Постанова

від 17.02.2022 по справі 824/895/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/895/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

17 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представник позивача - Зайцева О.О.

представник відповідача - Ахтемійчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміно-БМ" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміно - БМ" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління ДПС України у Чернівецькій області з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0004181401 від 10.07.2019 року, №0004161401 від 10.07.2019 року, № 0004191401 від 10.07.2019 року, які прийняті ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порушення вимог Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", позивачем завищено собівартість реалізованих товарів (рядок 2050 Звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" всього у сумі 464 827, 00 грн, в результаті завищення вартості та кількості товарів при їх списанні у продаж при відсутності факту реалізації даного товару. Вказані відхилення по собівартості списаних ТМЦ (методом ФІФО), щодо окремих одиниць запасів, відносно яких факт реалізації покупцям (передача прав власності на товари) перевіркою не підтверджено, вплинули на базу оподаткування з податку на додану вартість. Внаслідок чого, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 93901,00грн.

Також відповідач вказує на порушення позивачем граничних строків реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних у листопаді 2017 року в сумі "-" 1039,22 грн. та відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН при здійсненні операцій з постачання товарів (не використано в господарській діяльності), загальна сума ПДВ з яких склала 92 965,55 грн.

Крім того, скаржник вважає, що видаткові накладні, які надані безпосередньо в суді і не надавались до перевірки не підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності і були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги податкового органу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена планова виїзна документальна перевірка - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНО-БМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки посадовими особами складено акт №2622/24-13-14-01/ 37722478 від 18.06.2019, в якому зафіксовані наступні порушення:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України п.5, п.6, п, 7 пп.9.4 п.9, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83 669 грн., у тому числі за 2017ріку сумі 40 109 грн., за 2018ріку сумі 43 560 грн;

- п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 та пп. 192.1.1 абз. б) п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на загальну суму 93901,0 грн., в тому числі: за червень 2017 року на суму 9291,0 грн., за липень 2018 року на суму 60 557,0 грн. та за серпень 2018 року на суму 24 053,0 грн;

- п. 201.1, п. 201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого: порушено граничні строки реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних у листопаді 2017 року в сумі "-" 1039,22 грн.; встановлено відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН при здійсненні операцій з постачання товарів (не використано в господарській діяльності), загальна сума ПДВ з яких склала 92 965,55 грн., у тому числі: за березень 2017 року на 716,52 грн., за квітень 2017 року на 3842,17 грн., за травень 2017 року на 1838,61 грн, червень 2017 року на 2893,39 грн., за липень 2017 року на 18054,0 грн., за вересень 2017 року на 8442,18 грн., за жовтень 2017 року на 6372,39 грн., за листопад 2017року на 2405,81 грн., за квітень 2018 року на 3625,51 грн., за травень 2018 року на 4919,82 грн., за червень 2018 року на 5580,60 грн., за липень 2018 року на 10221,38 грн., та за серпень 2018 року на 24053,17 грн.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем 10 липня 2019 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0004191401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму за податковим зобов`язанням 83669,00 грн. та за штрафними санкціями 20917,25 грн.;

- №0004161401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на суму за податковим зобов`язанням 93901,00 грн. та 23475,25 грн. штрафних санкцій;

- №0004181401, яким застосовано штраф за відсутність складання та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, на суму 46482,78 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи в адміністративній справі Чернівецького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 259/19-29 від 31.12.2020 року встановлено, що в обсязі наданих на дослідження документів, висновки зазначені в акті перевірки контролюючого органу в частині завищення собівартості реалізації товару в загальній сумі 464827,59 грн документально підтверджуються частково - в сумі 27664,03 грн.

Позивач, вважаючи прийняті податковим органом податкові - повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення спірних податкових повідомлення-рішень, контролюючим органом невірно визначена сума податкового зобов`язання позивача, а отже вони винесені не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню.

В свою чергу первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із реалізації товару покупцям - контрагентам (як фізичним так і юридичним особам), враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Зокрема, під час розгляду справи, судом першої інстанції досліджені видаткові накладні, згідно яких встановлено придбання товару; платіжні доручення, які підтверджують оплату за товар; витяги з "Оборотно - сальдової відомості" за 2017-208 року, в яких відображено сума і кількість товару списаного ТОВ "Доміно - БМ" на собівартість; виписки з особового рахунку позивача, згідно яких вбачаєтеся надходження коштів у спірному періоді зокрема: лютий, березень, травень червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та платіжні доручення за 2018 рік, згідно яких підтверджується фактична реалізація (оплата) товару.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №259/19-29 від 31.12.2020 року, в обсязі наданих позивачем на дослідження документів, висновки зазначені в акті перевірки контролюючого органу в частині завищення собівартості реалізації товару в загальній сумі 464827,59 грн. документально підтверджуються частково - в сумі 27664,03 грн. Разом з тим судом встановлено, що експертом помилково не враховані три видаткові накладні, зокрема № 1847 від 22.09.2017 року, № 698 від 20.04.2018 року та № 1564 від 21.07.2017 року, які наявні в матеріалах справи, а також видаткові накладні №1560 від 31.06.2017 року та №001784 від 31.07.2017 року.

В даному випадку виявлено, що по вказаним вище податковим накладним, які власне і вплинули на формування суми 27664,03 грн (на яку завищено позивачем собівартість реалізації товару (див. висновок експерта) у позивача відбувся рух коштів, що по своїй суті спростовує висновки експерта та податкового органу в частині цієї суми 27664,03 грн, яка на думку відповідача (в тому числі) являлась завищена позивачем.

Таким чином, наведене свідчить про те, що відповідач дійшов помилкових висновків про завищення позивачем в податковому обліку показників собівартості реалізації товару в загальній сумі 464827,59 грн, що і стало підставою для прийняття спірних рішень.

Крім того, на підтвердження факту здійснення господарської операції (фактичної реалізації товару), формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надано суду виписки з особового рахунку за лютий, березень, травень червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та платіжні доручення за 2018 рік, згідно яких беззаперечно підтверджується фактична реалізація (продаж) товару, дослідивши які судом встановлено, що показники податкового обліку позивача для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток фактично є реальними і підтверджені належним чином складеними первинними документами, та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, що висловлені у постановах по справах №160/8441/18, №826/27811/15, №820/10136/15, оскільки у наведеному переліку справ, розглядались спори, де платником податків взагалі не було надано первинних документів, що підтверджено у встановленому порядку актами ненадання документів.

В той час у даній справі, позивач надав в повному обсязі для перевірки запитувані податковим органом документи, при цьому останній не надав доказів зворотнього.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із реалізації товару покупцям - контрагентам (як фізичним так і юридичним особам), враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Отже, беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, зокрема відносно того, що під час винесення спірних податкових повідомлення-рішень контролюючим органом невірно визначена сума податкового зобов`язання позивача, а отже спірні податкові повідомлення-рішення винесені не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги податкового органу зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2022 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Залімський І. Г. Ватаманюк Р.В.