Постанова

від 21.02.2022 по справі 480/7446/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 р. Справа № 480/7446/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. (ухвалене суддею Шаповал М.М.) по справі № 480/7446/21 за позовом ОСОБА_1 до Буринської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Буринської міської ради, в якому просив: визнати дії Буринської міської ради протиправними; зобов`язати Буринську міську раду передати земельну ділянку кадастровий номер 5920988800:05:002:0081, яка розташована за межами населеного пункту село Черепівка Сумської області у його приватну власність.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся з заявою до Буринської міської ради про передачу у власність земельної ділянки розміром 2 га, для ведення особистого селянського господарства.

Вищевказана заява зареєстрована в Буринській міській раді 02.06.2021 р.

Листом Буринської міської ради від 09.06.2021 р. № 333 повідомлено позивачу, що дана земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності Буринської міської ради, та роз`яснено, що для вирішення питання по суті він має право ще раз звернутися до Буринської міської ради і додати графічні матеріали на іншу земельну ділянку.

Позивач вважаючи, що таким листом порушені його права на отримання земельної ділянки у власність, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз правових норм вказує, що існує чіткий алгоритм дій для осіб, які бажають отримати земельну ділянку у власність із земель державної чи комунальної власності. Такими, зокрема є: подання заяви до компетентного органу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробка відповідного проекту та його затвердження.

У свою чергу, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем, за результатом розгляду поданої позивачем заяви про передачу у власність земельної ділянки, розміром 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, не прийнято взагалі жодного рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа, яким повідомив, що на спірну земельну ділянку не зареєстроване право комунальної власності Буринської міської ради.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про передачу у власність земельної ділянки, розміром 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства або про відмову у її передачі у формі рішення, не зважаючи на надсилання позивачу листа про розгляд заяви, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Суд визнає, що відповідач не розглянув заяву позивача про передачу у власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та не прийняв обґрунтованого рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України, а тому, в даному випадку, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що з метою належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 02.06.2021 р. про передачу у власність земельної ділянки, розміром 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати відповідача на пленарному засіданні, розглянути таку заяву позивача та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Водночас, враховуючи, що відповідач не прийняв обґрунтованого рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України, чим допущено протиправну бездіяльність, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства не підлягають задоволенню, з підстав їх передчасності, оскільки відсутнє рішення відповідача про відмову щодо передачі позивачу у власність земельної ділянки.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 02.06.2021 р. про передачу у власність земельної ділянки, розміром 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати відповідача на пленарному засіданні, розглянути таку заяву позивача та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 1135 грн.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. по справі № 480/7446/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Буринської міської ради, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.06.2021 р. про передачу у власність земельної ділянки, розміром 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Буринську міську раду на пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2021 р. та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буринської міської ради (41700, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, ЄДРПОУ 04058025) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в загальному розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін