Постанова

від 20.02.2022 по справі 560/8676/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8676/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

21 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дії протиправною та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якому просив:

- визнати протиправну дію експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області Ковба Б.О., щодо викладення зауважень у п. 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.03.2021 №5816/82-21;

- стягнути з відповідача суму в розмірі 2270 грн, моральної шкоди на користь позивача, завданої суб`єктом владних повноважень в наслідок зазначення протиправного зауваження у п. 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.03.2021 №5816/ 82-21.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дії протиправною та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва загальною площею 11,7404 га, розташованої за адресою: с. Білозір`я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.03.2021 №5816/82-21, наданий позивачем проект землеустрою не погоджено.

Відповідно до п. 9 вказаного Висновку "Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 не знайдено". Натомість було встановлено, що межі запроектованої земельної ділянки збігаються з межами земельних ділянок які, згідно даних ДЗК перебувають в приватній власності, кадастрові номери: 7124981000:01:006:0710, 7124981000:01:006:0714, 7124981000:01:006:0715, 7124981000:01:006:0713, 7124981000:01:006:0711, 7124981000:01:006:0712. Зауваження попереднього експерта (висновок №19150/82-20 від 30.12.2020) враховані не в повному обсязі.

Вважаючи протиправною дію експерта, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення врегульовано Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17 червня 2004 року № 1808-ІV (надалі - Закон № 1808-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1808-ІV державна експертиза землевпорядної документації (надалі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону № 1808-1V).

Статтею 32 Закону № 1808-ІV встановлено, що державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 1808-IV виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону (надалі - експерти державної експертизи).

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

З аналізу наведених норм слідує, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів, а предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №808/1508/16, від 14.04.2020 у справі №806/2643/16 та від 09.02.2021 у справі №823/1853/16.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 35 Закону № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Висновок державної експертизи землевпорядної документації оформляється за типовою формою, встановленою Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 18 Закону № 1808-IV.

Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері визначено Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03 грудня 2004 року № 391 (далі - Методика №391).

Згідно з положеннями пункту 3.5 Методики № 391 на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації.

Так, підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою (п.п. 3.5.3-3.5.4 Методики № 391).

Отже, підсумки державної експертизи відображаються у висновку, в якому експерт вказує на виявлені недоліки (якщо такі мали місце), необхідність доопрацювання проекту землевпорядної документації (у разі наявності недоліків).

З матеріалів справи встановлено, що 14.12.2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру Хмельницькій області Ковбою Б.О. було розглянуто зазначений проект та за результатами його розгляду прийнято рішення №5816 82-21 від 29.03.2021 про відмову в погодженні проекту землеустрою.

Пунктом 8 Висновку визначено, що вищезазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення городництва не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

У п. 9 Висновку про розгляд документації землеустрою, а саме "Зауваження та пропозиції до документації землеустрою" вказано, що після перевірки запроектованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі було отримано повідомлення з текстом "Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 не знайдено". Натомість було встановлено, що межі запроектованої земельної ділянки збігаються з межами земельних ділянок які, згідно даних ДЗК перебувають в приватній власності, кадастрові номери: 7124981000:01:006:0710, 7124981000:01:006:0714, 7124981000:01:006:0715, 7124981000:01:006:0713, 7124981000:01:006:0711, 7124981000:01:006:0712.

Згідно ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до відповідного органу подає саме його розробник.

Статтею 37 Закону № 1808-ІV встановлено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

Таким чином, заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, мають подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону уповноважений розглядати такі клопотання.

Право заінтересованих осіб на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи виникає лише у разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи.

Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 за №808/1508/16, від 14.04.2020 у справі № 806/2643/16, від 23.04.2020 у справі №814/3555/14, від 09 лютого 2021 року у справі № 823/1853/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем не подано до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, клопотання про спростування негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

В даному випадку, позивач не в повній мірі реалізував право на оскарження Висновку про розгляд документації із землеустрою, в порядку, встановленому статтею 37 Закону № 1808-IV, а тому надання оцінки судом зауваженням, викладеним у висновку державної експертизи у судовому порядку є передчасним.

Враховуючи вищевказане, є вірним висновок суду першої інстанції, що з огляду на те, що позивачем не було дотримано порядку оскарження висновку, встановленого ст. 37 Закону № 1808 у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав до суду достатньо належних та достовірних доказів правомірності своїх дій.

Водночас, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про те, що погодження проекту землеустрою врегульовано виключно приписами ст. 186-1 ЗК України, а тому застосування норм ст. 37 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" до якого дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки такі спростовуються п. 7 Висновку про розгляд документації із землеустрою в якому зазначено, що необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації здійснюється відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі не доведено саме які норми матеріального права порушено при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скаргапідлягає залишенню без задоволення в цілому, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.