненні своїх повноважень Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 20.05.2013 № 422 Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів (далі - Постанова № 422), якою затверджено Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів а також внесено зміни в ряд постанов, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Так, зокрема Постановою №1567 внесено зміни до Додатку 5 Порядку №1567, якою затверджено зразок постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Зразок зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення містить поля для зазначення дата складання та дата набування законної сили .

Постанова №422, якою внесено зміни до Додатку 5 Порядку №1567, яким затверджено зразок постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не встановлює нових або додаткових процедур щодо оскарження постанови про накладення штрафу, а ніж ті, що визначені пунктами 32 та 33 Порядку №1567.

Відповідно до пунктів 27, 28, 29 Порядку №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно пунктів 32 та 33 Порядку №1567 скарга на постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин за заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, щодо якого винесена постанова, строк може бути поновлений керівником органу державного контролю за умови надання заявником документів, що підтверджують наявність поважних причин несвоєчасного подання скарги в установлений строк (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).

Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відсутність в Додатку 5 до Постанови №422 графи порядку та строків оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, не позбавляє суб`єкта господарювання права на таке оскарження. Крім того, порядок та строки оскарження зазначені в Порядку №1567.

Також суд звертає увагу, що в письмових запереченнях до відгуку відповідача, позивачем чітко зазначено підставу, яка на його думку, свідчить про протиправність спірної Постанови №422 - те, що оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до суду не зупиняє дію такої постанови.

Однак суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями).

Отже, підприємницьку діяльність здійснюють під власну економічну (майнову) відповідальність в умовах високого рівня невизначеності. Її характерною ознакою є неминучість ризику та загрози втрат. Ризик - це можливість зазнання збитків, а відтак позивач повинен завчасно розробити стратегію уникнення таких збитків, у тому числі своєчасно реагувати на рішення контролюючих органів, і у разі необхідності оперативно звертатися за захистом порушених прав. Окрім того, суд наголошує, що підприємство має здійснювати захист своїх прав шляхом доведення протиправності конкретного рішення, а не вишукуванням прогалин у чинному законодавстві.

Окрім того, для ефективного захисту прав позивача Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість застосування забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта до винесення судового рішення.

Отже враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення позову.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Автомагістраль - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2022.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді І.П. Васильченко

А.С. Мазур