Постанова

від 15.02.2022 по справі 924/146/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Справа № 924/146/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі № 924/146/20 (суддя Музика М.В., повний текст рішення складено 11.12.2020 р.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства радгосп "Колодіївський"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ

за участю представників сторін:

прокурор Гарбарук В.А.;

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - не з`явився;

третіх осіб - не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", в якому просить витребувати на користь держави в особі позивача земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 року № 22-34167-СГ.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 317, 387, 388 ЦК України обґрунтовані такими обставинами.

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0107, та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі спірна земельна ділянка; земельна ділянка, кадастровий номер 6822484100:02:003:0107).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1813 від 30.05.2017 р. спірну земельну ділянку відчужено ОСОБА_2 , яка її передала до статутного капіталу ТОВ "Зарус-Інвест" (зареєстровано право власності за останнім 17.03.2018р.). На даний час спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 20.03.2018 р. перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд" .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 10.05.2019 р. у справі №676/72/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ з підстав незаконності отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, який вже скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка вибула із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибула поза волею власника земельної ділянки - держави в особі ГУ Держгеокадастру.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 року у справі №924/146/20 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які, за твердженням прокурора, входить спірна земельна ділянка, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідачів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до таких аргументів:

- за наявності встановлених законом підстав, суд не застосував положень ч. 1 ст. 387, ч. 1 ст. 388 ЦК в частині витребування спірної земельної ділянки у добросовісних набувачів (відповідачів) на користь власника (позивача);

- без будь-яких посилань на норми матеріального чи процесуального права як на підставу прийнятого рішення, підставою відмови у задоволені позову судом зазначено накладення ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18 арешту на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0107.

Листом від 04.01.2021 р. № 924/146/20/11/21, Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи № 924/146/20 з Господарського суду Хмельницької області.

13.01.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 924/146/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено на 03.03.2021 р. об 16:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 р. було відкладено розгляд скарги на 07.04.2021 р. об 15:30 год.; витребувано у прокуратури Хмельницької області додаткові письмові пояснення з посиланнями на відповідні докази щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, станом на 23.12.2016 р. та належним чином завірені докази перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 у державній власності

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ДП радгосп "Колодіївський"; відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.05.2021 р. о 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 р. зупинено розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі № 924/146/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі № 924/146/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2022 р. об 15:00 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018 р. земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 перебуває під арештом в межах кримінального провадження № 42017240000000195, як речовий доказ.

З огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження арешту на земельну ділянку, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ні прокурор, ні ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не надали доказів, що спірна земельна ділянка є саме ділянкою державної, а не комунальної власності.

Враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" просить апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі № 924/146/20 - без змін.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подало суду апеляційної інстанції заяву, відповідно до якої підтримує апеляційну скаргу та вважає, що вона підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити, а рішення суд у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також просить слухати справу без участі представника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в судових засіданнях.

В письмових поясненнях Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури вказує, що згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Кам`янець-Подільському районі Міськрайонного управління у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янець-Подільському ГУ Державного кадастру в Хмельницькій області від 15.03.2021 р. № 10-22-0.171-115/119-21 земельна ділянка з кадастровим з номером 6822484100:02:003:0107 сформована 10.11.2016 р. шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0005.

Згідно поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0005, вказана земельна ділянка, згідно запису від 05.11.2014 р. № 001 є державною власністю, а отже земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 до моменту прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ про передачу останньої у приватну власність ОСОБА_3 , також була зареєстрована за державою в особі Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в письмових поясненнях зазначає, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні № 42017240000000195 від 21.03.2018 р. та від 15.10.2020 р., прокурором не підтверджено право ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області розпоряджатися спірними земельними ділянками.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в письмових поясненнях зазначає, що спірна земельна ділянка перебувала на підставі державного акту на праві постійного користування у ДП Радгосп "Колодіївський" та відповідне право постійного користування не припинялося, земельна ділянка із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не підтверджено право звернення до суду з цим позовом саме в інтересах ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та право управління розпоряджатися спірними земельними ділянками на момент прийняття спірних наказів про передачу земельних ділянок у власність фізичним особам.

16.02.2022 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання, в якому він заперечує доводи апеляційної скарги, просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судових засіданнях прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні 16.02.2022 р. прокурор вказав, що в прохальній частині позовної заяви допущено описку та невірно вказано про витребування земельної ділянки, що була передана ОСОБА_4 згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ, замість про витребування земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_1 згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 07.04.2021 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволені, а оскаржене рішення залишити без змін.

Інші учасники справи в судові засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, клопотання позивача та відповідача-2 про розгляд справи без їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась із заявою від 04.06.2015 р. (зареєстровано 17.06.2015 р.) до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якій просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Печеськівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом від 30.07.2015 р. №22-1212-СГ надало дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Печеськівської сільської ради (6825086400:03:009).

03.09.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до позивача з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки. За наслідками ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом від 27.10.2015 р. № 22-4260-СГ затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825086400:03:009:0233).

ОСОБА_1 подала ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву від 14.06.2016 р., у якій просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.07.2016 р. № 22-18080-СГ надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення; місце об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадстровий номер 6822484100:02:003:0005), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 18.11.2016 р., у якій остання просить затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га та передати у власність земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та передати її власність, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:02:003:0107). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства (01.02)" на "для ведення особистого селянського господарства (01.03)". Надано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:02:003:0107) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.02.2020 р. та від 03.12.2020 р., земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 площею 2 га, яка знаходиться в адміністративних межах Китайгородської об`єднаної територіальної громади, перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" з 17.03.2018 р. у зв`язку з внесенням її до статутного капіталу ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі майна від 13.03.2018 року. З 20.03.2018 р. вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та 02.04.2018 р. на неї накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі № 676/72/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0107) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18, відповідно до вимог ст. ст. 170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідової інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, а саме на території Китайгородської сільської ради (територіальної громади), які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", в тому числі, з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, відповідачів ДП радгосп "Колодіївський", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ, з посиланням на положення статей 317, 387, 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника держави на підставі наказу позивача, який скасовано згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Даного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 р. у справі №910/21377/17.

Як встановлено апеляційним судом, обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор в позовній заяві зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Хмельницької області 24.01.2020 р. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом № 05/1-116вих.20, в якому повідомляв в тому числі про вищевказане рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 10.05.2019 р. у справі № 676/72/19, про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів. (т. 1, а. с. 26, 27).

У відповідь на вказаний лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом № 10-22-0.6-520/2-20 від 29.01.2020 р. повідомило прокуратуру Хмельницької області, що можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області було подано чотири пробні позовні заяви із позовними вимогами про витребування земельних ділянок. Враховуючи. що основна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням на погашення виплат у справах, де останнє є відповідачем, інших позовів із позовними вимогами про витребування земельних ділянок, що вказані в листі не подавалось (т. 1, а. с. 28).

Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури 14.02.2020 р. направив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлення № 05/1-988-18 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 (т. 1, а. с. 30, 31).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0107, площею 2,0 га, тривало із січня 2020 р., однак ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо витребування вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів вказує, що згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі за текстом - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведеним підтверджуються, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 р. у справі № 910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням процедури встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор наголошує, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства Фуртак А.Ю. незаконність якої встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі № 676/72/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі № 676/72/19, а саме у зв`язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність Фуртак А.Ю., яка приховала факт попередньої приватизації нею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест", яким її передано в користування ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживає дій із захисту права державної власності на землю, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі № 676/72/19, яке набрало законної сили, визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ з підстав незаконності отримання ОСОБА_1 земельної ділянки. В даному рішенні судом встановлено обставини, що Фуртак А.Ю. двічі безоплатно отримала у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0107), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1813 від 30.05.2017 р. спірну земельну ділянку відчужено ОСОБА_2 , яка її передала до статутного капіталу ТОВ "Зарус-Інвест" (зареєстровано право власності за останнім 17.03.2018 р.). На даний час спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 20.03.2018 р. перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд" . На вказану земельну ділянку 29.03.2018 р. накладено арешт згідно ухвали суду від 21.03.2018 р.

Тобто, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (передання в статутний капітал ТОВ та передання в користування).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави підтверджується тим, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822484100:02:003:0107 вибула з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ, визнаного недійсними у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.05.2019 р. у справі № 676/72/19, через його незаконність.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством. При цьому, право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує. Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

З огляду на викладене, суд вказує, що у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Окрім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Щодо посилання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та відповідних висновків суду першої інстанції про неможливість задоволення позову, з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту, суд зазначає таке.

Згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018р. у справі № 686/4632/18 накладено арешт на земельні ділянки, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, яка є предметом витребування у даній справі. На час розгляду справи кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним і не скасованим.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі № 914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У справах № 335/12096/15-ц та № 569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельну ділянку за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради, яка зареєстрована за ТОВ "Зарус-Інвест" кадастровий номер 6822484100:02:003:0107, - площею 2 га.

Тобто, даний арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що спосіб у який земельна ділянка за кадастровим номером 6822484100:02:003:0107 вибула із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок.

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Отже, в даному випадку, колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Вищевказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 р. у справі № 924/454/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_6 та ТОВ "Форк" про витребування земельних ділянок.

Посилання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на те, що витребування земельної ділянки спричинить невиправдане та грубе втручання у мирне володіння майном, не беруться судом до уваги з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Зарус-Інвест" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в даному випадку суд першої інстанції з огляду на положення ст. ст. 387, 388 ЦК України, дійшов помилкового висновку про неможливість витребування власником (державою) земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельну ділянку.

Щодо інших доводів відповідачів, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі № 924/146/20 необхідно скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів відповідно до ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/146/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), буд. 18, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана Фуртак А.Ю. відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-б, нежитлове приміщення 110, код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0107, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об`єднана територіальна громада), що була передана Фуртак А.Ю. відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.2016 р. № 22-34167-СГ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), буд. 18, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1051 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 576, 50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-б, нежитлове приміщення 110, код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1051 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 576, 50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Хмельницької області видати судові накази на виконання цієї постанови.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2022

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.