Постанова

від 14.02.2022 по справі 910/18574/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа№ 910/18574/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Алданової С.О.

секретар судового засідання: Позюбан А.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шевченко Т.М.;

від відповідача-1: Клімов І.А., Стрій А.Г.;

від відповідача-2: Луцюк В.В., Стрій А.Г.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.03.2021 (повний текст складено - 30.03.2021)

у справі №910/18574/19 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер";

2) ОСОБА_2

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котенко Ірина Миколаївна

про визнання недійсними рішення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» (надалі - ТОВ «Партнер», відповідач-1) та ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач-2) про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлене протоколом №1-18 від 24.01.2018;

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлене протоколом №2-18 від 26.01.2018;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасування реєстраційних записів №10711050008023355 від 24.01.2018, №1071107000009023355 від 25.01.2019, №10711050010023355 від 26.01.2018, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.М.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що жодні рішення щодо внесення змін до установчих документів ТОВ «Партнер», зміни додаткової інформації та зміни керівника ТОВ «Партнер», зміни статутного або складеного капіталу, зміни видів діяльності, зміни складу або інформації про засновників товариства позивачем, як засновником (учасником) ТОВ «Партнер», не приймались, а підписи на договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018, протоколі № 1-18 від 24.01.2018, протоколі № 2-18 від 26.01.2018 виконані від імені ОСОБА_1 не нею та є підробленими.

Відтак, позивач вважає зазначені рішення загальних зборів та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018 такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Разом з тим, проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.М. (надалі - Приватний нотаріус, третя особа-2) на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлені протоколами №1-18 від 24.01.2018 та №2-18 від 26.01.2018, реєстраційні дії, на думку позивача, підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 , третя особа-1) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірину Миколаївну (надалі - Приватний нотаріус, третя особа-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 призначено у справі №910/18574/19 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. За результатами проведення вказаної судової експертизи складено висновок експертів від 21.01.2021 №19438/19439/20-32.

При цьому, після проведення у справі №910/18574/19 судової почеркознавчої експертизи, позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрати на послуги адвоката у розмірі 16 800, 00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи, а саме висновком експерта від 21.01.2021 №19438/19439/20-32 спростовуються твердження позивача про відсутність останнього на загальних зборах учасників ТОВ «Партнер» та не підписання протоколів № 1-18 від 24.01.2018, № 2-18 від 26.01.2018 та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту порушення рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлені протоколами №1-18 від 24.01.2018 та №2-18 від 26.01.2018 прав та законних інтересів позивача як учасника (акціонера) товариства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсними вказаних рішень загальних зборів визнано необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Встановивши відсутність визначених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підстав для визнання правочину недійсним, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Партнер» від 26.01.2018 недійсним.

Із урахуванням правомірності прийнятих рішень загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлені протоколами №1-18 від 24.01.2018 та №2-18 від 26.01.2018 та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.01.2018, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні похідних вимог позивача щодо скасування реєстраційних записів №10711050008023355 від 24.01.2018, №1071107000009023355 від 25.01.2019, №10711050010023355 від 26.01.2018, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватним нотаріусом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19 скасувати.

Водночас, у тексті апеляційної скарги скаржником із урахуванням ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) викладено заперечення на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18574/19, якою відмовлено у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права при постановленні ухвали про відмову у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову від 02.03.2021, що у свою чергу призвело до прийняття передчасного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник зазначає, що у новій редакції позовної заяви останнім було конкретизовано, що, не дивлячись на висновок почеркознавчої експертизи від 21.01.2021 №19438/19439/20-32, ОСОБА_1 не підписувала жодних документів, які були подані для державної реєстрації внесення змін до установчих документів ТОВ «Партнер», зміни додаткової інформації та зміни керівника ТОВ «Партнер», зміни статутного або складеного капіталу, зміни видів діяльності, зміни складу або інформації про засновників товариства, що відповідає позиції, викладеній у первісному позові.

Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі судом апеляційної інстанції, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/18574/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 11 526,00 грн.

25.05.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 11 526,00 грн (квитанція №97702 від 20.05.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань.

Відповідач-2, скориставшись своїм правом, визначеним ст. 263 ГПК України подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 263 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

В ухвалі Північного апеляційного господарського суду про відкриття провадження від 31.05.2021, зокрема, встановлено учасникам справи строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.06.2021.

Як зазначено відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу, вищевказану ухвалу отримано останнім 14.06.2021, що також підтверджується матеріалами справи, а саме витягом про направлення сканкопії апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, дослідивши клопотання відповідача-2 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання, з огляду на поважність та обґрунтованість причин щодо неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений судом строк.

Так, відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення, з огляду на таке.

Як зазначає відповідач-2, позивач проти висновку судової почеркознавчої експертизи не заперечував та не заявляв жодних клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи, що свідчить про визнання останнім факту підписання спірних протоколів загальних зборів та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018. При цьому, припущення позивача про підроблення її підпису на документах слід вважати необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті судом згідно правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Крім того, відповідач-2 зазначає про законність прийнятої Господарським судом міста Києва ухвали від 02.03.2021 про відмову у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову, оскільки вказана заява не відповідає встановленим ст. 46 ГПК України вимогам.

06.07.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного нотаріуса надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача, у яких Приватний нотаріус зазначила про правомірність проведених нею реєстраційних дій.

Відповідач-1 своїм правом, визначеним ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу позивача до Північного апеляційного господарського суду не подав.

Під час розгляду справи №910/18574/19 в суді апеляційної інстанції розгляд справи неодноразово відкладався. Також, у зв`язку з перебуванням суддів, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями неодноразово змінювався склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи перепризначався на іншу дату.

Окрім того, рішенням Вищої ради правосуддя від 21.12.2021 суддю Північного апеляційного господарського суду Мартюк А.І. звільнено у відставку, у зв`язку з чим розгляд справи, призначеної на 21.12.2021 - не відбувся.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 прийнято справу №910/18574/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19 у визначеному вище складі колегії суддів, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.02.2022.

У зв`язку перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Пономаренко Є.Ю., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 прийнято справу №910/18574/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

У судове засідання 15.02.2022 з`явилися представники сторін. Треті особи у судове засідання 15.02.2022 повноважних представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

Так, у судовому засіданні 15.02.2022 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд їх задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідачів проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 15.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 була засновником (учасником) ТОВ «Партнер» з 25.06.2007.

Як зазначає позивач, 10.06.2019 на поштову адресу позивача надійшов лист № 63014/К/25-15-13-04-20 від 22.05.2019 від Головного управління ДФС у м. Києві, з якого стало відомо, що позивачем нібито було отримано дохід у 2018 році від відчуження цінних паперів (корпоративних прав, у вигляді частки у статутному капіталі товариства) і їй необхідно подати податкову декларацію та самостійно визначити суму податкового зобов`язання.

13.12.2019 позивачу стало відомо про те, що 24.01.2018 Приватним нотаріусом проведено реєстраційну дію за №10711050008023355, щодо внесення змін до установчих документів ТОВ «Партнер», а саме: зміни місцезнаходження, зміни статутного або складеного капіталу, зміни складу або інформації про засновників вказаного товариства.

Вказана реєстраційна дія була проведена на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», яке оформлене протоколом № 1-18 від 24.01.2018, на яких було прийнято рішення про: зміну місцезнаходження товариства; зменшення розміру статутного капіталу на 2 000 000,00 грн; здійснено розподіл часток серед учасників товариства, у зв`язку зі зменшенням розміру статутного капіталу; змінено директора товариства.

25.01.2018 Приватним нотаріусом проведено реєстраційну дію за №10711070009023355, щодо зміни додаткової інформації та зміни керівника ТОВ «Партнер».

26.01.2018 Приватним нотаріусом проведено реєстраційну дію за №10711050010023355, щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «Партнер», а саме: зміни статутного або складеного капіталу, зміни видів діяльності, зміни складу або інформації про засновників вказаного товариства.

Вказана реєстраційна дія проведена на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», яке оформлене протоколом № 2-18 від 26.01.2018 року, на яких було прийнято рішення про: виключення зі складу учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , внесено зміни до видів діяльності товариства за КВЕД, збільшено розмір статутного капіталу на 400 000,00 грн та затверджено статутний капітал товариства у розмірі 1 500 000,00 грн та відповідно затверджено статут у новій редакції.

Також, позивачем встановлено, що 26.01.2018 між ним та відповідачем-2 було нібито укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер», яка становить 30 %, що належала позивачеві.

ОСОБА_1 зазначала, що нею не вчинялось жодних дій щодо зміни учасників, змін та перерозподілу статутного капіталу. Позивач не уповноважувала жодну особу подавати документи для державної реєстрації змін до установчих документів та підписувати договір купівлі-продажу частки статутного капіталу. Окрім того, позивачем не складалася та не підписувалась заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Таким чином, у даному випадку, на думку позивача, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину, та і взагалі волевиявлення як таке, оскільки ОСОБА_1 , як учасник ТОВ «Партнер», не була присутня на загальних зборах учасників зазначеного товариства, не підписувала договір купівлі-продажу її частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» і нікому не збиралась її відчужувати.

Вказані обставини стали підставою для звернення до місцевого господарського суду із даним позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлене протоколом №1-18 від 24.01.2018, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлене протоколом №2-18 від 26.01.2018, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018 та скасування реєстраційних записів №10711050008023355 від 24.01.2018, №1071107000009023355 від 25.01.2019, №10711050010023355 від 26.01.2018, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватним нотаріусом.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначено: «Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права».

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У ч. 2 ст. 4 ГПК України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначені висновки про те, що порушене право та/або охоронюваний законом інтерес є об`єктом судового захисту, є характерними та загальними для усіх правовідносин, що передані на вирішення суду, у тому числі і для правовідносин у цій справі.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства» для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Господарські суди також мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов`язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що загальними зборами учасників ТОВ «Партнер», оформленими протоколом №1/107 від 25.06.2007 прийнято до складу учасників товариства, зокрема, ОСОБА_1 , яка придбала частку статутного капіталу товариства. Збільшено статутний капітал товариства на 484 500, 00 грн за рахунок додаткових грошових пропорційних внесків учасників. Із урахуванням збільшення статутний капітал товариства становить 505 000, 00 грн та розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_1 - 151 500, 00 грн, що становить 30% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 176 750, 00 грн, що становить 35% статутного капіталу, ОСОБА_5 - 176 750, 00 грн, що становить 35% статутного капіталу.

24.01.2018 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Партнер», які оформлені протоколом №1-18 від 24.01.2018. У вказаному протоколі зазначено, що всі учасники ТОВ «Партнер» були належним чином повідомлені про дату, час, порядок денний і адресу місця проведення загальних зборів.

На зборах присутні учасники, що мають 100% голосів: ОСОБА_1 , котрій належить 30% голосів учасників товариства, ОСОБА_2 , котрій належить 30% голосів учасників товариства та ОСОБА_3 , котрому належить 40% голосів учасників товариства.

На вказаних зборах 24.01.2018 вирішено наступне:

1. Змінити місцезнаходження товариства на наступну адресу: АДРЕСА_1 . 2. У зв`язку з неможливістю повного внесення додаткових вкладів учасниками товариства відповідно до рішення від 06.07.2017 (протокол №1-17) зменшити статутний капітал товариства на 2 000 000, 00 грн шляхом пропорційного зменшення вартості часток учасників. 3. Затвердити статутний капітал у розмірі 1 100 000, 00 грн, який розподіляється на частки серед учасників наступним чином: ОСОБА_1 - 330 000, 00 грн, що становить 30% статутного капіталу, ОСОБА_2 - 330 000, 00 грн, що становить 30% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 440 000, 00 грн, що становить 40% статутного капіталу. 4. У зв`язку із зменшенням статутного капіталу товариства затвердити статут товариства у новій редакції. 5. Звільнити ОСОБА_2 з посади директора товариства згідно поданої заяви на підставі ст. 38 КЗпП України з 24.01.2018. 6. Обрати на посаду директора товариства ОСОБА_5 з 25.01.2018.

Протокол №1-18 від 24.01.2018 підписаний учасниками товариства та в ньому зазначено, що кожен учасник товариства повністю згоден з рішеннями, прийнятими зборами, що викладені у цьому протоколі, та не має ніяких заперечень щодо порядку скликання та проведення зборів, що засвідчують своїми підписами.

Водночас, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 26.01.2018 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Партнер», які оформлені протоколом №2-18 від 26.01.2018.

У вищезазначеному протоколі зазначено, що усі учасники ТОВ «Партнер» були належним чином повідомлені про дату, час, порядок денний і адресу місця проведення загальних зборів.

На зборах присутні учасники, що мають 100% голосів: ОСОБА_1 , котрій належить 30% голосів учасників товариства, ОСОБА_2 , котрій належить 30% голосів учасників товариства та ОСОБА_3 , котрому належить 40% голосів учасників товариства.

На вказаних зборах 26.01.2018 вирішено наступне:

1. Враховуючи відмову ОСОБА_3 від переважного права на придбання частки, затвердити продаж ОСОБА_1 належної їй частки статутного капіталу товариства розміром 330 000, 00 грн, що становить 30% статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2018. Враховуючи відмову ОСОБА_1 від переважного права на придбання частки, затвердити продаж ОСОБА_3 належної йому частки статутного капіталу Товариства розміром 440 000, 00 грн, що становить 40% статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2018. Вивести ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із складу учасників у зв`язку продажем належних їм часток у статутному капіталі товариства.

2. Внести наступні види діяльності за КВЕД (ДК 009-2010) до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.21 Постачання готових страв для подій, 56.29 Постачання інших готових страв; 56.30. Обслуговування напоями; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах. Затвердити основним видом діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

3. Збільшити статутний капітал товариства на 400 000, 00 грн за рахунок додаткового грошового вкладу ОСОБА_2 .

4. Затвердити статутний капітал у розмірі 1 500 000, 00 грн, який розподіляється на частки серед учасників наступним чином: ОСОБА_2 - 1 500 000, 00 грн, що становить 100% статутного капіталу.

5. Внести відповідні зміни до статуту товариства та затвердити статут товариства у новій редакції.

Протокол №2-18 від 26.01.2018 підписаний учасниками товариства та в ньому зазначено, що кожен учасник товариства повністю згоден з рішеннями, прийнятими зборами, що викладені у цьому протоколі, та не має ніяких заперечень щодо порядку скликання та проведення зборів, що засвідчують своїми підписами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на дату прийняття спірних рішень) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Також, 26.01.2018 між позивачем (продавець) та відповідачем-2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Партнер», відповідно до умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві частку (корпоративні права учасника) розміром 330 000, 00 грн, що складає 30% статутного капіталу ТОВ «Партнер», а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити корпоративні права учасника товариства.

Пунктом 1.2 зазначеного договору визначено відомості про товариство:

Повне найменування: товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер»

Ідентифікаційний код: 32778636

Зареєстровано: Виконавчим комітетом Сумської міської ради 29.01.2004, номер запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15321200000005865 від 05.07.2008.

Статутний капітал: 1 100 000, 00 грн.

Місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Ушинського, будинок 40.

Відповідно до п.1.3.1 договору розмір частки: 330 000, 00 грн, що становить 30% статутного капіталу.

Ціна частки, що передається за даним договором, становить 330 000, 00 грн (п.2.1 договору).

На момент укладення цього договору покупець здійснив оплату вартості частки, зазначену в п. 2.1 договору в повному обсязі (п. 2.2 договору).

Як вже зазначалось, з метою з`ясування питання чи підписувались позивачем рішення загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлені протоколами №1-18 від 24.01.2018 та №2-18 від 26.01.2018, а також договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Партнер» від 26.01.2018, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу.

За результатами проведення вказаної експертизи, відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.01.2021 №19438/19439/20-32, експерти прийшли до наступних висновків:

1. Підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться в: рядку « ОСОБА_1 » на лицевій стороні аркуша в протоколі №1-18 загальних зборів учасників ТОВ «Партнер» від 24.01.2018 (том № 1, а.с. 308); рядку « ОСОБА_1 » на лицевій стороні другого аркуша протоколу №2-18 загальних зборів учасників ТОВ «Партнер» від 26.01.2018 (том № 1, а.с. 333-334); графі «продавець ОСОБА_1 » на зворотній стороні аркуша договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Партнер» від 26.01.2018, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том № 1, а.с. 336), виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в рядку « ОСОБА_1 » на лицевій стороні аркуша в протоколі № 1-18 загальних зборів учасників ТОВ «Партнер» від 24.01.2018 (том № 1, а.с. 308), виконаний ОСОБА_1 .

3. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в рядку « ОСОБА_1 » на лицевій стороні другого аркуша протоколу №2-18 загальних зборів учасників ТОВ «Партнер» від 26.01.2018 (том № 1, а.с. 333-334), виконаний ОСОБА_1 .

4. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «продавець ОСОБА_1 » на зворотній стороні аркуша договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Партнер» від 26.01.2018, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том № 1, а.с. 336), виконаний ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 21.01.2021 №19438/19439/20-32 відповідає установленим ст. 98 ГПК України вимогам до висновку.

За таких обставин, зазначений висновок експерта має доказову силу і підлягає оцінці на рівні з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень позивача про відсутність останнього на загальних зборах учасників ТОВ «Партнер» та не підписання прийнятих на цих зборах документів, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин вимоги позивача в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлені протоколами №1-18 від 24.01.2018 та №2-18 від 26.01.2018 не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи викладене та факт підписання договору позивачем, судом першої інстанції вірно визначено, що правові підстави для визнання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Партнер» від 26.01.2018 недійсним відсутні.

Оскільки вимоги позивача щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Партнер», що оформлені протоколами №1-18 від 24.01.2018 та №2-18 від 26.01.2018 та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі не підлягають задоволенню, то похідні вимоги щодо скасування реєстраційних записів №10711050008023355 від 24.01.2018, №1071107000009023355 від 25.01.2019, №10711050010023355 від 26.01.2018, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватним нотаріусом також задоволенню не підлягають.

Щодо викладених у тексті апеляційної скарги заперечень скаржника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18574/19, якою відмовлено у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 254 ГПК України визначено, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Розглянувши заперечення скаржника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/18574/19, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність відмови суду першої інстанції у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову, оскільки вказана заява спрямована на одночасну зміну предмета та підстав позову, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 46 ГПК України.

Водночас, у оскаржуваному судовому рішенні вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У відповідності до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Слід зазначити, що згідно приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Здійснивши перевірку правильності вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, відповідності такого розподілу положенням законодавства та критерію розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги відповідача-2 щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката у розмірі 16 800, 00 грн є обґрунтованими, у зв`язку з чим місцевим господарським судом правомірно вирішено стягнути вказану суму судових витрат з позивача на користь відповідача-2.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/18574/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №910/18574/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 21.02.2022.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.О. Алданова