Рішення

від 03.02.2022 по справі 640/7013/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року м. Київ № 640/7013/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Свісс Класік Лайф з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження від 26.11.2019 року № 2375 Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Свісс Класік Лайф у відповідності зі змістом якого відповідачем прийнято рішення анулювати ліцензію на надання послуг у сфері страхування в частині проведення конкретного виду страхування (добровільного страхування життя), раніше видану Товариству згідно із Розпорядженням Держфінпослуг від 23.12.2004р. № 3121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки оскільки підстави для прийняття останнього були штучно створені відповідачем, шляхом визначення занадто короткого проміжку часу для виконання вимог про надання документів.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження діяв на підставі, поряду та в спосіб визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає таке.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.11.2018р. № 2102 Про затвердження Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на 2019 рік затверджено План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019р. відповідно до якого позивач підлягав проведенню перевірки 11.11.2019р. строком 10 днів.

Вищезазначене розпорядження було опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача.

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 02.10.2019р. № 8081/13-8 позивачу направлено повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) у термін з 11.11.2019р. по 22.11.2019р. шляхом проведення перевірки Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф на предмет додержання вимог законодавства про фінансові послуги.

Інспекційною групою Нацкомфінпослуг, на підставі направлення на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) від 30.10.2019 року №254/2019-13-3 вжито заходи для проведення планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання вимог законодавства про фінансові послуги.

11.11.2019р. інспекційною групою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг пред`явлено позивачу вимоги №1-5 щодо надання інформації та документів в яких в яких визначено інформацію та перелік документів з одночасним встановленням строку для надання таких документів та інформації, які отримані останнім 11.11.2019р., що підтверджується підписами генерального директора Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф .

Листом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф від 15.11.2019р. № 127/19 інспекційну групу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомлено про те, що з об`єктивних причин не мало можливості надати весь пакет документів та не мало можливості продовжити строк перевірки. З огляду на вказане, наголошено, що відповіді на письмові вимоги інспекційної групи Нацкомфінпослуг від 11.11.2019р. № 1, 2, 3, 4, та 5 надавати не будуть, а також не будуть надавати відповіді на додаткові усні та письмові запити (вимоги) і відмовляють у проведенні планового заходу нагляду (контролю).

22.11.2019р. інспекційною групою Нацкомфінпослуг було складено акт про відмову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф у проведенні перевірки Нацкомфінпослуг № 1992/13-3/6.

З огляду на вказане, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.11.2019 року № 2375 Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Свісс Класік Лайф позивачу на підставі п. 8 ч. 2, абз. 5 ч. 4, ч. 8 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності п.п. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011р. № 1070 анульовано ліцензію (видану розпорядженням Держфінпослуг від 23.12.2004р. № 3121) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг у сфері страхування в частині проведення конкретного виду страхування - добровільного страхування життя.

Вважаючи вказане розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до статті 21 Закону №2664-ІІІ державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. При цьому, державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 (далі - Положення №1070/2011, в редакції станом на час існування спірних відносин), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Відповідно до підпунктів 36, 39, 41 пункту 4 Положення №1070/2011 Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань: проводить у межах своїх повноважень самостійно або разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; встановлює згідно із законом порядок та умови застосування заходів впливу; приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй наведеними нормативно-правовими актами повноваження.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02 березня 2015 року №222-VIII (далі - Закон №222-VIII, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження).

Відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 6 Закону №222-VIII, орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності: здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №222-VIII, анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII, підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, серед іншого, акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 16 Закону №222-VIII, акти, передбачені пунктами 5-9 частини другої цієї статті, мають містити детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.

Так, зі змісту акта про відмову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф у проведенні перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.11.2019р. №1992/13-3/6 вбачається, що вказаний акт складений у зв`язку з тим, що Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Свісс Класік Лайф не надано документи та інформацію на письмові вимоги інспекційної групи Нацкомфінспослуг від 11.11.2019р. №№ 1, 2, 3, 4, 5 щодо предмета перевірки та листом від 15.11.2019р. № 127/19 повідомило інспекційну групу про відмову в проведенні планового заходу нагляду (контролю).

При цьому, як вбачається з листа Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф від 15.11.2019р. № 127/19 ненадання вказаних у вимогах інспекційної групи щодо надання інформації та документів від 11.11.2019р. №№ 1, 2, 3, 4, 5 документів останній обґрунтовує тим, що планова перевірка надмірно формалізована, і у позивача з об`єктивних причин не було можливості надати весь пакет документів та продовжити строк перевірки. На підставі вказаного зазначив, що відповіді на письмові вимоги інспекційної групи Нацкомфінпослуг від 11.11.2019р. № 1, 2, 3, 4, та 5 надавати не будуть, а також не будуть надавати відповіді на додаткові усні та письмові запити (вимоги).

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що враховуючи той факт, що акт про відмову ґрунтується, як на не наданні документів та інформації на письмові вимоги інспекційної групи, так і на підставі прямої відмови позивача в проведенні планового заходу нагляду (контролю), оскаржуване розпорядження підставою для прийняття якого слугував вказаний акт є законним та обґрунтованим.

При цьому, на думку суду, за вказаних обставин справи не має значення підстава для відмови позивачем в проведенні планового заходу нагляду (контролю), якам оформлена останнім листом від 15.11.2019р. № 127/19, оскільки позивач незважаючи на великий об`єм запитуваної в нього інспекційною групою інформації та документів повинен був вчиняти заходи спрямовані на надання такої інформації та документів.

Так само, суд наголошує, що позивач мав змогу звернутись до інспекційної групи із письмовими заявами про продовження строку виконання вимог від 11.11.2019р. № 1, 2, 3, 4, та 5, з огляду на значний об`єм необхідної інформації.

Одночасно, суд вважає, що лише у випадку відмови інспекційною групою (за письмовою заявою/зверненням позивача) в продовженні строків надання відповідей на вимоги від 11.11.2019р. № 1, 2, 3, 4, 5, навіть незважаючи на те, що отримання запитуваної інформації, серед іншого, потребувало звернення до третіх осіб, а відтак і більшу кількість часу, суд мав би можливість оцінити, як законність або протиправність дій відповідача, так і прагнення позивача до виконання вимог з надання документів та інформації.

Крім того, враховуючи той факт, що акт про відмову був прийнятий в останній день визначений для проведення планового заходу, що опосередковано свідчить про надання інспекційною групою позивачу часу для виконання вимог та допуск останніх для проведення перевірки (оскільки лист позивача про відмову від проведення перевірки датований 15.11.2019р.), позивачем жодних дій спрямованих на створення умов для проведення перевірки, отримання витребовуваних документів та інформації з метою надання інспекційній групі, не вчинено, а доказів протилежного не надано.

З огляду на вказане, суд вважає, що у позивача була об`єктивна можливість для виконання законних вимог інспекційної групи, принаймні в строк до завершення самого планового заходу, однак позивачем жодних дій вчинено не було.

При цьому, судом також враховується, що доказів оскарження вказаних вимог та акту або ж скасування їх в судовому порядку матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано.

В частині тверджень позивача про порушення строків прийняття оскаржуваного розпорядження, суд зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 16 Закону №222-VIIІ орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з: дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті.

При цьому, як зазначено вище, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIIІ підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Так, акт про відмову позивача в проведенні перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1992/13-3/6 складено 22.11.2019р., а оскаржуване розпорядження прийняте 26.11.2019р., тобто в межах п`ятиденного строку встановленого законом.

Таким чином, враховуючи той факт, що норми чинного законодавства термін прийняття рішення про анулювання ліцензії пов`язуються з датою прийняття відповідного акту, а не з датою виявлення порушення, доводи позивача про порушення відповідачем строку прийняття оскаржуваного розпорядження є помилковими.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують, з огляду на що, суд приходить до висновку про законність оскаржуваного розпорядження, а відтак відсутність підстав для його скасування.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Свісс Класік Лайф - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська